Постанова

від 02.04.2024 по справі 161/5823/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/5823/23 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/337/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкоПагорб» до Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та припинення права оренди за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкоПагорб» - Василюка Ігоря Миколайовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ЕкоПагорб» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: ваг для худоби (крита) /У-1/ загальною площею 4,9 кв. м, ветлабораторії /С-1/ загальною площею 220,7 кв. м, телятника 2-х рядового /Р-1/ загальною площею 275,6 кв. м, водонапірної башти /Ш/ загальною площею 4,6 кв. м, пожрезервуара закритого типу /Ю/ загальною площею 28,3 кв. м, насосної з скважиною /Х-1/ загальною площею 8,2 кв. м, насосної з скважиною /Ц-1/ загальною площею 7,9 кв. м, ізолятора з кошарою /Ш-1/ загальною площею 50,7 кв. м, котельні /И-1/ загальною площею 127,5 кв. м, башти Рожновського /Ч/ загальною площею 11,1 кв. м, пожрезервуара закритого типу /Я/ загальною площею 28,3 кв. м, будинку електриків /Ф-1/ загальною площею 29,1 кв. м, телятника 2-х рядового /П-1/ загальною площею 817,8 кв. м, силосховища, 3,5 тис. тн. /Г-1/ загальною площею 671,6 кв. м, пункту штучного запліднення /Т-1/ загальною площею 175,0 кв. м. Вказані об`єкти нерухомості знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:03:001:6279.

Зазначало, що йому стало відомо про те, що земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:03:001:6435 площею 0,5827 га, на якій знаходиться належна йому котельня /И-1/, передано Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області в оренду відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення від 03 жовтня 2019 року № 11/263 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_3 », яким затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 15 років ОСОБА_3 площею 0,5827 га за адресою: с. Новостав, Луцький район, Волинська область, для будівництва та обслуговування основних, підсобних та допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, та надано в оренду вказану земельну ділянку. На підставі вказаного рішення укладено договір оренди землі від 22 грудня 2021 року між Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_3 .

Також вказувало, що 16 лютого 2023 року звернулося до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із скаргою щодо факту порушення чинного законодавства щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:03:001:6435 за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 22 лютого 2023 року ГУ Держгеокадастру у Волинській області повідомило про виявлені порушення в межах реалізації Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області повноважень щодо надання земельної ділянки у користування ОСОБА_3 .

Вважає, що внаслідок прийняття Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області оскаржуваного рішення та укладення договору оренди порушено права власника будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ЕкоПагорб» просило суд: визнати незаконним та скасувати рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 03 жовтня 2019 № 11/263 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_3 »; визнати недійсним договір оренди землі від 22 грудня 2021 року, укладений між Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, а також скасувати державну реєстрацію та припинити ОСОБА_3 право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ЕкоПагорб» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ТОВ «ЕкоПагорб» - Василюк І. М. подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ЕкоПагорб».

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просив вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. 25 березня 2024 року засобами електронної пошти від Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 жовтня 2019 року Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області прийнято рішення № 11/263 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_3 ». Зазначеним рішенням Боратинська сільська рада вирішила затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 15 років відповідачу ОСОБА_3 площею 0,5827 га, яка розташована в с.Новостав Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, а також надати в оренду терміном на 15 років земельну ділянку площею 0,5827 га ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.21).

22 грудня 2021 року між Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого терміном на 15 років ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку площею 0,5827 га, яка розташована в с. Новостав Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435. У пунктах 3 та 4 договору оренди визначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, земельна ділянка передається в оренду разом з господарським приміщенням (а.с.22-24).

Судом також встановлено, що позивач ТОВ «ЕкоПагорб» 01 серпня 2022 року набуло право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ваги для худоби (крита) /У-1/ загальною площею 4,9 кв. м, ветлабораторію /С-1/ загальною площею 220,7 кв. м, телятник 2-х рядовий /Р-1/ загальною площею 275,6 кв. м, водонапірну башту /Ш/ загальною площею 4,6 кв. м, пожрезервуар закритого типу /Ю/ загальною площею 28,3 кв. м, насосну з скважиною /Х-1/ загальною площею 8,2 кв. м, насосну з скважиною /Ц-1/ загальною площею 7,9 кв. м, ізолятор з кошарою /Ш-1/ загальною площею 50,7 кв. м, котельню /И-1/ загальною площею 127,5 кв. м, башту Рожновського /Ч/ загальною площею 11,1 кв. м, пожрезервуар закритого типу /Я/ загальною площею 28,3 кв. м, будинок електриків /Ф-1/ загальною площею 29,1 кв. м, телятник 2-х рядовий /П-1/ загальною площею 817,8 кв. м, силосховище, 3,5 тис. тн. /Г-1/ загальною площею 671,6 кв. м, пункт штучного запліднення /Т-1/ загальною площею 175,0 кв. м.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ЕкоПагорб» свої вимоги мотивувало тим, що на земельній ділянці, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, яка передана в оренду відповідачу ОСОБА_3 , знаходяться об`єкти нерухомості, які належать на праві приватної власності товариству, внаслідок чого порушуються його права як власника будівлі, зокрема, котельні /И-1/ загальною площею 127,5 кв. м, розташованої на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваноґо права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 903/857/18, від 20 серпня 2019 року у справі №911/714/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 914/73/18, від 14 січня 2020 року у справі № 910/21404/17.

Положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

Згідно з ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

02 квітня 2024 року представник позивача ТОВ «ЕкоПагорб» - Василюк І.М. подав до апеляційного суду клопотання про подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, а саме: плану-схеми прив`язки об`єкту нерухомого майна та аерофотознімка, яке судом під час розгляду справи задоволено.

Як вбачається з плану-схеми прив`язки об`єкту нерухомого майна та аерофотознімка, котельня /И-1/ загальною площею 127,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ТОВ «ЕкоПагорб», розташована на переданій в оренду ОСОБА_3 земельній ділянці, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, решта нерухомого майна, належного на праві власності позивачу, знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:03:001:6279.

Водночас як слідує з матеріалів справи, позивачем ТОВ «ЕкоПагорб» право власності на нерухоме майно, зокрема, котельню площею 127,5 кв. м, набуто 01 серпня 2022 року, тоді як оспорювані стороною позивача рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області № 11/263 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_3 » прийнято 03 жовтня 2019 року, та договір оренди землі укладений між Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_3 22 грудня 2021 року. Тобто вищенаведені рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області та договір оренди існували задовго до набуття позивачем у власність приміщення котельні, що свідчить про те, що на час прийняття сільською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_3 та укладення договору оренди права позивача не були порушені. Під час розгляду справи судом також встановлено, що при ухваленні рішення органом місцевого самоврядування перевірялися усі наявні відомості щодо переданої в оренду земельної ділянки, при виготовленні технічної документації також відбувалась фактична перевірка земельної ділянки та всіх наявних на ній споруд, а тому оскаржуване рішення прийнято вказаним органом в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства. При укладенні договору оренди землі відповідачем ОСОБА_3 у ТОВ «ЕкоПагорб» були відсутні будь-які майнові права, які могли бути порушені відповідачем.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 про порушення прав ТОВ «ЕкоПагорб» як власника вказаного нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано не лише наявність будівлі на переданій в оренду земельній ділянці, а також такий юридичний факт, що реєстрація права власності на приміщення котельні за позивачем здійснена раніше по відношенню до реєстрації права оренди за відповідачем ОСОБА_3 з покликанням на п. 43 договору оренди землі від 22 грудня 2021 року про те, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Концепція розмежування дати укладення договору оренди землі і дати набрання ним чинності властива законодавству, яке діяло до 01 січня 2013 року. Однак, після змін внесених в ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час підписання договору) слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01 січня 2013 року) з якого у сторін виникають права і обов`язки у зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права.

Абзац 3 ч. 1 ст. 15 та друге речення ч. 1 ст. 19 цього Закону (у редакції, чинній на час підписання договору) імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Викладена в п. 43 договору умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», а тому вказана умова не змінила визначений у Законі момент, з якого розпочався перебіг строку дії договору. Сторони договору скріпили його своїми підписами та вказали в ньому дату укладення (22 грудня 2021 року), що відповідає вимогам абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі». І саме з цієї дати відповідно до другого речення ч. 1 ст. 19 цього Закону слід обчислювати строк дії цього договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22.

Отже, оспорюваний позивачем договір оренди землі укладений 22 грудня 2021 року (до набуття у власність позивачем приміщення котельні) та з цієї дати починається перебіг строку дії договору, а тому не може бути підставою для визнання вказаного договору недійсним та обставина, що позивачем набуто право власності на об`єкт нерухомості (котельню) 01 серпня 2022 року.

Крім того, на спірній орендованій земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості право власності на які зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 (автогараж на 5 боксів загальною площею 240,6 кв. м, кормоцех загальною площею 176,8 кв. м, кормосховище загальною площею 557,2 кв. м) і вона як власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване в силу Закону. Також загальна площа нерухомого майна, яке належить відповідачу і знаходиться на спірній орендованій земельній ділянці значно перевищує площу, яку займає котельня, яка належить позивачеві, а тому у випадку визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі будуть порушені права відповідача ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою для обслуговування належних на праві власності об`єктів нерухомості, які на ній знаходяться.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ЕкоПагорб» в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не доведено тих обставин, на які воно посилалося як на підставу своїх вимог, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у позові ТОВ «ЕкоПагорб» є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами, не впливають на законність рішення суду та не містять підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкоПагорб» - Василюка Ігоря Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: