Ухвала

від 09.05.2024 по справі 420/8368/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 травня 2024 р.м.ОдесаСправа № 420/8368/22Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

17.06.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Теплицької сільської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Мирнопільської сільської ради вiд 12.11.2019р. за №540-VІІ про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку площею - 2,00 га, кадастровий номер: 5120483400:01:001:0760, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- визнати протиправним та скасувати рішення Мирнопільської сільської ради вiд 25.05.2020р. за №670-VІІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею - 2,00 га, кадастровий номер: 5120483400:01:001:0760, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- визнати протиправним та скасувати рішення Теплицької сільської ради вiд 24.12.2021р. за №451-VІІ про відмову йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га із земельної ділянки з кадастровим номером: 5120483400:01:003:0009, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Теплицьку сільську раду у місячний строк прийняти рішення про надання йому дозволу складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для особистого селянського господарства, площею - 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5120483400:01:003:0009, яка розташована за межами населеного пункту на території Теплицької сільської ради.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, позивач 26.02.2024р. подав апеляційну скаргу з пропуском строку, передбаченого у ч.1 ст.295 КАС України.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

06.05.2024р. позивачем подано клопотання про поновлення строку оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що отримавши ухвалу судді про залишення апеляційної скарги без руху він дізнався про те, оскаржуване судове рішення було отримано не ним особисто, а іншою особою. У зв`язку із цим, позивач звернувся до свого сина - ОСОБА_1 із проханням перевірити поштову кореспонденцію, яку отримував останній. За наслідками проведеної перевірки та консультації із адвокатом, ОСОБА_1 повідомив позивача (тобто його батька) про те, що він отримав рішення суду від 05.09.2023р. у справі №420/8368/22, але помилково вирішив, що це рішення по його судовій справі, і тому не повідомив апелянту дану інформацію.

На підтвердження зазначеної у клопотання інформації апелянт надав до суду відповідний лист його сина - ОСОБА_1 .

Дослідивши вищезазначені доводи позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, повний текст оскаржуваного судового рішення складено - 04.09.2023р. та отримано апелянтом - ОСОБА_1 09.09.2023р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання. Тому, строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 09.10.2023р.

Натомість, апеляційна скарга подана позивачем до суду апеляційної інстанції - 26.02.2024р., тобто, як уже зазначалося вище, зі значним (більше ніж 4 місяці) пропуском визначеного у ч.1 ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.

Аналіз положень ст.5,13 і 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.

Водночас, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням щодо поновлення такого строку.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Що ж до посилань апелянта - ОСОБА_1 на обставину помилкового отримання поштової кореспонденції його сином - ОСОБА_1 , то слід наголосити на тому, всі процесуальні документи у цій справі направлялися на адресу, яку позивач вказав у своїй позовній заяві, та у подальшому отримував їх за цією адресою - АДРЕСА_1 .

Викладене, у свою чергу, беззаперечно підтверджується наявними у матеріалах даної справи рекомендованими поштовими повідомленнями та самим апелянтом ніяк не спростовується.

У контексті встановлених судом обставин, слід звернути увагу і на те, що позивач та його син - ОСОБА_1 проживають за однією адресою - АДРЕСА_1 . А тому, припускаючи можливість імовірного та, у даному випадку, постійного (протягом двох років судового розгляду справи) отримання поштової кореспонденції сином позивача - ОСОБА_1 , колегія суддів, із урахуванням інформації, що наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зауважує, що останній дійсно звертався до суду з аналогічним позовом (щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 5120483400:01:001:0761). Разом із тим, позов ОСОБА_1 (адміністративна справа №420/8367/22) було 21.06.2022р. залишено без руху, та у подальшому після неодноразового продовження процесуального строку на усунення недоліків, було повернуто позивачу - 19.01.2023р.

Ухвала суду першої інстанції від 19.01.2023р. у справі №420/8367/22 про повернення позовної заяви ОСОБА_1 (сину позивача) набрала законної сили - 23.03.2023р. та оскаржувалася ним до суду апеляційної інстанції.

Відповідно, син позивача - ОСОБА_1 був цілком обізнаний про повернення його позовної заяви, та, в подальшому, його апеляційної скарги на дане судове рішення, а тому доводи апелянта, які відтворюють доводи його сина, наведені у наданому до суду листі, про те, що він був впевнений в отриманні судового рішення по його судовій справі №420/8367/22, колегією суддів оцінюються критично та відхиляються.

Колегія суддів наголошує, що позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, повинен насамперед був забезпечити отримання ним поштової кореспонденції, а також неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо строку подання даної апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен був вчинити усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги значний пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Коваль М.П. Скрипченко В.О.