Рішення

від 01.04.2024 по справі 347/1916/22

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1916/22

Провадження № 2/347/28/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря Мошулі Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

25.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна - земельної ділянки під кадастровим номером 2623684801:01:001:0004, площею 0,25 га за цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що на участку АДРЕСА_1 . 10.09.1975 року на підставі рішення Річківської сільської ради № 24 від 26.04.1974 року позивачу було відведено земельну ділянку для будівництва житлового будинку та споруд згідно свідоцтва на забудову садиби від 10.09.1975 року. Як зазначено у генеральному плані села і забудови до господарства і житлового будинку позивача веде заїзна дорога.

За рішенням п`ятнадцятої сесії двадцять першого скликання Річківської сільської ради від 29.12.1993 року позивачу передано у приватну власність цю земельну ділянку за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і після здійснення землевпорядних робіт, присвоєння кадастрового номера зареєстровано право власності.

До земельної ділянки позивача під кадастровим номером 2623684801:01:001:0004 на участку Підбрусний - АДРЕСА_1 , веде заїзна дорога, яка десятки років використовувалася ним і його сім`єю як під`їзна яка перетинає земельну ділянку площею 0, 417 га., якою користується суміжний землекористувач ОСОБА_4 . Ще у 2008 році ОСОБА_4 оформив право власності на цю земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, виготовивши Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 840167 від 05.05.2008. Оскільки відповідачем безпідставно було включено у межі земельної ділянки під`їзну дорогу до будинку позивача та земельної ділянки (фактично на той час приватизовано під`їзну дорогу) то він звернувся до суду для визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 .

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17.12.2009 визнано недійним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,417 га серії ЯЕ № 840167 від 05.05.2008 та зобов`язано Річківську сільську раду при проведенні повторної приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 виключити заїзну дорогу до господарства ОСОБА_1 згідно генплану забудови садибної ділянки.

Після визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, ОСОБА_5 , коли земельній ділянці площею 0, 417 га. присвоєно кадастровий номер 2623684801:01:001:0079, право у Реєстрі речових прав на нерухоме майно на цю землю не зареєстрував, залишившись землекористувачем вказаної землі.

Однак, ОСОБА_4 у 2018 році здійснив побудову дерев`яної споруди - стодоли із вмонтованими у бетон трубами у безпосередній близькості від заїзду у господарство позивача чим ускладнив заїзд до господарства. При цьому загородив ворота та частково малу хвіртку для проходу., що підтверджується фотознімками. Між дерев`яною спорудою - стодолою та огорожею залишено прохід близько 1 метра, що унеможливлює проїзд транспорту.

Фактично відповідач не пускає проїхати чи пройти до господарства всупереч плану забудови, генеральному плану і рішенню суду. На даний час ОСОБА_5 взагалі не дає можливості проїзду чи проходу заїзною дорогою і конфліктує з позивачем. Дозволу на будівництво даної споруди-стодоли ОСОБА_6 не має. Позивач звертався стосовно законності побудови в Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю, але перевірку у листопаді 2018 року не провели через відсутність ОСОБА_4 .

Постановою КМУ № 406 від 07.06.2017 затверджено «Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю експлуатацію». Пунктами 6 та 7 Постанови передбачено, що не потребують документів для право на виконання таких робіт зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності. Проте серед переліку таких об`єктів значаться споруди, що стосуються садибної забудови житлових і дачних будинків, будівель для підприємницької діяльності.

Проте будівля є значною за розмірами, встановлена на бетонні труби, розміщена на земельній ділянці, яка за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а не для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Через неприязні стосунки, позивач вважає, що відповідач зумисне побудував таку споруду стодолу щоб загородити йому проїзд до воріт та хвіртки. Порушення суміжного користувача є очевидним і позивач через похилий вік не може належним чином вплинути на недобросовісні дії сусіда. Це змусило позивача звернутися в суд за захистом своїх прав.

Відповідачу було забезпечено право подати відзиву на позовну заяву. Відзив було подано з пропуском строку, та відповідачем не ставилось питання про продовження строку для подання відзиву. А тому, ухвалою суду від 04.01.2023 року відзив було повернуто без розгляду.

Позиція учасників в судовому засіданні.

Позивач та його представник вимоги позову підтримали в повному обсязі, висловили доводи аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 вимоги позову заперечила, та ствердила, що рішенням Косівського районного суду від 17.12.2009 року було скасовано Державний акт ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,4170 га, для виключення із неї заїзної дороги до господарства ОСОБА_1 . Проте, 20.03.2017 року відділом у Косівському районі Головного Держгеокадастру в Івано-Франківській області було зареєстровано земельну ділянку площею 04170 га кадастровий номер 2623684801:01:001:0079. Тобто, земельна ділянка відповідача зареєстрована в Державному реєстрі в тих самих межах, в яких вона зазначена у скасованому Державному акті. Тобто позивач не звернувся до виконавчої служби в порядку виконання судового рішення від 17.12.2009 року, і на даний час це рішення не виконано. А на час державної реєстрації позивачем своєї земельної ділянки в 2021 році, за відповідачем уже було зареєстровано суміжну із позивачем земельну ділянку у межах згідно скасованого Державного акту на землю. При цьому, у технічній документації та плані відповідача, відсутня будь-яка заїзна дорога як до скасування Державного акту судовим рішенням, так і після цього. Тому підстав для задоволення позову немає, просить в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_7 , суду пояснив, що з 2003 року по 2021 рік працював землеупорядником Річківської сільської ради. З 1996 року було виготовлено Державний акт на землю батькові відповідача ОСОБА_8 і тоді заїзної дороги не було там взагалі. Коли ОСОБА_1 виготовляв технічну документацію на земельну ділянку, то його було попереджено, що до його ділянки немає заїзної дороги, але пізніше, почали звертатись користувачі сусідніх із ОСОБА_1 земельних ділянок і просили щоб ОСОБА_1 при виготовленні документації на свою земельну ділянку вказав заїзну дорогу, яка б надалі була заїзною і до їх господарств. Стодола збудована за земельній ділянці ОСОБА_4 для ведення сільського господарства. Судове рішення виконує земельний відділ, і він рішення не виконав.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 і відколи там проживає, то знає, що там була заїзна дорога. І була одна загальна дорога загального значення, яка проходила до декількох господарств, в тому числі до господарства ОСОБА_1 . Дорога була там завжди, то ОСОБА_4 пізніше приватизував земельну ділянку і перед заїздом до господарства ОСОБА_1 спорудив стодолу, де тримає сіно. Вказана будівля ОСОБА_4 там споруджена приблизно 4-5 років тому.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2500 га кадастровий номер 2623684801:01:001:0004 призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.9-12) та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.13-15). Зокрема, з опису меж вказаної земельної ділянки видно, що до господарства позивача вказана сільська дорога (від А до Б) (зворот а.с.10).

Вказану земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 було передано у приватну власність рішенням 15 сесії 21 скликання Річківської сільської ради №3 від 29.12.1993 року, що підтверджується копією вказаного рішення (а.с.16).

А відповідно до копії свідоцтва на забудову садиби в сільськтих населених пунктах Івано-Франківської області складеного у вересні 1975 року та зареєстрованого за №273-6, позивачу ОСОБА_1 в с. Річка, Косівського району, надано земельну ділянку під забудову площею 800 м кв., яку виділено з присадибного фонду колгоспу, забудова якої дозволена виконкомом Річківської сільської ради від 26.04.1974 року за №24 (а.с.17-19).

Копією рішення Косівського районного суду від 17.12.2009 року підтверджується той факт, що між сторонами уже виникав спір з приводу заїзної дороги до господарства позивача, яку відповідач приватизував разом із виділеною йому земельною ділянкою в 2008 році. Однак, вказаним судовим рішенням виданий відповідачу ОСОБА_4 Державний акт серії ЯЕ №840167, було визнано недійсним та зобов?язано Річківську сільську раду виключити заїзну дорогу при проведенні ОСОБА_4 повторної приватизації земельної ділянки (а.с.20-21).

Згідно інформації наданої ОСОБА_1 Річківською сільською радою 20.09.2018 року за №37, сільська рада зазначила, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку ОСОБА_9 на участку «Підбрусний І», зазначена в кадастровому плані дорога загального значення до господарства ОСОБА_1 та інших господарств (а.с.22).

А відповідно до копії відповіді Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 07.11.2018 року наданої позивачу ОСОБА_1 , посадовою особою управління було здійснено виїзд для проведення позапланової перевірки стосовно встановлення законності будівництва господарської будівлі ОСОБА_4 за адресою уч. Підбрусний І, с. Річка Косівського району, однак перевірку не було проведено у зв?язку із відсутністю замовника будівництва ОСОБА_4 , так як згідно вимог п.9 Порядку, такий контроль здійснюється в присутності суб?єкта містобудування (чи його представника), який збудував об?єкт будівництва (а.с.23).

З доданих до позовної заяви фотознімків видно, що поблизу житлового будинку позивача, перед самим заходом до його подвір?я, а саме, перед хвірткою до його господарства, розміщена дерев?яна господарська будівля, яка створює перешкоду у під?їзді та проході до господарства позивача (а.с.24-26).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із триваючим створенням відповідачем перешкод позивачу (власнику) суміжної земельної ділянки в реалізації ним повноважень щодо користування належним йому майном.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475\97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Конструктивні перешкоди і дії відповідача по здійсненню перешкод у проїзді та проході під`їзною дорогою суперечать ще й ст.83 ЗК України. Не підлягають переходу у приватну власність і належать до земель комунальної власності, згідно цієї норми Закону належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановленона підставібезпосередньо дослідженихта оціненихнаявних усправі доказів,що позивач ОСОБА_1 є власникомземельної ділянкиз кадастровим номером 2623684801:01:001:0004, площею 0,25 га за цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що на участку Підбрусний- АДРЕСА_1 . До земельної ділянки позивача під кадастровим номером 2623684801:01:001:0004 на участку Підбрусний - АДРЕСА_1 , веде заїзна дорога, що підтверджується генпланом забудови садибної ділянки позивача ОСОБА_1 , викопіровкою з генплану села, та копією кадастрового плану земельної ділянки позивача 2623684801:01:001:0004, де від А до Б дорога Річківської сільської ради.

Згідно копії рішення Косівського районного суду від 17.12.2009 року визнано недійним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,417 га серії ЯЕ № 840167 від 05.05.2008 та зобов`язано Річківську сільську раду при проведенні повторної приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 виключити заїзну дорогу до господарства ОСОБА_1 згідно генплану забудови садибної ділянки.

Згідно наданих фототаблиць, судом встановлено наявність побудованої дерев`яної споруди - стодоли у безпосередній близькості від заїзду у господарство позивача чим ускладнено заїзд до господарства ОСОБА_1 . При цьому вказана побудова загороджує ворота та частково малу хвіртку для проходу. Згідно наданих фотознімків, між дерев`яною спорудою - стодолою та огорожею залишено мінімальний прохід, що фактично унеможливлює проїзд транспорту.

Отже, судом достеменно встановлено факт, створення відповідачем ОСОБА_4 перешкод позивачу ОСОБА_1 у користуванні його земельною ділянкою шляхом спорудження відповідачем дерев`яної споруди - стодоли у безпосередній близькості від заїзду у господарство позивача, що унеможливлює заїзд позивачу транспортним засобом та є підставою для зобов?язання відповідача привести земельну ділянку у придатний для використання стан, тобто демонтувати дерев?яну побудову, звільнивши таким чином проїзд до господарства позивача.

А відтак, з вищенаведених мотивів, заперечення відповідача є неспроможними, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв?язку із задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Враховуючи те, що позивач документально підтвердив понесені ним витрати по сплаті судового збору (а.с.7), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.

На підставі вищевикладеного, та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (78643, с. Річка, Косівського району Івано-Франківської області) до ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 під кадастровим номером 2623684801:01:001:0004, загальною площею 0, 25 га. за цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що на участку Підбрусний- АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_4 , жителя с. Річка Косівського району, Івано-Франківської області, демонтувати дерев`яну побудову - стодолу та звільнити проїзд до земельної ділянки під кадастровим номером 2623684801:01:001:0004, не чинити перешкод для проходу, проїзду до земельної ділянки згідно генерального плану забудови до земельної ділянки ОСОБА_1 по заїзній дорозі від А до Б комунальної власності Річківської сільської ради відповідно до кадастрового плану.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11квітня 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула