Постанова

від 02.04.2024 по справі 909/532/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа №909/532/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.

за участю представників учасників процесу:

прокурор Панькевич Р.В.

від позивача Перейма М.І.-представник;

від відповідача Думич О.І. представник.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №15-982ВИХ-23 від 15.11.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3549/23, 01-05/3555/23 від 21.11.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023)

та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2023 (повний текст складено 08.11.2023)

у справі № 909/532/23

за позовом: Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, м. Тернопіль,

в інтересах держави в особі

Тернопільської обласної військової адміністрації, м. Тернопіль,

Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл", м. Івано-Франківськ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

про стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 6 065 607,54 грн

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до відповідача ТОВ "Біонеріка Рітейл", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення в дохід бюджетут пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 6 065 607,54 грн.

Прокурор позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем договірних умов в частині дотримання строку поставки товару, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню в сумі 6 065 607,54 грн. Стягнення пені до Державного бюджету України прокурор обґрунтовує тим, що договір поставки укладено на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану", від 02.03.2022 № 185 "Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", від 03.03.2022 № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету". Кошти, які АТ "Укрзалізниця", як платник за договором, сплатила відповідачу на виконання договору поставки, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу. Статтею 29 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, в тому числі, кошти від санкцій (штраф, пеня тощо), що застосовується відповідно до закону.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 у справі №909/532/23 в позові Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 6 065 607,54 грн відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони у договорі визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ Українська залізниця. Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України. Не підлягає сплаті до Державного бюджету України пеня на підставі статті 29 Бюджетного кодексу України, оскільки дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, а не про пеню, сплата якої передбачається у договорі.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2023 у даній справі заяву ТОВ "Біонеріка Рітейл" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Тернопільської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення витрат в сумі 35 000,00 грн відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 та додаткове рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2023 у справі №909/532/23 повністю та ухвалити нове рішення яким задоволити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Скаржник зазначає, що АТ «Укрзалізниця» є лише фактичним платником грошових коштів за грошовими зобов`язаннями замовників за тристороннім договором та не може набувати жодних прав за договором, у тому числі й права вимоги будь-якого виконання на її користь.

Скаржник вважає, що АТ «Укрзалізниця» свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар здійснює виключно після отримання відповідних документів та не має будь-яких прав чи обов`язків контролювати та/або перевіряти їх відповідність фактичному процесу постачання, оскільки це відноситься до компетенції замовників.

На думку скаржника, враховуючи те, що АТ «Укрзалізниця», як розпорядник бюджетних коштів, у даному випадку виступало лише як сторона у зобов`язальних правовідносинах, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань з постачання товару у розмірі 6 065 607,54 грн повинна бути перерахована саме до Державного бюджету України, оскільки видатки, пов`язані з договором, проводилися виключно за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, а не за рахунок власних коштів товариства.

Скаржник вважає, що враховуючи характер спірних договірних відносин, зокрема обсяг прав та обов`язків сторін укладеного тристороннього договору, зважаючи на нормативно-правове регулювання державної програми забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, позовні вимоги та склад учасників судового процесу в даній справі визначено правильно.

На думку скаржника, суд першої інстанції аналізу та перевірки повноважень Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо предмета спору не здійснив та зробив неоднозначні висновки щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді та обраного ним способу захисту, як результат, ним було прийнято незаконне рішення.

Прокурор також зазначає, що оскільки унаслідок нездійснення /неналежного здійснення Тернопільською обласною військовою адміністрацією та Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України належних заходів інтереси держави залишилися незахищеним, у останнього виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позовної заяви.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2023, скаржник зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Вказана позиція знайшла своє відображення також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 та повинна бути врахована апеляційним судом.

Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України подано заяву, в якій просить апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури задоволити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутності представника Мінінфраструктури. Зокрема, міністерство зазначило, що підтримує апеляційну скаргу та вважає доводи позову прокуратури підставними та обгрунтованими.

ТОВ «Біонеріка Рітейл» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін та стягнути з Івано-Франківської обласної на користь ТОВ «Біонеріка Рітейл» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, посилаючись на те, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не відповідають обставинам справи, змісту укладених договорів вимогам законодавства, рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, судом встановлено всі обставини справи з дослідженням відповідних доказів, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідач зазначає, що відповідно до п.6.1 договору, укладеного між сторонами, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у Договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. Таким чином, пеня за договором може бути стягнута лише на рахунок платника тобто АТ «Українська залізниця», а не до Державного бюджету України. Захисту підлягають права саме позивача і суд зобов`язаний встановити, які саме права позивача порушені.

Відповідач вважає, що, враховуючи, що ні права Тернопільської обласної військової адміністрації, ні права Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України, які зазначені як позивачі, не порушені, оскільки пеня на їхню користь згідно з положеннями договору не може стягуватись, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Також, як вказує відповідач, кошти, які отримані від платника (юридичної особи приватного права) «Українська залізниця» на користь товариства (юридичної особи приватного права) не підпадають під регулювання Бюджетним кодексом України, оскільки товариство не є учасником бюджетних правовідносин. Предметом позову не є повернення коштів, які платник отримав як субвенцію, а стягнення пені на підставі договору.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 справу №909/532/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду відомості щодо реєстрації електронного кабінету у ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою від 13.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2023 та призначено розгляд справи №909/532/23/ на 16.01.2024.

Ухвалами Західного апеляційного Господарського суду від 16.01.2024, 20.02.2024, 12.03.2024 розгляд справи №909/532/23 відкладено на 02.04.2024.

В судовому засіданні прокурор та представники сторін підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.04.2022 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Тернопільською ОВА (замовником), AT "Укрзалізниця" (платником) та ТОВ "Біонеріка Рітейл" (постачальником) було укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, шляхом приєднання до його умов, оприлюдненого на сайті АТ "Укрзалізниця" за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement (далі - договір).

Вказаний договір укладений для забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану, відповідно до умов п. 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник зобов`язався своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

За умовами п. 2.2 договору, оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 за № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі змінами), на таких умовах. Попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Згідно з п.п.5.1, 5.5 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно до п. 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до умов ст.634 ЦК України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору (п. 11.2 договору).

Згідно пунктів 11.3 та 11.4 договору передбачено, що постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із Замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

ТОВ "Біонеріка Рітейл" за результатами розгляду заявок Тернопільська ОВА від 30.03.2022 № 26 та № 27, складених та погоджених Департаментом агропромислового розвитку, направлено рахунки від 01.04.2022 № 5 та № 6 щодо поставок макаронних виробів з твердих сортів пшениці в асортименті (1000 г) в кількості 400 000 шт. вартістю 25 200 000,00 грн по кожній заявці.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 07.04.2022 № 849 та від 11.04.2022 № 942 вбачається, що АТ "Укрзалізниця" на виконання умов договору перераховано ТОВ "Біонеріка Рітейл" передоплату у розмірі 30% вартості товару, зазначених в заявках, а саме по кожній 7 560 000,00 грн із призначенням платежу "передоплата по договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання згідно рахунків від 01.04.2022 № 5 та № 6 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)".

ТОВ "Біонеріка Рітейл" виконано поставку товарів, водночас із простроченням зазначеного у п. 5.4 договору строку, по заявці від 30.03.2022 № 26 товар повинен був бути поставленим до 09.04.2022, однак поставка здійснена в період з 26.05.2022 по 26.07.2022 відповідно до видаткових накладних (том І а.с.67-82) та по заявці від 30.03.2022 № 27 товар повинен був бути поставленим до 11.04.2022, однак поставка здійснена в період з 06.09.2022 по 06.10.2022 відповідно до видаткових накладних (том І а.с.43-63).

З огляду на прострочення терміну поставки товару, прокурором подано позов до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації, м. Тернопіль, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ про стягнення з ТОВ «Біонеріка Рітейл» до Державного бюджету України пеню в розмірі 6 065 607,54 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя); прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу (частина четверта цієї ж статті).

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись із позовною заявою, керівник Тернопільської обласної прокуратури зазначив, що звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, а стягнення пені з постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже - і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору. Недотримання постачальником договірних зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану суспільному інтересу очевидно не відповідає, а тому має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист. Органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, є Тернопільська обласна військова адміністрація та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, які не здійснюють належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема Тернопільською обласною військовою адміністрацією при розгляді справи № 909/981/22 обрано неналежний спосіб захисту прав, а Мінінфраструктури не вживає жодних заходів для захисту прав та інтересів держави.

Листами від 26.04.2023 № 15-246вих-23 та № 15-247вих-23 Тернопільською обласною прокуратурою повідомлено Тернопільську ОВА та Мінінфраструктури про існування порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану і наявності підстав для стягнення пені в судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на лист від 22.05.2023 № 03-4555/16 Тернопільська ОВА повідомила, що вони в порядку самопредставництва звернулись до суду із позовом до ТОВ "Біонеріка Рітейл" про відшкодування шкоди, заподіяної неналежним виконанням договору на постачання продовольчих товарів на суму 305 090,84 грн (по заявці від 30.03.2022 № 20, яку цим позовом не охоплено), який перебуває на розгляді в суді.

За інформацією Тернопільська ОВА, через відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору з метою стягнення з ТОВ "Біонеріка Рітейл" іншої частини пені, Тернопільська ОВА немає можливості здійснювати представництво в суді законних інтересів держави самостійно.

З відповіді на лист Мінінфраструктури від 16.05.2023 № 6700/34/10-23 вбачається, що воно не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ "Біонеріка Рітейл", оскільки не є стороною за укладеним договором.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачами та навів обгрунтовані підстави для звернення з даним позовом.

Предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1-3 ст. ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст.167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (ч.1 ст.3 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18).

За змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень (правова позиція викладна у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18).

Як вбачається із матеріалів справи, скориставшись засадою свободи договору, сторони замовник Тернопільська ОВА, платник АТ "Укрзалізниця" та постачальник ТОВ "Біонеріка Рітейл" узгодили пункт 6.1 укладеного між ними договору щодо розміру та порядку сплати пені за порушення постачальником строку поставки товару, а саме визначили, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується на рахунок платника - АТ "Українська залізниця".

Водночас, ТОВ "Біонеріка Рітейл" укладено даний договір лише шляхом приєднання до його умов, які викладались на сайті АТ "Укрзалізниця". Отже, ТОВ "Біонеріка Рітейл" не впливало на формулювання умов договору, не могло їх змінити в переддоговірній процедурі, а лише приєдналось до умов договору в цілому.

Прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Біонеріка Рітейл" пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 6 065 607,54 грн до Державного бюджету України.

Як зазначалось вище, АТ "Укрзалізниця" є самостійною юридичною особою, яка вправі набувати цивільні права та обов`язки, здійснювати їх захист.

Доводи прокурора про те, що кошти, які ТОВ "Біонеріка Рітейл" отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, а отже мають стягуватися до Державного бюджету України, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки умови договору, а в спірному випадку умови про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок платника АТ "Укрзалізниця".

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

Пунктом 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).

Таким чином, БК України передбачено можливість зарахування до Державного бюджету України лише тієї пені, яка стягується на підставі закону, а не на підставі договору.

Разом з тим, і ч. 2 ст. 231 ГК передбачає, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією нормою статті.

Так, Акціонерне товариство Українська залізниця є юридичною особою, що утворене відповідно до ЗУ Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

За таких обставин, платник АТ "Укрзалізниця" не є третьою особою, на яку відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України боржник поклав виконання свого обов`язку, а є однією із сторін договору, тобто є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з правами та обов`язками.

Товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем у суді, зокрема й заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним Договором.

Наведене спростовує твердження скаржника, що АТ «Укрзалізниця» є лише фактичним платником грошових коштів за грошовими зобов`язаннями замовників за тристороннім договором та не може набувати жодних прав за договором, у тому числі й права вимоги будь-якого виконання на її користь.

З огляду на вищевикладене та положення п. 6.1 договору, яке передбачає обов`язок постачальника сплатити пеню у випадку затримки поставки товару саме на рахунок платника, яким є АТ "Укрзалізниця", суд правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 6 065 607,54 грн в дохід державного бюджету.

Як зазначалось вище, договір від 01.04.2022 між Тернопільською ОВА (замовником), AT "Укрзалізниця" (платником) та ТОВ "Біонеріка Рітейл" (постачальником) укладено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", умови про сплату пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару встановлено сторонами у договорі, і сторони, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок платника - АТ "Укрзалізниця".

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанціїї , а тому можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Щодо апеляційного оскарження додаткового рішення у справі.

ТОВ "Біонеріка Рітейл" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою (вх. № 12306/23 від 24.10.2023) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з позивача - Тернопільської обласної прокуратури на свою користь 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідач подав попередній розрахунок суми судових витрат з першою заявою по суті (у відзиві на позовну заяву зазначено, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складає 60 000,00 грн).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В ході розгляду справи в судовому засіданні 19.10.2023 представником відповідача зроблена заява про намір подати суду докази понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано докази:

договір про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020;

додаткову угоду № 1 від 15.11.2021 до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8;

додаток № 3 від 26.06.2023 до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8;

акт № 21 від 20.10.2023 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020;

інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 356 від 23.10.2023 в сумі 60 000,00 грн.

Між Адвокатським об`єднанням "Кей Партнерс" та ТОВ "Біонеріка Рітейл" укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020, додаткову угоду № 1 від 15.11.2021 до договору та додаток № 3 від 26.06.2023 до договору.

20.10.2023 між Адвокатським об`єднанням "Кей Партнерс" та ТОВ"Біонеріка Рітейл" було підписано акт № 21 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020.

У пункті 3 вищезазначеного акта визначено, що загальна вартість послуг, які оцінюються за ринковою вартістю аналогічних юридичних послуг, вказаних в п. 1 цього акту, виходячи зі змісту додатку № 3 від 26.06.2023, складає 60 000,00 грн без ПДВ.

За надані послуги згідно договору про надання правової допомоги та додатку до нього відповідач сплатив Адвокатському об`єднанню "Кей Партнерс" 60 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 356 від 23.10.2023.

Представництво інтересів відповідача у даній справі здійснювала адвокат Думич Оксана Іванівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001265 від 07.07.2020), згідно виданого Адвокатським об`єднанням "Кей Партнерс" ордера на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Біонеріка Рітейл" на підставі договору про надання правової допомоги № 2020/03-08 від 14.11.2020.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання частини 4 цієї стаття суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується і висновком суду першої інстанції, що вказана сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з обсягом виконаної роботи та складністю справи, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної хоча сума позову складає 6 065 607,54 грн, спір між сторонами стосувався застосування пункту договору про стягнення з відповідача пені та представництво у справі не вимагало від адвоката дослідження значного обсягу доказів.

Відповідач також не розподіляє час, витрачений на підготовку процесуальних документів (відзиву на позов, заперечень, заяви про ухвалення додаткового рішення) та відправлення таких документів іншим учасникам справи, хоча останнє є технічною роботою, яка не потребує кваліфікації адвоката. Більше того, відповідач вже захищався у подібних правовідносинах, заявлених самостійно Тернопільською обласною військовою адміністрацією в межах справи № 909/981/22.

За таких обставин наявні підстави для зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, про що клопотала прокуратура.

З огляду на вищевикладене, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку , що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 25 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У справі, що розглядається, керівник Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся з позовом до ТОВ "Біонеріка Рітейл" про стягнення до Державного бюджету України пені в сумі 6 065 607,54 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

З огляду на вищевикладене, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн слід стягнути з Тернопільської обласної прокуратури.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення від 19.10.2023 та додаткове рішення від 02.11.2023 Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/532/23 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №15-982ВИХ-23 від 15.11.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3549/23, 01-05/3555/23 від 21.11.2023) залишити без задоволення.

3.Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2024.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.