Ухвала

від 10.04.2024 по справі 758/5326/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткова)

10 квітня 2024року м. Київ

Справа № 758/5326/20

Провадження: № 22-з/824/558/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Звонарьова Валентина Вадимовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення

у справі за поданням в. о. начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравцової Олени Сергіївни, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою,

у с т а н о в и в:

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року подання в.о.начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравцової Олени Сергіївни задоволено.

Визначено розмір частки у праві спільної сумісної власності за боржником ОСОБА_1 у розмірі 1/2 (однієї другої) частки на таке рухоме та нерухоме майно:

- двокімнатна квартира, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В;

- машиномісце в паркінгу № НОМЕР_1 , загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 ;

- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ФІДЖІ 22», ЄДРПОУ 42392618, яке зареєстровано за адресою: 04047, місто Київ, вулиця верхній вал, будинок 22. Частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 32,5 %, розмір внеску до статутного фонду - 1 690 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 13.08.2018;

- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ», ЄДРПОУ 35778534, яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 10 %, розмір внеску до статутного фонду - 128 000 грн., зазначене товариство зареєстровано 11.07.2008.

В іншій частині подання відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Звонарьов В. В. в інтересах ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Звонарьова Валентина Вадимовича в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року змінено.

Виключено з переліку майна, в якому визначено частку майна боржника ОСОБА_1 : двокімнатну квартиру, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я. В; машиномісце в паркінгу № НОМЕР_1 , загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я. В. В решті ухвалу залишено без змін.

12 березня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Звонарьова В. В. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при перегляді справи не було вирішено питання про судові витрати, які ОСОБА_1 поніс у зв`язку із розглядом справи. Вказував, що судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 14 700 грн, судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, в сумі 536,80 грн. Відмічав, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджується умовами договору та довідкою про підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2023 року питання про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В запереченнях, які надійшли на адресу Київського апеляційного суду, ОСОБА_2 (стягувач) заперчував проти поданої заяви, та зазначив, що відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь судового збору, окрім того, заявлені витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами, зокрема, відсутній акт виконаних робіт, з чого неможливо встановити об`єм виконаної правничої допомоги.

Від заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Кравцової О.С. також надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у яких зазначено, що підставою зміни судового рішення є недобросовісна поведінка ОСОБА_1 , а тому у стягненні таких витрат слід відмовити.

В судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 підтримав надані заперечення та просив відмовити у відшкодуванні судових витрат.

Інші учасники справи, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явились.Відповідно до вимог ч.4 ст.270 ЦПК України суд розглянув питання щодо ухвалення додаткового судового рішення у їх відсутність.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

При цьому, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

У тому разі, коли сторона у справі вчиняє процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення сторонніх цілей, зокрема, таких як введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто, зловживає ним.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 року у справі №905/945/18, від 16.10.2019 року у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 року у справі №910/6116/20.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зауважує про те, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу, заявник має довести суду не тільки те, що такі витрати понесені, а й те, що вони безпосередньо пов`язані зі справою, мають правовий зміст, та переслідують легітимну мету.

Колегія суддів зазначає, що у справі, яка переглядалась, зміна судового рішення першої інстанції відбулась внаслідок недобросовісних дій саме скаржника, ОСОБА_1 , тобто, він, будучи обізнаним про наявність невиконаного майнового зобов`язання перед стягувачем, надав згоду на відчуження майна, яким він спільно володів з іншою особою, не повідомивши про це суд першої інстанції, та в подальшому, використав зазначену обставину для звернення до суду із апеляційною скаргою на постановлене судом першої інстанції судове рішення.

Окрім того, слід зауважити, що адвокат Звонарьов В. В. представляв інтереси скаржника ОСОБА_1 під час розгляду судом першої інстанції подання виконавця про визначення частки у спільному майні подружжя, однак, жодних заперечень щодо визначення частки у спільному майні подружжя не надав, як і не повідомив суд про відчуження частини означеного майна.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи вказані норми права, оцінивши належні та допустимі докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов висновку про те, що боржник ОСОБА_1 , зловживаючи своїми процесуальними правами, діяв недобросовісно, а тому, вимога адвоката Звонарьова В. В. про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу, задоволенню не підлягає.

Окрім того, адвокат Звонарьов В. В. просив стягнути витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 536,80 грн (т. 2, а. с. 182).

У зв`язку із тим, що наслідком апеляційного перегляду є зміна ухвали суду лише в її частині, колегія суддів вважає, що судові витрати ОСОБА_5 по сплаті судового збору, понесені ним у зв`язку з апеляційним переглядом справи, слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 260, 270, 368, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви адвоката Звонарьова Валентина Вадимовича в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура