Постанова

від 04.09.2024 по справі 752/14965/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11948/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О. Ф., Желепи О. В.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника позивача - адвоката Семенюк О. Г.,

представників відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Київський фтизіопульмонологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Загути Ю. Б. та Асипенко Т. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Семенюк Ольги Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Колдіної О. О.

від 22 вересня 2023 року

у цивільній справі № 752/14965/20 Голосіївського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_2

до ТМО «Фтизіатрія», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Київський фтизіопульмонологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

третя особа без самостійних вимог: Державна установа «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України»

про відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями лікарів медичної установи в зв`язку з порушенням прав пацієнта

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила відшкодувати моральну шкоду, спричинену діями лікарів медичної установи у зв`язку з порушенням прав пацієнта.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 27 серпня 2018 року під час проходження профілактичного огляду лікарем було висловлено пораду звернутися до пульмонолога і до фтизіатра, в зв`язку з наявністю змін в легенях.

29.08.2018 року вона звернулася за консультативною допомогою в клініку «Медіком», де фтизіатр ОСОБА_3 встановила попередній діагноз ВДТБ (вперше діагностований туберкульоз) верхньої частки правої легені (інфільтративний). Також було надано рекомендацію пройти обстеження в протитуберкульозному диспансері за місцем проживання.

Під час першого візиту 30.08.2018 року до ТМО «Фтизіатрія» лікар ОСОБА_4 повідомив, що в нього немає жодних сумнівів проти встановленого ОСОБА_3 діагнозу.

При обстеженні у неї взяли лише мокротиння, і результат простої мікроскопії мазка мокротиння від 31.08.2018 року в обох пробах виявився негативним. Також були зроблені посіви на тверде та рідке середовище.

Не зважаючи на відсутність будь-яких інших досліджень 11.09.2018 року на засіданні центральної лікувально-консультативна комісії було встановлено діагноз ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ- М- МГ- КО Резист 0 Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018) та рекомендоване амбулаторне лікування за планом в інтенсивній фазі 60 доз, 4 протитуберкульозними препаратами першого ряду, в підтримуючій фазі 120 доз 2 протитуберкульозними препаратами першого ряду.

Лише на 10-й день від початку лікування 21.09.2018 року було отримано попередній позитивний результат посіву мокротиння на рідкому живильному середовищі в автоматизованій системі Васtес (із зразка мокротиння, зібраного 31.08.2018 року).

При цьому позивач зазначає, що такі аналізи могли бути підроблені з метою виправдання призначеного лікування.

02.10.2018 року ЦЛКК було внесено корекцію в діагноз - ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ+ М- МГ- К+ Резист - Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018), однак комісія не звернула увагу, що 11.04.2016 року зроблена оглядова рентгенограма і на ній вже був присутній синдром патології коренів легенів із обох сторін, що могло бути ознакою саркоїдозу 1 стадії. Але представники відповідача (умисно чи через брак знань) не взяли до уваги зазначену рентгенограмму. Більш того, при першому відвідуванні диспансеру лікар ОСОБА_5 відмовився оглядати даний знімок.

06.11.2018 року було виконано контрольну мікроскопію мазка мокротиння. КСП (кислотостійких паличок) не виявлено. Також було проведене контрольне дослідження органів грудної клітини та оглядова рентгенофографія ОГК від 06.11.2018 року та отримано висновок про позитивну динаміку, часткове розсмоктування та ущільнення вогнищево-інфільтративних змін в правій легені, після чого 08.11.2018 року вона була представлена на ЦЛКК у зв`язку з закінченням інтенсивної фази лікування. В зв`язку з негативною рентгенологічною динамікою (збільшення кількості вогнищево-інфільтративних тіней в верхній частці правої легені) лікування було подовжено в інтенсивній фазі до 90 доз.

В подальшому, на прохання позивачки, лікаря ОСОБА_5 замінили на лікаря-фтизіатра ОСОБА_6

18.11.2018 року в клініці медичної групи компаній АDONIS позивач зробила контрольне КТ ОКГ і їй встановлено діагноз - КТ-картина специфічного запального процесу дисемінованого характеру обох легень, реактивна медіастинальна лімфаденопатія, негативна динаміка перебігу.

Оскільки висновки, отримані в ТМО «Фтизіатрія» та в приватній клініці відрізнялись, позивач за власним бажанням проконсультувалась в НІФП ім. Ф. Г. Яновського. Відповідно до консультативного висновку лікаря від 21.11.2018 року їй було рекомендовано пройти гістологічне дослідження, а також представити отриману від НІФП ім. Ф. Г. Яновського документацію з метою вирішення тактики подальшого лікування.

Однак, в ТМО «Фтизіатрія» у м. Київ її відрадили проходити гістологічне дослідження, зазначаючи, що це може бути перешкодою для вагітності.

Позивач вважає, що такі рекомендації були необ`єктивні.

11.12.2018 року відбулося чергове ЦЛКК відповідача, на яке було представлено відповідні документи, отримані в НІФП ім. Ф. Г.Яновського, однак не зважаючи на надані рекомендації їй було продовження лікування до 120 доз протитуберкульозної терапії препаратами 1 ряду до 08.01.2019 року, без проведення будь яких додаткових досліджень.

02.01.2019 року виконано контрольну КТ ОГК в приватній лікарні. Як показали результати проведення КТ - диф діагностика між саркоїдозом і специфічним процесом, незважаючи на це 08.01.2019 року ЦЛКК відповідача підтверджує діагноз ВДТБ і рекомендує перевести на підтримуючу фазу 2 протитуберкульозними препаратами 1 ряду 120 доз до 08.05.2019 року.

Вважаючи, що відповідач не робить жодних дій для виявлення справжнього діагнозу, позивач самостійно звернулася до НІФП ім. Ф. Г. Яновського, де 01.03.2019 року зробила контрольне КТ ОГК. Відповідно до заключення лікарів був поставлений діагноз саркоїдоз органів грудної порожнини II ст. Крім того, у висновку зазначено, що на момент консультації вона отримала 180 доз протитуберкульозної терапії, що є закінченим основним курсом лікування.

04.03.2019 року позивач отримала консультативний висновок від НІФП ім. Ф. Г. Яновського, відповідно до якого підтвердився діагноз - саркоїдоз легенів II ст., активна фаза і того ж дня відвідала ТМО Фтизіатрія і повідомила про помилку в діагнозі, після чого лікар ОСОБА_7 побачивши всі заключення і знімок за 2016 рік визнала, що то був не туберкульоз, однак в лікарні відмовились зняти діагноз «туберкульоз», посилаючись на складність процедури.

З відповіді ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 19.03.2019 року, наданої на звернення позивачки до Національної лікарсько-консультативної комісії, слідує, що враховуючи анамнез захворювання випадку туберкульозу 261306: зміни на рентгенограмі були присутні в 2016 році у вигляді двобічної лімфаденопатїї; наявність увеїту в анамнезі, що ефективно лікувався стероїдними протизапальними препаратами; відсутність патологічних змін бронхів за фібробронхоскопії на КСБ та МБТ при культуральному та молекулярно-генетичному дослідженні промивних вод бронхів від 20.11.2018 р.; появу вогнищ відсіву від початку протитуберкульозного лікування за даними рентгенологічного дослідження днів грудної порожнини від 18.11.2018 року; припинення бактеріовиділення за результатами культурального дослідження від 07.09.2018 року до моменту початку протитуберкульозної терапії з 11.09.2018 року, даних контрольного КТ ОГП від 01.03.2019 року, що свідчать про ознаки саркоїдозу; консультативного висновку ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г.Яновського НАМН України» від 04.03.2019 р., із встановленим діагнозом саркоїдоз легенів II ст, активна фаза» діагноз туберкульоз слід зняти.

Лише 26.03.2019 року в амбулаторній карті був зроблений запис про зняття діагнозу «туберкульоз».

Вважаючи, що відповідачем була порушені норми надання медичної допомоги, позивач звернулась до Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради для проведення клініко-експертної оцінки, відповідно до висновку якого за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги в умовах ТМО «Фтизіатрія» від 08.08.2019 року, медична допомога громадянці ОСОБА_2 в умовах ТМО «Фтизіатрія» у м. Києві надана у відповідності до Локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз ТМО «Фтизіатрія» у м. Києві.

На підставі оцінки, проведеною експертом МОЗ ОСОБА_8 був складений експертний висновок, відповідно до якого були виявлені наступні порушення: не записаний в амбулаторну карту план обстеження пацієнтки при первинному відвідуванні лікаря-фтизіатра 30.08.2018 року; відповідно до наказу МОЗ України від 04.09.2014 року № 620 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дорослим «Туберкульоз» пацієнтам 1-ої категорії, до якої належала пацієнтка, в інтенсивній фазі лікування призначають не більше 90 доз протитуберкульозних препаратів (в окремих випадках до 120 доз виключно за рішенням ЦЛКК при збереженні бактеріовиділення після 90 доз, але при наявних ознаках позитивної динаміки, яка полягає в зменшенні масивності бактеріовиділення). Після отримання 90 доз пацієнтка не була бактеріовиділювачем, але ЦЛКК від 11.12.2018 року виносить рішення про продовження лікування в інтенсивній фазі до 120 доз через клініко-рентгенологічне прогресування легеневого процесу на фоні відмови хворої від гістологічного дослідження, запропонованого в НІФП ім. Ф. Г. Яновського; немає жодного рішення ЦЛКК щодо необхідності проведення гістологічного дослідження пацієнтці; немає зафіксованої відмови хворої від гістологічного дослідження; Локальний протокол медичної допомоги хворим на туберкульоз ТМО «Фтизіатрія» у м. Києві від 04 лютого 2015 року, відповідно до якого забезпечували діагностику та лікувальну тактику хворій, не містить інформації щодо показань до гістологічного дослідження пацієнтам, які потребують проведення диференціальної діагностики легеневої патології, не прописані чіткі алгоритми дії лікаря в таких випадках та тактика дії лікаря за умови відмови пацієнта від дослідження; на оглядовій рентгенограмі ОГК від 11.04.2016 р. вже був присутній синдром патології легенів із обох сторін, що могло бути ознакою саркоїдозу І стадії, але в представлених документах немає жодного запису про те, що на це звернули увагу.

Відповідно до Висновків КЕК МОЗ від 11 грудня 2019 року, надання медичної допомоги - медичного обслуговування ОСОБА_2 в умовах ТМО «Фтизіатрія» у місті Києві відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги.

Позивач вказувала на те, що хоча відповідач діяв в межах Локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз ТМО «Фтизіатрія» м. Києва від 04 лютого 2015 року, відповідно експертного висновку доцента кафедри фтизіатрії і пульмонології НМАПО імені П. Л. Шупика ОСОБА_9 від 11.11.2019 року було встановлено ряд порушень, які мали місце під час отримання медичної допомоги і які стосуються порушення її прав пацієнта.

Позивач вважає, що дії відповідача, які полягали у відмові лікаря ТМО «Фтизіатрія» при первинному діагностуванні провести ретельне обстеження, на якому вона наполягала; визначенні лікування від туберкульозу до отримання результатів аналізів; не виявленні наявного захворювання - саркоїдозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів; і введення ОСОБА_2 в оману щодо необов`язкового характеру проведення гістологічного дослідження і наслідків такої відмови; подовження лікування (до 120 доз) без відповідного підтвердження такої потреби; образах та скандалі, спричиненого лікарем ТМО «Фтизіатрія» 12 квітня 2019 року; забороні вагітніти тривалий період (з моменту виявлення хвороби до моменту зняття діагнозу), спричинили моральну шкоду, яку позивач оцінює в 500 000 гривень і просила стягнути її з відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Семенюк О. Г., в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Адвокат вказує, що ОСОБА_2 ще при первинному зверненні до ТМО «Фтизіатрія» надала лікарям рентгенограму ОКГ від 11 квітня 2016 року, яка містила інформацію щодо наявності у позивачки ознак синдрому патології коренів легенів із обох сторін, що могло бути ознакою саркоїдозу 1 стадії. Натомість, в наданих відповідачем документах пацієнтки ОСОБА_2 відсутній будь-який запис про те, що лікуючий лікар звернув увагу на вказану рентгенограму, та направляв останню на дообстеження до протитуберкульозного закладу для проведення диференційної діагностики, що привело до того, що позивачка впродовж тривалого часу, після звернення до відповідача, через бездіяльність лікарів, була позбавлена можливості отримати достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і передбачити можливі фактори ризику та їх ступінь. ОСОБА_2 вимушена була самостійно звертатись до приватної лікарні «Адоніс» задля проходження КТ ОГК, у висновку якого, станом на 02 січня 2019 року зазначено необхідність діагностики саркоїдозу. Проте, навіть після отримання зазначеного висновку відповідач 08 січня 2019 року підтверджує діагноз ВДТБ (вперше діагностований туберкульоз), хоча висновок КТ свідчить про можливу наявність зовсім іншого захворювання. Неякісне надання медичної допомоги лікарями ТМО «Фтизіатрія» призвело відсутності своєчасної діагностики саркоїдозу у позивачки.

Зазначала, що ОСОБА_2 не володіє медичними знаннями і цілком обґрунтовано розраховувала на професіоналізм і турботливість лікарів ТМО «Фтизіатрія», сподіваючись на те, що вона своєчасно і достовірно дізнається свій дійсний діагноз і почне необхідне лікування.

Вважає, що відповідач жодним чином не довів відсутність провини лікарів, сторона відповідача не клопотала про допит лікаря, який проводив лікування позивачки, в той час як ОСОБА_2 забезпечила явку експерта МОЗ, яка вказала на ряд недоліків, що були встановлені нею під час підготовки експертного висновку. Однак, судом першої інстанції вказані покази не були взяті вказані пояснення до уваги.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не визначила в чому полягала моральна шкода, яких витрат вона зазнала, та не надала доказів на підтвердження цих обставин, є помилковим. Під час неодноразової бездіяльності лікарів ФТО «Фтизіатрія», яка виражалась у ненаправлені її на дообстеження з метою вчасного виявлення та лікування захворювання, позивачка переживала емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, втрату спокою душевної рівноваги. Після встановлення діагнозу ВДТБ (вперше діагностований туберкульоз) позивачка постійно жила в страху за своє здоров`я та здоров`я близьких людей із якими вона контактувала, оскільки позивачка багато разів чула про небезпечність цього захворювання не тільки для носія, а й для його оточення. На відміну від туберкульозу, саркоїдоз не передається повітряно-крапельним шляхом і в разі встановлення вірного діагнозу, їй би не довелось би прожити більш ніж півроку свого життя у ізоляції від суспільства через страх заразити оточуючих . Наслідки перенесеного стресу призвели до появи негативних психоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, поганий настрій, пригніченість, замкненість, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість в собі.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представники відповідача КНП «Київський фтизіопульмонологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлено й підтверджується матеріалами справи, що 29.08.2018 р. ОСОБА_2 фтизіатром Клініки «МЕДІКОМ» ОСОБА_3 встановлено діагноз ВДТБ (вперше діагностований туберкульоз» верхньої частки правої легені (інфільтративний) Дестр. (-), МБТ0М0МГ0КОИСТО кат. 3 ког. 3, 2018 та рекомендовано обстеження в протитуберкульозному диспансері за місцем проживання, а також прийняття протитуберкульозних препаратів (а.с. 26, т. 1).

Відповідно до відомостей медичної карти хворого на туберкульоз (а.с 117-200, т. 1), заведеної в ТМО «Фтизіатрія» у м. Києві, 30.08.2018 року позивач звернулась до ТМО «Фтизіатрія» і за результатами огляду лікар ОСОБА_4 призначив їй ренгенологічне дослідження та клінічні лабораторні дослідження.

11.09.2018 року на засіданні центральної лікувально-консультативна комісії ТМО «Фтизіатрія» позивачу було встановлено діагноз ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ- М- МГ- КО Резист 0 Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018) та рекомендоване амбулаторне лікування за планом в інтенсивній фазі 60 доз, 4 протитуберкульозними препаратами першого ряду, в підтримуючій фазі 120 доз 2 протитуберкульозними препаратами першого ряду (а.с. 121, т.1).

21.09.2018 року отримано попередній позитивний результат посіву мокротиння на рідкому живильному середовищі в автоматизованій системі Васtес (із зразка мокротиння, зібраного 31.08.2018 року) (а.с 149, т.1).

02.10.2018 року ЦЛКК було внесено корекцію в діагноз - ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтративний), Дестр + МБТ+ М- МГ- К+ Резист - Гіст 0 Категорія 1 Когорта 3 (2018) (а.с 122-123, т. 1).

06.11.2018 року було виконано контрольну мікроскопію мазка мокротиння. КСП кислотостійких паличок не виявлено (а.с. 160, т. 1).

Також було проведене контрольне дослідження органів грудної клітини та оглядова рентгенофографія ОГК від 06.11.2018 року та отримано висновок про позитивну динаміку, часткове розсмоктування та ущільнення вогнищево-інфільтративних змін в правій легені (а.с. 161, т. 1)

08.11.2018 року ЦЛКК надало рекомендації про продовження лікування в інтенсивній фазі до 90 доз в зв`язку з негативною рентгенологічною динамікою (збільшення кількості вогнищево-інфільтративних тіней в верхній частці правої легені) (а.с. 125, т. 1).

18.11.2018 року в клініці медичної групи компаній АDONIS позивач зробила контрольне КТ ОКГ, за результатами якого їй встановлено діагноз - КТ-картина специфічного запального процесу дисемінованого характеру обох легень, реактивна медіастинальна лімфаденопатія, негативна динаміка перебігу (а.с. 170, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась 21.11.2018 р. за консультацією до Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського, за результатами якої консультантом-доцентом ОСОБА_8 рекомендовано представити на ЦЛКК з метою вирішення питання перереєстрації випадку ВДТБ на випадок НЛТБ та розпочати лікування 4 препаратами 1 рядку +Мхf до отримання результатів бак посівів або розглянути питання перереєстрації випадку в категорію 4 РРТБ та призначити лікування за стандартною схемою. Також було рекомендовано консультацію торакального хірурга з метою біопсії та посіву резекційного матеріалу (а.с. 172, т. 1).

11.12.2018 року за результатами засідання ЦЛКК позивачу було продовжено лікування до 120 доз протитуберкульозної терапії препаратами 1 ряду до 08.01.2019 року (а.с 126, т. 1).

02.01.2019 року позивачем виконано контрольну КТ ОГК в приватній лікарні АДОНІС, за висновками дослідження було зроблено висновок про КТ ознаки дрібноузелкової дисемінації обох легень з наявністю ділянок консолідації з враженням верхніх відділів обох легень, внутрішньогрудна та шийна лімфаденопатія та визначена потреба в діагностиці між саркоїдозом і специфічним процесом (а.с. 178-180, т. 1) .

08.01.2019 року ЦЛКК підтверджує діагноз ВДТБ і рекомендує перевести на підтримуючу фазу 2 протитуберкульозними препаратами 1 ряду 120 доз до 08.05.2019 року (а.с. 128-129, т. 1).

01.03.2019 року за результатами проведеною в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського комп`ютерної томографії легенів і середостіння зроблено висновок про наявність у позивача саркоїдозу органів грудної порожнини II ступеня (а.с. 189, т. 1).

Згідно консультативного висновку лікаря ОСОБА_8 від 01.03.2019 р. було повторно рекомендовано пройти консультацію торакального хірурга з метою біопсії та посіву резекційного матеріалу та припинити лікування від туберкульозу (а.с. 188, т. 1 ).

04.03.2019 року позивач отримала консультативний висновок від НІФП ім. Ф. Г. Яновського, консультанта ОСОБА_8 , відповідно до якого остання підтвердила діагноз - саркоїдоз легенів II ст., активна фаза (а.с.190, т. 1).

13.03.2019 року позивач звернулась до Національної лікарсько-консультативної комісії, і відповідно до відповіді ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 19.03.2019 року, враховуючи анамнез захворювання випадку туберкульозу 261306: зміни на рентенограмі були присутні в 2016 році у вигляді двобічної лімфаденопатїї; наявність увеїту в анамнезі, що ефективно лікувався стероїдними протизапальними препаратами; відсутність патологічних змін бронхів за фібробронхоскопії на КСБ та МБТ при культуральному та молекулярно-генетичному дослідженні промивних вод бронхів від 20.11.2018 р.; появу вогнищ відсіву від початку протитуберкульозного лікування за даними рентгенологічного дослідження днів грудної порожнини від 18.11.2018 року; припинення бактеріовиділення за результатами культурального дослідження від 07.09.2018 року до моменту початку протитуберкульозної терапії з 11.09.2018 року, даних контрольного КТ ОГП від 01.03.2019 року, що свідчать про ознаки саркоїдозу; консультативного висновку ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» від 04.03.2019, із встановленим діагнозом саркоїдоз легенів II ст, активна фаза» діагноз туберкульоз слід зняти (а.с. 193, т. 1).

26.03.2019 року в амбулаторній карті був зроблений запис про зняття діагнозу «туберкульоз» (а.с. 195, т. 1).

Звертаючись до суду позивач вважала, що неправомірними діями лікарів ТМО «Фтизіатрія», що виразились у відмові провести ретельне обстеження, призначення протитуберкульозного лікування без наявності результатів діагностичних досліджень, не встановленням належного діагнозу, продовження протитуберкульозного лікування без підтвердження потреби, висловлювання образ, надання рекомендацій щодо заборони вагітності, їй завдано моральної шкоди.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив із того, що порушень прав позивача з боку відповідача неякісним наданням медичних послуг, не встановлено, твердження позивача спростовуються висновком Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами проведення клініко- експертної оцінки від 08.08.2019 року та висновком КЕК МОЗ від 11 грудня 2019 року щодо надання медичної допомоги - медичного обслуговування ОСОБА_2 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у місті Києві, яке відповідало стандартам та протоколам надання медичної допомоги, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання їй моральної шкоди шляхом висловлювання образ, створення лікарями конфлікту, а також заборони вагітності, та дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди, що визначені ст. ст. 23 та 1167 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Основи законодавства України про охорону здоров`я) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Основ законодавства України про охорону здоров`я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Тобто частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу.

У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії (бездіяльність), які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Статтею 38 Основ законодавства про охорону здоров`я визначено, що кожний пацієнт має право на вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я.

Реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють управління комунальними закладами охорони здоров`я, організацію їх матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпечення відповідно до закону (стаття 14 Основ законодавства України про охорону здоров`я).

Така ж за змістом норма міститься у статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої управління закладами охорони здоров`я на відповідній території, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, а також забезпечення доступності медичного обслуговування населенню належить до повноважень відповідних місцевих рад.

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров`я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров`я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій (стаття 22 Основ законодавства України про охорону здоров`я).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308, затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги, відповідно до якого контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров`я та або медичними радами закладів охорони здоров`я в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за кваліфікацією лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою та професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у закладі охорони здоров`я; самооцінки медичних працівників: організації надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я; моніторингу реалізації управлінських рішень; моніторингу дотримання структурними підрозділами закладу охорони здоров`я стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів; моніторингу системи індикаторів якості медичної допомоги: вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги.

Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення акредитації закладів охорони здоров`я, атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров`я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Відповідно до зазначеного Порядку контролю якості медичної допомоги, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжуються скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Відповідно до Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 лютого 2016 року № 69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги» (далі - Положення) клініко-експертна комісія (далі - КЕК) створюється Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками.

Підставою для розгляду КЕК відповідних клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації у ЗОЗ та ФОП і здійснення клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до цього Положення є наказ Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до висновку КЕК Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги в умовах ТМО «Фтизіатрія» від 08.08.2019 року, медична допомога громадянці ОСОБА_2 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві надана у відповідності до Локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві і медична документація ведеться у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 201-205, т. 1).

Серед опрацьованих комісією матеріалів вказані, зокрема: сертифікати лікарів спеціалістів Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві, що надавали медичну допомогу ОСОБА_2 ; завірені копії форм первинної облікової медичної документації №081/о «Амбулаторна карта хворого на туберкульоз» та ф. №081-1о «Медична картка лікування хворого на туберкульоз ТБ01» ОСОБА_2 ; Клінічний маршрут пацієнта Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві; Локальний протокол медичної допомоги хворим на туберкульоз Територіального медичного об`єднання «Фтизиатрія» у м. Києві; консультативні висновки консультантів клініки «Медиком» від 29.08.2018 р., консультантів «Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського Національної Академії медичних наук України від 21.11.2018 року, 01.03.2019 р., 04.03.2019 року; Висновки Центральної лікарської консультативної комісії Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у м. Києві від 06.09.2018 року № 1316, від 11.09.2018 р. № 1327, від 02.10.2018 р. № 1426, від 08.11.2018 р., від 11.12.2018 № 1757, від 08.01.2019 р. №31; Висновок Національної лікарської комісії ДУ «Центру громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я від 19.03.2019 року; результати клініко-лабораторних та рентгенологічних досліджень ОСОБА_2 .

Відповідно до Висновку КЕК Міністерства охорони здоров`я від 11 грудня 2019 року, надання медичної допомоги - медичного обслуговування ОСОБА_2 в умовах Територіального медичного об`єднання «Фтизіатрія» у місті Києві відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги (а.с. 206-210, т. 1).

Зокрема, у висновку від 11 грудня 2019 року серед опрацьованих матеріалів зазначені: копії сертифікатів лікарів, що надавали медичну допомогу, копія медичної картки хворого на туберкульоз № 170, копія локального протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз, копія клінічного маршруту пацієнта з підозрою на туберкульоз.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, у встановленому законодавством порядку якості медичної допомоги - медичного обслуговування, що надавалась відповідачем позивачці ОСОБА_2 двічі була надана комісійна експертна оцінка. Порушень у наданні медичної допомоги та медичного обслуговування експертними висновками не встановлено, а отже відсутня протиправна поведінка відповідача, як обов`язкова складова для настання відповідальності за завдання шкоди. Висновок суду першої інстанції про відсутність порушень прав позивача з боку відповідача неякісним наданням медичних послуг є законним і обґрунтованим.

Колегія суддів також погоджується із критичною оцінкою судом першої інстанції експертного висновку експерта МОЗ Гріцової Н. А. (а.с. 52-57, т. 1), адже за наведених вище вимог законодавства щодо здійснення клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги, такий висновок не є допустимим доказом у розумінні ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

За відсутності протиправної поведінки відповідача, що спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права позивача - права на медичну допомогу, відповідно, відсутні підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди, про яку заявлено позивачем у позові.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування шкоди.

Проте такі доводи і обставини у ході апеляційного перегляду не знайшли підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Семенюк Ольги Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 вересня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик