Ухвала

від 10.04.2024 по справі 759/1086/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/10072/2024

справа №759/1086/15-ц

УХВАЛА

10 квітня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Поліщук Н.В., суддів Мережко М.В., Соколової В.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Аргумент-Консалтинг» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Аргумент-Консалтинг» пеню у розмірі 11275,24 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Аргумент-Консалтинг» судовий збір у розмірі 243,71 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Дати складення повного рішення не вказано.

Не погодившись з ухваленим рішенням, 26 березня 2024 року ОСОБА_1 через суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.

З матеріалів справи установлено наступне.

В січні 2015 року до суду звернулось ТОВ «Юридична компанія «Аргумент-Консалтинг» із позовом про стягнення суми боргу за договором із ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду позовної заяви 15 червня 2015 року судом ухвалено заочне рішення.

28 січня 2016 року судом відмовлено у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (том 1 а.с.77).

В січні 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про отримання копії позовної заяви та продовження терміну на подачу заяви про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року (том 1 а.с.81).

В березні 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року (том 1 а.с.84).

В судовому засіданні 14 травня 2018 року був присутній представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в тому числі при проголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду від 14 травня 2018 року, якою заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 15 червня 2015 року задоволено, справу призначено до судового розгляду в зальному порядку на 14 серпня 2018 року (том 1 а.с.104-106, 107-109). Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи, призначений на 14 серпня 2018 року (том 1 а.с.111).

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 в жовтні 2018 року подано заперечення на позовну заяву (том 1 а.с.129-133) та в травні 2019 року подано доповнення до заперечень на позовну заяву (том 1 а.с.173-175).

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 подано пакет документів, які просила дослідити в під час розгляду справи (том 1 а.с.145-161).

Згідно даних протоколів судових засідань убачається, що:

в судовому засіданні 23 листопада 2018 року приймали участь ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , в якому суд розглянув клопотання ОСОБА_1 про долучення раніше поданих документів, про наступне судове засідання повідомлені під розписку (том 1 а.с. 162-163, 164);

в судовому засіданні 15 травня 2019 року приймав участь представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про наступне судове засідання повідомлений під розписку (том 1 а.с.181-182,183);

в судовому засіданні 12 червня 2019 року приймав участь представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому судом повернуто поданий в червні 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зустрічний позов (том 1 а.с.184-192, 193-194 195-196); про наступне судове засідання повідомлений під розписку (том 1 а.с.197).

в судовому засіданні 23 липня 2019 року приймав участь представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про наступне судове засідання повідомлений під розписку (том 1 а.с.208-209, 210);

в судовому засіданні 25 вересня 2019 року приймали участь ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 до виходу суду в нарадчу кімнату (том 1 а.с.213-214), при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення суду від 26 вересня 2019 року була присутня ОСОБА_1 (том 1 а.с.221).

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 11 жовтня 2019 року отримали копію рішення суду від 26 вересня 2019 року (том 1 а.с.222, 223).

Крім того, 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлювалась із матеріалами справи, про що власноручно розписалась (том 1 а.с.128); ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подавав заяви про ознайомлення із матеріалами справи, проте відміток про ознайомлення такі заяви не містять (том 1 а.с.180, 221), а також отримував судому кореспонденцію засобами поштового зв`язку та наручно (том 1 а.с.83, 103-б, 166, 171, 199).

Також учасники справи оскаржували рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року в апеляційному порядку, зокрема апеляційну скаргу відповідачки підписано нею особисто та її представником ОСОБА_2 (том 1 а.с.225-237).

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 особисто та через представника ОСОБА_2 : подавала заяву на виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху (том 2 а.с.15); уточнювала адресу, на яку просила здійснювали листування (том 2 а.с.17); ознайомлювалась із матеріалами справи (том 2 а.с.18); отримувала судову кореспонденцію (том 2 а.с.20, 35,37, 50); подавала заяву про повідомлення щодо руху справи (том 2 а.с.43, 54); через представника ОСОБА_2 приймала участь в судових засіданнях та повідомлялась щодо призначення наступних судових засідань (том 2 а.с.44,45; 55-56).

Зокрема в судовому засіданні, в якому апеляційним судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови від 23 червня 2020 року, якою рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, був присутнім представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (том 2 а.с.55-56).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року постановлено розгляд цієї справи провести в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19 жовтня 2020 року. Вказану ухвалу направлено на поштову адресу ОСОБА_1 та отримано відповідачкою, підтвердження про що містяться в матеріалах справи (том 2 а.с.71).

18 січня 2021 року судом ухвалено рішення по справі.

10 лютого 2021 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про повідомлення інформації щодо руху справи (том 2 а.с.82).

24 лютого 2021 року у відповідь на заяву представника ОСОБА_1 судом на електронну адресу представника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яку вказано в його заяві, направлено відповідь від 19 лютого 2021 року (том 2 а.с.99-100). Судом повідомлено про ухвалення судом 18 січня 2021 року рішення та направлено копію рішення.

08 січня 2024 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року (том 1 а.с.84).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року залишено без задоволення з тих підстав, що суд не проводив заочний розгляд справи, справу розглянуто з загальному порядку.

13 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами справи (том 2 а.с.142-а).

Одночасно із поданням апеляційної скарги, ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року. Клопотання мотивовано тим, що зі змістом оскаржуваного рішення ознайомилась через представника лише 03 січня 2024 року. Вказує, що суд не повідомив її про розгляд справи після повернення матеріалів справи із апеляційного суду. Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про направлення ухвалених судових рішень на поштову адресу ОСОБА_1 , на яку вона просила здійснювати направлення судової кореспонденції.

Зазначає, що будучи переконаю, що рішення суду від 18 січня 2021 року ухвалено за відсутності ОСОБА_1 та її представника, відтак є заочним судовим рішенням, подано заяву про перегляд заочного рішення суду. Вказує, що оскільки 14 лютого 2024 року судом залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення, в ОСОБА_1 виникло право на апеляційне оскарження рішення суду від 18 січня 2021 року в порядку частини 4 статті 284 ЦПК України.

У зв`язку із наведеним, просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року.

Дослідивши матеріали справи, суд робить такі висновки.

Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно із статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі значним спливом періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеження встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Каракуця проти України" зазначив, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у справі у справі "Пономарьов проти України" зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Апеляційним судом установлено, що після скасування заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року, а саме від 14 травня 2018 року, ОСОБА_1 особисто та через представника ОСОБА_2 активно приймала участь в розгляді справи. Зокрема особисто та / або через представника, приймала участь в судових засіданнях, подавала заяви по суті, в тому числі і зустрічний позов, особисто ознайомлювалась із матеріалами справи, отримувала судову кореспонденцію.

Після ухвалення рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

Під час апеляційного перегляду справи активно приймав участь представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який в тому числі був присутній при прийнятті постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, якою рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, відтак був обізнаний про повернення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду позову ТОВ «Юридична компанія «Аргумент-Консалтинг» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

18 січня 2021 року судом ухвалено оскаржуване судове рішення по справі.

З вище наведеного убачається, що сторона відповідачки, зокрема сама ОСОБА_1 та її представник були обізнані про існування цього судового провадження та відповідачка реалізувала свої процесуальні права як самостійно, так і через представника.

Відповідно до частини 1 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

За приписами частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 43 ЦПК України визначені наступні обов`язки учасників справи:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення в частині неповідомлення відповідачки та її представника про розгляд справи після ухвалення апеляційним судом рішення про скасування попереднього судового рішення у справі та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відхиляються апеляційним судом з огляду на те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був обізнаний про результат розгляду поданої ним та ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2019 року (скасування цього судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи).

Окрім того, з матеріалів справи убачається наступне.

Після апеляційного перегляду справи, 09 липня 2020 року матеріали справи повернуто до суду першої інстанції.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, копію ухвали направлено учасникам справи та таку отримано особисто ОСОБА_1 31 серпня 2020 року (том 2 а.с.71).

Проте ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 протягом тривалого часу, будучи обізнаними про повернення матеріалів справи для продовження розгляду, не цікавилися щодо руху справи у розумні інтервали часу.

Крім того, 10 лютого 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про отримання інформації щодо руху справи (том 2 а.с.82). В заяві повідомив власну електронну адресу. У відповідь на подану заяву суд першої інстанції 24 лютого 2021 року на вказану в заяві електронну адресу представника відповідачки направив відповідь від 19 лютого 2021 року одночасно із направленням копії ухваленого судового рішення (том 2 а.с.99-100). Проте з матеріалів справи убачається, що після направлення представником відповідачки вказаної заяви та надання судом відповіді стороною відповідачки не вчинялись будь-які дії щодо реалізації процесуальних прав.

Використане законодавцем формулювання в пункті 1 частини 2 статті 358 ЦПК України «подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи» слід розцінювати саме як неповідомлення особи про розгляд справи в цілому, у зв`язку із яким така особа не була обізнаною про існування судового провадження, а відтак об`єктивно не мала можливості приймати участь в розгляді справи в суді першої інстанції.

Для цілей застосування наслідків частини 2 статті 358 ЦПК України слід констатувати, що скаржниця особисто та її представник були обізнані про існування цього судового провадження.

Отже, скаржницею повинні були вчинятись дії щодо вчасного отримання інформації про рух справи, проте сторона відповідачки (скаржниці) не виявила належної зацікавленості у вчасній реалізації своїх процесуальних прав.

За наведених вище обставин, використання процедури скасування заочного судового рішення після спливу значного проміжку часу від дати ухвалення судового рішення, ухваленого не в заочному порядку, з метою подальшого звернення до суду із апеляційної скарги в порядку частини 4 статті 287 ЦПК України характеризує процесуальну поведінку сторони відповідачки як недобросовісну.

Звертаючись із апеляційною скаргою поза процесуальними строками, скаржницею не наведено обґрунтування та не надано вмотивованих доводів на підтвердження наявності об`єктивних перешкод реалізувати право на оскарження рішення суду у встановлений законом строк, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відтак, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено 18 січня 2021 року, скаржниця звернулася до суду із апеляційною скаргою 26 березня 2024 року, тобто через 3 роки від дати ухвалення оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не убачає передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України обставин, відповідно до наявності яких суд мав би вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 3, 126, 312, 358 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Аргумент-Консалтинг» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова