Рішення

від 09.04.2024 по справі 385/244/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/244/24

Провадження № 2/385/172/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2024 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

за участю:

представника відповідача адвоката Дяченко М. І. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

встановив:

позивач через представника - адвоката Чугуєнка Д. В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з нього на свою користь в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування у сумі 119678,70 гривень, а також судові витрати по справі.

Стислий виклад позиції сторін

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що 04.01.2022 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР-2508635) згідно якого забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Renault Magnum 440» д.н.з. НОМЕР_1 .

21.12.2022 о 16:30 год на автодорозі «М-30», 414 км + 400 м, сполученням «Стрий-Зварине», що на території Вороновицької ОТГ Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Magnum 440», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz SK024», перед виїздом не перевірив технічний стан свого автомобіля, внаслідок чого під час руху на задній лівій вісі автомобіля відірвалися колеса і здійснили зіткнення із автомобілем марки «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався назустріч, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.3а, 2.3б Правил дорожнього руху України.

Власник транспортного засобу марки «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 звернувся до страховика ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» з заявою про страхове відшкодування. Згідно з страховим актом ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» №2516/01/50/2022/1 від 19.06.2023 сума виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_3 Зіяду склала 119 678,70 грн.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 06.02.2023, відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП оскільки перед виїздом не перевірив технічний стан свого автомобіля, внаслідок чого під час руху на задній лівій осі автомобіля відірвалися колеса і здійснили зіткнення з автомобілем Пежо 3008, номерний знак НОМЕР_4 , порушивши п. 2.3а, 2.3.б ПДР України.

Відтак після проведення виплати потерпілому у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу, витрат, пов`язаних з регламентною виплатою на підставі п. «г» п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому ПАТ «СК «Еталон» звернулось з даним позовом до суду.

Також просив стягнути судові витрати по справі 20000,00 грн витрат на правничу допомогу, та 221,04 грн витрат на друк, копіювання та направлення документів стороні, з яких 52 грн поштові витрати, 169,40 грн витрати на друк та копіювання.

Відповідач в поданому його представницею відзиві позовні вимоги заперечив. В обґрунтування покликався на те, що справді між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія Еталон» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР2508635 від 04.01.2022 з строком дії з 10.01.2022 по 09.01.2023. 21.12.2022 сталось ДТП, однак таке відбулось внаслідок неякісного дорожнього покриття, яке було суцільно покрите ямами, внаслідок чого колеса його автомобіля вирвало з кріплення. На місці ДТП жодних експертиз, щодо причин несправності автомобіля не проводилось. До адміністративної відповідальності за експлуатацію транспортного засобу з технічними несправностями відповідача не притягували. Постанова Вінницького районного суду Вінницької області від 06.02.2023 та відповідь НПУ стосовно ДТП не можуть бути достатнім доказом, що свідчать про невідповідність технічного стану автомобіля відповідача існуючим вимогам ПДР України. Крім того вказав, що має сумнів у здійсненні страхового відшкодування потерпілому, оскільки ДТП трапилась 21.12.2022, потерпілий звернувся до страховика з заявами про страхове відшкодування 13.03.2023 та повторно 06.07.2023, страховий акт складено 19.06.2023 та виплати здійснювались з 19.06.2023 до 22.09.2023. При цьому страховий акт складається протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком заяви про страхове відшкодування.

У поданій відповіді на відзив представник позивача додатково зазначив, щодо сумнівів відповідача в здійсненні страхового відшкодування потерпілому про те, що в матеріалах справи наявні докази здійснення страхових виплат, відповідач не оскаржував рішення позивача про здійснення страхового відшкодування, а потерпілий, з свого боку, претензій до страховика не мав. З приводу постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 06.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, то в такій вказано, що відповідач не перевірив технічний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху відірвались колеса, у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, таку постанову не оскаржував, а отже не заперечував щодо її обґрунтованості та законності. Отже факт встановлений даним судовим рішенням є преюдиційним та не підлягає доведенню в даній справі.

В поданому запереченні представник відповідача зазначила, що позивачем не здійснено перевірки технічного стану автомобіля вимогам ПДР, не проведено експертиз, не встановлено причинно наслідковий зв`язок події ДТП, просила в позоі відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання в якому просив розгляд даної справи проводити за відсутності позивача ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» та його представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Дяченко М. І. в судовому засіданні просила в позові відмовити з зазначених в заявах по суті справи заявах підстав. Крім того, заявила клопотання про надання доказів понесених відповідачем витрат протягом п`яти днів з часу ухвалення рішення.

заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2024 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.02.2024 представником позивача подано заяву про проведення судових засідань за відсутності позивача та його представника, в якій він зазначив, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

29.02.2024 представник позивача надіслав до суду клопотання про долучення доказу до справи копії додаткової угоди № 1 від 24.07.2023, який помилково не був доданий до позовної заяви згідно акту канцелярії суду.

07.03.2024 представник позивача надіслав до суду клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

08.03.2024 представник позивача надіслав до суду клопотання про долучення до справи доказів надіслання відповідачу клопотання від 29.02.2024 додатками.

19.03.2024 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та клопотання про вступ в справу як представника.

20.03.2024 від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою від 20.03.2024 суд поновив процесуальний строк для подання відзиву та прийняв відзив на позовну заяву.

26.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.

26.03.2024 ухвалою суду продовжено строк для подання відповіді на відзив.

27.03.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

01.04.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

03.04.2024 представником відповідача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке ухвалою від 04.04.2024 задоволено.

09.04.2024 проведено розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача, який подав заяву про розгляд справи за його відсутності, скориставшись своїм правом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

04.01.2022 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР-2508635) згідно якого забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Renault Magnum 440» д.н.з. НОМЕР_1 , строк дії полісу 10.01.2022 09.01.2023 (а.с.6).

21.12.2022 о 16:30 год на автодорозі «М-30», 414 км + 400 м, сполученням «Стрий-Зварине», що на території Вороновицької ОТГ Вінницького району Вінницької області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: марки «Renault Magnum 440», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz SK024» під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 06.02.2023 в справі № 128/26/23, яка набрала законної сили 17.02.2023 встановлено, що 21.12.2022 приблизно о 16:30 год на автодорозі «М-30», 414 км + 400 м, сполученням «Стрий-Зварине», що на території Вороновицької ОТГ Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Magnum 440», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz SK024», номерний знак НОМЕР_5 , перед виїздом не перевірив технічний стан свого автомобіля, внаслідок чого під час руху на задній лівій осі автомобіля відірвалися колеса і здійснили зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 3008», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зустріч, від чого автомобілі отримали механічні ушкодження. ОСОБА_1 порушив п. 2.3а та 2.3б ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 18). В дані постанові також вказано, що ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав, також його вина доводиться протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, фото таблицею, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судом застосовано стягнення у виді штрафу.

Слід вказати, що пунктом 2.3а ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, а даною постановою встановлено порушення ОСОБА_1 даного пункту ПДР.

Таким чином ДТП (страховий випадок) відбулась в період дії полісу № АР-2508635, за яким ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» було забезпечено цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «Renault Magnum 440», д.н.з. НОМЕР_2 .

З довідки НПУ - ідентифікатор картки ДТП № 3022355692798738 щодо ДТП 21.12.2022 о 16:30 год вбачається, що в даній ДТП, учасниками якої були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 порушив вимогу п. 2.3.а ПДР України порушення забезпеченості технічної справності, стану і комплектності транспортного засобу та вантажу, у зв`язку з чим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення ААБ № 320285 за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження (а. с. 10-11).

Вартість ремонту автомобіль «Peugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту зносу становить 121899,79 грн, що вбачається з ремонтної калькуляції (а.с.7-8, 14-15).

Власник транспортного засобу марки «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 звернувся до страховика ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» з заявою про страхове відшкодування (а.с. 9, 19).

Відповідно до страхового акту № 2516/01/50/2022/1 виданого ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» за договором страхування АР-2508635 розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті ОСОБА_3 становить 119678,70 грн (а. с. 21).

Відповідно до платіжних інструкцій: № 9818 від 03.07.2023, № 9765 від 29.06.2023, № 9603 від 21.06.2023, № 9565 від 20.06.2023, № 9696 від 26.06.2023, № 9634 від 22.06.2023, № 9521 від 19.06.2023 (а.с. 12-13) та платіжних інструкцій ( безготівковий переказ в національній валюті) № 3260 від 22.09.2023, № 3188 від15.09.2023, № 3242 від 21.09.2023 (а.с. 16-17) ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» сплатило Аль-Махмуд Молхам Зіяду страхове відшкодування по договору АР-2508635 в загальному розмірі 119678,70 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом положень статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування цивільно-правової відповідальності є обов`язковим і таке здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів самого страхувальника. Відтак, кожен власник наземного транспортного засобу з метою (зокрема) захисту саме своїх майнових інтересів зобов`язаний застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами.

Згідно п. 1.6 ст. 1 цього Закону - власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Як зазначалось вище, постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 06.02.2023 в справі № 128/26/23, яка набрала законної сили, в мотивувальній частині встановлено, що 21.12.2022 приблизно о 16:30 год на автодорозі «М-30», 414 км + 400 м, сполученням «Стрий-Зварине», що на території Вороновицької ОТГ Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Magnum 440», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz SK024», номерний знак НОМЕР_5 , перед виїздом не перевірив технічний стан свого автомобіля, внаслідок чого під час руху на задній лівій осі автомобіля відірвалися колеса і здійснили зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 3008», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зустріч, від чого автомобілі отримали механічні ушкодження. ОСОБА_1 порушив п. 2.3а та 2.3б ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі №234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

Тобто, постановою судді від 06.02.2023 в справі № 128/26/23 однозначно та у відповідності з приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України встановлено конкретні дії (бездіяльність) неперевірка технічного стану автомобіля перед виїздом, внаслідок чого на задній вісі автомобіля відірвалися колеса, а також установлено вчинення такої дії (бездіяльності) саме ОСОБА_1 та порушенням ним вимог п. 2.3а ПДР України. Ці обставини безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині постанови судді від 06.02.2023.

Слід звернути увагу також на те, що згідно довідки НПУ про ДТП ОСОБА_1 порушив вимогу п. 2.3а ПДР щодо забезпечення технічної справності, стану і комплектності транспортного засобу і вантажу, у зв`язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУПАП, що відповідає обставинам вастовленим надалі в постанові суду.

Отже, встановлений постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 06.02.2023 в справі № 128/26/23 факт того, що ОСОБА_1 керував 21.12.2022 приблизно о 16:30 год на автодорозі «М-30», 414 км + 400 м автомобілем марки «Renault Magnum 440», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz SK024», номерний знак НОМЕР_5 , не переконавшись в його справному технічному стані, внаслідок чого під час руху на задній лівій осі автомобіля відірвалися колеса і здійснили зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 3008», що і стало причиною ДТП та призвело до механічних ушкоджень автомобілів з матеріальними збитками, тобто неналежний технічний стан автомобіля - має усі ознаки преюдиційності та не підлягає доказуванню.

Інший висновок буде суперечити принципам юридичної визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права, про що у низці своїх рішень зазначає Європейський суд з прав людини та Конституційний Суд України.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

У даному випадку вільне визнання ОСОБА_1 в одному судовому провадженні того факту, що причиною ДТП була неперевірка технічного стану автомобіля, внаслідок чого відірвались колеса в автомобіля на задній лівій осі, тобто неналежний технічний стан автомобіля, та заперечення цього факту в іншому судовому провадженні (в якому така позиція є невигідною для нього) містить ознаки суперечливої поведінки.

Аргумент відповідача, що причиною ДТП була не технічна несправність, а стан дорожнього полотна суд відхиляє, оскільки такий відповідачем не доведений - не надано доказів складання протоколу та притягнення до адміністративної відповідальності відповідної службової особи за ст. 140 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як зазначалось вище, на підставі страхового акту № 2516/01/50/2022/1 виданого ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» за договором страхування АР-2508635 виплатила потерпілій особі власнику автомобіля Аль-Махмуд Молхам Зіяду 119678,70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Аргументи відповідача щодо строку виплати такого суд відхиляє, оскільки ним не спростовано покликання позивача щодо факту виплати страхового платежу, підтверджені відповідними платіжними інструкція щодо фактичної сплати такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Виходячи з наведеного, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1 внаслідок невідповідності технічного стану його транспортного засобу вимогам ПДР, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, з урахуванням норм підпункту «г» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у порядку регресу із ОСОБА_1 на користь позивача суми страхового відшкодування, а тому позов сілд задовольнити в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн витрати на друк, копіювання та направлення документів стороні в розмірі 221,04 грн, з яких 52 грн за сплату поштових послуг та 169,4 грн за друк та копіювання.

В підтвердження надання та розміру правничої допомоги позивачем наступні докази:

-договір про надання правничої допомоги від 28.06.2023 між ПАТ «Страхова компанія «Еталон» та Адвокатським об`єднанням «Дісп`ютс» в особі керуючого партнера Чугуєнка Д. В. з якого вбачається, що адвокатським об`єднанням надається правнича допомога з метою стягнення суми заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких клієнт має право зворотної вимоги.

-додаткову угоду № 1 від 24.07.2023 до договору про надання правничої допомоги від 28.06.2023, з якої вбачається, що сума витрат на професійну правничу допомогу є диференційованою та залежить від суми позову та складає фіксований гонорар, зокрема а) до 10000 грн суми позову 6000 грн, в) від 20000 до 39999 грн суми позову 15000 грн, д) 70000 грн та більше суми позову 20000 грн (п. 3 додаткової угоди). Фіксований гонорар включає в себе виконання будь-якої роботи, необхідної для досягнення очікуваного результату, зокрема складення та подання позову про стягнення суми регресної заборгованості, участі в судових засіданнях, подання заяв, клопотань, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, пояснень, тощо (п. 4). Відповідно до п. 7 додаткової угоди гонорар виплачується за умов коли суд задовольнив позов та стягнув витрати на правничу допомогу, рішення суду виконане, кошти на виконання рішення надійшли на рахунок клієнта.

-ордер на надання правничої допомоги АІ № 1538536, виданий АО «Дісп`ютс» за яким адвокат Чугуєнко Д. В.на підставі договору надає правничу допомогу ПАТ «СК «Еталон».

Даними доказами підтверджується факт надання професійної правничої допомоги адвокатом, розмір витрат, порядок та строк сплати послуг адвоката.

Також слід вказати що в позовній заяві було вказано про розмір витрат на правничу допомогу 20000,00 грн, а отже таким чином заначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Слід вказати, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Як вбачається з умов договору про надання правничої допомоги між ПАТ СК «Еталон» та АО «Дісп`ютс» обумовлено фіксований розмір гонорару.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4 - 6 статті 137, частинами 3 - 5 статті 141 ЦПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Отже в клопотанні про стягнення судових витрат представником позивача зазначено, що ним надано наступні послуги надання усних/письмових консультацій 1 год, підготовка та подання позову 4 год, підготовка та подання відповіді на відзив 2 год.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є дещо завищеним.

Суд враховує, що складність справи, обсяг поданих стороною позивача проуцесуаолтних документів позовна заява 3 арк, відзив 3 арк, розумність розміру судових витрат, те, що представник позивача в судових засіданнях участі не приймав, подавши заяву про розгляд справи за його відсудності, тривалість перебування справи в провадженні суду з 22.02.2024 по 09.04.2022), кількість судових засідань в справі (одне), те, що представником позивача витрачено на надання правничої допомоги, згідно наданого ним розрахунку, 7 год, вважає достанім розмір витрат на правничу допомогу 10000 грн, що наближено до 3 прожиткових мінімумів для працездатної особи та на думку суду є розумним, справедливим в даному випрадку за даних обставин.

Щодо витрат на поштове відправлення, суд зазначає таке:

Понесення позивачем витрат на скерування позовної заяви з додатками на адресу відповідача підтверджено доказом квитанцією на суму 52 грн (а.с. 22).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4).

Стаття 140 ЦПК України визначає витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Згідно положення ч. 3 цієї статті - у випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що витрати на друк та копіювання позовної заяви з додатками відповідачу відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України по своїй суті є витратами на вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи, розмір таких є підтверджений відповідним доказом, а тому цю суму слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Щодо витрат на копіювання та друк позовної заяви та долучених доказів в сумі 169,40 грн, з розрахунку 6,05 грн за друк однієї сторінки формату А4, відповідно до постанови «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитм на інформацію», суд вважає правильним відмовити в стягненні таких витрат. При цьому суд виходить з того, що така сума входить до витрат на правничу допомогу, виходячи з положення додаткової угоди № 1 від 24.07.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023, за п. 4 якої фіксований гонорар включає, зокрема, складення та подання позову, а розподіл витрат на правничу допомогу здійснюється цим рішенням.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Враховуючи наведене, оскільки представником відповідача під час судового засідання у справі заявлено клопотання про, те що нею до суду буде подано, протягом п`яти днів з дня винесення рішення, докази понесених судових витрат по справі, а тому питання про судові витрати, понесені відповідачем, слід вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог, визначивши позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (адреса місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, код ЄДРПОУ 20080515) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» 119678 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 70 коп витрат на страхове відшкодування в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 52 грн витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, а всього 10052 (десять тисяч п`ятдесят дві) грн 00 коп.

В стягненні решти витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн та витрат на друк, копіювання документів в розмірі 169,40 грн відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати ОСОБА_1 на 24.04.2024 о 08 год 30 хв в приміщенні Гайворонського районного суду Кіровоградської області.

Визначити ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто до 14.04.2024 включно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 11.04.2024.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 09.04.2024