Ухвала

від 12.04.2024 по справі 927/238/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

12 квітня 2024 року м. Чернігів справа № 927/238/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Чернігівської міської ради про забезпечення позову по справіза позовом Чернігівської міської ради (код 34339125) 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 (gorsovet@chernigiv-rada.gov.ua)до фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 )про стягнення 507 240 грн 25 коп.

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця Старикова Петра Івановича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 507 240,25 грн

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,1230 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0440, розташовану в АДРЕСА_2 , внаслідок чого органом місцевого самоврядування не отримані грошові кошти в сумі 507 240,25 грн, які мали б бути сплачені відповідачем як плата за землю у період з 02.04.2016 по 31.12.2021.

Нормативно-правовим обгрунтуванням заявлених позовних вимог позивач визначив ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 23 квітня 2024 року.

10.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 04.04.2024 № 75 Чернігівської міської ради про забезпечення позову (надалі - Заява), згідно якої заявник просить забезпечити позов шляхом:

накладення арешту на нерухоме майно - нежитлову будівлю: столярну майстерню загальною площею 352,5 м2, що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 23232333), що на праві власності належить Старикову Петру Івановичу (РНОКПП НОМЕР_1 ),

заборони Старикову Петру Івановичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) чи будь-якій іншій особі від імені відповідача вчиняти певні дії щодо відчуження, поділу, передачі як заставного майна фізичним особам, установам, підприємствам, організаціям, банкам нерухоме майно - нежитлову будівлю: столярну майстерню загальною площею 352,5 м2, що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 23232333).

В обгрунтування Заяви позивач зазначає, що предметом спору по даній справі є майнова вимога органу місцевого самоврядування про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою на якій знаходиться об`єкт нерухомості - будівля: столярна майстерня загальною площею 352,5 м2 (реєстраційний номер 23232333).

Вказаний вище об`єкт нерухомості зареєстрований за відповідачем на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Старикова Петра Івановича , сформованою 12.09.2023; будь-яке інше майно у відповідача відсутнє.

Чернігівська міська рада вказує, що на день звернення до суду із Заявою вартість вказаного об`єкту нерухомості їй невідома; згідно Договору купівлі-продажу від 28.05.2008, укладеного між відповідачем та гр. ОСОБА_2 , вартість об`єкту становила 36215,00 грн; за відсутності прав та повноважень звернення до податкового органу з метою отримання інформації щодо доходів громадян, фізичних осіб-підприємців, установ, організацій відсутня можливість встановити наявність чи відсутність доходів відповідачів та їх співмірність із ціною позову.

Заявник вважає, що заборона відповідачу відчужувати належний йому на праві власності об`єкт нерухомості є адвекватним, співмірним та розумним рішенням; натомість невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи неуможливити виконання рішення суду та перешкоджатиме у поновленні порушених прав міської ради щодо повернення безпідставно зебережених грошових коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих докмуентів.

Також рада зауважує, що всі заходи, що вживались нею в межах компетенції для врегулювання даного спору в позасудовому порядку не призвели до позитивного результату.

Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13).

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

В силу частини четвертої статті 137 ГПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Частиною першою статті 73 ГПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК та наведені вище висновки Верховного Суду, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою: обґрунтувати наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав у межах одного провадження. Також заявник може обґрунтувати вжиття заходів забезпечення вчиненням відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 916/4385/23.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, звертаючись із Заявою, позивач належними та допустимими засобами доказування не довів наявність фактичних обставин, з якими пов`язує застосування забезпечення позову (вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна чи підготовчі дії до його реалізації; тощо). Натомість Заява містить лише припущення міської ради, що в разі задоволення позову відповідач може вчиняти дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у зв`язку з чим виконання останнього буде неможливим.

Крім того, заявником не доведено відсутність у відповідача іншого майна на яке може бути звернуто стягнення під час примусового виконання рішення.

Щодо визначеного заявником заходу забезпечення позову як арешт належного відповідачу об`єкта нерухомого майна суд зазначає, що арешт майна за своєю правовою сутністю обмежує права відповідача розпоряджатися ним; арешт є крайнім заходом забезпечення позову та може полягати у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника. Тобто забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може призвести до порушення права власника на користування належним йому майном і в даному випадку з огляду на предмет спору такий захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими Чернігівською міською радою вимогами.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.03.2024 у справі № 904/4790/21 (904/4847/23).

Враховуючи вищезазначене, відсутність в матеріалах справи доказів, які могли б свідчити про наявність умов для застосування заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Заяви.

За змістом ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 136-140, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву від 04.04.2024 № 75 Чернігівської міської ради про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копії цієї ухвали надіслати сторонам.

Дата набрання ухвалою законної сили - 12.04.2024.

Суддя А.С.Сидоренко