Постанова

від 19.11.2024 по справі 911/3401/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Справа № 911/3401/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колізей"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 (повний текст рішення складено 12.04.2024) (суддя Бойко Р.В.)

у справі № 911/3401/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колізей"

про стягнення 90 119,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень проти них

У листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" (далі - ПрАТ "Ремторгустаткування", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колізей" (далі - ТОВ "ТД "Колізей", відповідач) про стягнення грошових коштів у загальній сумі 90 119,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано свого зобов`язання за укладеним сторонами у спрощений спосіб договором поставки з поставки лінолеуму ПВХ ACCZENT ESQVISSE 12 2м у кількості 552 кв. м за ціною 270,83 грн без ПДВ/кв. м на загальну суму 149 498,16 грн без ПДВ та шнура звар. Omnisports FIELD GREEN у кількості 250 пог. м за ціною 16,28 грн без ПДВ на загальну суму 4 070,00 грн без ПДВ, у зв`язку із чим, на думку позивача, наявні правові підстави для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за вказаний товар у розмірі 80 010,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання з повернення сплаченої позивачем за непоставлений товар попередньої оплати, ПрАТ "Ремторгустаткування" стверджувало про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "ТД "Колізей" інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн та 3 % річних у розмірі 2 878,56 грн.

Також, у позовній заяві ПрАТ "Ремторгустаткування" навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, який становить 7 684,00 грн, з яких: 2 684,00 грн - сума сплаченого позивачем судового збору; 5 000,00 грн - витрати на оплату професійної правничої допомоги.

ТОВ "ТД "Колізей" у відзиві на позов проти позовних вимог заперечувало, зазначаючи, що не укладало жодних договорів із ПрАТ "Ремторгустаткування", а тому твердження позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за укладеним у спрощений спосіб договором поставки є надуманими. Також, на думку відповідача, за відсутності укладеного сторонами договору поставки строк поставки товару є невизначеним, а тому грошові вимоги ПрАТ "Ремторгустаткування" є передчасними. Крім того, за доводами відповідача, оскільки сторонами не укладено договору в письмовій формі, то такий правочин є нікчемним, у той час як факт перерахування коштів зі сторони позивача на користь відповідача не свідчить про існування у ТОВ "ТД "Колізей" зобов`язань із поставки товару. Підсумовуючи, відповідач зазначив, що за відсутності договору купівлі-продажу (договору поставки) вважається, що строк поставки сторонами не визначений, а відтак позивач не вправі вимагати в судовому порядку гроші, оскільки строк поставки товару не настав, а сума заявлених вимог не є боргом, а є лише авансовим платежем за товар, строк поставки якого не настав, оскільки товар є імпортним і потребує значного часу на його поставку, про що позивачу відомо.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 911/3401/23 позов ПрАТ "Ремторгустаткування" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТД "Колізей" на користь ПрАТ "Ремторгустаткування" суму попередньої оплати у розмірі 80 010,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 230,88 грн, 3 % річних у розмірі 2 825,29 грн, судовий збір у розмірі 2 145,93 грн та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 997,04 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки (купівлі-продажу).

ПрАТ "Ремторгустаткування" було направлено відповідачу лист вих. № 8 від 22.08.2022, який суд першої інстанції розцінив як пропозицію (оферту) на розірвання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки, в той час як повернення відповідачем отриманих на підставі укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки коштів суд оцінив як повне та безумовне прийняття відповідачем (акцептування) пропозиції позивача (оферти) розірвати договір поставки.

Тобто, за висновком місцевого господарського суду, ТОВ "ТД "Колізей" своїми конклюдентними діями погодило розірвання договору поставки з поверненням покупцю суми попередньої оплати, та така домовленість була досягнута сторонами 29.08.2022 (дата першого платежу відповідача на підставі листа позивача).

При цьому, оскільки така домовленість була досягнута сторонами 29.08.2022, місцевий господарський суд дійшов висновку, що саме з дати акцептування відповідачем оферти позивача про розірвання укладеного у спрощений спосіб договору поставки підлягає обрахунку строк на повернення суми попередньої оплати.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд першої інстанції дійшов висновку про часткове та з простроченням виконання відповідачем свого обов`язку з повернення попередньої оплати позивачу, а саме - 29.08.2022 (в межах встановленого законом строку) відповідачем перераховано позивачу кошти в розмірі 10 000,00 грн та 19.02.2022 (з порушенням встановленого законом строку) перераховано кошти в розмірі 10 000,00 грн.

За висновками суду першої інстанції, відповідачем факту невиконання свого зобов`язання з повернення позивачу решти суми попередньої оплати в розмірі 90 010,00 грн не спростовано відтак ТОВ "ТД "Колізей" є таким, що з 06.09.2022 прострочило виконання свого зобов`язання з повернення ПрАТ "Ремторгустаткування" сплаченої за укладеним у спрощений спосіб договором поставки суми попередньої оплати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 911/3401/23, ТОВ "ТД "Колізей" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на таке:

- твердження суду першої інстанції про те, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, є недоцільним та не підтвердженим жодним письмовим доказом;

- судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що рахунок на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022 не був підписаний уповноваженим представником ТОВ "ТД "Колізей", але суд його врахував як належний доказ без будь-яких на те обґрунтувань;

- судом першої інстанції не враховано того, що рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, а тому формувати рішення суду на даному доказі є помилковим;

- судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що відповідачем було перераховано позивачу кошти 29.08.2022 - в розмірі 10 000,00 грн та 19.09.2022 - в 10 000,00 грн з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа № 8 від 22.08.2022 в т.ч. ПДВ 20 % 1 666,67 грн, тобто відповідач лише виконав вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тоді як за висновком суду в такий спосіб відповідач фактично уклав договір із позивачем;

- судом першої інстанції не враховано, що неможливо розірвати договір, який не було укладено.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (колегія суддів у складі: ОСОБА_1. - головуючого, Ходаківської І.П., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТД "Колізей" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 911/3401/234; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.06.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 № 09.1-07/426/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3401/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 для розгляду справи № 911/3401/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою від 17.09.2024 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Колізей" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 911/3401/234 прийнято до свого провадження; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ "ТД "Колізей" (відповідачем) було виставлено ПрАТ "Ремторгустаткування" (позивачу) рахунок на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022 на оплату постачання лінолеуму ПВХ ACCZENT ESQVISSE 12 2м у кількості 552 кв. м за ціною 270,83 грн без ПДВ/кв. м на загальну суму 149 498,16 грн без ПДВ та шнура звар. Omnisports FIELD GREEN у кількості 250 пог. м за ціною 16,28 грн без ПДВ/пог. м на загальну суму 4 070,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару за даним рахунком складає 184 281,79 грн.

ПрАТ "Ремторгустаткування" перерахувало на рахунок ТОВ "ТД "Колізей" (вказаний у рахунку на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022) кошти в розмірі 50 010,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 86 від 11.02.2022 з призначенням платежу - ч/оплата за лінолеум зг. рах. 187 від 09.02.22 у т.ч. ПДВ 20% 8 335,00 грн.

Також, ПрАТ "Ремторгустаткування" було перераховано на рахунок ТОВ "ТД "Колізей" (вказаний у рахунку на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022) кошти в розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 90 від 15.02.2022 з призначенням платежу - ч/оплата за лінолеум зг. рах. 187 від 09.02.22 у т.ч. ПДВ 20% 10 000,00 грн.

У подальшому ПрАТ "Ремторгустаткування" було складено лист вих. № 8 від 22.08.2022, в якому позивач, посилаючись на нездійснення поставки товару згідно з рахунком № 187 від 09.02.2022 більш ніж протягом 6 місяців із дня здійснення перерахування авансового платежу в сумі 110 010,00 грн, у той час як на день складення листа потреба у поставці даного товару втратила свою актуальність, просив здійснити повернення коштів у розмірі 110 010,00 грн за вказаними в листі банківськими реквізитами.

29.08.2022 відповідачем було перераховано позивачу кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1011 від 29.08.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа № 8 від 22 серпня 2022 р. в т.ч. ПДВ 20 % - 1 666,67 грн.

19.09.2022 відповідачем було перераховано позивачу кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1149 від 19.09.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа № 8 від 22 серпня 2022 р. в т.ч. ПДВ 20 % - 1 666,67 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача простроченого обов`язку з повернення попередньої оплати в розмірі 80 010,00 грн, сплаченої ПрАТ "Ремторгустаткування" за товар, який не був поставлений ТОВ "ТД "Колізей", а також нарахованих на суму боргу 3 % річних у розмірі 2 878,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн.

При цьому, за доводами позивача, сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки шляхом виставлення відповідачем рахунку та часткової сплати позивачем коштів за таким рахунком.

Натомість відповідач заперечує проти укладення сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, щоб констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та небезумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами, неповнота та небезумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, розцінюючи рахунок на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022 як пропозицію відповідача укласти договір на умовах, визначених у ньому, а саме щодо поставки зазначеного у ньому переліку товару за вказаною вартістю, суд повинен встановити обставини щодо повного та безумовного прийняття такої пропозиції позивачем шляхом оплати рахунку у визначений у ньому строк (по суті, строк для акцепту).

При цьому при вирішенні спору місцевим господарським судом враховано, що рахунок на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022 не підписаний уповноваженим представником ТОВ "ТД "Колізей".

Разом із тим, суд першої інтонації дійшов обґрунтованого висновку про відсутність сумнівів щодо виставлення вказаного рахунку саме відповідачем з огляду на таке.

По-перше, у даному рахунку вказані банківські реквізити ТОВ "ТД "Колізей", які не повинні були бути відомі ПрАТ "Ремторгустаткування" за відсутності між сторонами правовідносин.

По-друге, поведінка відповідача після отримання на свій рахунок від позивача коштів у загальному розмірі 110 010,00 грн із призначенням платежу - оплата за лінолеум згідно рахунку № 187 від 09.02.2022, яка полягала у відсутності будь-якого листування з позивачем з приводу перерахованих коштів (в тому числі для з`ясування правової природи коштів, що надійшли на рахунок підприємства) та поверненні частини коштів на вимогу позивача у серпні-вересні 2022 року, свідчить про розуміння ТОВ "ТД "Колізей" правової природи (цільового призначення) сплачених ПрАТ "Ремторгустаткування" у лютому 2022 року коштів.

По-третє, за інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "ТД "Колізей" є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

По-четверте, викладені у відзиві доводи відповідача є взаємовиключними - спочатку ТОВ "ТД "Колізей" заперечувало укладення сторонами договору поставки та, відповідно, наявність в нього обов`язку з поставки товару, а в подальшому стверджує про передчасність вимог позивача щодо повернення попередньої оплати за товар з огляду на непорушення відповідачем строку на поставку товару та необхідність значного часу для імпорту такого товару.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина третя статті 13 ГПК України).

При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Оцінивши надані сторонами докази, застосувавши стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що за наявних у матеріалах справи доказів більш вірогідними є обставини виставлення відповідачем (основним видом діяльності якого є торгівля будівельними матеріалами) позивачу рахунку на оплату будівельних матеріалів, ніж помилкова сплата позивачем коштів із подальшим фальсифікуванням доказів (такого рахунку) для повернення цих коштів, замість направлення вимоги в порядку ст. 1212 ЦК України.

Відтак колегією суддів апеляційної інстанції визнається обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022 на суму 184 281,79 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, позивачем через один робочий день після виставлення рахунку № 187 від 09.02.2022 - 11.02.2022, було сплачено на користь відповідача кошти в якості передоплати у сумі 50 010,00 грн та в подальшому (через три робочі дні після виставлення рахунку) - 15.02.2022 - кошти в розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 86 від 11.02.2022 та № 90 від 15.02.2022 з призначенням платежу - ч/оплата за лінолеум зг. рах. 187 від 09.02.22 у т.ч. ПДВ 20% 8 335,00 грн, що свідчить про повне та безумовне прийняття позивачем (акцептування) пропозиції відповідача (оферти).

За наведених обставин, керуючись приписами ст. 79 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки (купівлі-продажу).

При цьому, щодо доводів відповідача про відсутність між сторонами правочину поставки та наявність між сторонами кондикційних зобов`язань, місцевий господарський суд слушно звернув увагу, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 та від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, а також постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19.

Щодо доводів відповідача, що сторонами не укладалось письмового договору, суд першої інстанції правильно зауважив про те, що згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній до 31.12.2023) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному із цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Нормою ч. 1 ст. 662 ЦК України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, у верхній частині рахунка на оплату по замовленню № 187 від 09.02.2022 (в колонтитулі такого документа) зазначено, що сплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на рахунок постачальника самовивозом за наявності довіреності та паспорта.

За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України встановлено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням однакового для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйнятого у відповідній сфері відносин значення термінів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов`язок із поставки товару (в тому числі, шляхом його самовивозу) міг виникнути у відповідача з моменту повної оплати позивачем коштів за рахунком № 187 від 09.02.2022 - у розмірі 184 281,79 грн, у той час як ПрАТ "Ремторгустаткування" було сплачено лише кошти в сумі 110 010,00 грн.

Попри наведене, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 8 від 22.08.2022, в якому позивач, посилаючись на нездійснення поставки товару згідно з рахунком № 187 від 09.02.2022 більш ніж протягом 6 місяців з дня здійснення перерахування авансового платежу в сумі 110 010,00 грн та втрату актуальності поставки товару, просив здійснити повернення коштів у розмірі 110 010,00 грн за вказаними банківськими реквізитами. Факт отримання даного листа відповідачем підтверджується посиланням на реквізити даного листа у платіжних інструкціях № 1011 від 29.08.2022 та № 1149 від 19.09.2022.

Як встановлено вище, 29.08.2022 відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1011 від 29.08.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа № 8 від 22 серпня 2022 р. в т.ч. ПДВ 20 % - 1 666,67 грн.

19.09.2022 відповідачем було перераховано позивачу кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1149 від 19.09.2022 з призначенням платежу - повернення коштів згідно листа № 8 від 22 серпня 2022 р. в т.ч. ПДВ 20 % - 1 666,67 грн.

За приписами статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом першої інстанції обґрунтовано розцінено лист позивача вих. № 8 від 22.08.2022 як пропозицію (оферту) на розірвання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки, в той час як повернення відповідачем отриманих на підставі укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки коштів - як повне та безумовне прийняття відповідачем (акцептування) пропозиції позивача (оферти) розірвати договір поставки.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, ТОВ "ТД "Колізей" своїми конклюдентними діями погодило розірвання договору поставки з поверненням покупцю суми попередньої оплати, і така домовленість була досягнута сторонами 29.08.2022 (дата першого платежу відповідача на підставі листа позивача). Відтак саме із цієї дати, що є датою акцептування відповідачем оферти позивача про розірвання укладеного у спрощений спосіб договору поставки, підлягає обрахунку строк на повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ТОВ "ТД "Колізей" повинне було повернути ПрАТ "Ремторгустаткування" суму попередньої оплати до 05.09.2022 включно.

Водночас наявними в матеріалах справи доказами підтверджується часткове та з простроченням виконання відповідачем свого обов`язку з повернення попередньої оплати позивачу, а саме - 29.08.2022 (в межах встановленого законом строку) відповідачем перераховано позивачу кошти в розмірі 10 000,00 грн та 19.09.2022 (з порушенням встановленого законом строку) перераховано кошти в розмірі 10 000,00 грн.

Як правильно вказав місцевий господарський суд, відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання з повернення позивачу решти суми попередньої оплати в розмірі 90 010,00 грн (110 010,00 грн - 20 000,00 грн) не спростовано, і матеріали справи їх не містять, відтак ТОВ "ТД "Колізей" є таким, що з 06.09.2022 прострочило виконання свого зобов`язання з повернення ПрАТ "Ремторгустаткування" сплаченої за укладеним у спрощений спосіб договором поставки суми попередньої оплати.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги ПрАТ "Ремторгустаткування" про стягнення з ТОВ "ТД "Колізей" суми попередньої оплати в розмірі 80 010,00 грн у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання з повернення сплаченої позивачем за непоставлений товар попередньої оплати, ПрАТ "Ремторгустаткування" заявлено про стягнення з ТОВ "ТД "Колізей" інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн та 3 % річних у розмірі 2 878,56 грн.

Оскільки відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку з повернення позивачу суми попередньої оплати не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно, існують підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ПрАТ "Ремторгустаткування" нарахувало інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 90 010,00 грн за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 та на суму боргу в розмірі 80 010,00 грн за період з 01.10.2022 по 30.09.2023, а 3 % річних - на суму боргу в розмірі 100 010,00 грн за 28.08.2022, на суму боргу у розмірі 90 010,00 грн за період з 30.08.2022 по 18.09.2022 та на суму боргу в розмірі 80 010,00 грн за період з 20.09.2022 по 08.11.2023.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеної судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, та з урахуванням дат та сум здійснених відповідачем часткових оплат і визначених позивачем сум боргу, на які підлягають нарахуванню 3 % річних та інфляційні втрати, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правомірним є стягнення з ТОВ "ТД "Колізей" інфляційних втрат у розмірі 7 230,88 грн та 3 % річних у розмірі 2 825,29 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 80 010,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 230,88 грн та 3 % річних у розмірі 2 825,29 грн

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, слід зазначити таке.

Позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ПрАТ "Ремторгустаткування" навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, у тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу долучені до позовної заяви.

Представництво інтересів ПрАТ "Ремторгустаткування" в межах справи № 911/3401/23 здійснювалось адвокатом Гурез Іванною Олександрівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4949/10 від 26.07.2012) на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1491388 від 08.11.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до позовної заяви договір № 12 про надання правової допомоги від 11.05.2018, укладений між адвокатом Гурез Іванною Олександрівною та ПрАТ "Ремторгустаткування", виставлений адвокатом Гурез Іванною Олександрівною рахунок-фактуру № 34 від 09.08.2023 на суму 5 000,00 грн на оплату юридичних послуг згідно з договором про надання правової допомоги № 12 від 11.05.2018 - написання позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів з ТОВ "ТД "Колізей", та платіжну інструкцію № 723 від 14.08.2023 на суму 5 000,00 грн з призначенням платежу - оплата за юридичні послуги зг. рах. 34 від 09.08.23 без ПДВ.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 4 997,04 грн.

Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить доводів у частині вищезазначених висновків суду першої інстанції щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 911/3401/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колізей" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 911/3401/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко