Рішення

від 12.04.2024 по справі 911/3401/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2024Справа №911/3401/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей"

про стягнення заборгованості у розмірі 90 119,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" про стягнення заборгованості у розмірі 90 119,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" не було виконано свого зобов`язання за укладеним сторонами у спрощений спосіб договором поставки з поставки лінолеума ПВХ ACCZENT ESQVISSE 12 2м у кількості 552 кв.м. за ціною 270,83 грн/кв.м. без ПДВ на загальну суму 149 498,16 грн без ПДВ та шнура звар. Omnisports FIELD GREEN у кількості 250 пог/м за ціною 16,28 грн без ПДВ на загальну суму 4 070,00 грн без ПДВ, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за вказаний товар у розмірі 80 010,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання із повернення сплаченої позивачем за непоставлений товар попередньої оплати, Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн та 3% річних у розмірі 2 878,56 грн.

У змісті позовної заяви Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 матеріали справи №911/3401/23 передано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

31.01.2024 матеріали справи №911/3401/23 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справи були передані на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 06.02.2024) відкрито провадження у справі №911/3401/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Вказана ухвала суду від 12.02.2024 була надіслана відповідачу 15.02.2024 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04215, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 30/20, кв. 213), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" 01.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600249979128.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 12.02.2024 є 01.03.2024 (день проставлення у поштовому повідомленні №0600249979128 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №911/3401/24 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" вправі було подати відзив на позов у строк до 21.03.2024 включно.

26.03.2024 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" надійшов відзив на позов (зданий до установи поштового зв`язку 19.03.2024), в якому відповідач стверджує, що не укладав жодних договорів із Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування", а тому твердження позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за укладеним у спрощений спосіб договором поставки є надуманими. Також відповідач вважає, що за відсутності укладеного сторонами договору поставки строк поставки товару є невизначеним, а тому грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" є передчасними. Крім того відповідач вважає, що оскільки сторонами не укладено договору в письмовій формі, то такий правочин є нікчемним, в той час як факт перерахування коштів зі сторони позивача на користь відповідача не свідчить про існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" зобов`язань з поставки товару. Підсумовуючи відповідач зазначає, що за відсутності договору купівлі-продажу (договору поставки) вважається, що строк поставки сторонами не визначений, а відтак позивач не вправі вимагати в судовому порядку гроші, оскільки строк поставки товару не настав, а сума заявлених вимог не є боргом, а лише авансовим платежем за товар, строк поставки якого не настав, оскільки товар є імпортним і потребує значного часу на його поставку, про що позивачу відомо.

Згідно ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №911/3401/24 встановлено Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" строк на подання відповіді на відзив з долученими до нього доказами та з доказами його направлення відповідачу - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

За інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта" вбачається, що примірник відзиву (поштове відправлення №0421506847716) був вручений Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" за адресою місцезнаходження 26.03.2024.

Отже, Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" вправі було подати до суду відповідь на відзив у строк до 01.04.2024 включно (згідно ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день строку на подання відповіді на відзив припадав на вихідний день - 31.03.2024 - неділю).

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" було виставлено Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" рахунок на оплату по замовленню №187 від 09.02.2022 на оплату постачання лінолеума ПВХ ACCZENT ESQVISSE 12 2м у кількості 552 кв.м. за ціною 270,83 грн/кв.м. без ПДВ на загальну суму 149 498,16 грн без ПДВ та шнура звар. Omnisports FIELD GREEN у кількості 250 пог/м за ціною 16,28 грн без ПДВ на загальну суму 4 070,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару за даним рахунком складає 184 281,79 грн.

Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" (вказаний у рахунку на оплату по замовленню №187 від 09.02.2022) кошти у розмірі 50 010,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №86 від 11.02.2022 з призначенням платежу - ч/оплата за лінолеум зг. рах. №187 від 09.02.22 в т.ч. ПДВ 20% 8 335,00 грн.

Також Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" (вказаний у рахунку на оплату по замовленню №187 від 09.02.2022) кошти у розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №90 від 15.02.2022 з призначенням платежу - ч/оплата за лінолеум зг. рах. №187 від 09.02.22 в т.ч. ПДВ 20% 10 000,00 грн.

В подальшому Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" було складено лист вих. №8 від 22.08.2022, в якому позивач, посилаючись на нездійснення поставки товару згідно рахунку №187 від 09.02.2022 більш ніж протягом 6 місяців з дня здійснення перерахування авансового платежу у сумі 110 010,00 грн, в той час як на день складення листа потреба у поставці даного товару втратила свою актуальність, просив здійснити повернення коштів у розмірі 110 010,00 грн за вказаними банківськими реквізитами.

29.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" було перераховано Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1011 від 29.08.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа №8 від 22.08.2022 в т.ч. ПДВ 20% 1 666,67 грн.

19.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" було перераховано Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1149 від 19.09.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа №8 від 22.08.2022 в т.ч. ПДВ 20% 1 666,67 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача простроченого обов`язку з повернення попередньої оплати 80 010,00 грн, сплаченої Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" за товар, який не був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей", а також нарахованих на суму боргу 3% річних у розмірі 2 878,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн.

Отже, позивач стверджує, що сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки шляхом виставлення відповідачем рахунку та часткової сплати Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" коштів за таким рахунком.

Натомість відповідач заперечує проти укладення сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частині 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Таким чином, розцінюючи рахунок на оплату по замовленню №187 від 09.02.2022 як пропозицію відповідача укласти договір на умовах, визначених у ньому, а саме щодо поставки зазначеного у ньому переліку товару за вказаною вартістю, суд повинен встановити обставини щодо повного та безумовного прийняття такої пропозиції позивачем шляхом оплати рахунку у визначений у ньому строк (по суті, строк для акцепту).

При цьому судом враховано, що рахунок на оплату по замовленню №187 від 09.02.2022 не підписаний уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей".

Проте у суду відсутні сумніви щодо виставлення даного рахунку саме відповідачем, оскільки, по-перше, у даному рахунку вказані банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей", які не повинні були бути відомі Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" за відсутності між сторонами правовідносин.

По-друге, поведінка відповідача після отримання на свій рахунок від позивача коштів у загальному розмірі 110 010,00 грн із призначенням платежу - оплата за лінолеум згідно рахунку №187 від 09.02.2022, яка полягала у відсутності будь-якого листування з позивачем з приводу перерахованих коштів (в тому числі для з`ясування правової природи коштів, що надійшли на рахунок підприємства) та поверненні частини коштів на вимогу позивача у серпні-вересні 2022 року, свідчать про розуміння Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" правової природи (цільового призначення) сплачених Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" у лютому 2022 року коштів.

По-третє, за інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

По-четверте, викладені у відзиві доводи відповідача є взаємовиключними - спочатку Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" заперечувало укладення сторонами договору поставки та відповідно наявність в нього обов`язку з поставки товару, а в подальшому стверджує про передчасність вимог позивача щодо повернення попередньої оплати за товар з огляду на не порушення відповідачем строку на поставку товару та необхідність значного часу для імпорту такого товару.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що за наявних в матеріалах справи доказів більш вірогідними є обставини виставлення відповідачем (основним видом діяльності якого є торгівля будівельними матеріалами) позивачу рахунку на оплату будівельних матеріалів, ніж помилкова сплата позивачем коштів з подальшим фальсифікуванням доказів (такого рахунку) для повернення цих коштів, замість направлення вимоги в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" було виставлено Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" рахунок на оплату по замовленню №187 від 09.02.2022 на суму 184 281,79 грн.

Як встановлено судом, позивачем через один робочий день після виставлення рахунку №187 від 09.02.2022 було сплачено на користь відповідача кошти в якості передоплати у сумі 50 010,00 грн, та в подальшому (через три робочі дні після виставлення рахунку) - 15.02.2022 кошти у розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №86 від 11.02.2022 та №90 від 15.02.2022 з призначенням платежу - ч/оплата за лінолеум зг. рах. №187 від 09.02.22 в т.ч. ПДВ 20% 8 335,00 грн, що свідчить про повне та безумовне прийняття позивачем (акцептування) пропозиції відповідача (оферти).

За наведених обставин та керуючись приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки (купівлі-продажу).

Щодо доводів відповідача про відсутність між сторонами правочину поставки та наявність між сторонами кондикційних зобов`язань, то суд вважає за необхідне звернути увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей", що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є усталеною в судовій практиці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, а також постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №910/9544/19.

Щодо доводів відповідача, що сторонами не укладалось письмового договору, то згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Нормою ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У верхній частині рахунку на оплату по замовленню №187 від 09.02.2022 (в колонтитулах такого документу) зазначено, що сплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товару на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на рахунок постачальника самовивозом за наявності довіреності та паспорта.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що обов`язок з поставки товару (в тому числі, шляхом його самовивозу) міг виникнути у відповідача з моменту повної оплати позивачем коштів за рахунком №187 від 09.02.2022 - у розмірі 184 281,79 грн, в той час як Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" було сплачено лише кошти в частині 110 010,00 грн.

Попри наведене, Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" лист вих. №8 від 22.08.2022, в якому позивач, посилаючись на нездійснення поставки товару згідно рахунку №187 від 09.02.2022 більш ніж протягом 6 місяців з дня здійснення перерахування авансового платежу у сумі 110 010,00 грн та втрату актуальності поставки товару, просив здійснити повернення коштів у розмірі 110 010,00 грн за вказаними банківськими реквізитами. Факт отримання даного листа відповідачем підтверджується посиланням на реквізити даного листа у платіжних інструкціях №1011 від 29.08.2022 та №1149 від 19.09.2022.

29.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" було перераховано Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1011 від 29.08.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа №8 від 22.08.2022 в т.ч. ПДВ 20% 1 666,67 грн.

19.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" було перераховано Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1149 від 19.09.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа №8 від 22.08.2022 в т.ч. ПДВ 20% 1 666,67 грн.

За приписами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд розцінює лист позивача вих. №8 від 22.08.2022 як пропозицію (оферту) на розірвання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки, в той час як повернення відповідачем отриманих на підставі укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки коштів оцінюється як повне та безумовне прийняття відповідачем (акцептування) пропозиції позивача (оферти) розірвати договір поставки.

Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" своїми конклюдентними діями погодило розірвання договору поставки з поверненням покупцю суми попередньої оплати та така домовленість була досягнута сторонами 29.08.2022 (дата першого платежу відповідача на підставі листа позивача).

При цьому оскільки така домовленість була досягнута сторонами 29.08.2022, в той час як вимога позивача про повернення суми попередньої оплати за товар була викладена у листі вих. №8 від 22.08.2022, то саме із дати акцептування відповідачем оферти позивача про розірвання укладеного у спрощений спосіб договору поставки підлягає обрахунку строк на повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" повинне було повернути Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" суму попередньої оплати до 05.09.2022 включно.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується часткове та з простроченням виконання відповідачем свого обов`язку з повернення попередньої оплати позивачу, а саме - 29.08.2022 (в межах встановленого законом строку) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" перераховано Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" кошти у розмірі 10 000,00 грн та 19.02.2022 (з порушенням встановленого законом строку) перераховано кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання з повернення позивачу решти суми попередньої оплати в розмірі 90 010,00 грн (110 010,00 грн - 20 000,00 грн) не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" є таким, що з 06.09.2022 прострочило виконання свого зобов`язання з повернення Приватному акціонерному товариству "Ремторгустаткування" сплаченої за укладеним у спрощений спосіб договором поставки суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, позовна вимога Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" суми попередньої оплати у розмірі 80 010,00 грн (як було заявлено у прохальній частині позовної заяви) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання із повернення сплаченої позивачем за непоставлений товар попередньої оплати, Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн та 3% річних у розмірі 2 878,56 грн.

Відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку з повернення позивачу суми попередньої оплати не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданих позивачем розрахунків вбачається, що Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" здійснюється нарахування інфляції на суму боргу у розмірі 90 010,00 грн за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 та на суму боргу у розмірі 80 010,00 грн за період з 01.10.2022 по 30.09.2023, а 3% річних нараховуються відповідачем на суму боргу у розмірі 100 010,00 грн за 28.08.2022, на суму боргу у розмірі 90 010,00 грн за період з 30.08.2022 по 18.09.2022 та на суму боргу у розмірі 80 010,00 грн за період з 20.09.2022 по 08.11.2023, однак суд не погоджується із вірністю визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки судом було встановлено, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з 06.09.2022. Щодо сум боргу, на які нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, то позивач вправі нараховувати 3% річних та інфляційні втрати не на всю суму боргу, а на її частину.

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеної судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, та з врахуванням дат та сум здійснених відповідачем часткових оплат і визначених позивачем сум боргу, на які підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн та 3% річних у розмірі 2 825,29 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 80 010,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 230,88 грн та 3% річних у розмірі 2 825,29 грн.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Приватним акціонерним товариством "Ремторгустаткування" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 90 119,44 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (2 684,00 грн х 0,8).

В той же час, Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" коштів у загальному розмірі 90 119,44 грн сплатило судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №699 від 21.07.2023.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 536,80 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №911/3401/23, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 2 147,20 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Докази на підтвердження понесених позивачем на професійну правничу допомогу витрат долучені до позовної заяви.

Представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" в межах справи №911/3401/23 здійснювалось адвокатом Гурез Іванною Олександрівною (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4949/10 від 26.07.2012) на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1491388 від 08.11.2023.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до позовної заяви виставлений адвокатом Гурез Іванною Олександрівною рахунок-фактуру №34 від 09.08.2023 на суму 5 000,00 грн на оплату юридичної послуги з написання позовної заяви про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" коштів та платіжну інструкцію №723 від 14.08.2023 на суму 5 000,00 грн з призначенням платежу - оплата за юридичні послуги згідно рахунку №34 від 09.08.2023 без ПДВ.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму 4 997,04 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колійзей" (04215, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 30/20, кв. 213; ідентифікаційний код 39733675) на користь Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 44; ідентифікаційний код 02132668) суму попередньої оплати у розмірі 80 010 (вісімдесят тисяч десять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 230 (сім тисяч двісті тридцять) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн 29 коп., судовий збір у розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п`ять) грн 93 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 997 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 12.04.2024.

Суддя Р.В. Бойко