Рішення

від 10.04.2024 по справі 922/5282/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2024Справа № 922/5282/23Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон плюс"

до Акціонерного товариства "Укрпошта"

про стягнення 34 328,10 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення 34 328,10 грн основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору комісії (на реалізацію товару) № 17/698 від 23.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 17.01.2024 надано суду відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2024 передано справу № 922/5282/23 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Позивачем 22.01.2024 подано відповідь на відзив, в якій викладено додаткові пояснення.

Відповідачем 31.01.2024 подано заперечення на відповідь на відзив, в якому наголошував на відсутності підстав для задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом приведення у відповідність позовні вимоги та зазначення належного відповідача у справі.

Позивачем направлено через систему "Електронний суд" 16.02.2024 заяву про усунення недоліків, відповідно до якої позовну заяву приведено у відповідність приписам статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 прийнято вказану позовну заяву до провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 23.04.2020 укладено договір комісії № 17/698, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач за дорученням позивача за плату (винагороду) зобов`язався здійснити реалізацію м`ясних консервів від свого імені за рахунок позивача.

Відповідно до пункту 1.2 договору комісії найменування та ціна реалізації товару зазначається в специфікації (додаток №1).

За виконання доручення позивач сплачує відповідачу винагороду в розмірі 30,0% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною у додатку 1 до цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з підпунктом 3.1.1 договору комісії відповідач зобов`язаний прийняти товар комітента, що призначений для комісії, та вжити всіх необхідних заходів для його збереження від втрати, недостачі або пошкодження.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 22.12.2021 до договору комісії № 17/698 від 23.04.2020 термін дії договору продовжено до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань по договору.

Між сторонами підписано зведені інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від позивача 01.10.2022 на загальну суму 50 473,50 грн.

Згідно звітів відповідача за період з 01.10.2022 по 30.04.2023 товар реалізовано у загальному розмірі на 16 145,40 грн.

Відповідно до пункту 13.2 договору комісії якщо товар не реалізований впродовж дії договору, він підлягає повернення позивачу.

Харківська дирекція AT «Укрпошта» 29.05.2023 направила на адресу позивача лист № 111.020.003.-734-23 на списання товару втраченого в результаті військових дій на загальну суму 34 328,10 грн відповідно до актів №166 від 30.04.2023 на суму 3395,10 грн, №295 від 30.04.2023 на суму 84,00 грн, №408 від 30.04.2023 на суму 1598,40 грн, № 702 від 31.05.2023 на суму 24999,60 грн, № 270 від 30.04.2023 на суму 4251,00 грн.

Згідно з пунктом 9.2. договору комісії сторона, що потерпає від обставин непереборної сили, повинна протягом двох діб письмово повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Зазначене повідомлення протягом 10 (десяти) календарних днів повинно бути підтверджено довідкою Торгово-Промислової палати України.

Пунктом 9.3 договору комісії передбачено, що невиконання або неналежне виконання стороною пункту 9.2 позбавляє її права посилатися на дію обставин непереборної сили як на підставу для невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань по цьому договору.

Позивач стверджує, що у відповідача відсутні підстави для посилання на обставини непереборної сили, оскільки він порушив пункт 9.2. договору. Таким чином, відповідач має відшкодувати вартість переданого на реалізацію за договором комісії нереалізованого товару в розмірі 34 328,10 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За частиною 1 статті 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина 3 статті 1012 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 4, 5 статті 1012 Цивільного кодексу України, якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Відповідно до частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що лист відповідача від 29.05.2023 № 111.020.003.-734-23 «Про списання з обліку товарів комісії, які знаходяться на окупованій території» мітить посилання на лист-повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в якому остання на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до офіційного закінчення. Такі обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Долучений лист-повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може вважатись належним та доречним доказом, на які посилається відповідач, оскільки до травня 2023 року обов`язки за договіром комісії сторонами виконувались і про настання форс-мажорних обставин повідомлено позивача вже листом від 29.05.2023.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

У той же час, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором комісії № 17/698 від 23.04.2020. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за вказаним договором.

При цьому, долучені відповідачем акти про списання товару втраченого в результаті військових дій не є достатнім доказом для застосування наслідків форс-мажорних обставин, оскільки пунктом 9.2. договору комісії чітко передбачено підтвердження обставини непереборної сили довідкою Торгово-Промислової палати України відносно конкретних правочинів та дотримання відповідних строків звернення з відповідним повідомленням до позивача.

Таким чином, відповідачем не надано доказів дотримання умов пункту 9.2. договору комісії № 17/698 від 23.04.2020.

Ураховуючи, що переданий на реалізацію товар на суму 34 328,10 грн відповідачем не повернуто позивачу, доказів відшкодування вартості не надано, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та належність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 34 328,10 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 21560045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон плюс" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 27/7, кв. 26, ідентифікаційний код 36649937) 34 328,10 грн основного боргу та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк