Постанова

від 09.04.2024 по справі 915/458/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/458/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача - Мокан О. О. (в режимі відеоконференції),

відповідача - Жука Ю. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі"

про ухвалення додаткового рішення

щодо розподілу судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час розгляду касаційних скарг Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023

у справі № 915/458/23

за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2024 касаційні скарги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - ДП Миколаївський морський торговельний порт", позивач) залишено без задоволення, а постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі № 915/458/23 - без змін.

20.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі" (далі - ТОВ "Марконі", відповідач, заявник) з дотриманням вимог ст. 129 ГПК України подало до Верховного Суду заяву, в якій просило ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час розгляду касаційних скарг ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на вказані вище судові акти у сумі 57 600,00 грн. До вказаної заяви долучило відповідні докази на підтвердження їх понесення у Верховному Суді.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 вказану заяву ТОВ "Марконі" призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.04.2024 та зазначено позивачу про можливість надання пояснень щодо обґрунтованості відповідної заяви ТОВ "Марконі".

04.04.2024 ДП Миколаївський морський торговельний порт" звернулося до Верховного суду із клопотанням про зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що витрати у такій сумі є необґрунтованими, неспівмірними з наданими послугами та не відповідають принципу реальності та необхідності цих витрат.

Розглянувши заяву ТОВ "Марконі" щодо ухвалення додаткового рішення, врахувавши заперечення позивача, колегія суддів дійшла таких висновків.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі, в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Подібні висновки містяться також в п. 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Здійснюючи тлумачення вказаних вище норм процесуального права, якими регулюється інститут таких судових витрат як витрати на професійну правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на суму 57 600,00 грн ТОВ "Марконі" надало такі документи:

- додаткову угоду від 30.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023, укладену між Адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ" (далі - АО "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ"; адвокатське об`єднання) та ТОВ "Марконі" (замовник), у якій сторони досягли згоди, що на виконання умов договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 адвокатське об`єднання надає замовнику правову допомогу з представництва інтересів замовника у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у межах спору з ДП Миколаївський морський торговельний порт" у справі № 915/458/23; узгодили, що зміст правової допомоги, зазначений в п. 1 цієї додаткової угоди, включає в себе: аналіз рішень суду апеляційної інстанції, касаційних скарг та документів, поданих позивачем; підготовку та подання відзиву на касаційні скарги; супровід справи в суді касаційної інстанції (підготовка та подання пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях; відповідно до п. п. 3, 4 додаткової угоди за надання послуг, визначених у пп. 2.1-2.3 п. 2 цієї додаткової угоди замовник зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню плату в еквіваленті 1 500, 00 дол. США у грн за курсом продажу дол. США, встановленому ПАТ "ПУМБ" на дату виставлення рахунку адвокатського об`єднання; замовник зобов`язується здійснити передплату за послуги, визначені в пп. 2.1-2.3 п. 2 цієї додаткової угоди в розмірі 100% від суми, вказаної в п. 3 цієї додаткової угоди протягом трьох днів з моменту отримання рахунку (а. с. 189, т. 3);

- детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) АО "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ" при розгляді Верховним Судом касаційних скарг у справі № 915/458/23, у якому узгоджено надання ТОВ "Марконі", серед іншого, таких послуг як аналіз та вивчення касаційних скарг та доданих до них документів; аналіз рішення суду першої та апеляційної інстанцій; підготовка відзивів на касаційні скарги; представництво у судових засіданнях 20.02.2024, 19.03.2024, загальною вартістю 57 600,00 грн (а. с. 187, т. 3);

- акт наданих послуг від 19.03.2024 № АО-8/03, за яким АО "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ" надало ТОВ "Марконі" зазначені у ньому послуги на суму 57 600,00 грн (а. с. 184, т. 3);

- рахунок від 30.01.2024 № 12 на оплату ТОВ "Марконі" юридичних послуг згідно з пп. 2.1-2.3 додаткової угоди № 9 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 (а. с. 186, т. 3);

- повідомлення про зарахування коштів від 01.02.2024 № 74 з призначенням платежу: "згідно з пп. 2.1-2.3 додаткової угоди № 9 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023" (а. с. 185, т. 3);

- копію ордера від 09.02.2024 серії ВТ № 1044974, виданого АО "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ" адвокату Жуку Юрію Валерійовичу (далі - Жук Ю. В.) для представлення інтересів ТОВ "Марконі" у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (а. с. 188, т. 3).

Дослідивши надані ТОВ "Марконі" документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд враховує, що адвокат Жук Ю. В. був представником відповідача у судах попередніх інстанцій у цій справі № 915/458/23, є обізнаний з позицію позивача, нормативно-правовим регулювання спірних правовідносин; вказаний адвокат готував відзиви на позовну заяву, апеляційні скарги, а тому підготовка адвокатом Жуком Ю. В. відзивів на касаційні скарги не вимагала від нього значного обсягу юридичної і технічної роботи; крім того, відповідач виділяє і просить додатково стягнути такі витрати як аналіз рішень судів попередніх інстанції, касаційних скарг, без чого фактично відзиви підготувати неможливо, а тому при визначенні і стягненні витрат на професійну правничу допомогу за підготовку відзивів відсутні підстави додатково виділяти і стягувати витрати, які входять в їх підготовку, адже це не відповідає критерію "розумності" цих витрат.

Встановивши вищевказане, дослідивши обсяг наданих АО "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ" відповідачу послуг у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (підготовка відзивів на касаційні скарги, відповідних заяв, участь у судових засіданнях, в яких адвокат Жук Ю. В. брав учать у режимі відеоконференції), врахувавши результати вирішення цього спору при розгляді касаційних скарг позивача у Верховному Суді, заперечення позивача щодо суми цих витрат, керуючись ст. ст. 123, 129 ГПК України, Верховний Суд стягує з ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на користь ТОВ "Марконі" 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції. Витрати на професійну правничу допомогу у такій сумі відповідають критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності та критерію розумності їхнього розміру та є співмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції та не становлять надмірний тягар для позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 315 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1, код ЄДРПОУ 31883013) 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

В задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовити.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г. М.

Случ О.В.