Ухвала

від 11.04.2024 по справі 127/11732/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/11732/20

Провадження № 2-др/127/47/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Невмиваки Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі № 127/11732/20,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа №127/11732/20 за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв про право власності та договору купівлі продажу.

02.04.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чернілевської Р.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що ухвалою суду від 27.03.2024 вказану позовну заяву залишено без розгляду, у зв`язку із подачею позивачем заяви про залишення позову без розгляду. Тому, у зв`язку із необґрунтованим пред`явленням позивачем позову до відповідача, остання була вимушена нести витрати на правову допомогу на суму 4000,00 гривень.

Обґрунтовуючи недобросовісність звернення позивача до суду та зловживання своїм правом на звернення до суду, зазначила, що позивач вдруге звертається до Вінницького міського суду Вінницької області з майже ідентичними позовними вимогами до тих самих сторін та з тих самих підстав, які (позовні вимоги) після тривалого перебування у провадженні суду залишає без розгляду.

На підставі ст. 59 Конституції України, ст. ст. 15, 133, 137, 142 ЦПК України звернулась до суду із даною заявою.

Учасники справи (їх представники) в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про день, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в питанні стягнення витрат на професійну правничу допомогу завчасно та належним чином. (а.с. 37 48 т. 5).

Представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_8 надіслала на адресу суду заяву в якій просила про проведення судового засідання без участі відповідача та її представника. В заяві зазначила, що свої вимоги про ухвалення додаткового рішення в питанні стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримує та просить задовольнити. (а.с. 50 51 т. 5).

Представник відповідача ВМР Сторчак Т.В. також надіслала на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд заяви у її відсутність. Щодо вирішення заяви по суті поклалась на розсуд суду.

Представник третьої особи Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Самохвалова К.В. надіслала на адресу суду заяву в якій просила розгляд справи провести у її відсутність.

З огляду на викладене суд ухвалив проводити розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення з питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відсутність учасників справи (їх представників), фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України не проводилось.

Дослідивши зміст заяви суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено,що ухвалоюсуду від27.03.2024у справі№ 127/11732/20,на підставіп.5ч.1ст.257ЦПК України, заяву позивача ОСОБА_9 про залишення позовної заяви без розгляду, задоволено. Позовну заяву ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв про право власності та договору купівлі продажу - залишено без розгляду.

У зазначеній ухвалі питання про розподіл між сторонами судових витрат, не вирішувалося.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.

Згідно ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Суд зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55,124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим, заява представника відповідача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки це його право, яке не містить обмежень у його реалізації. Під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.

Необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч.5 ст.142 ЦПК України.

Представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

За таких обставин, заява про компенсацію судових витрат відповідача на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.44,133,141,142,258,260,353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі № 127/11732/20 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: