Постанова

від 09.09.2024 по справі 922/5282/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа№ 922/5282/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Вовка І.В.

Сибіги О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024

у справі №922/5282/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон плюс»

до Акціонерного товариства «Укрпошта»

про стягнення 34 328,10 грн-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркон плюс» (далі - позивач)звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - відповідач) про стягнення 34 328,10 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2024 передано справу №922/5282/23 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору комісії (на реалізацію товару) №17/698 від 23.04.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон плюс» 34 328,10 грн основного боргу та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що переданий на реалізацію товар на суму 34 328,10 грн відповідачем не повернуто позивачу, доказів відшкодування вартості не надано, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 34 328,10 грн є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №922/5282/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, а також рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено підстав виникнення форс-мажорних обставин у відповідача, у зв`язку із настанням яких повернення товару позивачу стало неможливим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №922/5282/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/5282/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №922/5282/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 14.05.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №922/5282/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/5282/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Вовк І.В.

Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №922/5282/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

01.07.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон плюс» та Акціонерним товариством «Укрпошта» укладено договір комісії №17/698, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач за дорученням позивача за плату (винагороду) зобов`язався здійснити реалізацію м`ясних консервів від свого імені за рахунок позивача.

Відповідно до пункту 1.2 договору комісії найменування та ціна реалізації товару зазначається в специфікації (додаток №1).

За виконання доручення позивач сплачує відповідачу винагороду в розмірі 30,0% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною у додатку 1 до цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з підпунктом 3.1.1 договору комісії відповідач зобов`язаний прийняти товар комітента, що призначений для комісії, та вжити всіх необхідних заходів для його збереження від втрати, недостачі або пошкодження.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 22.12.2021 до договору комісії №17/698 від 23.04.2020 термін дії договору продовжено до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань по договору.

Між сторонами підписано зведені інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від позивача 01.10.2022 на загальну суму 50 473,50 грн.

Згідно звітів відповідача за період з 01.10.2022 по 30.04.2023 товар реалізовано у загальному розмірі на 16 145,40 грн.

Відповідно до пункту 13.2 договору комісії якщо товар не реалізований впродовж дії договору, він підлягає поверненню позивачу.

Харківська дирекція AT «Укрпошта» 29.05.2023 направила на адресу позивача лист № 111.020.003.-734-23 на списання товару втраченого в результаті військових дій на загальну суму 34 328,10 грн відповідно до актів №166 від 30.04.2023 на суму 3395,10 грн, №295 від 30.04.2023 на суму 84,00 грн, №408 від 30.04.2023 на суму 1598,40 грн, № 702 від 31.05.2023 на суму 24999,60 грн, № 270 від 30.04.2023 на суму 4251,00 грн.

Згідно з пунктом 9.2. договору комісії сторона, що потерпає від обставин непереборної сили, повинна протягом двох діб письмово повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Зазначене повідомлення протягом 10 (десяти) календарних днів повинно бути підтверджено довідкою Торгово-Промислової палати України.

Пунктом 9.3 договору комісії передбачено, що невиконання або неналежне виконання стороною пункту 9.2 позбавляє її права посилатися на дію обставин непереборної сили як на підставу для невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань по цьому договору.

Як зазначено позивачем, у відповідача відсутні підстави для посилання на обставини непереборної сили, оскільки він порушив пункт 9.2. договору. Таким чином, відповідач має відшкодувати вартість переданого на реалізацію за договором комісії нереалізованого товару в розмірі 34 328,10 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами 23.04.2020 укладено договір комісії №17/698.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 Цивільного кодексу України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до пункту 1.2 договору комісії найменування та ціна реалізації товару зазначається в специфікації (додаток №1).

За виконання доручення позивач сплачує відповідачу винагороду в розмірі 30,0% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною у додатку 1 до цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з підпунктом 3.1.1 договору комісії відповідач зобов`язаний прийняти товар комітента, що призначений для комісії, та вжити всіх необхідних заходів для його збереження від втрати, недостачі або пошкодження.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 22.12.2021 до договору комісії №17/698 від 23.04.2020 термін дії договору продовжено до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань по договору.

Між сторонами підписано зведені інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від позивача 01.10.2022 на загальну суму 50 473,50 грн.

Згідно звітів відповідача за період з 01.10.2022 по 30.04.2023 товар реалізовано у загальному розмірі на 16 145,40 грн.

Відповідно до пункту 13.2 договору комісії якщо товар не реалізований впродовж дії договору, він підлягає повернення позивачу.

Матеріали справи підтверджується, що Харківська дирекція AT «Укрпошта» 29.05.2023 направила на адресу позивача лист №111.020.003.-734-23 на списання товару втраченого в результаті військових дій на загальну суму 34 328,10 грн відповідно до актів №166 від 30.04.2023 на суму 3395,10 грн, №295 від 30.04.2023 на суму 84,00 грн, №408 від 30.04.2023 на суму 1598,40 грн, №702 від 31.05.2023 на суму 24 999,60 грн, №270 від 30.04.2023 на суму 4251,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з листа відповідача 29.05.2023 №111.020.003.-734-23 «Про списання з обліку товарів комісії, які знаходяться на окупованій території» містить посилання на лист-повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, в якому остання на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР та інших документів засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до офіційного закінчення. Такі обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Згідно з пунктом 9.2. договору комісії сторона, що потерпає від обставин непереборної сили, повинна протягом двох діб письмово повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Зазначене повідомлення протягом 10 (десяти) календарних днів повинно бути підтверджено довідкою Торгово-Промислової палати України.

Пунктом 9.3 договору комісії передбачено, що невиконання або неналежне виконання стороною пункту 9.2 позбавляє її права посилатися на дію обставин непереборної сили як на підставу для невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань по цьому договору.

Отже, судом першоїі інстанції вірно встановлено, що лист-повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може вважатись належним та доречним доказом, на які посилається відповідач, оскільки до травня 2023 року обов`язки за договіром комісії сторонами виконувались і про настання форс-мажорних обставин повідомлено позивача вже листом від 29.05.2023.

Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються посилання відповідача лише на наявність форс-мажорних обставин, оскільки пунктом 9.2. договору комісії чітко передбачено підтвердження обставини непереборної сили довідкою Торгово-Промислової палати України відносно конкретних правочинів та дотримання відповідних строків звернення з відповідним повідомленням до позивача.

Інших доказів на підтвердження неможливості виконання зобов`язання за договором відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що переданий на реалізацію товар на суму 34 328,10 грн відповідачем не повернуто позивачу, доказів відшкодування вартості не надано, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №922/5282/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №922/5282/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №922/5282/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Укрпошта».

4. Матеріали справи №922/5282/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено після виходу головуючого судді Палія В.В. з відпустки - 09.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді І.В. Вовк

О.М. Сибіга