Справа №752/14965/20
Провадження № 2/752/724/23
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22.09.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ящука Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТМО «Фтизіатрія», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Київський фтизіопульмонологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійних вимог: Державна установа «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями лікарів медичної установи в зв`язку з порушенням прав пацієнта,
в с т а н о в и в:
позивач звернулась до суду з позовом до ТМО «Фтизіатрія» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями лікарів медичної установи в зв`язку з порушенням прав пацієнта в розмірі 500000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 серпня 2018 року під час проходження профілактичного огляду лікарем було висловлено пораду звернутися до пульмонолога і до фтизіатра, в зв`язку з наявністю змін в легенях.
29.08.2018 року вона звернулася за консультативною допомогою в клініку «Медіком», де фтизіатр ОСОБА_2 встановила попередній діагноз ВДТБ (вперше діагностований туберкульоз) верхньої частки правої легені (інфільтративний). Також було надано рекомендацію пройти обстеження в протитуберкульозному диспансері за місцем проживання.
Під час першого візиту 30.08.2018 року до ТМО «Фтизіатрія» лікар ОСОБА_3 повідомив, що в нього немає жодних сумнівів проти встановленого ОСОБА_2 діагнозу. При обстеженні у неї взяли лише мокротиння, і результат простої мікроскопії мазка мокротиння від 31.08.2018 року в обох пробах виявився негативним. Також були зроблені посіви на тверде та рідке середовище.
Не зважаючи на відсутність будь-яких інших досліджень 11.09.2018 року на засіданні центральної лікувально-консультативна комісії було встановлено діагноз ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ- М- МГ- КО Резист 0 Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018) та рекомендоване амбулаторне лікування за планом в інтенсивній фазі 60 доз, 4 протитуберкульозними препаратами першого ряду, в підтримуючій фазі 120 доз 2 протитуберкульозними препаратами першого ряду.
Лише на 10ий день від початку лікування 21.09.2018 року було отримано попередній позитивний результат посіву мокротиння на рідкому живильному середовищі в автоматизованій системі Васtес (із зразка мокротиння, зібраного 31.08.2018 року). Позивач зазначає, що такі аналізи могли бути підроблені з метою виправдання призначеного лікування.
02.10.2018 року ЦЛКК було внесено корекцію в діагноз - ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ+ М- МГ- К+ Резист - Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018), однак комісія не звернула увагу, що 11.04.2016 року зроблена оглядова рентгенограма і на ній вже був присутній синдром патології коренів легенів із обох сторін, що могло бути з накою саркоїдозу 1 стадії. Але представники відповідача (умисно чи через брак знань) не взяли до уваги зазначену рентгенограмму. Більш того, при першому відвідуванні диспансеру лікар ОСОБА_4 відмовився оглядати даний знімок.
06.11.2018 року було виконано контрольну мікроскопію мазка мокротиння. КСП кислотостійких паличок не виявлено. Також було проведене контрольне дослідження органів грудної клітини та оглядова рентгенофографія ОГК від 06.11.2018 року та отримано висновок про позитивну динаміку, часткове розсмоктування та ущільнення вогнищево-інфільтративних змін в правій легені, після чого 08.11.2018 року вона була представлена на ЦЛКК у зв`язку з закінченням інтенсивної фази лікування. В зв`язку з негативною рентгенологічною динамікою (збільшення кількості вогнищево-інфільтративних тіней в верхній частці правої легені) лікування було подовжено в інтенсивній фазі до 90 доз.
Оскільки позивач вважала, що лікар ОСОБА_5 надає непрофесійну допомогу вона звернулась з проханням про заміну лікаря, в зв`язку з чим в подальшому їй був призначений лікар-фтизіатр ОСОБА_6 .
18.11.2018 року в клініці медичної групи компаній АDONIS позивач зробила контрольне КТ ОКГ і їй встановлено діагноз - КТ-картина специфічного запального процесу дисемінованого характеру обох легень, реактивна медіастинальна лімфаденопатія, негативна динаміка перебігу.
Оскільки висновки, отримані в ТМО «Фтизіатрія» та в приватній клініці відрізнялись позивач за власним бажання проконсультувалась в НІФП ім. Ф.Г.Яновського. Відповідно до консультативного висновку лікаря від 21.11.2018 року їй було рекомендовано пройти гістологічне дослідження, а також представити отриману від НІФП ім. - Г.Яновського документацію з метою вирішення тактики подальшого лікування.
Однак, в ТМО «Фтизіатрія» у м. Київ її відрадили проходити гістологічне дослідження, зазначаючи що це може бути перешкодою для вагітності, позивач вважає, що такі рекомендації були необ`єктивні.
11.12.2018 року відбулося чергове ЦЛКК відповідача, на яке було представлено відповідні документи, отримані в НІФП ім. Ф.Г.Яновського, однак не зважаючи на надані рекомендації їй було продовження лікування до 120 доз протитуберкульозної терапії препаратами 1 ряду до 08.01.2019 року, без проведення будь яких додаткових досліджень.
02.01.2019 року виконано контрольну КТ ОГК в приватній лікарні. Як показали результати проведення КТ - диф діагностика між саркоїдозом і специфічним процесом, незважаючи на це 08.01.2019 року ЦЛКК відповідача підтверджує діагноз ВДТБ і рекомендує перевести на підтримуючу фазу 2 протитуберкульозними препаратами 1 ряду 120 доз до 08.05.2019 року.
Усвідомлюючи, що відповідач не робить жодних дій для виявлення справжнього діагнозу, позивач зазначає, що вона самостійно знову звернулася до НІФП ім. Ф.Г. Яновського, де 01.03.2019 року зробила контрольне КТ ОГК. Відповідно до заключения лікарів був поставлений діагноз саркоїдоз органів грудної порожнини II ст. Крім того, у висновку зазначено, що на момент консультації вона отримала 180 доз протитуберкульозної терапії, що є закінченим основним курсом лікування.
04.03.2019 року вона отримала консультативний висновок від НІФП ім. Ф.Г. Яновського, відповідно до якого підтвердився діагноз - саркоїдоз легенів II ст., активна фаза і того ж дня відвідала ТМО Фтизіатрія і повідомила про помилку в діагнозі, після чого лікар ОСОБА_7 побачивши всі заключення і знімок за 2016 рік визнала, що то був не туберкульоз, однак в лікарні відмовились зняти діагноз «туберкульоз», посилаючись на складність процедури.
13.03.2019 року позивач звернулась до Національної лікарсько-консультативної комісії, і відповідно до відповіді ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 19.03.2019 року, враховуючи анамнез захворювання випадку туберкульозу 261306: зміни на рентенограмі були присутні в 2016 році у вигляді двобічної лімфаденопатїї; наявність увеїту в анамнезі, що ефективно лікувався стероїдними протизапальними препаратами; відсутність патологічних змін бронхів за фібробронхоскопії на КСБ та МБТ при культуральному та молекулярно-генетичному дослідженні промивних вод бронхів від 20.11.2018р; появу вогнищ відсіву від початку протитуберкульозного лікування за даними рентгенологічного дослідження днів грудної порожнини від 18.11.2018 року; припинення бактеріовиділення за результатами культурального дослідження від 07.09.2018 року до моменту початку протитуберкульозної терапії з 11.09.2018 року, даних контрольного КТ ОГП від 01.03.2019 року, що свідчать про ознаки саркоїдозу; консультативного висновку ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського НАМН України» від 04.03.2019, із встановленим діагнозом саркоїдоз легенів II ст, активна фаза» діагноз туберкульоз слід зняти.
Лише 26.03.2019 року в амбулаторній карті був зроблений запис про зняття діагнозу «туберкульоз».
Позивач вказує на те, що 12 квітня 2019 року вона прийшла до ТМО «Фтизіатрія» у м. Київ, щоб отримати довідку про зняття діагнозу, однак лікар ОСОБА_6 почала поводити себе агресивно, кричала, зчинила скандал. До скандалу долучився її чоловік ОСОБА_8 , який працює в ТМО «Фтизіатрія лікарем рентгенологом, він почав кидатися з кулаками, його зупинила його жінка, лікар ОСОБА_6 , і це тільки тому що вона дістала телефон і сказала що зніме це на відео, від чого вона отримала великий стрес через побоювання, що він дійсно вдарить. Потім тікар ОСОБА_6 скомкала довідку та кинула її. Відповідно до зазначеної довідки діагноз туберкульозу був знятий.
Вважаючи, що відповідачем була порушені норми надання медичної допомоги, позивач звернулась до Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради для проведення клініко-експертної оцінки, відповідно до висновку якого за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги в умовах ТМО «Фтизіатрія» від 08.08.2019 року, медична допомога громадянці ОСОБА_1 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві надана у відповідності до Локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві.
Після цього позивач звернулася для проведення клініко-експертної оцінки діям лікарів ТМО «Фтизіатрія» до КЕК МОЗ, і в рамках проведення оцінки експерт МОЗ ОСОБА_9 склала експертний висновок, відповідно до якого були виявлені наступні порушення: не записаний в амбулаторну карту план обстеження пацієнтки при первинному відвідуванні лікаря-фтизіатра 30.08.2018 року; відповідно до наказу МОЗ України від 04.09.2014 року № 620 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дорослим «Туберкульоз» пацієнтам 1-ої категорії, до якої належала пацієнтка, в інтенсивній фазі лікування призначають не більше 90 доз протитуберкульозних препаратів (в окремих випадках до 120 доз виключно за рішенням ЦЛКК при збереженні бактеріовиділення після 90 доз, але при наявних ознаках позитивної динаміки, яка полягає в зменшенні масивності бактеріовиділення). Після отримання 90 доз пацієнтка не була бактеріовиділювачем, але ЦЛКК від 11.12.2018 року виносить рішення про продовження лікування в інтенсивній фазі до 120 доз через клініко-рентгенологічне прогресування легеневого процесу на фоні відмови хворої від гістологічного дослідження, запропонованого в НІФП ім. Ф.Г. Яновського; немає жодного рішення ЦЛКК щодо необхідності проведення гістологічного дослідження пацієнтці; немає зафіксованої відмови хворої від гістологічного дослідження; Локальний протокол медичної допомоги хворим на туберкульоз ТМО «Фтизіатрія» у м.Києві від 04 лютого 2015 року, відповідно до якого забезпечували діагностику та лікувальну тактику хворій, не містить інформації щодо показань до гістологічного дослідження пацієнтам, які потребують проведення диференціальної діагностики легеневої патології, не прописані чіткі алгоритми дії лікаря в таких випадках та тактика дії лікаря за умови відмови пацієнта від дослідження; на оглядовій рентгенограмі ОГК від 11.04.2016 вже був присутній синдром патології легенів із обох сторін, що могло бути ознакою саркоїдозу І стадії, але в представлених документах немає жодного запису про те, що на це звернули увагу.
Відповідно до Висновків КЕК МОЗ від 11 грудня 2019 року, надання медичної допомоги - медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у місті Києві відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги.
Позивач вказує на те, що хоча відповідач діяв в межах Локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз ТМО «Фтизіатрія» м. Києва від 04 лютого 2015 року, відповідно експертного висновку доцента кафедри фтизіатрії і пульмонології НМАПО імені П.Л.Шупика ОСОБА_10 від 11.11.2019 року було встановлено ряд порушень, які мали місце під час отримання медичної допомоги і які стосуються порушення її прав пацієнта.
Позивач вважає, що дії відповідача, які полягали у відмові лікаря ТМО «Фтизіатрія» при винному діагностуванні провести ретельне обстеження, на якому я наполягала; визначенні лікування від туберкульозу до отримання результатів аналізів; не виявленні наявного захворювання - саркоїдозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів; і ведення мене в оману щодо необов`язкового характеру проведення гістологічного дослідження наслідків такої відмови; подовження лікування (до 120 доз) без відповідного підтвердження такої потреби; образах та скандалі, спричиненого лікарем ТМО «Фтизіатрія» 12 квітня 2019 року; забороні вагітніти тривалий період (з моменту виявлення хвороби до моменту зняття діагнозу), спричинили їй моральну шкоду, яку позивач оцінює в 500000 гривень і просить стягнути її з відповідача.
03.08.2020 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву, а третій особі для надання письмових пояснень.
11.01.2021 р. третьою особою надані письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що рішення у даній справі не впливає на права та обов`язки Центру громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України відповідно до функцій установи, визначених в Статуті.
09.02.2021 р. відповідачем подано відзив з приводу позовної заяви, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем н доведено та не надано доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, вини КНП «Фтизіатрія», не надано доказів причинного зв`язку між неправомірними діяннями і заподіяною шкодою. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до висновків уповноважених установ медична допомога позивачу в умовах ТМО «Фтизіатрія» надана у відповідності до Локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз ТМО «Фтизіатрія», а медична документація ведеться у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач у відзиві посилається на неналежність висновку доцента НМАПО ім..П.Л.Шупика ОСОБА_9 від 11.11.2019 р., оскільки зазначені нею помилки на рівні амбулаторної допомоги не вплинули на якість надання медичної допомоги позивачу.
24.06.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
В ході судового розгляду позивач та її представник підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просили його задовольнити, з викладених в позовній заяві підстав та враховуючи зазначені в позові обставини.
Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, вказуючи на відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди з вини відповідача та наявність експертних висновків, які підтверджують належне надання медичної допомоги.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи у відсутність представника Державна установа «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України».
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.08.2018 р. ОСОБА_1 фтизіатром Клініки «МЕДІКОМ» ОСОБА_2 встановлено діагноз ВДТБ (вперше діагностований туберкульоз» верхньої частки правої легені (інфільтративний) Дестр. (-)МБТ0М0МГ0КОИСТо кат.3ког.3, 2018 та рекомендовано обстеження в протитуберкульозному диспансері за місцем проживання, а також прийняття протитуберкульозних препаратів.
Відповідно до відомостей медичної карти хворого на туберкульоз, заведеної в ТМО «Фтизіатрія» у м.Києві, 30.08.2018 року позивач звернулась до ТМО «Фтизіатрія» і за результатами огляду лікар ОСОБА_3 призначив їй ренгенологічне дослідження та клінічні лабораторні дослідження.
11.09.2018 року на засіданні центральної лікувально-консультативна комісії ТМО «Фтизіатрія» позивачу було встановлено діагноз ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ- М- МГ- КО Резист 0 Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018) та рекомендоване амбулаторне лікування за планом в інтенсивній фазі 60 доз, 4 протитуберкульозними препаратами першого ряду, в підтримуючій фазі 120 доз 2 протитуберкульозними препаратами першого ряду.
21.09.2018 року отримано попередній позитивний результат посіву мокротиння на рідкому живильному середовищі в автоматизованій системі Васtес (із зразка мокротиння, зібраного 31.08.2018 року).
02.10.2018 року ЦЛКК було внесено корекцію в діагноз - ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ+ М- МГ- К+ Резист - Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018).
06.11.2018 року було виконано контрольну мікроскопію мазка мокротиння. КСП кислотостійких паличок не виявлено. Також було проведене контрольне дослідження органів грудної клітини та оглядова рентгенофографія ОГК від 06.11.2018 року та отримано висновок про позитивну динаміку, часткове розсмоктування та ущільнення вогнищево-інфільтративних змін в правій легені.
08.11.2018 року ЦЛКК надало рекомендаці\ про продовження лікування в інтенсивній фазі до 90 доз в зв`язку з негативною рентгенологічною динамікою (збільшення кількості вогнищево-інфільтративних тіней в верхній частці правої легені).
18.11.2018 року в клініці медичної групи компаній АDONIS позивач зробила контрольне КТ ОКГ, за результатами якого їй встановлено діагноз - КТ-картина специфічного запального процесу дисемінованого характеру обох легень, реактивна медіастинальна лімфаденопатія, негативна динаміка перебігу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась 21.11.2018 р. за консультацією до Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім..Ф.Г.Яновського, за результатами якої консультантом-доцентом ОСОБА_9 рекомендовано представити на ЦЛКК з метою вирішення питання перереєстрації випадку ВДТБ на випадок НЛТБ та розпочати лікування 4 препаратами 1 рядку +Мхf до отримання результатів бак посівів або розглянути питання перереєстрації випадку в категорію 4 РРТБ та призначити лікування за стандартною схемою. Також було рекомендовано консультацію торакального хірурга з метою біопсії та посіву резекційного матеріалу.
11.12.2018 року за результатами засідання ЦЛКК позивачу було продовжено лікування до 120 доз протитуберкульозної терапії препаратами 1 ряду до 08.01.2019 року.
02.01.2019 року позивачем виконано контрольну КТ ОГК в приватній лікарні АДОНІС, за висновками дослідження було зроблено висновок про КТ ознаки дрібноузелкової дисемінації обох легень з наявністю ділянок консолідації з враженням верхніх відділів обох легень, внутрішньогрудна та шийна лімфаденопатія та визначена потреба в діагностиці між саркоїдохом і специфічним процесом.
08.01.2019 року ЦЛКК підтверджує діагноз ВДТБ і рекомендує перевести на підтримуючу фазу 2 протитуберкульозними препаратами 1 ряду 120 доз до 08.05.2019 року.
01.03.2019 року за результатами проведеною в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології ім..Ф.Г.Яновського комп`ютерної томографії легенів і середостіння зроблено висновок про наявність у позивача саркоїдозу органів грудної порожнини II ст.
Згідно консультативного висновку лікаря ОСОБА_9 від 01.03.2019 р. було повторно рекомендовано пройти консультацію торакального хірурга з метою біопсії та посіву резекційного матеріалу та припинити лікування від туберкульозу.
04.03.2019 року позивач отримала консультативний висновок від НІФП ім. Ф.Г. Яновського, консультанта ОСОБА_9 , відповідно до якого остання підтвердила діагноз - саркоїдоз легенів II ст., активна фаза.
13.03.2019 року позивач звернулась до Національної лікарсько-консультативної комісії, і відповідно до відповіді ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 19.03.2019 року, враховуючи анамнез захворювання випадку туберкульозу 261306: зміни на рентенограмі були присутні в 2016 році у вигляді двобічної лімфаденопатїї; наявність увеїту в анамнезі, що ефективно лікувався стероїдними протизапальними препаратами; відсутність патологічних змін бронхів за фібробронхоскопії на КСБ та МБТ при культуральному та молекулярно-генетичному дослідженні промивних вод бронхів від 20.11.2018р; появу вогнищ відсіву від початку протитуберкульозного лікування за даними рентгенологічного дослідження днів грудної порожнини від 18.11.2018 року; припинення бактеріовиділення за результатами культурального дослідження від 07.09.2018 року до моменту початку протитуберкульозної терапії з 11.09.2018 року, даних контрольного КТ ОГП від 01.03.2019 року, що свідчать про ознаки саркоїдозу; консультативного висновку ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського НАМН України» від 04.03.2019, із встановленим діагнозом саркоїдоз легенів II ст, активна фаза» діагноз туберкульоз слід зняти.
26.03.2019 року в амбулаторній карті був зроблений запис про зняття діагнозу «туберкульоз».
Крім того, позивач звернулась до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для проведення клініко- експертної оцінки, відповідно до висновку якої за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги в умовах ТМО «Фтизіатрія» від 08.08.2019 року, медична допомога громадянці ОСОБА_1 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві надана у відповідності до Локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві і медична документація ведеться у відповідності до вимог чинного законодавста.
Після цього позивач звернулася для проведення клініко-експертної оцінки діям лікарів ТМО «Фтизіатрія» до КЕК МОЗ, і в рамках проведення оцінки експерт МОЗ ОСОБА_9. склала експертний висновок, відповідно до якого були виявлені наступні порушення: не записаний в амбулаторну карту план обстеження пацієнтки при первинному відвідуванні лікаря-фтизіатра 30.08.2018 року; відповідно до наказу МОЗ України від 04.09.2014 року № 620 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дорослим «Туберкульоз» пацієнтам 1-ої категорії, до якої належала пацієнтка, в інтенсивній фазі лікування призначають не більше 90 доз протитуберкульозних препаратів (в окремих випадках до 120 доз виключно за рішенням ЦЛКК при збереженні бактеріовиділення після 90 доз, але при наявних ознаках позитивної динаміки, яка полягає в зменшенні масивності бактеріовиділення). Після отримання 90 доз пацієнтка не була бактеріовиділювачем, але ЦЛКК від 11.12.2018 року виносить рішення про продовження лікування в інтенсивній фазі до 120 доз через клініко-рентгенологічне прогресування легеневого процесу на фоні відмови хворої від гістологічного дослідження, запропонованого в НІФП ім. Ф.Г. Яновського; немає жодного рішення ЦЛКК щодо необхідності проведення гістологічного дослідження пацієнтці; немає зафіксованої відмови хворої від гістологічного дослідження; Локальний протокол медичної допомоги хворим на туберкульоз ТМО «Фтизіатрія» у м.Києві від 04 лютого 2015 року, відповідно до якого забезпечували діагностику та лікувальну тактику хворій, не містить інформації щодо показань до гістологічного дослідження пацієнтам, які потребують проведення диференціальної діагностики легеневої патології, не прописані чіткі алгоритми дії лікаря в таких випадках та тактика дії лікаря за умови відмови пацієнта від дослідження; на оглядовій рентгенограмі ОГК від 11.04.2016 вже був присутній синдром патології легенів із обох сторін, що могло бути ознакою саркоїдозу І стадії, але в представлених документах немає жодного запису про те, що на це звернули увагу.
Відповідно до Висновків КЕК МОЗ від 11 грудня 2019 року, надання медичної допомоги - медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у місті Києві відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги.
Звертаючись до суду позивач зазначає на завдання їй моральної шкоди неправомірними діями лікарів ТМО «Фтизіатрія», що виразились у відмові провести ретельне обстеження, призначення протитуберкульозного лікування без наявності результатів діагностичних досліджень, не встановленням належного діагнозу, продовження протитуберкульозного лікування без підтвердження потреби, висловлювання образ, надання рекомендацій щодо заборони вагітності.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.
Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Право на подання скарги та на компенсацію закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров`я, Цивільному кодексі України, ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно ст.ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України).
Відповідно до ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров`я, кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини;
б) безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
д) кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я;
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров`я;
ж) участь в управлінні охороною здоров`я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
з) можливість об`єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров`я;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних із станом здоров`я;
і) відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
Згідно ч.2 ст.38 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Відповідно до ст.3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.
Згідно ч.4 ст.37 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я за несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом в ході розгляду справи з огляду на досліджені докази не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача неякісним наданням медичних послуг.
Посилання позивача на зазначені обставини спростовуються висновком Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами проведення клініко- експертної оцінки від 08.08.2019 р. та висновком КЕК МОЗ від 11 грудня 2019 року щодо надання медичної допомоги - медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у місті Києві, яке відповідало стандартам та протоколам надання медичної допомоги.
Суд критично відноситься до висновку експерт МОЗ ОСОБА_9 в рамках проведення клініко-експертної оцінки діям лікарів ТМО «Фтизіатрія» КЕК МОЗ, яка встановила відсутність в амбулаторній карті плану обстеження пацієнтки, відсутності рішення про проведення гістологічного дослідження, відсутність відмови пацієнтки від гістологічного дослідження, оскільки під час допиту в якості свідка ОСОБА_9 підтвердила відповідність надання медичних послуг ТМО «Фтизіатрія» відповідно до Локального протоколу, відсутність нормативного врегулювання щодо обов`язку лікаря визначати в амбулаторній картці план лікування, відсутність обов`язкового призначення гістологічного дослідження за наявності інших даних про наявність туберкульозу, та призначення всіх методів дослідження відповідно до Локального протоколу. Крім того, ОСОБА_9 в ході розгляду справи підтвердила неможливість правильність призначеного лікування на первинній стадії за наявності результатів клінічних досліджень.
Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання їй моральної шкоди шляхом висловлювання образ, створення лікарями конфлікту, а також заборони вагітності.
Позивач не зверталась до керівництва ТМО «Фтизіатрія» щодо неправомірних дій лікарів установи, не зверталась до органів поліції щодо агресивної поведінки відносно неї з боку лікарів.
Амбулаторна карта хворого не містить рекомендацій щодо заборони вагітності.
Звертаючись до суду позивач не визначає в чому полягає моральна шкода та яких втрат вона зазнала, а також не надає докази, які ці обставини підтверджують.
Враховуючи викладені обставини, досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди з боку відповідача в зв`язку з порушенням прав пацієнта, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТМО «Фтизіатрія», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Київський фтизіопульмонологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , третя особа без самостійних вимог: Державна установа «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями лікарів медичної установи в зв`язку з порушенням прав пацієнта, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо така скарга подана протягом тридцяти днів з моменту вручення йому повного тексту рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Суд | Голосіївський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2023 |
Оприлюднено | 15.04.2024 |
Номер документу | 118284353 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві |
Цивільне
Голосіївський районний суд міста Києва
Колдіна О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні