Постанова

від 24.09.2024 по справі 904/5407/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5407/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Амбразевич О.С. (в залі суду);

від відповідача: Осадчій А.В. (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 (повне рішення складено 12.04.2024, суддя Загинайко Т.В.) у справі №904/5407/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд. 2, кв. 44; ідентифікаційний код 41679226)

до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. М. Головка, буд.17; ідентифікаційний код 03342190)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" (51291, с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Герасименка, буд.94; ідентифікаційний код 01988692)

про визнання недійсним Договору від 14.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" з позовною заявою до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго", в якій просить визнати недійсним договір №16/04-18 транспортування теплової енергії, укладений 16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" та Комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019, в тому числі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" (51291, с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Герасименка, буд.94; ідентифікаційний код 01988692).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати у справі віднесено за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд. 2, кв. 44; ідентифікаційний код 41679226).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і визнати недійсним договір від 16.01.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що:

- укладаючи договір №16/04-18 від 16.04.2018, територіальна громада м. Новомосковськ не була власником, а КП «Новомосковськтеплоенерго» не було балансоутримувачем нерухомого майна - теплових мереж та розподільчих теплових камер, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, а значить не мало правових підстав, укладати спірний договір з Позивачем, виконувати функції транспортуючої організації та отримувати кошти за транспортування теплової енергії;

- відсутні будь-які докази з боку КП «Новомосковськтеплоенерго», що мережі по яким здійснюється транспортування належать йому на праві власності/користування і що саме цими мережам здійснювалось транспортування теплової енергії по договору №16/04-18 від 16.04.2018 і ці мережі є відмінними від тих, які відповідно до п.13 рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII доповнено перелік об`єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об`єктом теплової мережі та розподільчих камер, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 по справі № 904/5407/19 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 по справі № 904/5407/19 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.04.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/5407/19 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

01.05.2024 матеріали справи №904/5407/19 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі № 904/5407/19; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.07.2024.

16.07.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, справу №904/5407/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З урахуванням неможливості завершити розгляд справи в даному судовому засіданні, колегією суддів 17.07.2024 оголошено перерву до 24.09.2024.

23.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відрядженням судді Верхогляд Т.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, справу №904/5407/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Мороза В.Ф.

В судовому засіданні 24.09.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут", як замовником та Комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго", як транспортуючою організацією було укладено договір №16/04-18 транспортування теплової енергії (надалі - Договір).

За цим договором транспортуюча організація надає замовнику послуги транспортування теплової енергії на умовах, визначених цим договором, а замовник сплачує транспортуючій організації встановлену у цьому договорі вартість таких послуг (пункт 1.1 Договору).

Межа розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності щодо технічного обслуговування визначається в додатку №1 (пункт 1.2 Договору).

Транспортуюча організація зобов`язується забезпечити передачу прийнятої в мережу теплової енергії (підпункт 2.1.3 Договору).

Підпунктом 2.3.1 Договору визначено, що замовник передає транспортуючій організації в точці приймання (додаток №1) теплову енергію в гарячій воді, згідно узгодженого сторонами температурного графіку, для транспортування її до точки постачання (додаток №1) для подальшого постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до пункту 3.1 Договору замовник оплачує послуги транспортуючої організації з транспортування теплової енергії у відповідності з тарифами, затвердженими рішенням Новомосковського виконавчого комітету Новомосковської міської ради №588 від 15.11.2017.

Тариф на послуги з транспортування теплової енергії станом на 01.03.2018 становить 76,62 грн. за 1 Гкал, крім того ПДВ - 15,32 грн., разом 91,94 грн. Тариф на послуги з транспортування теплової енергії з 01.09.2018 становить 338,55 грн. за 1 Гкал, крім того ПДВ - 67,71 грн., разом 406,26 грн. (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 27.08.2018 №1).

Розрахунковим періодом по договору є календарний місяць (пункт 3.4 Договору).

Транспортуюча організація, не пізніше 10 числа, що слідує за розрахунковим, надає замовнику рахунок та акт наданих послуг, які оформлюються відповідно до чинного законодавства України. Замовник протягом 2 днів з дати одержання акта наданих послуг, зобов`язується повернути транспортуючій організації один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг транспортування теплової енергії здійснюються відповідно до даних транспортуючої організації. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника та транспортуючої організації (пункт 3.5 Договору).

Замовник не пізніш 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі рахунку (рахунків) та узгодженого акту (актів) наданих послуг здійснює на користь транспортуючої організації оплату наданих послуг (пункт 3.6 Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків за надані послуги - до їх повного здійснення. Дія договору автоматично продовжується на наступні 12 місяців, якщо жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про його розірвання, не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії договору (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є Додаток №1 "Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від замовника транспортуючій організації та від транспортуючої організації до замовника".

Позивач стверджує, що ним 13.11.2019 від Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради були отримані копії документів, згідно з якими теплові мережі, якими відбувалось транспортування теплової енергії за Договором, знаходяться на балансі Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради, що, на думку позивача, свідчить про невідповідність укладеного між сторонами Договору вимогам чинного законодавства України та неможливість фактичного надання відповідачем послуг з транспортування енергії, та надає на підтвердження вказаного копії наступних документів:

- наказу Управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.01.2001 №5 яким зобов`язано головного лікаря фізіотерапевтичної лікарні "Солоний лиман" в 10-ти денний термін, починаючи з 15.01.2001 прийняти на баланс закладу будівлі та споруди: водогрязелікарні з фізіотерапевтичним корпусом на 1000 відвідувань за добу з інженерними мережами, забору лікувальних грязей та мінеральної води, їдальні на 200 місць, спального корпусу №1 на 120 місць з приймальним відділенням, спального корпусу №2 на 120 місць та господарчого корпусу з обов`язковим оформленням належної документації по бухгалтерському обліку згідно чинного законодавства України та проведенням інвентаризації вищеназваних будівель, приміщень та технологічного обладнання, що передаються (т.1, а.с.21-22);

- акта прийняття-передачі основних засобів, згідно з яким на підставі наказу Управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.01.2001 №5 Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації передає, а обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний лиман" приймає інженерні мережі первісною вартістю 4 047 220 грн. 58 коп., розташовані в с. Новотроїцьке Новомосковського району (т.1, а.с.23);

- інвентарної картки обліку основних засобів №15, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходяться інженерні мережі теплові, в тому числі підземні водопровідні комунікації опалення, гарячого водопостачання, пару (інвентарний номер 10330015) (т.1.а.с.27);

- інвентарної картки обліку основних засобів №23 згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходиться тепломережа опалення від котельної до споживачів (інвентарний номер 10330023) (т.1 а.с.28);

- інвентарної картки обліку основних засобів №24, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходиться тепломережа гарячої води до споживачів (інвентарний номер 10330024) (т.1, а.с.29);

- інвентарної картки обліку основних засобів №30, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходяться зовнішні теплові мережі, в тому числі рамки управління в підвальному приміщенні (інвентарний номер 10330030/а) (т.1, а.с.30);

- інвентарної картки обліку основних засобів №31, згідно з якою на балансі ДОФТЛ "Солоний лиман" знаходяться інженерні мережі дитячого корпусу блок А, в тому числі інженерні комунікації підвальних приміщень (Інвентарний номер 10330031) (т.1,а.с.31);

- передавального акту, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від 22.06.2018 №342-13/VII за яким комісія з припинення комунального закладу Дніпропетровської обласної фізіотерапевтичної лікарні "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради у зв`язку з його реорганізацією шляхом перетворення в Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний лиман" передає правонаступнику, зокрема, інженерні мережі теплові (інвентарний номер 10330015), інженерні мережі дитячого корпусу блок А (інвентарний номер 10330031), зовнішні теплові мережі дитячого корпусу блок А (інвентарний номер 10330030), теплові мережі опалення (інвентарний номер 10330023), теплові мережі гарячої води (інвентарний номер 10330024) (т.1, а.с.32-33).

Позивач стверджує, що оскільки про перебування теплових мереж, за якими повинно було здійснюватись транспортування теплової енергії за Договором від 16.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії, на балансі Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний лиман" Дніпропетровської обласної ради" позивач дізнався тільки в листопаді 2019 року, вказаний Договір був укладений позивачем з відповідачем під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення для його укладання та виконання, та підлягає визнанню недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною спору та звернення з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд прийшов до висновку, що докази, надані відповідачем на спростування твердження позивача про вчинення останнім спірного правочину під впливом помилки є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо відсутності підстав для визнання недійсним Договору від 16.04.2018 №16/04-18 транспортування теплової енергії з підстав вчинення його позивачем під впливом помилки, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими позивачем на їх спростування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції між Позивачем, як замовником та Відповідачем, як транспортуючою організацією укладено Договір транспортування теплової енергії №16/04-18 від 16.04.2018, згідно п.1.1 якого транспортуюча організація надає замовнику послуги транспортування теплової енергії на умовах, визначених цим договором, а замовник сплачує транспортуючій організації встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

Звертаючись із позовом до суду Позивач зазначив, що 13.11.2019 ним були отримані документи від третьої особи, які свідчать про те, що транзитні мережі, якими транспортувалася теплова енергія КП «Новомосковськтеплоенерго» йому не належать на праві власності.

Так, згідно абз. 1, 2 розділу 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП 22.03.2017 №308, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких технологічних вимог: теплові мережі, зазначені у відомостях про засоби та місця провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії, мають належати здобувачу ліцензії (ліцензіату) на праві власності, користування або перебувати у концесії.

Таким чином, згідно наведених положень законодавства України послуги з транспортування теплової енергії можуть надаватись лише власниками (балансоутримувачами) теплових мереж.

Позивач вважає, що оскільки про перебування теплових мереж, за якими повинно було здійснюватися транспортування теплової енергії згідно договору № 16/04-18 від 16.04.2018, на балансі комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради» Позивач дізнався тільки в листопаді 2019 року, договір на транспортування теплової енергії №16/04-18 від 16.04.2018 був укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплотрансзбут» з Комунальним підприємством «Новомосковськтеплоенерго» під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення для його укладення та виконання, та підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 229 ЦК України.

Зважаючи на предмет і підставу позову, а також спосіб захисту порушених прав, який обрав Позивач, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосовував норми матеріального права, які регулюють випадки визнання правочину недійсним у випадку помилки, зокрема до спірних правовідносин судом першої інстанції застосовано у сукупності та єдності ст. 204, ст. 215 та ст. 229 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 1-5 ст ЦК України визначено).

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Як зазначено у частині 1 статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому, помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою також треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з того, наскільки помилка істотна не взагалі, а саме для даного учасника правочину.

Визнання судом правочину недійсним можливе за таких умов: - здійснення правочину під впливом помилки; - помилка має істотне значення; - звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними" зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 Цивільного кодексу України).

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 Цивільного кодексу України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 445/1011/17.

З наданих позивачем доказів не вбачається вчинення з боку відповідача дій, спрямованих на примушення позивача до укладення договорів, створення умов щодо психологічного дискомфорту, підбурювання на проведення дій, які спонукали позивача укласти договір на умовах, невигідних позивачу, як і не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення протиправних дій з боку відповідача.

На підстав наданих доказів суд першої інстанції правильно зазначив, що Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що спірний Договір вчинявся позивачем під впливом помилки або обману з боку відповідача, що позивачем як стороною правочину неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення.

Суд першої інстанції встановив, що умови Договору виконувалися відповідачем належним чином. Відповідачем було транспортовано всю кількість теплової енергії до кінцевого споживача, яку надав для транспортування замовник, за що частково сплатив обумовлену в Договорі плату.

Крім того, ні позивач, ні третя особа не заявляли претензій стосовно доставленої до кінцевого споживача транспортованої теплової енергії.

Отже, Договір є виконаним частково по оплаті зі сторони Позивача, тому не може бути визнаний недійсним з підстав, зазначених у ст. 229 ЦКУ (під впливом помилки).

Також, колегія суддів звертає увагу, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2318/19 за позовом Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" про стягнення заборгованості у розмірі 888 999,01 грн.

В поясненнях третьої особи зазначено, що на виконання Рішення Дніпропетровської обасної ради від 19.10.2018 № 389-114/VII Актами від 22.01.2019 закріплення майна на праві господарського відання за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський рпайон, с.Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, відповідне майно ( теплові мережі, розподільчі теплові камери тощо) було прийнято на баланс Третьої особи. У зв`язку з наведеним, третя особа вважає, що саме з 23.01.2019 транспортування теплової енергії Відповідача до третьої особи здійснювалось без участі Позивача, оскільки саме з цього моменту Позивач припинив надавати послуги транспортування теплової енергії вказаними мережами. Отже, Третя особа вважає, що вимоги Позивача щодо оплати Відповідачем послуг транспортування теплової енергії впритул до 22.01.2019 є обґрунтованими.

Транспортуюча організація зобов`язується: приймати теплову енергію та теплоносій в точках приймання (додаток №1) та транспортувати її через своє обладнання та мережі до точок постачання (додаток №1) із збереженням якісних та кількісних показників теплової енергії та теплоносія, а Замовник зобов`язується: передавати Транспортуючій організації в точці приймання (додаток №1) теплову енергію в гарячій воді згідно узгодженого Сторонами температурного графіку для транспортування її до точки постачання (додаток №1) для подальшого постачання теплової енергії споживачам (п. 2.3.1 Договору).

Пунктом 9.1 Договору погоджено, що невід`ємною частиною цього Договору є Додаток №1 (Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Замовника Транспортуючій організації та від Транспортуючої організації до Замовника.

Додаток №1 до договору сторонами не підписаний впродовж дії всього Договору, проте послуг транспортування теплової енергії надавалися належним чином, і частково оплачувалися ТОВ «Теплотрансзбут» як Замовником за відповідними підписаними обома сторонами актами надання послуг.

При прийнятті рішення, господарський суд об`єктивно заначив, що хоча і додаток № 1 до договору так і не був підписаний, однак послуги транспортування теплової енергії відповідачем надавалися і частково оплачувалися позивачем, як замовником, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.

Спірний Договір не містить положень про конкретний технологічний процес вироблення теплової енергії замовником, передачі її для транспортування КП "Новомосковськтеплоенерго" і прийняття її кінцевим споживачем КП "Солоний Лиман".

Як вбачається, сторони у справі посилаються на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19 та постанову Північного апеляційного господарського суду по справі від 05.10.2023 № 904/3823/19.

Ознайомившись із вказаними рішеннями та постановою у справі №904/3823/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд зауважує, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19 та постанови Північного апеляційного господарського суду по справі від 05.10.2023 № 904/3823/19 не вбачається, що при розгляді справи в судах ці інстанції виснували, що саме через теплові мережі, якими згідно з пункту 13 рішення Дніпропетровської обласної ради №389-14/VII від 19.10.2018 доповнено перелік об`єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області із закріпленням їх на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний Лиман", здійснювалося транспортування теплової енергії по Договору №16/04-18 від 16.04.2018.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що, хоча експертний висновок і не прийнятий до уваги Північним апеляційним господарським судом, проте суд вважає за необхідне все ж зазначити, що дослідницька частина експертного висновку не містить відповіді на питання, через які мережі здійснювалася транспортування теплової енергії за Договором.

Позивач в поясненнях зазначає, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 зазначено, що мережі, про які йде мова в рішенні обласної ради 17.08.2012 №327-14/VI завжди перебували на балансі Комунального підприємства "Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр "Солоний Лиман" Дніпропетровської обласної ради".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Новомосковської міської ради від 26.12.2011 №399 "Про надання згоди на прийняття майна" яким надано згоду на прийняття із спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області цілісного майнового комплексу, ДП "Новомосковськтеплоенерго" з балансовою вартістю 6 000 000 грн., який закріплений на праві господарського відання за Комунальним підприємством ОКП "Дніпротеплоенерго", до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська.

В подальшому рішенням Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", вирішено передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області юридичну особу - дочірнє підприємство ОКП "Дніпротеплоенерго" "Новомосковськтеплоенерго" та її цілісний майновий комплекс до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська.

У матеріалах справи міститься копія акту від 04.09.2012 приймання-передачі, складеного на виконання рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", рішення Новомосковської міської ради від 26.12.2011 "Про надання згоди на прийняття із спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області цілісний майновий комплекс ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська, відповідно до розпорядження голови обласної ради від 12.03.2012 №68-р "Про утворення комісії з питань приймання та передачі об`єктів" та розпорядження голови міської ради від 28.08.2012 №276-р комісія провела обстеження цілісного майнового комплексу ДП ОКП "Дніпротеплонерго" - "Новомосковськтеплоенерго" за яким юридична особа та її цілісний майновий комплекс передається зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до спільної власності територіальних громад м. Новомосковська.

Також в матеріалах справи містяться копії переліків основних засобів, що перебувають на балансі ДП "Новомосковськтеплоенерго".

Рішенням Новомосковської міської ради від 10.12.2012 №678 "Про затвердження передавального акту ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" у зв`язку з перетворенням в комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" затверджено передавальний акт майна, всіх кредиторів та боржників юридичної особи дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" до юридичної особи комунальне підприємством "Новомосковськтеплоенерго", яка є правонаступником щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Крім того, рішенням Новомосковської міської ради від 10.12.2012 №679 "Про створення комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" шляхом перетворення з ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" та затвердження статуту комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" вирішено створити комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" шляхом перетворення з дочірнього підприємства "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" та затверджено статуту комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго".

В матеріалах справи міститься копія довідки від 21.10.2019 №1608/0/2-19 Виконавчого комітету Новомосковської міської ради відповідно до якої у відповідності до п.8 рішення Дніпропетровської обласної ради №327-14/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковська було передано юридичну особу - Дочірнє підприємство ОКП "Дніпротеплоенерго" та її цілісний майновий комплекс. Зазначене майно цілісного майнового комплексу, до складу якого входили й теплові мережі та розподільчі теплові камери, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, було передано 10.12.2012 на баланс Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго". З цього моменту та до теперішнього часу зазначені майно ані Дніпропетровській обласній раді, ані іншим особам Новомосковською міською радою не передавалося та залишається на балансі Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" та довідка від 16.12.2019 №1220 Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" відповідно до якої, на балансі відповідача станом на 01.12.2019 знаходиться майно під інвентарними номерами №38, 84, 113 - теплові мережі Солоного лиману.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо того, що позивачем не надано доказів, що транспортування теплової енергії за спірним Договором, відбувалося саме тими мережами, про які зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 вказаного кодексу передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зауважує, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є необґрунтованими з огляду на таке.

Комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" здійснює свою діяльність на підставі діючих Ліцензій НКРЕКП на господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії № 041953, 041954, 041955 від 11.01.2013 та довідка департаменту ЖКГ Дніпропетровської ОДА від 10.11.2017 № 4238/0/112-17 про безстроковість ліцензії, дані ліцензії є діючими, НКРЕКП перед видачою ліцензій було перевірено наявність мереж на балансі відповідача, в подальшому органом НКРЕКП не вносилося жодних змін та не скасовувалася жодна із ліцензій, на момент отримання ліцензій НКРЕКП на господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії № 041953, 041954, 041955 від 11.01.2013 та укладання спірного договору з позивачем 16.04.2018 відповідач мав повний обсяг правоздатності та дієздатності для укладання правочину щодо транспортування теплової енергії мережами, які знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання.

Наданими позивачем доказами не можуть бути встановлені обставини, які б підтвердили вчинення з боку відповідача дій, спрямованих на примушення позивача до укладення договорів, створення умов щодо психологічного дискомфорту, підбурювання на проведення дій, які спонукали позивача укласти договір на умовах, невигідних позивачу, ні позивач, ні третя особа, не заявляли претензій стосовно якості доставленої до кінцевого споживача транспортованої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №904/3823/19 та постановою Північного апеляційного господарського суду по справі від 05.10.2023 № 904/3823/19 не встановлювалась належність мереж транспортування КП «Солоний Лиман».

Позивачем не надані належні та достатні докази, що саме мережами, вказаними у позовній заяві та поясненнях до неї, які на думку позивача не належать Відповідачу, здійснювалося транспортування теплової енергії за спірним договором.

Отже, підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що більш вірогідними є ті обставини, на які посилається відповідач, ніж доводи, викладені позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні суду по справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі № 904/5407/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі №904/5407/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрансзбут" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.09.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков