Рішення

від 10.04.2024 по справі 921/628/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

10 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/628/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І. І.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" б/н від 01.04.2024 (вх. № 2599 від 01.04.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж", вул. Митрополита Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008

до відповідача 1 Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче", вул. Митрополита Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008

відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум", вул. Карпенка Миколи, буд. 3, кв. 56, м. Тернопіль, 46018

про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради, визнання недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту, скасування державної реєстрації права земельного сервітуту

за участі представників сторін

позивача: не прибув

відповідача 1: не прибув

відповідача 2: не прибув

відповідача 3: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилася справа № 921/628/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж" до відповідача 1 - Тернопільської міської ради, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче", відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Велум", про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради, визнання недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту, скасування державної реєстрації права земельного сервітуту.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2024 в позові відмовлено.

01.04.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" надійшла заява б/н від 01.04.2024 (вх. № 2599) про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, заявник просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. До поданої заяви долучає: Договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 28.09.2023; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.04.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 28.09.2023, укладеного між адвокатом Вародою П. Б. та ТзОВ "Сопільче", квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 01.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" б/н від 01.04.2024 (вх. № 2599 від 01.04.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду; призначено судове засідання на 09:05 год. 10.04.2024; запропоновано Приватному акціонерному товариству "Котломонтаж", у строк до 08.04.2024, надати суду позицію щодо заяви відповідача 2 б/н від 01.04.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ч. 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

З матеріалів справи вбачається, що відомості про очікуваний розмір витрат на правову допомогу, їх попередній (орієнтований) розрахунок відповідач 2 навів у наданому суду 03.11.2023 відзиві на позов. Присутній у судовому засіданні 27.03.2024 повноважний представник відповідача 2 повідомляв, що за результатами вирішення даного спору, у встановлений чинним процесуальним законодавством строк, товариством буде подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу у визначеному в відзиві на позов розмірі та надано відповідні підтверджуючі документи. Заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження понесених у зв`язку із розглядом даної справи витрат на правову допомогу ТзОВ "Сопільче" подано до суду 01.04.2024, тобто в межах встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку.

За даних обставин, суд прийшов до висновку про дотримання відповідачем 2 порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Повноважний представники сторін в судове засідання 10.04.2024 не прибули, причин неприбуття не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронних листів учасникам справи до їх електронних кабінетів 02.04.2024 о 11:50 год.

Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву ТзОВ "Сопільче" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:т 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

З матеріалів справи вбачається, що у наданому суду 03.11.2023 відзиві на позов відповідач 2 довів до відома суду, що у зв`язку із розглядом даної справи ТОВ "Сопільче" попередньо очікує понести судові витрати в розмірі 15 000 грн на професійну правничу допомогу (складання відзиву на позов, участь у судових засіданнях).

Як вже зазначалось вище, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідач надав Договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 28.09.2023 (далі - Договір), укладений між адвокатом Вародою Павлом Борисовичем, як Адвокатом, з однієї сторони, та ТзОВ "Сопільче", як Клієнтом, з другої сторони.

За умовами п. 1.1 вказаного правочину Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов`язання на представництво його інтересів та надання професійної правничої допомоги у всіх судах України, державних установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності при вирішенні будь-яких питань, які стосуватимуться його прав, обов`язків та інтересів у справі № 921/628/23 щодо земельної ділянки площею 0,0450 га, кадастровий номер 6110100000:12:017:0014, за адресою вул. Андрея Шептицького-Оболоня в м. Тернополі.

Відповідно до п. 1.2. Договору Адвокат для виконання повноважень, передбачених п. 1.1. цього договору, наділяється усіма правами, наданими законом потерпілому, позивачу, відповідачу, третій особі, в т. ч. з правом підпису та подання до суду позовної заяви, повної або часткової відмови від позовних вимог, залишення позову без розгляду, визнання позову, оскаржувати рішення і ухвали суду, підписувати всі процесуальні та інші документи, заяви заперечення, скарги, клопотання, апеляційні та касаційні скарги, звернення, а також витребовувати документи та інші докази.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що за надану професійну правничу допомогу Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень протягом п`яти календарних днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 921/628/23.

Даний договір набирає чинності з моменту його укладення. Договір чинний до 28.09.2026. Договір може бути розірваний як кожною із сторін достроково, з обов`язковим попередженням другої сторони, так і за взаємною згодою Адвоката та Клієнта (п. 2.1-2.3 Договору).

Зазначений правочин підписано сторонами без заперечень.

Долучений до матеріалів справи ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1066751 від 27.12.2023 свідчить про те, що у даній справі адвокат Варода Павло Борисович (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №678 від 03.02.2012) надає ТзОВ "Сопільче" у Господарському суді Тернопільської області правову допомогу саме на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 28.09.2023.

З матеріалів справи вбачається, що з дня підписання вказаного вище Договору адвокат Варода Павло Борисович підготував та надав суду відзив на позов, здійснював представництво інтересів Клієнта (ТзОВ "Сопільче") у всіх судових засіданнях у справі №921/628/23.

01.04.2024 між ТзОВ "Сопільче" та адвокатом Вародою Павлом Борисовичем підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання професійної правничої допомоги від 28.09.2023, відповідно до п. 1-3 якого Адвокат підтвердив факт оплати Клієнтом послуг за надану професійну правничу допомогу в повному обсязі та на умовах визначених Договором про надання професійної правничої допомоги від 28.09.2023. Клієнт підтвердив, що Адвокатом надані послуги в повному обсязі та на умовах визначених Договором про надання професійної правничої допомоги від 28.09.2023. Клієнт та Адвокат не мають претензій один до одного щодо виконання Договору про надання професійної правничої допомоги від 28.09.2023.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 викладено правову позицію про те, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, тобто дослідження обставин оплати цих витрат не відіграє ключової ролі при вирішенні питання щодо їх розподілу (правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Разом із тим, наявна в матеріалах справи квитанція до прибуткового касового ордеру за № 7 від 01.04.2024 підтверджує факт оплати ТзОВ "Сопільче" адвокату Вароді П. Б. коштів в сумі 15 000 грн за послуги згідно з Договором про надання професійної правничої допомоги від 28.09.2023 та актом приймання - передачі від 01.04.2024.

Позивач в судове засідання не прибув. Належними та допустимими доказами не довів, що надані адвокатом Вародою П. Б. послуги професійної правничої допомоги не стосуються даного спору. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, через їх не співмірність за критеріями, визначеними ст. 126 ГПК України, суду не подав, як і не довів таку не співмірність.

Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, а отже, у зв`язку з відсутністю клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, не вправі зробити це і у даній справі.

З огляду на те, що відповідач 2 в належному порядку обґрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, беручи до уваги результат розгляду спору (відмову у позові), суд прийшов до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачем на користь відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі.

За даних обставин, відповідно до положень ст. 244 ГПК України, суд ухвалює додаткове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" 15 000 грн витрат на професійну правову допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 13, 14, 42, 46, 126, 129, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче" б/н від 01.04.2024 (вх. № 2599 від 01.04.2024) про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж", вул. Митрополита Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 01415967, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопільче", вул. Митрополита Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 45102214, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Повне додаткове рішення складено 12.04.2024

СуддяІ.М. Гирила