Ухвала

від 11.04.2024 по справі 902/845/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 902/845/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a>

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 і рішення Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 у справі

за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Калинівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, 2) ОСОБА_1 ,

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 (повний текст складено 29.01.2024) і рішення Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 у справі № 902/845/23. Вказана касаційна скарга була подана 17.02.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 і рішення Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 у справі № 902/845/23 було залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неналежним обґрунтуванням передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстав подання касаційної скарги, несплатою судового збору в установленому законом порядку і розмірі та відсутністю відомостей щодо вартості спірної земельної ділянки, витребування якої є предметом спору; було надано строк для усунення недоліків до 26.03.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові. Також Товариству з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> необхідно було належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України і надати суду докази надсилання керівнику Хмільницької окружної прокуратури та ОСОБА_1 копії касаційної скарги в новій редакції

Згідно з довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду ухвалу Верховного Суду від 11.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> отримало через підсистему "Електронний суд" 11.03.2024 о 17:49 год. Повідомлення про доставку копії цієї ухвали до електронного кабінету скаржника отримано Судом 11.03.2024 о 17:52 год., а тому з урахуванням абзацу 2 пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України останнім днем для усунення недоліків було 22.03.2024.

Проте скаржником не усунуто недоліків касаційної скарги у строк, визначений в ухвалі Верховного Суду від 11.03.2024.

При цьому Верховний Суд в ухвалі від 11.03.2024 про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 і рішення Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 у справі № 902/845/23 без руху зазначав про те, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Водночас колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі № 902/845/23 також була подана касаційна скарга на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 і рішення Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 у цій справі. Вказану касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 було залишено без руху у зв`язку з незазначенням у ній відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника, несплатою судового збору в установленому законом порядку і розмірі та відсутністю відомостей щодо вартості спірної земельної ділянки, витребування якої є предметом спору. Усуваючи недоліки поданої касаційної скарги, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області як доказ вартості спірної земельної ділянки надало Верховному Суду витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.10.2023 № НВ-0500798072023, за змістом якого вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:03:000:0715 визначена в розмірі 1685,04 грн.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a>, а також встановивши вартість спірної земельної ділянки, витребування якої є предметом спору, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму становив 2 684,00 грн (станом на 01.01.2023).

Предметом позову у цій справі є витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> у комунальну власність Калинівської міської ради земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 0521684200:03:000:0715 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Калинівської міської ради Хмільницького району (колишньої Лисоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області). Верховним Судом установлено, що вартість спірної земельної ділянки становить 1685,04 грн, що підтверджується витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.10.2023 № НВ-0500798072023, поданим до Верховного Суду Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області при усуненні недоліків поданої ним касаційної скарги на ці самі судові рішення. За змістом вказаного витягу вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:03:000:0715 визначена в розмірі 1685,04 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн станом на 2023 рік), тому в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому скаржник не скористався своїм правом на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги та не навів обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.

Оскільки доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> не містять належного обґрунтування щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак вказана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> не містить обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких обставин також не вбачає.

При цьому незгода з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього судового рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача або відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 і рішення Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 у справі № 902/845/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> про передачу справи № 902/845/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду залишається Судом без розгляду.

Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісок Поділля-К"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 і рішення Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 у справі № 902/845/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак