Постанова

від 11.04.2024 по справі 640/20321/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/20321/19

адміністративне провадження № К/990/27703/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сковорода Інвест»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)

у справі №640/20321/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сковорода Інвест»

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві

про визнання неправомірним та скасування припису в частині

I. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сковорода Інвест» (далі - позивач, ТОВ «Сковорода Інвест») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними вимоги органу ДСНС щодо вжиття заходів на усунення порушень, зазначених у пунктах 2, 6, 21, 22, 24, 27, 28, 33, 34, 36, 38, 43, 45, 46, 51 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 402 від 29 травня 2019 року та скасувати припис в цій частині.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що припис в частині усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки підлягає скасуванню, оскільки зазначені порушення не мають відношення до діяльності позивача, а відтак, позиція органу ДСНС щодо їх наявності є необґрунтованою, а вимога їх усунути - протиправною.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року позов задоволено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволені позовних вимог.

5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Подільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві у період з 13 травня по 24 травня 2019 року проводилися планові заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Сковорода Інвест» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

8. Результати проведеної перевірки відображені в акті, складеному за результатами проведення планової перевірки щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 25 травня 2019 року №462.

9. За результатами проведення перевірки та на підставі акту перевірки орган ДСНС видав припис №405 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 29 травня 2019 року, відповідно до якого вимагається вжити відповідних заходів ТОВ «Сковорода Інвест» з метою усунення виявлених під час перевірки та вказаних в акті перевірки порушень законодавства.

10. Так, приписом № 405, зокрема, вимагалося:

- пункт 2: подати декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки господарювання на приміщення передані в оренду;

- пункт 6: всі серверні на 5 поверсі («Філіп Моріс») обладнати автоматичною системою пожежогасіння;

- пункт 21: у будівлі умовною висотою понад 26,5 м влаштувати незадимлювані сходові клітки. Порушення п.7.3.19. ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»;

- пункт 22: ліфтові шахти забезпечити підпором повітря під час пожежі. Порушення п.6.33. ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»;

- пункт 24: виконати ширину сходових площадок не меншою за ширину маршу сходових кліток;

- пункт 27: здійснити перевірку працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопостачання;

- пункт 286 встановити вбудовані або навісні шафки пожежних кран-комплектів в нижньому паркінгу, які мають отвори для опломбування та візуального огляду їх без розкривання;

- пункт 33: зони з кухонним обладнанням (плити, сковороди, печі, фритюрниці, жарові шафи, системи витяжної вентиляції) обладнати модульною системою локального пожежогасіння. Порушення п.8.1.5. ДБН В.2.5-56-2014 «Системи протипожежного захисту»; п.9.14. ДБН В.2.2-25-2009 «Будинки і споруди. Підприємства харчування»;

- пункт 34: приміщення закладу громадського харчування (ресторану) забезпечити засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі, під час пожежі для обслуговуючого персоналу;

- пункт 36: знижено клас вогнестійкості елементів заповнення прорізів (дверей) у протипожежних перешкодах складських приміщень 2, 4 пов. блоку 4, 9 пов. блоку 3, та серверних («Філіп Моріс», «Амадеус»);

- пункт 38: приміщення для зберігання автомобілів відокремити глухими протипожежними перегородками 1-го типу під службових, складських приміщень. Порушення: п.6.45. ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»;

- пункт 43: в закладі громадського харчування навісити плани евакуації людей на випадок пожежі;

- пункт 45: вестибюль (фойє, хол), через який влаштовується вихід назовні зі сходової клітки відокремити від суміжних приміщень(банку) протипожежними перегородками 1-го типу;

- пункт 46: демонтувати облицювання стін на шляхах евакуації (5 пов. Філіп Моріс) будівельними матеріалами з невизначеними показниками пожежної небезпеки, порушення п.7.3.3. ДБН В.1.1.-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- пункт 51: провести ідентифікацію об`єкту підвищеної небезпеки.

11. Позивачем 16 червня 2019 року надано до органу ДСНС план заходів з усунення зауважень, згідно з результатами перевірки з відповідними додатками до нього, в якому зазначено, що зауваження органу ДСНС або не стосуються об`єкту перевірки або вже виконані, або не можуть спричинити виникнення пожежі.

12. Уважаючи вказані пункти припису № 402 від 29 травня 2019 року протиправними, позивач звернувся до суду.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виявлені порушення не можуть бути усунені ТОВ «Сковорода Інвест» самостійно з тих причин, що за договорами суборенди відповідальність за дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у цих приміщеннях несуть безпосередньо треті особи, суб`єкти господарювання, які користуються такими приміщеннями.

14. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 804/3214/18, від 25 червня 2020 року у справі №640/21249/18, 29 листопада 2021 року у справі №360/4540/19, зазначив про те, договірний обов`язок сторін зазначений у договорі суборенди нежитлових приміщень щодо додержання норм пожежної безпеки у орендованих приміщеннях є більш вузьким поняттям та не є тотожним поняттю «забезпечення пожежної безпеки» відповідно до частини третьої статті 55 КЦЗ України, тому саме на ТОВ «Сковорода Інвест» покладається обов`язок нести відповідальність за порушення норм пожежної та техногенної безпеки, а не на суборендаря.

15. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції не повною мірою досліджені усі обставини справи, внаслідок чого помилково скасовано пункти 2, 6, 21, 22, 24, 27, 28, 33, 34, 36, 38, 43, 45, 51 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 402 від 29 травня 2019 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. ТОВ «Сковорода Інвест» у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 липня 2020 року у справі №420/1951/19, від 18 лютого 2021 року у справі №640/24347/19.

17. Так, у справі №420/1951/19 Верховний Суд зазначав про те, що обов`язок забезпечення вимог техногенної та пожежної безпеки покладається на керівника орендаря за умови наявності відповідного застереження в договорі оренди.

18. У справі №640/24347/19 Верховний Суд указав, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що обов`язок виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки покладено лише на власника об`єкта перевірки, а також, що тільки останній є відповідальною особою за дотримання законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, про що слушно зауважує відповідач,

19. Скаржник зазначає, що апеляційний суд не врахував під час розгляду справи висновок Верховного Суду у справі №640/24347/19, не надав належної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам (договори оренди, суборенди) та не прийняв до уваги доводи позивача про те, що обов`язок нести відповідальність за порушення норм пожежної та техногенної безпеки відповідно до умов договорів суборенди покладено на суборендарів, а не на позивача.

20. На переконання скаржника суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неправильно застосував положення частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), відповідно до якої забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) об`єкта господарювання.

21. Незважаючи на наявність договорів суборенди приміщень (які були фактичним о6'єктом перевірки відповідача) та наявність у цих договорах положень про покладення на суборендарів обов`язку дотримуватися правил техногенної та пожежної безпеки, суд апеляційної інстанції, всупереч положенням частини третьої статті 55 КЦЗ України, дійшов необґрунтованого висновку про покладення обов`язку нести відповідальність за порушення норм пожежної безпеки та техногенної безпеки на позивача як власника приміщення, а не на суборендаря як фактичного користувача цього ж приміщення.

22. Скаржник указує на те, що внаслідок ігнорування судом апеляційної інстанції положень договорів суборенди в частині покладення на суборендаря обов`язку забезпечення вимог пожежної безпеки, було неправильно застосовано положення частини третьої статті 55 КЦЗ України і пункту б Розділу І Правил пожежної безпеки, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

23. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно зі статтею 4 КЗЦ України цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

27. Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (стаття 2 КЦЗ України).

28. Глава 14 КЦЗ України урегульовує питання здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

29. Джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є, серед інших, потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки; будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації; суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації; інші об`єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії (стаття 50 КЦЗ України).

30. Діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях. Забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника (стаття 51 КЦЗ України).

31. Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 55 КЦЗ України).

32. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (частина друга статті 55 КЦЗ України).

33. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання (частина третя статті 55 КЦЗ України).

34. Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд врегульовані Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за №252/26697 (далі - Правила №1417).

35. У разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об`єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди (пункт 6 Розділу І Правил №1417).

36. Отже, з частини третьої статті 55 КЦЗ України та Правил №1417 слідує, що пожежну безпеку на об`єктах нерухомого майна забезпечують:

1) за загальним правилом - власники таких об`єктів як суб`єкти, які відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наділені всіма правомочностями, які випливають зі змісту права власності: права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина друга статті 319 ЦК України). Цивільні права, як і цивільні обов`язки, особа, в тому числі власник, здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 13 та частина перша статті 14 ЦК України). Крім цього, згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Аналогічні норми містить частина четверта - п`ята статті 319 ЦК України. Отже, покладення на власника об`єкта нерухомого майна обов`язку щодо забезпечення пожежної безпеки на цьому об`єкті є цілком закономірним і пов`язується з розумінням правової природи права власності;

2) за правилом, що випливає з договірних відносин (в разі укладення договору найму (оренди) об`єкта нерухомого майна) - наймачем (орендарем) при умові, що обов`язок щодо забезпечення пожежної безпеки на цьому об`єкті передбачений таким договором. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Право володіння і користування як елементи права власності також надають наймачеві частину прав та обов`язків, пов`язаних з орендою об`єкта нерухомого майна, що виникають саме на підставі зазначеного договору.

37. Отже, на відміну від власника об`єкта нерухомого майна, у якого обов`язок щодо забезпечення пожежної безпеки виникає на підставі закону та в силу наявності у нього права власності, яке власне включає не лише права, але й зобов`язує до певної поведінки на постійній основі, у наймача (орендаря) такий обов`язок має тимчасовий характер та зумовлений виключно угодою сторін, вираженою у договорі оренди.

38. Отож, укладаючи договір оренди певного об`єкта нерухомого майна, орендодавець як його власник може узгодити з орендарем питання про виконання ним (наймачем) обов`язку щодо забезпечення пожежної безпеки на цьому об`єкті і відповідно ця умова зазначається у договорі оренди. У такому випадку вбачається, що саме орендар несе відповідальність за виконання зазначеного обов`язку.

39. В іншій ситуації, коли сторони при укладенні договору не вирішували питання про те, хто забезпечуватиме пожежну безпеку на орендованому об`єкті та не обумовлювали таку умову у договорі, то тягар виконання цього обов`язку автоматично на наймодавця не покладається.

40. Обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму (частина шоста статті 55 КЦЗ України).

41. Частиною другою статті 759 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

42. Верховний Суд зазначає, що у взаємозв`язку з суб`єктами, відповідальними за пожежну безпеку на об`єктах нерухомого майна, також варто звернути увагу на розуміння окремих юридичних категорій, зокрема «забезпечення пожежної безпеки» та «дотримання норм пожежної безпеки».

43. У словниках з української мови (тлумачних, енциклопедичних) термін «забезпечення», як правило, пов`язують зі створенням надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантуванням чогось; захистом, охороною кого-, що- небудь від небезпеки; постачанням чогось у достатній кількості, задоволенням кого-, що-небудь у якихось потребах; наданням кому-небудь достатніх матеріальних засобів до існування та ін.

44. Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд передбачені Правилами №1417, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (пункти 1- 2 розділу І).

45. Згідно з пунктами 4-5 розділу І Правил №1417 пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж. Особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки на підприємствах та об`єктах, їх права та обов`язки визначаються відповідно до законодавства.

46. Із зазначеного випливає, що забезпечення пожежної безпеки включає низку організаційних та технічних засобів, що в сукупності призводить до очікуваного результату - пожежної безпеки.

47. Аналіз структури та змісту Правил № 1417 показує, що вони містять комплекс різних організаційних заходів та вимог щодо пожежної безпеки, зокрема:

ІІ. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

ІІІ. Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання територій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів;

IV. Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання;

V. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту;

VI. Основні вимоги пожежної безпеки до об`єктів різного функціонального призначення;

VII. Вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих, фарбувальних та будівельно-монтажних робіт;

VIII. Порядок дій у разі пожежі.

48. Крім того, стаття 56 КЦЗ України передбачає, що нормативні документи (проекти стандартів, норм і правил, технічних умов на виготовлення продукції та виконання робіт), які встановлюють вимоги до пожежонебезпечних технологічних процесів та продукції, повинні включати вимоги пожежної безпеки і погоджуватися з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Вимоги пожежної безпеки, що містяться у відомчих нормативних актах, не повинні суперечити національним стандартам, нормам і правилам.

49. Таким чином, забезпечення пожежної безпеки здійснюється в рамках пожежної охорони як виду діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров`я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.

50. Стаття 58 КЦЗ України визначає призначення і завдання пожежної охорони. Так, пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров`я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях і в населених пунктах. Основними завданнями пожежної охорони є: забезпечення пожежної безпеки; запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж; гасіння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.

51. Отже, забезпечення пожежної безпеки є комплексною понятійною категорією, яка включає як організаційну діяльність (наприклад, визначення обов`язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначення відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту, розроблення та затвердження інструкцій про заходи пожежної безпеки та інші), так і використання різних технічних засобів (наприклад, системи протипожежного захисту, наявність пожежних щитів, вогнегасників тощо).

52. Щодо «дотримання», то, в першу чергу, цей термін асоціюється з додержанням певних заборон. У теорії права «дотримання» є формою реалізації заборонних чи охоронних норм права, суть якої полягає в бездіяльності (пасивній поведінці), тобто утриманні від здійснення дій, що знаходяться під забороною правових норм.

53. Таким чином, правове регулювання у сфері забезпечення пожежної безпеки, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин не є категоричним щодо визначення єдиного суб`єкта, відповідального за забезпечення пожежної безпеки, що прослідковується зі змісту статті 55 КЦЗ України. Диспозитивний характер положення частини третьої цієї статті та пункт 6 Розділу І Правил №1417 вказує на те, що власник об`єкта нерухомого майна або його наймач, якщо це обумовлено договором найму, є відповідальними за забезпечення пожежної безпеки. Саме межі прав та обов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальність за порушення її вимог на такому об`єкті сторони самостійно і добровільно повинні узгодити при укладенні договору оренди. Інакше суб`єктом забезпечення пожежної безпеки на об`єкті нерухомого майна має бути його власник, оскільки такий обов`язок автоматично не перекладається на орендаря.

54. Державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), цього Кодексу та інших законодавчих актів (стаття 47 КЦЗ України).

55. Відповідно до статті 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

56. Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням відповідачем припису №405 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 29 травня 2019 року, відповідно до якого вимагається вжити відповідних заходів ТОВ «Сковорода Інвест» з метою усунення виявлених під час перевірки та вказаних в акті перевірки порушень законодавства.

57. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що оскаржуваний припис складено відповідачем в межах своїх повноважень та в зв`язку з виявленими під час проведення перевірки ряду порушень пожежної безпеки. При цьому, позивач не заперечує висновки органу державного нагляду (контролю), зроблені під час проведення перевірки щодо наявності порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки на об`єкті перевірки.

58. Проте ТОВ «Сковорода Інвест» не погоджується із тим, що саме на нього покладається обов`язок нести відповідальність за порушення норм пожежної та техногенної безпеки, а не на суборендарів приміщень, розташованих за адресою м. Київ, вул. Спаська, 30.

59. Як установлено судам попередніх інстанцій, порушення, зафіксовані у акті № 462 від 25 травня 2019 року, та які стали підставою для винесення оскаржуваного припису № 402 від 29 травня 2021 року, безпосередньо відносяться до приміщень, розташованих за адресою м. Київ, вул. Спаська, 30, які належать на праві приватної власності ТОВ «Сковорода Інвест».

60. Згідно з Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Сковорода Інвест» код ЄДРПОУ: 35250849 є суб`єктом господарювання, який проводить господарську діяльність за КВЕД 68.20: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження здійснення господарської діяльності по вулиці Спаській, 30 в місті Києві, згідно з КВЕД: 68.20, позивачем надані договори суборенди від 08 грудня 2014 року №66607 із ПАТ «Філіп Морріс Україна», від 13 травня 2019 року №130519-2 із ТОВ «ЄВРО СМАК», від 28 березня 2020 року №723668 із ПАТ «ІНГ Банк Україна», від 30 листопада 2018 року №30/11/18 із Іноземним підприємством «Амадеус Україна».

62. Відповідно до перелічених договорів суборенди, орендарем є ТОВ «ЛР ПОДІЛ ПЛАЗА». Проте, які саме правовідносини склалися між ТОВ «Сковорода Інвест» з суборендарями з вказаних договорів - не вбачається. Позивач не є стороною договорів суборенди.

63. Верховний Суд звертає увагу на те, що суборендар не несе відповідальності перед первинним орендодавцем (ТОВ «Сковорода Інвест»), так як договірними відносинами щодо об`єкта оренди з ним не пов`язаний.

64. При розгляді адміністративних справ, у яких спірним є питання про визначення суб`єкта забезпечення пожежної безпеки на конкретному об`єкті нерухомості, предметом оцінки має бути договір оренди такого об`єкту та його положення щодо прав та обов`язків сторін у сфері забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення її вимог. Отже, зміст договору оренди об`єкту нерухомого майна є визначальним при вирішенні цього питання.

65. Виконання обов`язку щодо забезпечення пожежної безпеки залежить від деяких умов:

- якщо відсутній договір найму об`єкта нерухомого майна, то за загальним правилом покладається на його власника;

- якщо наявний договір найму об`єкта нерухомого майна та передбачає межі прав та обов`язків сторін, то покладається на того суб`єкта, яким визначений саме таким у договорі.

66. Ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не проаналізовано та не надано оцінку договірним відносинам ТОВ «Сковорода Інвест», як орендодавцем, з ТОВ «ЛР ПОДІЛ ПЛАЗА» - орендарем.

67. Судами попередніх інстанцій документи, які підтверджують договірні відносини між ТОВ «Сковорода Інвест» та ТОВ «ЛР ПОДІЛ ПЛАЗА» не досліджувалися, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність орендних відносин між ТОВ «Сковорода Інвест» та іншими суб`єктами господарювання (суборендарями) щодо нерухомого майна, яке було об`єктом перевірки.

68. Верховний Суд, у силу визначених статтею 341 КАС України повноважень, позбавлений процесуальної можливості дослідити в тому числі зазначені документи, а отже встановити, чи дійсно зазначені суборендарі можуть замість позивача бути відповідальними за виконання вимог зазначених в оскаржуваному приписі та чи може бути в такому випадку визнаний судом неправомірним оскаржуваний припис, якщо зафіксовані у ньому порушення не підлягають виконанню позивачем.

69. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на пункт 12.10 Договору суборенди №30/11/18 від 30 листопада 2018 року, відповідно до якого суборендар несе виключну відповідальність за задоволення вимог, за власний рахунок, всіх місцевих органів влади щодо стану орендованих приміщень впродовж строку суборенди, включаючи вимоги органів пожежної безпеки тощо, дійшли протилежних висновків.

70. Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, указав на те, що виявленні порушення не можуть бути усунені ТОВ «Сковорода Інвест» самостійно з тих причин, що за договорами суборенди відповідальність за дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у цих приміщеннях несуть безпосередньо треті особи - суб`єкти господарювання, які користуються такими приміщеннями.

71. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначив про те, що саме на позивача покладається обов`язок нести відповідальність за порушення норм пожежної та техногенної безпеки, а не на суборендаря.

72. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що однією із обов`язкових підстав для скасування судом касаційної інстанції судових рішень є порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій щодо не залучення до участі у справі осіб, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки яких зачіпає рішення у справі.

73. Верховний Суд зазначає, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.

74. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України. При цьому, участь у справі третіх осіб, з одного боку, обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

75. Водночас наявність копій договорів суборенди в матеріалах справи свідчить про те, що суд першої інстанцій фактично ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, та які ведуть господарську діяльність на цьому об`єкті, а судом апеляційної інстанції не виправлено допущену помилку судом першої інстанції.

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд указає на те, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені на підставі аналізу пункту 12.10 Договору суборенди №30/11/18 від 30 листопада 2018 року є передчасними.

77. У постановах від 28 липня 2020 року у справі №420/1951/19 та від 18 лютого 2021 року у справі №640/24347/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд надавав оцінку договору оренди укладеного між власником приміщення та орендарем. Відповідно до обставин, які склались у цій справі судами надавалась оцінка договорам суборенди, де позивач, як власник приміщення не є стороною договору суборенди.

78. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак, не підлягають застосуванню.

79. Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

80. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

81. Пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

82. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено, зокрема, порушення норм процесуального права, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 353 цього Кодексу.

83. Ураховуючи, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити питання про необхідність залучення до участі у справі переможця закупівлі, із яким укладено відповідний договір.

84. Водночас Суд зауважує, що згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

85. Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

86. Отже, враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справа №640/20321/19 підлягає направленню для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

87. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сковорода Інвест» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №640/20321/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.Р. Радишевська

М.І. Смокович,

Судді Верховного Суду