Рішення

від 08.04.2024 по справі 947/4705/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/4705/23

Провадження № 2/947/1203/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Еформ» про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення оплати за товар пені та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач просить суд розірвати договір - замовлення №Ф129 від 13.11.2020 року, договір замовлення №Ф129 від 25.08.2021 та договір замовлення №Ф-176 від 25.08.2021, укладені між ОСОБА_1 та СПД ФОП ОСОБА_2 , та стягнути у солідарному порядку з фізичної особи ОСОБА_2 та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еформ» грошові кошти ( суми оплат товарів за договорами - замовленнями №Ф129 від 13.11.2020 та від 25.08.2021 року, а також договором замовлення №Ф-176 від 25.08.2021) у розмірі 12295,00 доларів США, а також пені у вигляді 0,01% за 1 ( 365 днів) рік і моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідні договори замовлення ( яки є фактично договорами побутового підряду з виготовлення меблі кухонного гарнітуру) були повністю оплачені замовником ( позивачем ) однак відповідачами ( підрядником та гарантом ) свої зобов`язання не були виконати у строк , визначний у договорах, що є підставою для розірвання договорів, стягнення збитків та неустойки у вигляді пені ( згідно умов договорів ) та стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав частково, не заперечуючи проти укладення відповідних договорів та наявності підстав для їх розірвання але погодився на повернення лише частини грошового зобов`язання у вигляді 2490,00 доларів США отриманих за свої послуги безпосередньо відповідачем, заперечуючи проти стягнення з нього пені та моральної шкоди.

Представник відповідача ТОВ « ЕФОРМ» позов визнав частково, не заперечуючи проти укладення відповідних договорів та наявності підстав для їх розірвання і погодився на повернення частини грошового зобов`язання у вигляді 9 805,00 доларів США отриманих безпосередньо товариством , заперечуючи проти стягнення пені та моральної шкоди.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 10.02.2023 року ( а/с 1) та подана у порядку вимог Закону України « Про захист прав споживачів» без оплати судового збору.

Згідно первісних позовних вимог позивач просила суд розірвати договір - замовлення №Ф129 від 13.11.2020 року, договір замовлення №Ф129 від 25.08.2021 та договір замовлення №Ф-176 від 25.08.2021, укладені між ОСОБА_1 та СПД ФОП ОСОБА_2 , та стягнути у солідарному порядку з фізичної особи ОСОБА_2 та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еформ» грошові кошти ( суми оплат товарів за договорами - замовленнями №Ф129 від 13.11.2020 та від 25.08.2021 року, а також договором замовлення №Ф-176 від 25.08.2021) у розмірі 17963,00 доларів США, а також пені у вигляді 0,01% за 1 ( 365 днів) рік і моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 року головуючим визначено Луняченко В.О. (а/с 21).

Ухвалою суду від 03.03.2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження ( а/с 28).

Судом 01.06.2023 року було винесено заочне рішення яким позовні вимоги були задоволені у повному обсязі (а/с 50).

Судом. Ухвалою від 04.12.2023 року було задоволено заяву ТОВ « Еформ» та скасовано заочне рішення із призначенням справи у порядку загального провадження ( а/с 117).

У судовому засіданні 04.04.2024 року представником позивача були уточнені позовні вимоги у частині розміру грошової суми , яка підлягає поверненню у звязку із розірванням договорів, та зазначено що замість помилково розрахованої суми 17963,00 доларів США, стягненню у солідарному порядку підлягає сума фактично понесених позивачем збитків ( оплаченої суми по договорам ) у розмірі 12295,00 доларів США.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні 13.11.2020 року між ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) укладено договір-замовлення № Ф129 (надалі - Договір), згідно умов якого виконавець зобов`язується виготовити та доставити замовлення, що відповідає затвердженому дизайн-проекту на адресу Замовника в термін 90 робочих днів/ + -5 робочих діб з моменту підписання договору (копія Договору а/с 6).

Додатком до договору вказана перелік одиниць меблів, а саме кухня в кількості однієї одиниці в загальній вартості та оплаті 100% 5804 доларів США.

25.08.2021 року між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) в особі дизайнера ОСОБА_4 , яка діє на підставі доручення №1 від 07 вересня 2020 року та ОСОБА_1 далі - замовник, було укладено ще один договір - замовлення №Ф-129 та в додатку №1 до вказаного договору, вказано, що замовник сплатила 100% оплату за меблі, в загальній вартості 8361 ( вісім тисяч триста шістдесят один) доларів США , або 223003 гривні.

В цей же день, був підписаний ще один Договір № Ф-176 на виготовлення стільниці в кількості однієї одиниці та замовницею ОСОБА_1 було сплачено 100 % оплату в загальній вартості 3798 $ (три тисячі сімсот дев`яносто вісім) (копія договорів а/с 10,12).

Разом з цим, відповідно до п. 3.1. Договору ціна договору визначається в національній валюті, гривні, але сторони узгодили для розрахунку ціни еквівалент ціни в доларах США згідно комерційного курсу на дату укладання Договору.

Замовник зобов`язався в день підписання договору внести авансовий платіж в розмірі 100% загальної вартості замовлення, визначеної в Додатку 1.

В п. 3,5. вказано, що після підписання накладної та/або акту виконаних робіт Договір-замовлення рахується виконаним.

При цьому, відповідно до п. 1.2. виконавець, приймає на себе обов`язки щодо виготовлення, доставки й монтажу замовлення.

Так, на виконання умов поговору Позивачем було сплачено 100% оплату на загальну суму 329 898 гривень або 12 295 доларів США, що, зокрема, підтверджується відміткою в актах прийому грошей та на договорах-замовленнях №Ф-129 та № Ф-176 (копії актів прийому грошей а/с 13, 14).

17 грудня 2021 року за вх. № 53 на ім`я Позивача надійшов гарантійний лист підписаний директором ТОВ «Еформ» ОСОБА_5 в якому вказано, що даним листом надають гарантію, що матеріали меблів за договором № Ф-129 дійсно знаходяться на виробництві меблевої фабрики ТОВ «Еформ» та замовлення буде вивезене до 28.02.2022 року. Також у листі зазначено, що» дата дзвінка з виробництва про готовність відвантаження замовлення визначена 25.02.2022 року» (а/с 15).

На день розгляду судом справи замовлення не є виконаним , сторони визнали факт отримання за умовами договорів з боку замовника повної оплати замовлення у розмірі 12295,00 доларів США, та до мирової угоди щодо можливості поступового повернення грошей частинами не дійшли.

Відповідачі не визнають солідарність зобов`язання та зазначають що ОСОБА_2 фактично отримав за умовами договору 2490,00 доларів США а ТОВ « ЕФОРМ» отримав 9805,00 доларів США, тому вважають що зобов`язання слід виконувати згідно отриманих грошей їх визначенням саме часткового а ні солідарного зобов`язання.

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із виконанням зобов`язання, розірванням договору та стягненням збитків у звязку із невиконанням зобов`язання по договору а також стягненням моральної шкоди врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ).

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної ДІЇ, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогамич.1,2ст.528ЦК Українивиконання обов`язкуможе бутипокладено боржникомна іншуособу,якщо зумов договору,вимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавстваабо сутізобов`язанняне випливаєобов`язокборжника виконатизобов`язанняособисто.У цьомуразі кредиторзобов`язанийприйняти виконання,запропоноване заборжника іншоюособою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту ( ч.1 ст. 529 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом ( ч.2 ст. 533 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства ( ч.1 ст. 540 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За договоромпідряду однасторона (підрядник)зобов`язуєтьсяна свійризик виконатипевну роботуза завданнямдругої сторони(замовника),а замовникзобов`язуєтьсяприйняти таоплатити виконануроботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові ( ч.1,2 ст. 837 ЦК України).

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник ( ч.1 ст. 838 ЦК України).

Відповідно до частин 2, З ст. 849 ЦК України якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідно до положень ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця відповідно до умов договору, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування шкоди.

Підрядник зобов`язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов`язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення ( ст. 868 ЦК України).

Статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків ( ч.1 ст. 624 ЦК України).

Частинами першою та третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Поняття моральної (немайнової) шкоди й порядок її відшкодування визначаютьсяст. 23 ЦК України. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті ( ч.1 ст. 1167 ЦК України).

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

При розгляді даної справи суд враховує що позовні вимоги стосуються декількох предметів дослідження а саме: 1) вимог щодо розірвання договорів; вимог про стягнення на користь позивача грошей яки були внесені нею в якості повної оплати замовлення у солідарному порядку з відповідачів; 3) стягнення неустойки у вигляді пені; 4) стягнення моральної шкоди, тому надає оцінку доводам, запереченням та висловлює висновки суду із мотивуванням прийнятих рішень по кожному пункту вимог окремо.

5.1 Вимоги про розірвання договорів

У відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України ообставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У даному випадку як представник ОСОБА_2 так і представник ТОВ «ЕФОРМ» визнавали факт укладення договору - замовлення №Ф129 від 13.11.2020 року, додаткового договір замовлення №Ф129 від 25.08.2021 та договору замовлення №Ф-176 від 25.08.2021, не заперечували проти умов та строків виконання визначених у вказаних договорах та факту повної оплати замовлення з боку замовника а також невиконання умов Договорів з боку виконавців.

Враховуючи вказані обставини, яки не потребують додаткового доведення у судовому засіданні внаслідок їх визнання всіма сторонами, суд приходить до висновку, що наявні підстави , визначені статтями 651, 849 ЦК України та ч.1ст.10Закону України«Про захистправ споживачів»,для розірваннявказаних договорівза вимогамиспоживача замовника.

5.2 Вимоги про солідарне стягнення збитків понесених замовником до Договору підряду внаслідок невиконання виконавцями умов договорів

При розгляді даного питання суду також приймає до уваги визнання сторонами факту повної оплати позивачем, яка замовником по Договорам, грошової суми у розмірі 12295,00 доларів США.

Сторонами також не заперечується що зобов`язання між сторонами були визначені саме у грошової одиниці доларах США.

Верховний Суд неодноразово визначив що на території України сторони договірних зобов`язань мають право визначать валюти зобов`язань саме у іноземної валюті.

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Щодо можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, у даному випадку сума у розмірі 12295,00 доларів США і є збитками, як підлягають поверненню позивачу внаслідок невиконання умов Договорів у повному обсязі.

Що стосується вимог про солідарне стягнення , суд вважає у даному випадку, вказані вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню з огляду на таке

Як зазначено у постанові Великої палати Верховного суду від 01.09.2020 по справі № 198/305/15-ц 6 «відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов`язання. Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основний з яких зазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо».

Всі Договори : договір - замовлення №Ф129 від 13.11.2020 року, договір замовлення №Ф129 від 25.08.2021 та договір замовлення №Ф-176 від 25.08.2021, укладені між ОСОБА_1 та СПД ФОП ОСОБА_2 , визначав останнього як єдиного виконавця даного договору.

Замовнику збоку виконавця небуло повідомленопід часукладення Договорівпро те,що безпосередньовиконати Договорибуде іншаособа,та небуло попередженощо те,що сумиоплати розподіляютьсяміж виконавцемяк генеральним підрядником та субпідрядником, із визначенням розміру відповідальності кожного з виконавців.

Предметом договору сторонами було визначено кухонний гарнітур як єдиний та неподільний об`єкт замовлення із визначенням вартості його виготовлення.

Крім того, у гарантійному листі від 17.12.2021 року керівник ТОВ «ЕФОРМ» також не визначав будь-якої часткової відповідальності за виготовлення меблі та взяв на себе зобов`язання щодо виготовлення всього комплекту меблі згідно замовлення.

Враховуючи що після розірвання Договорів між сторонами замовником та виконавцями , виникли нові зобов`язання пов`язані із поверненням збитків, якими є грошові кошти сплачені замовником, то у відповідності до вимог ч.1 ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами.

Враховуючи вищевикладене суд вважає що у правовідносинах , пов`язаних із поверненням замовнику коштів отриманих виконавцями, обидва виконавця Договорів, які пов`язані із виготовленням неподільної речи кухонного гарнітуру, стали боржниками по поверненню збитків у розмірі 12295, 00 доларів США та мають солідарну відповідальність.

5.3 Вимоги про стягнення неустойки у вигляді пені

Що стосується стягненню неустойки суд, проаналізувавши умови Договорів - договору - замовлення №Ф129 від 13.11.2020 року, договору замовлення №Ф129 від 25.08.2021 та договору замовлення №Ф-176 від 25.08.2021, які укладені між ОСОБА_1 та СПД ФОП ОСОБА_2 , а також приймаючи до уваги що судом у п. 5.2 вже встановлено наявність солідарної відповідальності ОСОБА_2 та ТОВ «ЕФОРМ» за виконання умов Договорів та виконання нового зобов`язання щодо повернення збитків, приходить до висновку що пеня у розмірі 0,01 % за кожен день прострочки виконання зобов`язання ( п.4.3 Договорів ), підлягає стягненню також у солідарному порядку з відповідачів.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2020 року у справа № 916/4693/15: «вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення зобов`язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні). Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом».

При розрахунку пені суд, приймає до уваги, що п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України визначений спеціальний строк позовної давності стягнення неустойки у один рік, про що було заявлено представниками відповідачів, а також що згідно вимог п. 19 Прикінцевих та перехідних Положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, вважає що стягненню підлягає пеня нарахована за 365 днів ( строку одного року ) у розмірі 451,23 доларів США що на день винесення рішення , згідно курсу НБУ ( один долар США дорівнює 38, 84 грн ), складає 17525, 77 грн.

5.4 Вимоги про стягнення моральної шкоди

Відповідно доп. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ).

Моральна шкода споживачам за порушення цивільно-правового договору компенсується незалежно чи зазначено про це у законі чи безпосередньо у договорі. Такий правовий висновок визначено Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.

Частиною третьою статті 23 ЦК України, зокрема, визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У даному випадку судом оцінюються обставини порушення умов договірних зобов`язань з боку виконавців та надається оцінка кожному з них окремо , відповідно до умов договору та строку порушення прав замовника зобов`язання, строк виконання яких було визначено у Договорах від 13.11.2020 та 25.08.2021 у вигляді 90 днів з моменту підписання , а також гарантійний лист від 17.12.2021 від імені ТОВ «ЕФОРМ» про виконання умов Договорів до 28.02.2022 , а також факт повної оплати позивачем замовлення , вважає що факт тривалого невиконання умов Договорів та неповернення коштів у випадку неможливості виконання умов Договорів ( якщо виконавець вважав наявність форс-мажорних обставин ) є фактом заподіяння моральної шкоди, а умовам справедливості та розумності буде відповідати розмірі моральної шкоди у 5000 гривень, яка , на думку суду, повинна бути стягнута окремо з відповідача ОСОБА_2 як первісного і основного ( згідно умов договору ) виконавця у розмірі 3000 гривень та с відповідача ТОВ «ЕФОРМ» ( як гаранта та фактичного виконавця виготовлення меблі ) у розмірі 2000 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) , Товариства з обмеженою відповідальністю «Еформ» (код ЄДРПОУ 40299295, місцезнаходження6 65080, м. Одеса, вул. Толбухіна, 135 ) про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення оплати за товар пені та моральної шкоди.

Розірвати договір - замовлення №Ф129 від 13.11.2020 року, договір замовлення №Ф129 від 25.08.2021 та договір замовлення №Ф-176 від 25.08.2021, укладені між ОСОБА_1 та СПД ФОП ОСОБА_2 .

Стягнути в солідарному порядку з фізичної особи ОСОБА_2 ( код РНОКПП НОМЕР_2 ) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еформ» ( код ЄДРПОУ 40299295) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти ( суми оплат товарів за договорами - замовленнями №Ф129 від 13.11.2020 та від 25.08.2021 року, а також договором замовлення №Ф-176 від 25.08.2021) у розмірі 12295 ( дванадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять ) доларів США, а також пені у розмірі 451,23 доларів США (0,01% за 1 ( 365 днів) рік) що на день винесення рішення , згідно курсу НБУ, складає 17525, 77 ( сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 77 копійок ) грн.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3 000,00 ( три тисячі ) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еформ» (код ЄДРПОУ 40299295) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 2 000,00 ( дві тисячі ) гривень.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено мсулом 11.04.2024.

Суддя Луняченко В. О.