Постанова

від 26.03.2024 по справі 2-399/11

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа№ 2-399/11 Головуючий всуді Іінстанції ЗубІ.Ю. Провадження№ 22-ц/819/137/24 Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Кутурланової О.В.

суддів: Воронцової Л.П.,

Орловської Н.В.,

секретар Доброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Гонтаренка Артема Костянтиновича, діючого в інтересах ТОВ «Кворум Херсон», на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2022 року у справі за заявою адвоката Лошкарьова Федіра Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2021 року адвокат Лошкарьов Ф.А., діючий в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа у справі №2-399/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсибанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що 24.10.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11235203000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 74 000 доларів США, а останній, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит в строк до 24.10.2014 року та сплатити передбачені договором відсотки за користування грошовими коштами.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами цього ж дня укладено іпотечний договір ВЕХ №821855, згідно умов якого ОСОБА_1 передано в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О. за реєстраційним № 1240.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18.02.2011 року (справа № 2-399/11) позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 задоволено, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 11235203000 від 24.10.2007 року стягнуто 93 590,28 доларів США, що еквівалентно 744885, 04 грн.

29.11.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні відкрито виконавче провадження № 35528822 по виконанню вищезазначеного рішення суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 18.03.2013 року по справі № 668/2954/13-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

У вересні 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні виконавче провадження № 35528822 завершено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, а виконавчий документ надіслано до суду, який його видав.

21.08.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні відкрито виконавче провадження № 44481994 на підставі виконавчого листа від 22.07.2014 року по примусовому виконанню рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 18.02.2011 року по справі № 2-399/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

28.09.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні виконавче провадження № 44481994 завершено, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

З 28.09.2015 року виконавчий лист по виконанню рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18.02.2011 року до виконання не пред`являвся, виконавче провадження не відкривалось.

Посилаючись на те, що спливли всі строки пред`явлення виконавчого листа до виконання, при цьому наявність обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1 передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування власником належним йому нерухомим майном, вважає, що право іпотекодавця ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання виконавчого листа, виданого 22.07.2014 року Суворовським районним судом м. Херсона по примусовому виконанню рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18.02.2011 року у справі № 2-399/11 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2022 року заяву адвоката Лошкарьова Ф.А., діючого в інтересах ОСОБА_1 , про визнання виконавчого листа у справі №2-399/11 таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано виконавчий лист, виданий 22.07.2014 року Суворовським районним судом м.Херсона по примусовому виконанню рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18.02.2011 року по справі № 2-399/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11235203000 від 24.10.2007 року таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, адвокат Гонтаренко А.К., діючий в інтересах ТОВ «Кворум Херсон», посилаючись на порушення ухваленим у справі судовим рішенням прав та законних інтересів ТОВ «Кворум Херсон», як власника квартири АДРЕСА_1 , яка свого часу передана ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» та у подальшому відчужена у передбачений законом спосіб через порушення ОСОБА_1 кредитних та іпотечних зобов`язань, просив скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви, оскільки жодних передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ніколи не існувало. При цьому, посилаючись на оскаржувану ухвалу суду та преюдиційність встановлених судовим рішенням фактів, ОСОБА_1 намагається оспорити законність набуття ними у власність спірної квартири.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 з доводами апеляційної скарги не погодився, посилаючись на їх безпідставність, просив апеляційну скаргу розглянути у їх з ОСОБА_1 відсутність, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, що не з`явились, оскільки їх явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарги задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогстатті 263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другійстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 24.10.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11235203000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 74 000 доларів США, а останній, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит в строк до 24.10.2014 року та сплатити передбачені договором відсотки за користування грошовими коштами.

24.10.2007 року в забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір ВЕХ №821855, згідно умов якого ОСОБА_1 передано в іпотеку АТ «УкрСиббанк» належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О. за реєстраційним № 1240.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18.02.2011 року (справа № 2-399/11), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22.08.2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 задоволено, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 11235203000 від 24.10.2007 року стягнуто 93 590,28 доларів США, що еквівалентно 744885, 04 грн.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Отже, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставамидля визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

-видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

-в разі, якщо виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

-видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

-помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

-видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

-пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підставдля визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

У частині другій статті 432 ЦПК України відсутнє визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, з комплексного аналізу положень чинного законодавства, що регулюють це питання, вбачається, що дана підстава не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, провадження № 61-45337св18.

З наведеного слідує, що саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18 та від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Звернувшись до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник її обгрунтовував саме спливом строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, при цьому жодних посилань на припинення зобов`язання внаслідок його виконання та повного погашення боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед кредитором ця заява не містить.

Разом з тим, до матеріалів справи заявником долучено ксерокопію квитанції №66866460 від 12.09.2013 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатив АТ «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11235203000 від 24.10.2007 року 744 888 грн.

Задовольняючи заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції визнав зазначену квитанцію належним та допустимим доказом та дійшов висновку, що ОСОБА_1 повністю виконанні зобовязання та погашена кредитна заборгованість, визначена рішенням суду на підставі якого видано виконавчий лист.

Разом з тим, поза увагою суду залишилося те, що у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявник цих суттєвих обставин не зазначав, просив задовольнити заяву з інших підстав не у зв`язку з повним виконанням зобов`язання, а у зв`язку зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а надану ксерокопію квитанції не посвідчив належним чином, як і не надав її оригінал на огляд суду, хоча інші письмові докази ним посвідчені у передбаченому законом порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частинах другій, четвертій статті 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та покладення в основу рішення суду ксерокопії квитанції, непосвідченої належним чином та недопустимість цього доказу суд апеляційної інстанції визнає обгрунтованими, оскільки вони базуються на положеннях ст.95 ЦПК України та узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду щодо недопустимості доказів, висловлених у постанові від 14.04.2021 року (справа № 520/17947/18).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи проведено без залучення всіх заінтересованих осіб.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що у відзиві Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що не володіє інформацією про стан виконавчого провадження ВП 35528822, оскільки воно перебувало на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), якого не залучено до участі у справі у якості заінтересованої сторони.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявник посилався на наявність обтяження іпотекою його квартири АДРЕСА_1 , яка передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування власником належним йому нерухомим майном.

Разом з тим, з долучених до апеляційної скарги доказів вбачається, що на час розгляду справи власником спірної квартири є апелянт ТОВ «Кворум Херсон», якого також не залучено до участі у справі, хоча ухвалене у справі судове рішення впливає на його права та інтереси щодо спірного майна.

Отже, зважаючи на те, що справа розглянута судом без залучення всіх заінтересованих осіб, висновки суду щодо припинення зобов`язань внаслідок їх виконання є передчасними та грунтуються на доказі, який є недопустимим, з огляду на те, що доказування не може грунтуватися на припущеннях, а сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання не є передбаченою законом підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги також і в іншій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та постановлення судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 379 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуадвоката ГонтаренкаАртема Костянтиновича,діючого вінтересах ТОВ«Кворум Херсон», задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенізаяви адвоката Лошкарьова Федіра Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09.04.2024 року.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді: Л.П.Воронцова

Н.В.Орловська