Рішення

від 28.03.2024 по справі 607/16519/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28.03.2024 Справа №607/16519/21 Провадження №2/607/115/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

представника позивача адвоката Козак Н.В.,

представника відповідача адвоката Гарагуца І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Баворовського», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до фермерського господарства «Баворовського» (далі за текстом ФГ «Баворовського») з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 1,90 га, розташована на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (з 25.10.2015 Великогаївська територіальна громада Тернопільського району Тернопільської області), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8976 га, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

01.04.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди ФГ «Баворовського» належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, строком до 20.03.2028. Підставою внесення вказаного запису зазначений договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018.

Позивач зазначила, що договір оренди земельної ділянки та акт приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018 вона не підписувала, підписи на вказаних документах від її імені виконані іншою особою, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23.06.2021.

Позивач вважала, що договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018 із ФГ «Баворовського» не є укладеним. Разом з тим 01.04.2020 ФГ «Баворовського» подало державному реєстратору оспорюваний договір оренди земельної ділянки та інші документи для реєстрації за ним права оренди на зазначену вище земельну ділянку.

02.04.2020 державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180 (індексний номер рішення 51861323, номер запису 36157552).

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, що не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

За таких підстав позивач просить скасувати рішення державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 02.04.2020, індексний номер 51861323, про державну реєстрацію права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552, із припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552.

17.08.2023 справа прийнята до провадження судді, призначене підготовче засідання на 14.09.2023.

14.09.2023 підготовче засідання відкладене на 17.10.2023 за клопотанням представника позивача.

17.10.2023 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті, призначене судове засідання на 20.11.2023.

20.11.2023 судове засідання відкладене на 04.01.2024 з підстав відсутності доказів належного повідомлення третьої особи.

04.01.2024 судове засідання відкладене на 01.02.2024 з підстав неявки позивача та її представника.

01.02.2024 суд повернувся до стадії підготовчого провадження та витребував додаткові докази. У підготовчому засіданні оголошена перерва до 04.03.2024.

04.03.2024 підготовче засіданні відкладене на 14.03.2024 за клопотанням представника відповідача.

14.03.2024 розгляд справи не здійснювався у зв`язку із перебуванням головуючої судді у щорічній основній відпустці. Підготовче засідання призначене на 28.03.2024.

28.03.2024 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті, за погодженням з представниками сторін призначене судове засідання на 28.03.2024.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козак Н.В. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю. Додатково пояснила, що договір оренди земельної ділянки позивач з відповідачем не укладала, а також не отримувала орендну плату від відповідача. Не заперечувала, що відповідач до 2020 року користувався належною позивачеві земельною ділянкою та обробляв її, а також що позивач мала оригінал оспорюваного договору оренди. Також не заперечувала, що розписка про отримання від відповідача коштів у сумі 10000 грн написана позивачем. Вказала, що станом на даний час земельна ділянка перебуває у повному володінні позивача, оскільки відповідач повернув її, виконуючи судове рішення. Відтак вважає, що витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача не є належним способом захисту у даному випадку. Зазначила, що відповідач подав звіт до податкового органу про сплату позивачеві орендної плати лише у 2024 році.

У судовому засіданні представник відповідача ФГ «Баворовського» - адвокат Гарагуц І.Ф. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та заперечував проти задоволення позову. Додатково пояснив, що між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, а тому відповідач користувався належною позивачеві земельною ділянкою та сплачував за це орендну плату, яку позивач отримувала до 2020 року, тобто до звернення до суду з даним позовом. З такої плати відповідач сплачував податок та військовий збір. Зазначив, що такі відомості помилково не були вказані бухгалтером у податковій звітності, а тому виправлена декларація подана у 2024 році. Звернув увагу, що орендна плата іноді сплачувалась і натуроплатою. При цьому позивач отримала значну суму коштів наперед ще до укладення договору оренди, оскільки потребувала кошти на лікування. Про це позивач склала відповідну розписку. Зауважив, що для реєстрації права оренди позивач особисто підписувала та подавала відповідні документи реєстратору. Вважає, що висновок експерта не є допустимим доказом, оскільки експерту надана недостатня кількість зразків підпису позивача та усі вони вчинені у різні часові проміжки. При цьому вільні зразки мали відбиратись у присутності інших осіб, що зроблено не було. Зауважив, що позивач вже зверталась з позовом про витребування від відповідача спірної земельної ділянки та у такому позові позивачу відмовлено.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце цього засідання, не з`явилась. Приймає участь у судовому процесі через свого представника.

У судовезасідання третяособадержавний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А.В., належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився без повідомлення про причини неявки. Правом подання пояснень третьої особи не скористався.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Суд встановив, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 005383, виданим 15.03.2000 Грабовецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 на підставі рішення Грабовецької сільської ради від 25.05.1999 № 36 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 1,90 га, з цільовим призначенням для ведення сільського господарства, що розташована на території Грабовецької сільської ради (т. 1 а.с. 9).

30.11.1998 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб та після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_4 . Указане підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 8).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 205932849 від 02.04.2020 (т. 1 а.с. 18), 01.04.2020 на підставі рішення державного реєстратора (індексний номер рішення 51861323) зареєстроване інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки площею 1,8976 га з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180. Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі від 20.03.2018, видавник ФГ «Баворовського». Строк дії речового права до 20.03.2028 з правом пролонгації. Орендар: фермерське господарство «Баворовського», код ЄДРПОУ 25346403. Орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Опис об`єкта іншого речового права: право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Той факт, що земельна ділянка, належна ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 005383, та земельна ділянка площею 1,8976 га з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180, право оренди якої зареєстроване за відповідачем, є однією і тією ж земельною ділянкою не оспорювався сторонами.

При цьому, як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 20.03.2018, ОСОБА_1 (Орендодавець) передала в оренду ФГ «Баворовського» (Орендарю) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великогаївської сільської територіальної громади (село Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,9000 га. Строк дії договору встановлений до 20.03.2028 (т. 1 а.с. 5).

Крім цього, відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 передала, а ФГ «Баворовського» прийняло земельну ділянку, що відповідає таким ознакам: місцезнаходження земельної ділянки: Великогаївська сільська територіальна громада (село Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області; розмір земельної ділянки: 1,9000 га; кадастровий номер 6125282300:01:001:0180; цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 10).

Разом з тим в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018 не підписувала, волевиявлення на його укладення не виявляла, а підписи на вказаних документах від її імені вчинені іншою особою.

На підтвердження таких обставин позивач надала висновок експерта за результатами почеркознавчої експертизи № СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23.06.2021, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_1 у примірниках договору оренди земельної ділянки від 20.03.2018 з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180 та акта приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с. 11-16).

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17.

Уч. 1 ст. 627 ЦКУкраїни зазначено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зіст. 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Уст. 6 ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Так, суд приймає як належний доказ висновок експерта № СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23.06.2021 та вважає доведеними ті обставини, що оспорюваний договір та акт приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018 від імені позивача підписані іншою особою.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц зазначала, що суди мають керуватися вимогамип. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 надав таке тлумаченняп. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України «Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.».

У постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Перевіряючи такі обставини у даній справі, суд виходить з такого.

Сторони визнавали та не заперечували, що починаючи з 2018 року відповідач користувався належною позивачеві земельною ділянкою, тобто фактично користувався правом, наданим йому договором оренди. Відтак такі обставини згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

При цьому відповідач вказав, що за оренду земельної ділянки сплачував позивачеві орендну плату, яку остання приймала, у такому розмірі: у 2018 році у сумі 9560 грн, у 2019 році у сумі 9560 грн, у 2020 році у сумі 5600 грн. З даних сум отриманого позивачем доходу відповідач сплатив податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4449,60 грн та військовий збір у розмірі 370,80 грн.

На підтвердження таких обставин відповідач надав довідку № 4 від 15.01.2021 (т. 2 а.с. 35) та Додаток 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2018-2020 роки (т. 2 а.с. 36-45).

При цьому суд відхиляє доводи позивача, що такий Додаток 4 ДФ є неналежним доказом, оскільки поданий 13.03.2024. Суд зазначає, що на даних документах наявна відмітка про їх прийняття податковим органом та у суду відсутні підстави вважати, що відомості, надані відповідачем податковому органу, є недостовірними.

Також ст. 50.1 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому ст. 102 Податкового кодексу України визначено строки давності та їх застосування, зокрема, щодо проведення перевірок та визначення сум грошових зобов`язань платника податків, не пізніше закінчення1095дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 Податкового кодексу України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно з абз. 11 п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України.

Дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Указане спростовує доводи представника позивача про неможливість прийняття даного доказу з підстав невчасного його подання податковому органу.

Більше того відповідач надав суду розписку від 11.11.2014, складену позивачем ОСОБА_1 , у якій зазначено, що позивач отримала 10000 грн авансу за орендну плату за земельний пай включно до 2019 року, а також зобов`язується не передавати нікому іншому в оренду свою земельну ділянку згідно з Державним актом серії ІІ-ТР № 005383 (т. 2 а.с. 34).

Факт складення такої розписки саме позивачем не заперечувала у судовому засіданні і представник позивача. При цьому представники сторін підтвердили, що між сторонами відсутні інші договірні відносини, які б передбачали можливість складення такої розписки в рахунок отримання оплати за іншим договором. Стороною позивача не спростовані обставини, зазначені відповідачем, що такі кошти отримані позивачем ще до укладення спірного договору оренди, оскільки позивач перебувала у скрутному матеріальному становищі та потребувала коштів на лікування.

За таких підстав суд доходить висновку про наявність достатніх та належних доказів того, що, не зважаючи на фактичне непідписання позивачем оспорюваних договору оренди земельної ділянки та акта приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018, між сторонами все ж таки склались фактичні договірні відносини, за якими позивач передала в оренду відповідачу належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180, а відповідач користувався такою земельною ділянкою та сплачував за це плату, яку позивач приймала до часу звернення до суду з даним позовом.

За таких підстав та з урахуванням викладених вище позицій Верховного Суду договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018, сторонами у якому зазначені ОСОБА_1 та ФГ «Баворовського», не може вважатися неукладеним.

При цьомув обґрунтуванняпозовних вимогпозивач посилаласьна положенняп.1ч.1ст.27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,згідно зякими державнареєстрація прававласності таінших речовихправ проводитьсяна підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Якщо ж подані документине відповідаютьвимогам,встановленим цимЗаконом,указане єпідставою длявідмови вдержавній реєстраціїречових прав(п.3ч.1ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати неукладеним договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018, відтак суду також не доведено, що здійснюючи за відповідачем державну реєстрацію права оренди належної позивачеві земельної ділянки з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180, державний реєстратор діяв неправомірно та з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуваннямвикладеного судне вбачаєпідстав ідля скасування рішення державного реєстратора від 02.04.2020, індексний номер 51861323, про державну реєстрацію права оренди ФГ «Баворовського» на зазначену земельну ділянку, номер запису про інше речове право 36157552, із припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на таку земельну ділянку, номер запису про інше речове право 36157552.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 908 грн та понесла судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи у сумі 900,48 грн. Відтак з урахуванням вказаних норм закону такі судові витрати слід покласти позивача.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до фермерського господарства «Баворовського», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрат за проведення почеркознавчої експертизи у сумі 900 (дев`ятсот) гривень 48 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Козак Надія Василівна, місцезнаходження: майдан Волі, буд. 4, м. Тернопіль.

Відповідач: фермерське господарство «Баворовського», місцезнаходження: с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25346403.

Представник відповідача: адвокат Гарагуц Іван Федорович, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 56, м. Хоростків, Чортківський район, Тернопільська область.

Третя особа: державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович, місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, буд. 70, с. Нижчі Луб`янки, Збаразький район, Тернопільська область.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 05.04.2024.