Рішення

від 02.04.2024 по справі 904/5407/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5407/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд. 2, кв. 44; ідентифікаційний код 41679226)

до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. М. Головка, буд.17; ідентифікаційний код 03342190)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" (51291, с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Герасименка, буд.94; ідентифікаційний код 01988692)

про визнання недійсним Договору від 14.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії

Представники:

від позивача: Амбразевич О.С. - представник (адвокат);

від відповідача: представник не з`явився, про час і місце був повідомлений належним чином;

від третьої особи: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5445/19 від 19.11.2019) до відповідача - Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго", в якій просить визнати недійсним договір №16/04-18 транспортування теплової енергії, укладений 16.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" та Комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" (51291, с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Герасименка, буд.94; ідентифікаційний код 01988692), справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 10.12.2019 о 12:30 год.

Сторони витребуваних господарським судом документів не надали, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2019р. відкладено підготовче засідання на 15.01.2020р. на 11:00 год.

Відповідач у відзиві (вх.№59189/19 від 19.12.2019р.) на позовну заяву ТОВ "Теплотрансзбут" просить в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі, витребувати у третьої особи належним чином засвідчені копії актів обстеження майна, посилаючись на те, що: - факт передачі цілісного майнового комплексу ДП "Новомосковськтеплоенерго" було засвідчено складанням та підписанням головами Новомосковської міської ради та Дніпропетровської обласної ради Акту приймання -передачі від 04.09.2012р.; - 10.12.2012р. все майно цілісного майнового комплексу ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго", в тому числі й теплові мережі, якими здійснювалося постачання теплової енергії третій особі, згідно з передавальним актом від 10.12.2012р. було передано - Комунальному підприємству Новомосковськтеплоенерго"; - зазначений передавальний акт затверджено рішенням сесії Новомосковської міської ради №678 від 10.12.2012р.; - будь-яких рішень Новомосковською міською радою, як представницьким органом відповідної місцевої громади, щодо можливості вилучення у неї відповідного майна та передачі його іншій особі не приймалося; - жодних належних та допустимих доказів фактичної передачі зазначених теплових мереж саме тертій особі, до матеріалів справи позивачем не додано; - долучений відповідачем передавальний акт не містить ані дати його складання, ані затверджуючого напису представників Дніпропетровської міської ради.

Також відповідач у клопотанні (вх.№2053/20 від 15.01.2020р.) просить долучити до матеріалів справи копію Статуту Дочірнього підприємства ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" та довідки Дніпропетровського обласного управління статистики №8564.

Представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про надання йому часу для підготовки відповіді на відзив.

Представник третьої особи у судовому засіданні також заявив усне клопотання про надання йому часу для підготовки пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020р. задоволено клопотання Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" про залучення до матеріалів справи документів; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" та Комунальному підприємству "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" строк на надання відповіді на відзив та пояснень відповідно; продовжено підготовче провадження до 23.02.2020р.; відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 13.02.2020 об 11:00 год.

Позивач у відповіді (вх.№2900/20 від 20.01.2020р.) на відзив зазначає, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а договір транспортування теплової енергії підлягає задоволенню, посилаючись на те, що: - відповідачем в порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено належними та допустимими доказами факту передання зі спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська з наступним прийняттям відповідачем теплових мереж, розташованих за адресою: 51291, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 на території КП "ДОСРЦ "Солоний лиман" ДОР.

Третя особа у поясненнях (вх.№3140/20 від 21.01.2020р.) зазначає про таке, що:- викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача стосовно перебування на його балансі спірних теплових мереж є безпідставними та не доведеними, а позовні вимоги позивача такими, що підлягаю задоволенню; - передавальний акт від 10.12.2012р., затверджений рішенням Новомосковської міської ради від 10.12.2012р. №678 не свідчить про передання на баланс відповідача жодних теплових мереж; - надані до матеріалів справи представником відповідача документи ані окремо, ані у сукупності, не підтверджують факту знаходження на балансі відповідача теплових мереж, за допомогою яких мали надаватись послуги транспортування теплової енергії за договором від 16.04.2018р. №16/04-18; - всі теплові мережі, розташовані за місцезнаходженням КП "ДОСРЦ" Солоний лиман" (51291, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94) завжди належали до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, були закріплені на праві господарського відання за лікарнею "Солоний лиман".

Відповідач у запереченнях (вх.№4910/20 від 30.01.2020р.) просить долучити до матеріалів справи довідку Дніпропетровського обласного управління статистики №8564, лист-відповідь начальника Новомосковського підприємства теплових мереж за №615 від 23.12.1999 р., копії актів від 19.10.2018р. обстеження майна в кількості 2 шт., а також відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що: - у відповідності до пункту 8.1 рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.02.2012 №327-14/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська було передано весь без виключення майновий комплекс Дочірнього підприємства ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго"; - з урахуванням того, що основним предметом діяльності відповідача було і є виробництво та транспортування теплової енергії до споживачів, цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" в будь-якому разі включав в себе мережі теплопостачання, особливо ті, що знаходились на його балансі; - у відповідності до Акту приймання-передачі від 04.09.2012 Дніпропетровська обласна рада передавала не тільки котельні, як зазначає позивач у відзиві, а цілісний майновий комплекс, розташований за адресами в тому числі й відповідних котелень; - актами від 19.10.2018р. обстеження майна встановлено, що теплові мережі та розподільчі теплові камери за адресою : 51291, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 не знаходяться на бухгалтерському обліку КЗ " ДОФТЛ "Солоний лиман", а отже і не перебувають на балансі зазначеного підприємства; - відповідачем вже після подання відзиву у справі було отримано копію листа Голови обласної асоціації "Солоний лиман" за вих.№168 від 16.12.1999р. та листа - відповіді начальника Новомосковського підприємства теплових мереж за №615 від 23.12.1999р., яким ще раз підтверджується факт знаходження зазначених теплових мереж саме на балансі відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 19.02.2020 о 14:30 год.

У судове засідання 19.02.2020 з`явилися представники сторін та третьої особи.

Відповідач у поясненнях (вх.№8493/20 від 19.02.2020р.) щодо правової позиції відповідача у справі зазначає, що позовні вимоги позивач є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки: - весь обсяг послуг за договором на транспортування теплової енергії №16/04-18 від 16.04.2018р. був наданий відповідачем; - вартість наданих послуг у розмірі 358 394 грн. 56 коп. була сплачена позивачем на користь відповідача; - спірний договір є фактично укладеним; - не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Також відповідач у клопотанні (вх.№8494/20 від 19.02.2020р.) про витребування доказів (повторно) просить витребувати у третьої особи належним чином засвідчені копії Актів обстеження майна, які були складені в процесі реорганізації Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради", у відповідності до яких було встановлено фактично розташовані теплові мережі та розподільчі теплові камери за адресою: Новомосковський район, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка,94 не знаходяться на бухгалтерському обліку Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради".

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів (повторно) суд вважає за необхідне зазначити, що таке клопотання відповідачем відповідно до вимог статей 169, 170 Господарського процесуального кодексу України не заявлялося.

Зазначення вимоги про витребування доказів у відзиві на позовну заяву не відповідає вимогам, як статей 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, так і вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту відзиву на позов.

Третя особа у поясненнях (вх.№8532/20 від 19.02.2020) на заперечення відповідача на відповідь на відзив зазначає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними відповідно до закону допустимими та достатніми доказами, оскільки мережі теплопостачання від котельні до об`єкта, що розташовані на території Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" з 1992 року знаходяться беззмінно у господарському віддані Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради".

У судовому засіданні 19.02.2020 було оголошено перерву до 11.03.2020 на 12:30 год.

У судове засідання 11.03.2020 з`явилися представники сторін та третьої особи.

Позивач у клопотанні (вх.№12027/20 від 11.03.2020) про залишення відзиву на позов без розгляду просить відзив відповідача залишити без розгляду та вирішувати справу за наявними матеріалами, оскільки: - відповідач 16.12.2019р. виготовив відзив на позов та подав до суду 16.12.2019р.; - у вказаному відзиві на позов відповідач зазначив, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019р. він отримав 29.11.2019р; - навіть якщо рахувати з наступного дня після отримання ухвали суду про відкриття провадження, 15 - ти денний строк для надання відзиву на позов закінчився 14.12.2019р.; - відзив відповідача був поданий з пропуском строку.

Щодо клопотання позивача про залишення відзиву на позов без розгляду суд вважає за необхідне зазначити про те, що, по-перше, вказане питання вже з`ясовувалося у підготовчому провадженні, по-друге, відповідачем не було пропущено строк для надання відзиву, оскільки 14.12.2019 був вихідним днем, а перший робочий день - це 16.12.2019, та, по-третє, вказане клопотання в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України заявлене під час розгляду справи по суті (у другому засіданні).

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Тому суд залишає без розгляду клопотання позивача про залишення відзиву на позов без розгляду.

Також позивач у клопотанні (вх.№12028/20 від 11.03.2020р.) про зупинення провадження у справі просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №904/3823/19 за позовом КП "Новомосковськтеплоенерго" до Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" про визнання недійсним пункту 13 рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018р. №389-14/УП, посилаючись на те, що: - в ході розгляду справи № 904/5407/19 підлягає вирішенню питання щодо встановлення належного володільця теплових мереж, якими ТОВ «Теплотрансзбут» постачав теплову енергію КП «Дніпропетровська обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» ДОР», то це питання не може бути об`єктивно вирішено до закінчення розгляду справи №904/3823/19, у якій вирішується питання законності пункту 13 рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 року №389-14/УП, яким зазначені теплові мережі бути передані в господарське відання КП ""Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради".

Відповідач у клопотанні (вх.№12199/20 від 11.03.2020) просить долучити до матеріалів справи копію клопотання позивача від 17.12.2019р. про зупинення провадження у справі №904/2318/19.

У судовому засіданні 11.03.2020 було оголошено перерву до 19.03.2020 на 14:10 год.

Третя особа у клопотанні (вх.№13403/20 від 17.03.2020р) просить відкласти розгляд справи у зв`язку з непрацездатністю представника через хворобу.

Судове засідання, призначене на 19.03.2020, відбулося без участі представників сторін у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2020 було задоволено клопотання третьої особи - Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи по суті (загальне позовне провадження) на 23.04.2020 о 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 23.04.2020, відбулося без участі представників сторін у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

Заяв, клопотань щодо можливості суду прийняти рішення за відсутності представників учасників судового процесу до матеріалів справи не надходило.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2020 відкладено розгляд справи по суті (загальне позовне провадження) на 25.06.2020 о 12:30 год.

Відповідач у клопотанні (вх.№25656/20 від 11.06.2020, що надійшло засобами електронного зв`язку) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції просить розгляд справи №904/5407/19, призначеної на 25.06.2020 на 12-30, провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програм Skype EasyCon.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідача посилається на те, що: - по всій території України встановлений карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з подальшими змінами до 22 червня; - такі запровадженні заходи ускладнюють та роблять неможливим для сторін реалізувати своє право на участь у розгляді їх справи в суді через обмеження пересування як в межах території країни так і в межах населених пунктів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" у клопотанні (вх.№27671/20 від 23.06.2020) просить відкласти розгляд справи №904/5407/19 з 25.06.2020 на іншу дату та час у зв`язку з тим, що представник третьої особи знаходиться у щорічній відпустці в період з 24.06.2020 по 07.07.2020.

У судове засідання 25.06.2020 з`явилися представники відповідача, представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" про відкладення розгляду справи та зупинено провадження у справі №904/5407/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд. 2, кв. 44; ідентифікаційний код 41679226; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. М. Головка, буд.17; ідентифікаційний код 03342190; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" (51291, с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Герасименка, буд.94; ідентифікаційний код 01988692) про визнання недійсним Договору від 14.04.2018р. №16/04-18 транспортування теплової енергії до розгляду Господарським судом міста Києва справи №904/3823/19 та набранням рішенням у справі №904/3823/19 законної сили.

Позивач у заявах (вх.№64035/23 від 14.12.2023 та вх.№64665/23 від 18.12.2023) про вступ у справу як представника просить долучити представником у справі №904/5407/19 адвоката Амбразевич О. та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи через електронний кабінет адвоката в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 поновлено провадження у справі №904/5407/19 з 07.02.2024, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2024 о 16:00 год. (розгляд справи по суті).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" (вх.№64035/23 від 14.12.2023 та вх.№64665/23 від 18.12.2023) про вступ у справу як представника повернуто без розгляду.

Позивач у клопотанні (вх.№65762/23 від 26.12.2023) просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та зробити фотокопії документів, які знаходяться в матеріалах справи.

У судове засідання 07.02.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 06.03.2024 о 15:00 год.

Позивач у додаткових (вх.№10534/24 від 01.03.2024) поясненнях у справі просить врахувати пояснення під час розгляду справи та зазначає про те, що: - 17.08.2012 рішенням Дніпропетровської обласної ради №327-14/VI Дочірнє підприємство ОКП "Дніпротеплоенерго" "Новомосковськтеплоенерго" та її цілісний майновий комплекс передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ, з акту приймання-передачі від 04.09.2012 ( складеного на виконання рішення Новомосковської міської ради від 26.12.2011 №399 та рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI) вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу входить, зокрема: 1) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (парова) та 2) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (водогрійна), що стосується теплових мереж та розподільчих камер, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, то їх передача у складі цілісного майнового комплексу (із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ), не відбувалась, оскільки вони перебували на балансовому обліку Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний Лиман" Дніпропетровської обласної ради"; - 16.04.2018 р. між ТОВ "Теплотрансзбут" (Замовник) та КП "Новомосковськтеплоенерго" (транспортуюча організація) укладений договір транспортування теплової енергії №16/04-18, 19.10.2018 р. (після укладення спірного договору) рішенням Дніпропетровської обласної ради №389-14/VII "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" (п.13) доповнено перелік об`єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об`єктом теплової мережі та розподільчих камер, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, із закріпленням їх на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний Лиман"; - у серпні 2019 року Комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської обласної ради про визнання недійсним п. 13 рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19 залишеного без зміни постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 р. по справі №904/3823/19, в задоволенні позовних вимог відмовлено; - територіальна громада м. Новомосковськ не була власником, а КП "Новомосковськтеплоенерго" не було балансоутримувачем нерухомого майна - теплових мереж та розподільчих теплових камер, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, в момент укладення договору транспортування теплової енергії від 16.04.2018 р. №16/04-18, а значить відповідачем не дотримано вимог цивільного законодавства.

Судове засідання, призначене на 06.03.2024, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Загинайко Т.В. у терміновій відпустці.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 постановлено призначити розгляд справи по суті (загальне позовне провадження) на 21.03.2024 о 11:30 год.

Відповідач у клопотанні (вх.№14093/24 від 20.03.2024) про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, просить, надати можливість адвокату Осадчому А.В. дистанційно з використанням системи "Електронний суд" в строк не більше 14 календарних днів ознайомитися із наявними в цій системі матеріалами справи № 904/5407/19 для формування заперечень та пояснень проти позовних вимог позивача, відкласти розгляд справи №904/5407/19 на 14 календарних днів.

У судове засідання 21.03.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 задоволено клопотання Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (вх.№14093/24 від 20.03.2024) щодо відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи по суті (загальне позовне провадження) на 02.04.2024 о 15:00 год.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх.№14965/24 від 26.03.2024) до відзиву на позов, просить суд, відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго", третя особа Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" про визнання недійсним договору №16/04-18 транспортування теплової енергії, укладеним 16.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" та Комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго", посилаючись на те, що: - позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що оскаржуваний договір вчинявся позивачем під впливом помилки або обману з боку відповідача , що позивачем як стороною правочину неправильно сприймались фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, тому правових підстав для визнання договору недійсним відповідач не вбачає; - Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" здійснює свою діяльність на підставі діючих Ліцензій НКРЕКП на господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії № 041953, 041954, 041955 від 11.01.13 та довідка департаменту ЖКГ Дніпропетровської ОДА від 10.11.17 № 4238/0/112-17 про безстроковість ліцензії, дані ліцензії є діючими, НКРЕКП перед видачою ліцензій було перевірено наявність мереж на балансі відповідача, в подальшому органом НКРЕКП не вносилося жодних змін та не скасовувалася жодна із ліцензій, на момент отримання ліцензій НКРЕКП на господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії № 041953, 041954, 041955 від 11.01.13 та укладання спірного договору з позивачем 16.04.2018 року відповідач мав повний обсяг правоздатності та дієздатності для укладання правочину щодо транспортування теплової енергії мережами, які знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання; - на думку відповідача, ініціювання позову про визнання недійсним договору №16/04-18 транспортування теплової енергії вже після відкриття провадження у справі № 904/2318/19 за позовом КП "Новомосковськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" про стягнення заборгованості у розмірі 888 999,01 грн., є способом уникнення відповідальності ТОВ "Теплотрансзбут" за його неналежне виконання та намаганням не сплачувати наявну заборгованість за надані по договору послуги; - відповідно до пункту 9.1 спірного договору сторони узгодили, що невід`ємною частиною цього договору є додаток №1 (Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Замовника Транспортуючій організації та від Транспортуючої організації до Замовника), зазначений додаток №1 до договору сторонами так і не був підписаний впродовж дії всього Договору, однак послуг транспортування теплової енергії надавалися належним чином, і частково оплачувався ТОВ "Теплотрансзбут" як Замовником за відповідними підписаними обома сторонами актами надання послуг; - позивач не надає суду належних, достатніх, допустимих та вірогідних доказів того, що саме через теплові мережі, якими згідно п. 13 рішення Дніпропетровської обласної ради №389-14/VII від 19.10.2018 доповнено перелік об`єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області із закріпленням їх на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний Лиман", здійснювалося транспортування теплової енергії по Договору №16/04-18 від 16.04.2018р.; - встановити, якими саме мережами відбувалося транспортування теплової енергії за спірним Договором, на думку відповідача, не вбачається можливим, оскільки: - Додаток №1 до Договору від 16.04.2018р. (Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Замовника Транспортуючій організації та від Транспортуючої організації до Замовника), в якому б графічному вигляді були нанесені мережі, якими здійснюється транспортування, із позначенням їх ідентифікації, так і не був підписаний впродовж дії всього Договору, - оригінал або якісну копію плану (схеми) розподільчої мережі для забезпечення постачання теплової енергії до КП "Солоний Лиман" надати неможливо, - встановити, чи здійснено підключення від твердопаливної котельної, розташованої за адресою с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94а до розподільчої мережі від водогрійної газової котельні по вул. Герасименка, 94 в с. Новотроїцьке згідно Технічних умов, виданих 10.10.2018 КП "Новомосковьктеплоенерго", за документальними даними не вбачається можливим; - наданими позивачем доказами не можуть бути встановлені обставини, які б підтвердили вчинення з боку відповідача дій, спрямованих на примушення позивача до укладення договорів, створення умов щодо психологічного дискомфорту, підбурювання на проведення дій, які спонукали позивача укласти договір на умовах, невигідних позивачу, як і не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення протиправних дій з боку відповідача, що призвели до укладення позивачем договору, умови спірного договору КП "Новомосковськтеплоенерго" виконувало належним чином, відповідачем було транспортовано всю кількість теплової енергії до кінцевого споживача, яку надав для транспортування замовник, за що частково сплатив обумовлену в спірному договорі вартість, крім того, ні позивач, ні третя особа, не заявляли претензій стосовно якості доставленої до кінцевого споживача транспортованої теплової енергії, ні третя особа, ні інші особи, не зверталися в правоохоронні органи стосовно самовільного використання, а фактично крадіжки теплових мереж з боку відповідача, для транспортування теплової енергії, ні третя особі, ні інші особи не зверталися в суд із позовом про витребування майна (мереж для транспортування) з чужого незаконного володіння КП "Новомосковськтеплоенерго", об`єкти, які були використані КП "Новомосковськтеплоенерго" для транспортування теплової енергії за спірним договором до цього часу знаходяться на балансі відповідача, ніким не вилучалися і нікому не були передані, в тому числі КП "Солоний Лиман", це: будівля розподільчої камери Сол.Лиман водонагрівна (інв. номер 9, рік 1991), будівля розподільчої камери Сол.Лиман парова (інв. номер 29, рік 1998), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 38, рік 1989), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 84, рік 1992), тепломережі зовнішні Сол.Лиман (інв. номер 113, рік 2001), позивачем не надано доказів про притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним ведення підприємницької діяльності і здійснювана відповідачем підприємницька діяльність з транспортування теплової енергії за відповідними ліцензіями уповноваженими органами не припинена, аналізуючи оспорюваний договір, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені спірним договором, вбачається, що назва договору відповідає його змісту, умови договору викладені коротко, лаконічно та не двозначно, при підписанні договору позивач погодився з умовами цього договору, вчинив дії, пов`язані з виконанням зобов`язань по договору, спірний договір підписано ТОВ "Теплотрансзбут" самостійно, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення правочину його правової природи та юридичних наслідків, не підписання сторонами додатку № 1 до Договору від 16.04.2018р. (Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Замовника Транспортуючій організації та від Транспортуючої організації до Замовника) на думку відповідача, позбавляє можливості відповідача посилатися ні інші непрямі докази належності КП "Солоний Лиман" мереж, якими відбулося транспортування теплової енергії за спірним договором, оскільки лише додаток № 1 міг би бути належним, достатнім та вірогідним доказом розподілу балансової належності мереж.

Також відповідач у заяві (вх.№14967/24 від 26.03.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просить, розгляд справи № 904/5407/19, призначеної на 02.04.2024 року на 15-00 год. провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програм ВКЗ ЕаsуСоn.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (вх.№14967/24 від 26.03.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 02.04.2024 з`явився повноважний представник позивача, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засіданні були повідомлені належним чином.

У судовому засідання 02.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут", як замовником та відповідачем - Комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго", як транспортуючою організацією було укладено договір від 16.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії (надалі - Договір) (т.1,а.с.16-18).

За цим договором транспортуюча організація надає замовнику послуги транспортування теплової енергії на умовах, визначених цим договором, а замовник сплачує транспортуючій організації встановлену у цьому договорі вартість таких послуг (пункт 1.1 Договору).

Межа розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності щодо технічного обслуговування визначається в додатку №1 (пункт 1.2 Договору).

Транспортуюча організація зобов`язується забезпечити передачу прийнятої в мережу теплової енергії (підпункт 2.1.3 Договору).

Підпунктом 2.3.1 Договору визначено, що замовник передає транспортуючій організації в точці приймання (додаток №1) теплову енергію в гарячій воді, згідно узгодженого сторонами температурного графіку, для транспортування її до точки постачання (додаток №1) для подальшого постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до пункту 3.1 Договору замовник оплачує послуги транспортуючої організації з транспортування теплової енергії у відповідності з тарифами, затвердженими рішенням Новомосковського виконавчого комітету Новомосковської міської ради №588 від 15.11.2017.

Тариф на послуги з транспортування теплової енергії станом на 01.03.2018 становить 76,62 грн. за 1 Гкал, крім того ПДВ - 15,32 грн., разом 91,94 грн. Тариф на послуги з транспортування теплової енергії з 01.09.2018 становить 338,55 грн. за 1 Гкал, крім того ПДВ - 67,71 грн., разом 406,26 грн. (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 27.08.2018 №1).

Розрахунковим періодом по договору є календарний місяць (пункт 3.4 Договору).

Транспортуюча організація, не пізніше 10 числа, що слідує за розрахунковим, надає замовнику рахунок та акт наданих послуг, які оформлюються відповідно до чинного законодавства України. Замовник протягом 2 днів з дати одержання акта наданих послуг, зобов`язується повернути транспортуючій організації один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг транспортування теплової енергії здійснюються відповідно до даних транспортуючої організації. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника та транспортуючої організації (пункт 3.5 Договору).

Замовник не пізніш 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі рахунку (рахунків) та узгодженого акту (актів) наданих послуг здійснює на користь транспортуючої організації оплату наданих послуг (пункт 3.6 Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків за надані послуги - до їх повного здійснення. Дія договору автоматично продовжується на наступні 12 місяців, якщо жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про його розірвання, не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії договору (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є Додаток №1 "Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від замовника транспортуючій організації та від транспортуючої організації до замовника".

Позивач стверджує, що ним 13.11.2019 від Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради були отримані копії документів, згідно з якими теплові мережі, якими відбувалось транспортування теплової енергії за Договором, знаходяться на балансі Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради, що, на думку позивача, свідчить про невідповідність укладеного між сторонами Договору вимогам чинного законодавства України та неможливість фактичного надання відповідачем послуг з транспортування енергії, та надає на підтвердження вказаного копії наступних документів:

- наказу Управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.01.2001 №5 яким зобов`язано головного лікаря фізіотерапевтичної лікарні "Солоний лиман" в 10-ти денний термін, починаючи з 15.01.2001 прийняти на баланс закладу будівлі та споруди: водогрязелікарні з фізіотерапевтичним корпусом на 1000 відвідувань за добу з інженерними мережами, забору лікувальних грязей та мінеральної води, їдальні на 200 місць, спального корпусу №1 на 120 місць з приймальним відділенням, спального корпусу №2 на 120 місць та господарчого корпусу з обов`язковим оформленням належної документації по бухгалтерському обліку згідно чинного законодавства України та проведенням інвентаризації вищеназваних будівель, приміщень та технологічного обладнання, що передаються (т.1,а.с.21-22);

- акта прийняття-передачі основних засобів, згідно з яким на підставі наказу Управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.01.2001 №5 Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації передає, а обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний лиман" приймає інженерні мережі первісною вартістю 4 047 220 грн. 58 коп., розташовані в с. Новотроїцьке Новомосковського району (т.1,а.с.23);

- інвентарної картки обліку основних засобів №15, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходяться інженерні мережі теплові, в тому числі підземні водопровідні комунікації опалення, гарячого водопостачання, пару (інвентарний номер 10330015) (т.1.а.с.27);

- інвентарної картки обліку основних засобів №23 згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходиться тепломережа опалення від котельної до споживачів (інвентарний номер 10330023) (т.1а.с.28);

- інвентарної картки обліку основних засобів №24, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходиться тепломережа гарячої води до споживачів (інвентарний номер 10330024) (т.1.а.с.29);

- інвентарної картки обліку основних засобів №30, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходяться зовнішні теплові мережі, в тому числі рамки управління в підвальному приміщенні (інвентарний номер 10330030/а) (т.1,а.с.30);

- інвентарної картки обліку основних засобів №31, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходяться інженерні мережі дитячого корпусу блок А, в тому числі інженерні комунікації підвальних приміщень (Інвентарний номер 10330031) (т.1,а.с.31);

- передавального акту, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від 22.06.2018 №342-13/VII за яким комісія з припинення комунального закладу Дніпропетровської обласної фізіотерапевтичної лікарні "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради у зв`язку з його реорганізацією шляхом перетворення в Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний лиман" передає правонаступнику, зокрема, інженерні мережі теплові (інвентарний номер 10330015), інженерні мережі дитячого корпусу блок А (інвентарний номер 10330031), зовнішні теплові мережі дитячого корпусу блок А (інвентарний номер 10330030), теплові мережі опалення (інвентарний номер 10330023), теплові мережі гарячої води (інвентарний номер 10330024) (т.1,а.с.32-33).

Позивач стверджує, що оскільки про перебування теплових мереж, за якими повинно було здійснюватись транспортування теплової енергії за Договором від 16.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії, на балансі Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" позивач дізнався тільки в листопаді 2019 року, вказаний Договір був укладений позивачем з відповідачем під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення для його укладання та виконання, та підлягає визнанню недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною спору та звернення з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, між сторонами було укладено Договір від 16.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо належності мереж, якими здійснювалося транспортування теплової енергії за Договором

Відповідно до умов Договору, транспортуюча організація зобов`язується приймати теплову енергію та теплоносій в точках приймання (додаток №1) та транспортувати її через своє обладнання та мережі до точок постачання (додаток №1) із збереженням якісних та кількісних показників теплової енергії та теплоносія, а замовник зобов`язується передавати транспортуючій організації в точці приймання (додаток №1) теплову енергію в гарячій воді згідно узгодженого сторонами температурного графіку для транспортування її до точки постачання (додаток №1) для подальшого постачання теплової енергії споживачам (пункт 2.3.1 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 спірного Договору сторони узгодили, що невід`ємною частиною цього Договору є Додаток №1 (Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від замовника транспортуючій організації та від транспортуючої організації до замовника.

Як вбачається, зазначений додаток №1 до Договору не був підписаний сторонами, однак послуг транспортування теплової енергії відповідачем надавалися і частково оплачувалися позивачем, як замовником, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи (т.1,а.с.67-72).

Спірний Договір не містить положень про конкретний технологічний процес вироблення теплової енергії замовником, передачі її для транспортування КП "Новомосковськтеплоенерго" і прийняття її кінцевим споживачем КП "Солоний Лиман".

Як вбачається, сторони у справі посилаються на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19 та постанову Північного апеляційного господарського суду по справі від 05.10.2023 № 904/3823/19.

Ознайомившись із вказаними рішеннями та постановою у справі №904/3823/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд зауважує, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19 та постанови Північного апеляційного господарського суду по справі від 05.10.2023 № 904/3823/19 не вбачається, що при розгляді справи в судах ці інстанції виснували, що саме через теплові мережі, якими згідно з пункту 13 рішення Дніпропетровської обласної ради №389-14/VII від 19.10.2018 доповнено перелік об`єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області із закріпленням їх на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний Лиман", здійснювалося транспортування теплової енергії по Договору №16/04-18 від 16.04.2018.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що, хоча експертний висновок і не прийнятий до уваги Північним апеляційним господарським судом, проте суд вважає за необхідне все ж зазначити, що дослідницька частина експертного висновку не містить відповіді на питання, через які мережі здійснювалася транспортування теплової енергії за Договором.

Позивач в поясненнях зазначає, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 зазначено, що мережі, про які йде мова в рішенні обласної ради 17.08.2012 №327-14/VI завжди перебували на балансі Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний Лиман" Дніпропетровської обласної ради".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Новомосковської міської ради від 26.12.2011 №399 "Про надання згоди на прийняття майна" яким надано згоду на прийняття із спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області цілісного майнового комплексу, ДП "Новомосковськтеплоенерго" з балансовою вартістю 6 000 000 грн., який закріплений на праві господарського відання за Комунальним підприємством ОКП "Дніпротеплоенерго", до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська (т.2,а.с.88).

В подальшому рішенням Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", вирішено передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області юридичну особу - дочірнє підприємство ОКП "Дніпротеплоенерго" "Новомосковськтеплоенерго" та її цілісний майновий комплекс до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська (т.2.а.с.49-50).

В матеріалах справи міститься копія акту від 04.09.2012 приймання-передачі, складеного на виконання рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", рішення Новомосковської міської ради від26.12.2011 "Про надання згоди на прийняття із спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області цілісний майновий комплекс ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська, відповідно до розпорядження голови обласної ради від 12.03.2012 №68-р "Про утворення комісії з питань приймання та передачі об`єктів" та розпорядження голови міської ради від 28.08.2012 №276-р комісія провела обстеження цілісного майнового комплексу ДП ОКП "Дніпротеплонерго" - "Новомосковськтеплоенерго" за яким юридична особа та її цілісний майновий комплекс передається зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до спільної власності територіальних громад м. Новомосковська (т.2,а.с.91-92).

Також в матеріалах справи містяться копії переліків основних засобів, що перебувають на балансі ДП "Новомосковськтеплоенерго" (т.2,а.с.93-121).

Рішенням Новомосковської міської ради від 10.12.2012 №678 "Про затвердження передавального акту ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новмосковськтеплоенерго" у зв`язку з перетворенням в комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" затверджено передавальний акт майна, всіх кредиторів та боржників юридичної особи дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" до юридичної особи комунальне підприємством "Новомосковськтеплоенерго", яка є правонаступником щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється (т.2,а.с.122).

Крім того рішенням Новомосковської міської ради від 10.12.2012 №679 "Про створення комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" шляхом перетворення з ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" та затвердження статуту комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" вирішено створити комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" шляхом перетворення з дочірнього підприємства "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" та затверджено статуту комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (т.2,а.с.123).

В матеріалах справи міститься копія довідки від 21.10.2019 №1608/0/2-19 Виконавчого комітету Новомосковської міської ради відповідно до якої у відповідності до п.8 рішення Дніпропетровської обласно ради №327-14/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковська було передано юиридчну особу - Дочірнє підприємство ОКП "Дніпротеплоенерго" та її цілісний майновий комплекс. Зазначене майно цілісного майнового комплексу, до складу якого входили й теплові мережі та розподільчі теплові камери, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, було передано 10.12.2012 на баланс Комунального підприємства "Новомосковсьтеплоенерго". З цього моменту та до теперішнього часу зазначені майно ані Дніпропетровькій обласній раді, ані іншим особам Новомосковською міською радою не передавалося та залишається на балансі Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" та довідка від 16.12.2019 №1220 Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" відповідно до якої, на балансі відповідача станом на 01.12.2019 знаходиться майно під інвентарними номерами №38, 84, 113 - теплові мережі Солоного лиману (т.2,а.с.124, 131).

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано доказів, що транспортування теплової енергії за спірним Договором, відбувалося саме тими мережами, про які зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2020 у справі №910/2360/19, згідно з якою преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Щодо визнання недійсним Договору від 16.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина 1 статті 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається, позивач у позові просить визнати недійсним договір на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Помилка - це неправильне, спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце. На відміну від обману, помилка не є результатом навмисних дій іншого учасника правочину, хоча, як і обман, зумовлює спотворене формування волі учасника правочину. Помилці може сприяти відсутність належної обачності, переоцінка свого досвіду чи можливостей учасниками правочину тощо.

Для визнання правочину недійсним, як вчиненого під впливом помилки, недостатньо, щоб особа помилялася в обставинах, котрі відносяться до правочину. Необхідно також, щоб ці обставини мали істотне значення для сторін правочину.

Як зазначено у частині 1 статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому, помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою також треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з того, наскільки помилка істотна не взагалі, а саме для даного учасника правичину.

Визнання судом правочину недійсним можливе за таких умов: - здійснення правочину під впливом помилки; - помилка має істотне значення; - звернення заінтересованої особи до суду з позовомо про визнання правочину недійсним.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними" зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 Цивільного кодексу України).

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 Цивільного кодексу України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 445/1011/17.

Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України: від 18.06.2014 у справі № 6-69цс14; від 21.10.2015 у справі № 6-202цс15; від 02.12.2015 у справі № 6-2087цс15; від 16.03.2016 у справі № 6-93цс16, та постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №461/4980/17 (провадження № 61-44057св18), від 20.02.2019 у справі №462/1992/15-ц (провадження № 61-21435св18), від 20.03.2019 у справі № 758/463/15-ц, (провадження № 61-48695св18), від 20.11.2019 у справі № 308/3593/17 (провадження № 61-9531св19), від 24.06.2020 у справі № 405/2719/17 (провадження № 61-45189св18), від 18 грудня 2020 року у справі № 541/2898/16 (провадження № 61-12478св20).

Суд зауважує, що хоча позивач у позові і посилається на статтю 229 Цивільного кодексу України, проте не надає належних та допустимих доказів, які мали свідчити про наявність помилки щодо істотних обставин договору або умислу в діях відповідача на введення позивача в оману щодо істотних обставин, що мали значення для укладення договору.

З наданих позивачем доказів не вбачається вчинення з боку відповідача дій, спрямованих на примушення позивача до укладення договорів, створення умов щодо психологічного дискомфорту, підбурювання на проведення дій, які спонукали позивача укласти договір на умовах, невигідних позивачу, як і не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення протиправних дій з боку відповідача.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 за №9 зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що спірний Договір вчинявся позивачем під впливом помилки або обману з боку відповідача, що позивачем як стороною правочину неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення.

Відповідач зазначає, що умови Договору виконувалися відповідачем належним чином. Відповідачем було транспортовано всю кількість теплової енергії до кінцевого споживача, яку надав для транспортування замовник, за що частково сплатив обумовлену в Договорі плату.

Крім того, ні позивач, ні третя особа не заявляли претензій стосовно доставленої до кінцевого споживача транспортованої теплової енергії.

Отже, Договір є виконаним зі сторони відповідача.

Додатково суд звертає увагу, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2318/19 за позовом Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" про стягнення заборгованості у розмірі 888 999,01 грн., з яких: заборгованість за послуги транспортування теплової енергії в сумі 763 932,00 грн., пеня в сумі 100 258,07 грн., 3 % річних в сумі 8426,79 грн., інфляційні втрати в сумі 16382,15 грн. (за договором транспортування теплової енергії № 16/04-18 від 16.04.2018).

Провадження у справі №904/2318/19 відкрито 08.07.2019. Після відкриття провадження у вказаній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" про визнання недійсним спірного Договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 зазначив, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані відповідачем на спростування твердження позивача про вчинення останнім спірного правочину під впливом помилки є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо відсутності підстав для визнання недійсним Договору від 16.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії з підстав вчинення його позивачем під впливом помилки, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими позивачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут".

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд. 2, кв. 44; ідентифікаційний код 41679226) до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. М. Головка, буд.17; ідентифікаційний код 03342190) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" (51291, с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Герасименка, буд.94; ідентифікаційний код 01988692) про визнання недійсним Договору від 14.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії.

2. Судові витрати у справі віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд. 2, кв. 44; ідентифікаційний код 41679226).

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

12.04.2024