Ухвала

від 11.04.2024 по справі 420/8368/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 квітня 2024 р.м.ОдесаСправа № 420/8368/22Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

Суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, позивач 26.02.2024р. подав апеляційну скаргу, з пропуском строку, передбаченого у ст.295 КАС України, у якій, зокрема, заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з майновим станом сторони.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору, та ч.1 цієї ж статті визначені особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 цієї статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити, звільнити від сплати або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» закріплено те, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

Більше того, щодо сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини стосовно її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат щодо сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Суд, що розв`язує питання про відкриття провадження (взяття до провадження заяви або скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність встановленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.

Своєю чергою, матеріали апеляційної скарги не містять обставин і відповідних доказів щодо майнового стану позивача (за попередній календарний рік) чи інших передбачених у ст.8 Закону України «Про судовий збір» підстав для відстрочення їй сплати судового збору. Інших обставин, які в силу зазначених вимог закону дають можливість вирішення питання стосовно відстрочення сплати судового збору, позивачем не зазначено та відповідних доказів не надано.

Той факт, що особа офіційно не працевлаштована, само собою не позбавляє цю особу права та можливості отримання інших доходів, з яких може бути сплачений судовий збір.

Водночас, на підтвердження відсутності інших джерел доходу, апелянт не надав відповідну довідку з органу доходів і зборів (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за вказаний вище період), яка могла б належно засвідчити вказану обставину.

Інших же обставин, які в силу зазначених вище вимог закону дають можливість вирішення питання стосовно зменшення розміру судового збору, позивачем не зазначено та відповідних доказів не надано.

Зважаючи на те, що апелянт не надав належних та достатніх доказів на підтвердження своєї неспроможності сплатити судовий збір, у задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору належить відмовити.

До того ж, вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 27.04.2020р. у справі №9901/73/20 та від 05.10.2020р. у справі №320/3942/19.

Обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).

Станом на 01.01.2022р., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав - 2481 грн.

Отже, враховуючи немайновий характер 3 позовних вимог, за подання цього позову до суду першої інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 2977,20 грн. (2481 грн. х 0,4 х 3). Відповідно, ставка судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку, становить - 4465,80 грн. (2977,20 грн. х 1,5).

Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі - 4465,80 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:

отримувач коштів: ГУК в Одеській області/Приморський р-н/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;

рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;

код класифікації доходів бюджету: 22030101.

За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.

Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставіст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.

Окрім того, згідно з вимогами п.8 ч.2 ст.296 КАС України, в апеляційній скарзі зазначаються дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Також, відповідно до п.4 ч.5 ст.296 КАС України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Частиною 1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено - 04.09.2023р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 04.10.2023р. Натомість, апеляційна скарга подана позивачем до суду апеляційної інстанції лише - 26.02.2024р., тобто із пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.

Аналіз положень ст.5,13 та 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді 1-ї інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Питання наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів. Однак, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

26.03.2024р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи, з яких вбачається, що повний текст рішення від 04.09.2023р. було направлено засобами поштового зв`язку та отримано апелянтом 09.09.2023р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання..

Суд зауважує, що всі процесуальні документи по справі направлялися на адресу яку позивач вказав у своїй позовній заяві, та у подальшому отримував їх за цією адресою. Викладене у свою чергу, підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями у матеріалах справи, та апелянтом ніяк не спростовується.

Так, позивач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовує наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на вищевикладені факти в їх сукупності, можна дійти висновку про те, що наведені позивачем твердження за своєю суттю є суб`єктивними обставинами, які не можуть бути прийняті судом як підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду 1-ї інстанції, а також не підтверджені жодним належним і допустимим доказом.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

При цьому, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, та утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).

За приписами ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без руху як така, що подана зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, а підстави, наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку апеляційне оскарження, є неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції вказавши інші підстави для поновлення строку та надати докази сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.133,169,295,296,298 КАС України,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Осіпов Ю.В.