Постанова

від 23.07.2024 по справі 607/16519/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16519/21Головуючий у1-йінстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/591/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Сович Н.А.

та представника позивача адвоката

Козак Н.В.,

представника відповідача адвоката Гарагуца І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/16519/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Козак Надія Василівна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року, ухваленого суддею Марциновською І.В., повний текст якого виготовлено 05 квітня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Баворовського", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права, -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фермерського господарства «Баворовського» (далі за текстом ФГ «Баворовського») з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 1,90 га, яка розташована на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (з 25.10.2015 Великогаївська територіальна громада Тернопільського району Тернопільської області), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8976 га, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

01.04.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди ФГ «Баворовського» належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, строком до 20.03.2028. Підставою внесення вказаного запису зазначений договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018.

Позивач зазначила, що договір оренди земельної ділянки та акт приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018 вона не підписувала, підписи на вказаних документах від її імені виконані іншою особою, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23.06.2021.

Позивач вважала, що договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018 із ФГ «Баворовського» не є укладеним. Разом з тим 01.04.2020 ФГ «Баворовського» подало державному реєстратору оспорюваний договір оренди земельної ділянки та інші документи для реєстрації за ним права оренди на зазначену вище земельну ділянку.

02.04.2020 державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180 (індексний номер рішення 51861323, номер запису 36157552).

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, що не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

За таких підстав позивач просить скасувати рішення державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 02.04.2020, індексний номер 51861323, про державну реєстрацію права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552, із припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Баворовського», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права відмовлено повністю.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрат за проведення почеркознавчої експертизи у сумі 900 (дев`ятсот) гривень 48 копійок покладено на позивача ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Козак Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.03.2024 у справі № 607/16519/21 та провадження у справі закрити.

Вказує, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак є таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підставою звернення до суду стало те, що ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 20.03.2018 з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180 та Акту приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018 не підписувала, підписи на вказаних документах від її імені проставлені іншою особою. Вказані факти встановлено Висновком експерта №СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23.06.2021р. Тернопільського НДКЦ МВС України, а тому в силу вимог ст. 202, ч.З ст. 203, ст. 205, ст. 207, ст. 627 ЦК України, договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018 є не укладеним.

Факт недійсності підпису позивачки ОСОБА_1 на договорі та акті приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018 встановлено судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Також, в постанові Верховного Суду України від 02 серпня 2023 року у справі №607/16519/21, зазначено, що суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи ОСОБА_1 отримувала від Фермерського господарства «Баворовського» плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180 площею 1,8976 га. Оскільки позивачка заперечила отримання орендної плати, а відповідач в період проведення підготовчого провадження належних і будь-яких доказів не подав, судом першої інстанції в ході розгляду справи по суті відновлено підготовче провадження і самостійно подано запит до органів ДПС щодо отримання доходів позивачкою. Листом ДПС від 09.02.2024 року №2182/6/19-00-12-02-03 надано відповідь, що за період з І кварталу 2018 року по IV квартал 2022 року та І кварталу 2023 року по IІІ квартал 2023 року позивачка жодних доходів не отримувала.

Однак, представник відповідача в порушення норм процесуального права на стадії розгляду справи по-суті подає, а суд приймає подані відповідачем докази, зокрема податкові відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які оплачені лише 13 березня 2024 року.

Вважають, що подана відповідачем відомість зазначених необхідних даних, які підтверджують отримання позивачем орендної плати не містять, а відтак не є первинним документом в розумінні положень бухгалтерського обліку. Крім того, зазначають, що надана відповідачем суду розписка від 11.11.2014 щодо отримання коштів ОСОБА_1 також не відповідає формі первинного бухгалтерського документу і містить невідоме походження.

Відзив у визначений судом термін на апеляційну скаргу не надійшов.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Козак Н.В. апеляційну скаргу підтримала, з мотивів, викладених в ній та просила її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Гарагуц І.Ф. у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А.В. в судове засідання не з`явився, однак судом повідомлявся, про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове відпрвлення № 0600937525068, яке прийняте 02.07.2024, та 05.07.2024 надійшло на сортувальний центр АТ Укрпошта, однак не містить відомостей, щодо статусу відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третійстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене рішення не відповідає, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Грабовецької сільської ради від 25 травня 1999 року № 36 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 1,90 га, для ведення сільського господарства, розташовану на території Грабовецької сільської ради, що стверджується державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ТР № 005383, виданого 15 березня 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 54 (т. 1 а.с. 9).

30 листопада 1998 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , після реєстрації якого ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_4 » ( а.с. 8 т.1).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1.8976 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

01 квітня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 36157552. Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, виданий 20 березня 2018 року, видавник: фермерське господарство «Баворовського». Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії до 20 березня 2028 року з правом пролонгації. Відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар: фермерське господарство «Баворовського», код ЄДРПОУ: 25346403. Орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Опис об`єкта іншого речового права: право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (а.с.18 т.1).

Відповідно до наявного у матеріалах справи договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 (орендодавець) передала в оренду ФГ «Баворовського» (орендарю) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великогаївської сільської територіальної громади (село Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,9000 га. Строк дії договору встановлено до 20 березня 2028 року.(а.с.5 т1).

Як вбачається із акту приймання-передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року ОСОБА_1 передала, а ФГ «Баворовське» прийняв земельну ділянку, що відповідає таким ознакам: місцезнаходження земельної ділянки: Великогаївська сільська територіальна громада (село Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області; розмір земельної ділянки: 1,9000 га; кадастровий номер 6125282300:01:001:0180; цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний акт є невід`ємною частиною договору оренди землі.(а.с.10 т.1).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року, виконаного судовим експертом Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18 червня 2021 року, який попереджувався про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у примірниках договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року з кадастровим номером - 6125282300:01:001:0180 та Акту приймання передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 11 т.1).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, не зважаючи на фактичне непідписання позивачем оспорюваних договору оренди земельної ділянки та акта приймання-передачі земельної ділянки від 20.03.2018, між сторонами склались фактичні договірні відносини, за якими позивач передала в оренду відповідачу належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180, а відповідач користувався такою земельною ділянкою та сплачував за це плату, яку позивач приймала до часу звернення до суду з даним позовом.

За таких підстав договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018, сторонами у якому зазначені ОСОБА_1 та ФГ «Баворовського», не може вважатися неукладеним.

А, тому суд не вбачав підстав для скасування рішення державного реєстратора від 02.04.2020, індексний номер 51861323, про державну реєстрацію права оренди ФГ «Баворовського» на зазначену земельну ділянку, номер запису про інше речове право 36157552, із припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на таку земельну ділянку, номер запису про інше речове право 36157552.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 вищевказаного Закону).

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»)

У частинах першій та п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 179/2192/19 (провадження № 61-3903св23) зазначено, що:

«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року зареєстрований 01 квітня 2020 року державним реєстратором Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А.В. на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). Індексний номер: 51861323 від 02 квітня 2020 року. При цьому, власником земельної ділянки із кадастровим номером 6125282300:01:001:0180 згідно вказаного договору є позивач ОСОБА_1 (а.с.18 т.1).

Однак, підписи від імені ОСОБА_1 у примірниках договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року з кадастровим номером - 6125282300:01:001:0180 та акту приймання передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта №СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року, виконаного судовим експертом Тернопільського НДЕКЦ МВС України (а.с. 11 т.1).

Слід зауважити, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався на те, що між сторонами склались фактичні договірні відносини, за якими позивач передала в оренду відповідачу належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180, а відповідач користувався такою земельною ділянкою та сплачував за це плату, яку позивач приймала до часу звернення до суду з даним позовом. А, тому договір оренди земельної ділянки від 20.03.2018, не може вважатися неукладеним.

Однак, належних, достовірних та достатніх доказів з приводу оплати орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 2018 по 2020 роки представник відповідача суду не надав.

Так, на підтвердження сплати орендної плати відповідачем надано довідку № 4 від 15.01.2021, в якій вказано, що ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід в розмірі 9560 грн., у 2019 році 9560 грн, у 2020 році 560 грн, а також те, що ФГ «Баворовського» з цих сум нарахувало та сплатило до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4449,60 грн та військовий збір в розмірі 370,80 грн.

Разом з тим відповідачем суду надано Додаток 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2018-2020 роки, з яких видно, що лише 13 березня 2024 року утримано та сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 4449,60 грн та військовий збір в розмірі 370,80 грн за спірний період (а.с. 35-44, т.2).

Проте як вбачається з листа ДПС від 09.02.2024 за № 2182/6/19-00-12-02-03, що ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2023 року жодних доходів не отримувала.

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 614/805/16-ц зроблено висновок, що нарахування орендної плати може бути підтверджено лише первинною обліковою бухгалтерською документацією.

Пунктом 2 статті 9 Закону України № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути: складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому довідка та відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору не є належними та допустимими доказами, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оскільки не містять зазначених необхідних даних, які підтверджують отримання орендної плати, і до того ж є суперечливими щодо дати сплати обов`язкових платежів, а відтак не є первинним документом в розумінні положень бухгалтерського обліку і не можуть належним чином свідчити про виконання ФГ «Баворовського» умов укладеного договору.

Щодо розписки від 11.11.2014, у якій зазначено, що позивач отримала 10000 грн авансу за орендну плату за земельний пай включно до 2019 року, а також зобов`язується не передавати нікому іншому в оренду свою земельну ділянку згідно з Державним актом серії ІІ-ТР № 005383 (а.с. 34, т.2), колегія суддів вважає, що вказана розписка не є належним доказом сплати відповідачем орендної плати, оскільки свідчить про отримання нею орендної плати в розмірі 10 000 грн, тобто вказана сума відповідає орендній платі приблизно за один рік, однак не зрозуміло за який, оскільки розписка датована 2014 роком.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів з приводу оплати орендної плати позивачу ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою в період з 2018 по 2020 роки, тому немає підстав вважати, що договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року був укладеним.

За таких обставин, оскільки договір оренди землі від 20 березня 2018 року є неукладеним, обставини, які б свідчили б про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), внаслідок чого кваліфікація договору як неукладеного виключалася, відсутні, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністюземельною ділянкою, площею 0,8976 га (кадастровий номер 6125282300:01:001:0180), яка розташована на території Великогаївської сільської територіальної громади (село Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено факт оплати орендної плати позивачу за користування земельною ділянкою в період з 2018 по 2020 роки, колегія суддів вважає, що існують правові підстави для задоволення позову, а тому слід скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51861323 державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 02 квітня 2020 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065042061252, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180 площею 1.8976 га, номер запису про інше речове право 36157552, припинивши державну реєстрацію речового права оренди фермерського господарства «Баворовського» на вказану земельну ділянку.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 2724, 80 гривень та витрат за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 900, 48 грн слід покласти на фермерське господарство "Баворовського".

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Козак Надія Василівна задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Баворовського", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51861323 державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 02 квітня 2020 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065042061252, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180 площею 1.8976 га, номер запису про інше речове право 36157552, припинивши державну реєстрацію речового права оренди ФГ «Баворовського» на вказану земельну ділянку.

Стягнути з Фермерського господарства "Баворовського" в користь ОСОБА_1 судові витрати за суд першої та апеляційної інстанції у розмірі 2724, 80 гривень та витрат за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 900, 48 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 липня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома