Постанова

від 23.06.2020 по справі 759/1086/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/1086/15-ц

головуючий у суді І інстанції П?ятничук І.В.

провадження № 22-ц/824/2363/2020

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Аргумент-Консалтинг" на рішення Святошинського районного суду міста Київ від 26 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Аргумент-Консалтинг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Аргумент-Консалтинг" (далі по тексту ТОВ "ЮК "Аргумент-Консалтинг", товариство) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

На обґрунтування заявлених вимог товариство посилалось на те, що 01 червня 2012 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір про надання юридичних послуг №30. Предметом договору є представництво інтересів ОСОБА_1 в судових та інших органах у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

На виконання цього договору ОСОБА_1 було оформлено довіреність на працівника товариства. ОСОБА_3 подав в інтересах ОСОБА_1 позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та представляв в суді її інтереси.

Оскільки за результатом розгляду судами указаного цивільного спору було частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , позивач звернувся із вимогою до ОСОБА_1 про виплату передбаченої умовами договору про надання юридичних послуг винагороди.

Оскільки ОСОБА_1 заперечувала наявність підстав для виплати винагороди за результатами розгляду її цивільного спору, відмовилась сплачувати винагороду у добровільному порядку, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за рішенням суду. Оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем були доповнені позовні вимоги та збільшено суму заборгованості шляхом нарахування пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, які товариство просить стягнути у судовому порядку.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Київ від 15 червня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Аргумент-Консалтинг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Київ від 14 травня 2018 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та указане заочне рішення було скасовано.

Під час нового розгляду справи позивачем було подано заяву від 07 листопада 2018 року про збільшення позовних вимог щодо нарахування пені у сумі 11275,24 грн, та інфляційних нарахувань у розмірі 38835,60 грн і 3 відсотки річних у сумі 7078 грн за період з січня місяця 2015 року по січень 2018 року.

Рішенням Святошинського районного суду міста Київ від 26 вересня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Аргумент-Консалтинг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 69732,26 грн із яких: 45271,60 грн заборгованості, 9136,18 грн пені, 14892,85 грн інфляційних нарахувань та 431,63 грн суми трьох відсотків річних у зв`язку з відсутністю предмету спору. У частині заявлених позовних вимог згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 07 листопада 2018 року відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням відповідач ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, у якій просить суд рішення Святошинського районного суду міста Київ від 26 вересня 2019 року скасувати повністю та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що підстави для сплати відповідачкою винагороди відповідно до умови пункту 3.4 договору відсутні, оскільки не настали умови, за яких відповідач повинна сплатити винагороду. А саме, на момент звернення позивача з цим позовом судове рішення суду апеляційної інстанції не набрало чинності, та до відповідача не перейшло у власність майно, яке було присуджене їй судом.

Відповідач вважає, що передача їй позивачем виконавчого документа на виконання судового рішення у грудні 2014 року не свідчить про виконання позивачем договірних зобов`язань. Також у доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач зловживав своїм правом та необґрунтовано збільшив свої гонорари внаслідок збільшення витрат ОСОБА_1 . Так, відповідачем понесені витрати щодо сплати судової будівельної експертизи, яка не була компенсована судом за рахунок ОСОБА_2 , оскільки судом було встановлено, що процесуальна необхідність у призначенні такої експертизи була відсутня.

Вартість квартири в новобудові можна було встановити на підставі наданих відповідачем документів. Крім того, справа про поділ майна подружжя, яку супроводжував позивач, слухалась в судах з 2012 по 2014 рік, що мало наслідком упродовж значного часу отримання позивачем гонорарів за участь у судових засіданнях, звернення з клопотаннями, які призводили до збільшення витрат відповідачки, які вона при укладені договору на правову допомогу не усвідомлювала та не могла керувати своїми діями при здійсненні своїх прав і обов`язків за договором. Таким чином, на думку відповідача наявні підстави вважати у подальшому нікчемним договір №30 від 01 червня 2012 року, укладений між сторонами цього спору.

Крім того, відповідач указує, що є пенсіонеркою, єдиним джерелом доходу є її пенсія, та сплата позивачеві винагороди у заявленому ним розмірі буде великим тягарем для неї.

Зазначає, також, що сума винагороди має бути зменшена на суми, які були витрачені на проведення експертизи, яка не була потрібна для вирішення спору про поділ майна.

ТОВ "ЮК "Аргумент-Консалтинг" також не погодилось із рішенням Святошинського районного суду міста Київ від 26 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення збільшеного розміру боргу згідно із заявою від 04 листопада 2018 року. У апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення у вказаній частині змінити шляхом задоволення його вимог у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах товариства, зазначає, що підставою нарахування заборгованості згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 07 листопада 2019 року у виді пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних є заборгованість відповідача за договором про надання юридичних послуг №30 від 26 березня 2012 року, яка на час подання заяви сплачена не була.

До заяви був доданий розрахунок сум за прострочення у період з 04 січня 2015 року по 04 січня 2018 року, а пеня нарахована у межах спеціального строку позовної давності в один рік. При цьому позивач просив стягнути заборгованість з урахуванням вже стягнутої у примусовому порядку суми на виконання заочного рішення. У матеріалах справи наявні докази, що підтверджують відкриття виконавчого провадження з виконання заочного рішення та його виконання.

Враховуючи наведене позивач вважає, що висновки суду про відсутність підстав для нарахування обумовленої договором суми пені та передбачених нормою статті 625 ЦК України сум та не підтвердження обґрунтованості розрахунку не відповідають обставинам справи, які підтверджені доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 позивач заперечує щодо задоволення скарги, з доводами, викладеними в ній не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені доказами.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи її апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити а у задоволенні апеляційної скарги іншої сторони відмовити.

У судове засідання інші учасники спору не з`явились, були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали та суд не повідомляли про наявність причин, що перешкоджають розглядові справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи спір в частині стягнення на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 69732,26 грн, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що указані суми стягнуті на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року, тому дійшов висновку, що предмет спору відсутній та закрив провадження в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову про стягнення збільшеного розміру позовних вимог за рахунок пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних суд першої інстанції виходив із недоведеності підстав для нарахування указаних сум, їх розміру та періоду, за який підлягають нарахуванню відповідні суми.

Такі висновки суду є помилковими і такими, що не відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.

Так, із матеріалів справи вбачається, що за наслідком розгляду цього спору 15 червня 2015 року Святошинським районним судом міста Київ було прийняте заочне рішення у цій цивільній справі №2/759/2188/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Аргумент-Консалтинг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, яким позов було задоволено у повному обсязі.

На виконання заочного рішення 05 серпня 2015 року був виданий виконавчий лист №2/759/2188/15, та 18 серпня 2015 року відкрите виконавче провадження №48469327.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Київ від 14 травня 2018 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та вказане заочне рішення, яке було прийняте судом у цій справі, було скасовано.

Під час нового розгляду справи позивачем було подано заяву від 07 листопада 2018 року про збільшення позовних вимог щодо нарахування пені у сумі 11275,24 грн, та інфляційних нарахувань у розмірі 38835,60 грн і 3 відсотки річних у сумі 7078 грн по 04 січня 2018 року.

Із наявної у матеріалах справи постанови від 23 квітня 2019 року №17 про результати перевірки законності виконавчого провадження №48469327 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Київ від 05 серпня 2015 року у цивільній справі №2/759/2188/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮК`Аргумент-Консалтинг" заборгованості у розмірі 69732,26 грн вбачається, що указане заочне рішення було виконане у примусовому порядку.

Так, 07 грудня 2019 року головним державним виконавцем Домбровським Р.А. було проведено опис та арешт майна боржника, 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . До відділу із ДП "СЕТАМ" 01 березня 2019 року надійшов протокол про проведені електронні торги№389888 за лотом №331427, переможців торгів став ОСОБА_2

05 березня 2019 року головним державним виконавцем Домбровським Р.А. складено акт про проведені електронні торги. Сума заборгованості за виконавчим документом знаходиться на депозитному рахунку відділу. 18 березня 2019 року головним державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, копії якої для виконання направлено до Регіонального сервісного центру МВС України у місті Києві, банківським установам та сторонам до відома.

Встановивши указані обставини щодо фактичного виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, яким закрив провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "ЮК`Аргумент-Консалтинг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 69732,26 грн із яких: 45271,60 грн заборгованості, 9136,18 грн пені, 14892,85 грн інфляційних нарахувань та 431,63 грн суми трьох відсотків річних у зв`язку з відсутністю предмету спору. У цьому ж рішенні суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог позову в частині стягнення збільшеного розміру вимог щодо нарахування пені у сумі 11275,24 грн, та інфляційних нарахувань у розмірі 38835,60 грн і 3 відсотки річних у сумі 7078 грн по 04 січня 2018 року.

Такий висновок суду є безпідставним, оскільки його висновки про відсутність спору ґрунтуються на виконанні заочного рішення, яке скасовано ухвалою суду від 14 травня 2018 року у цій же справі, тому розгляд справи не є завершеним.

Так, частиною 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, зокрема, як підставу для закриття провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Якщо в процесі розгляду справи позивач повідомить про відсутність предмету спору, то суд згідно із ст.255 ЦПК України має вирішити питання про закриття провадження у справі на відповідній правовій підставі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закриваючи провадження у справі, суд не врахував, що лише сукупність усіх фактичних обставин - настання обставин, які привели до припинення існування (відсутності) предмету спору як матеріального об`єкту вчинення сторонами дій, які призвели до припинення існування (відсутності ) предмету спору), і у зв`язку з цим не залишилось не врегульованих питань, дає підстави стверджувати про відсутність предмета спору, і тільки тоді суд приходить до висновку про існування законних підстав для закриття провадження у справі. Відсутність предмету спору не може ставитися в залежність від можливості самостійно врегулювати спір сторонами, а може бути пов`язане виключно з діями, які вже свідчать про врегулювання всіх спірних питань (Постанова Верховного Суду, справа № 404/251/17 від 03 травня 2018 року ).

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

З матеріалів справи вбачається, що питання стягнення винагороди за надані позивачем юридичні послуги за відсутності згоди сторін про наявність підстав для виникнення відповідного обов`язку не врегульоване, що і стало підставою для звернення товариства до суду із даним позовом.

Відповідач не погоджується із наявністю у неї грошових зобов`язань перед позивачем та звернулась до суду із заявою про скасування заочного рішення суду, з висновками якого вона не погоджується.

Таким чином висновок суду першої інстанції про відсутність предмету спору внаслідок фактичного виконання у примусовому порядку заочного рішення, яке скасоване за заявою відповідача, не можна визнати обґрунтованим та таким, що ґрунтується на законі.

У разі скасування заочного рішення суд мав переглянути спір по суті спору заново. У даному ж випадку спір розглянутий не був та рішення у цій справі по суті спору прийняте не було.

Частиною 2 статті 258 ЦПК України визначено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного судового рішення місцевим судом були порушені норми процесуального права, оскільки за наслідком вирішення питання про закриття провадження у справі суд повинен постановити ухвалу, а не рішення, що передбачено положеннями статті 255 ЦПК України, відповідно до якої, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Не зважаючи на назву процесуального документа, який прийняв суд першої інстанції закриваючи провадження у справі, рішення по суті спору прийнято не було, що унеможливлює перегляд спору судом апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є похідними від спору щодо наявності обов`язку сплатити грошові кошти, а відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про доцільність скасування судового рішення в цілому та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного та встановивши, що між сторонами в справі існує невирішений спір, колегія суддів приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції для усунення процесуальних порушень та продовження розгляду справи.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України , підставами для скасування судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України , апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Аргумент-Консалтинг та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Судове рішення Святошинського районного суду міста Київ від 26 вересня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 25 червня 2020 року

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба