Рішення

від 03.04.2024 по справі 712/10764/21

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження № 2/712/ 65/24

Справа № 712/10764/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі КАПЛЯ А.С.

з участю адвоката ТАРАНЕНКА М.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Релігійної Організації «Релігійна Громада Святотроїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» (адреса: м. Черкаси, вул. Слави, 10), Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» (адреса:м.Черкаси,вул.Сумгаїтська 21/1) про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 2003 року працював у Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси на посаді священнослужителя, але 30.09.2013 року був звільненим у зв`язку з переходом на виборчу посаду Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

Також з 2013 року був прийнятий на роботу у Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Миколаївська Парафія Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси на посаду священнослужителя та Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви.

30.09.2018 року був фактично (без відповідних на те підстав) відсторонений від виконання своїх обов`язків, та за словами так званого новообраного Голови парафіяльної ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Яременка Олега Васильовича, який у свою чергу ніким не обирався, при цьому відповідних записів згідно чинного законодавства до трудової книги не були внесені, та наказ про звільнення не видавався.

Зазначає, що його було звільнено без виплати заробітної плати за весь період часу, зокрема, не виплачена заробітна плата з жовтня 2003 року по вересень 2013 року в розмірі 720000 грн.; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 28860 грн. в Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси; заробітну плату з вересня 2013 року по вересень 2018 року в розмірі 360000 грн.; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 14430 грн. в Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська Парафія Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси, яку просить стягнути з відповідачів на його користь.

Крім того, вважає, що його звільнення відбулося неправомірно, у зв`язку з чим просить поновити його на посаді священнослужителя та Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси». А також просить стягнути з Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська Парафія Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 210000 грн., зобов`язати відповідача внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки; а також стягнути з відповідачів пеню за користування коштами виходячи зі ставки НБУ в сумі 902394 грн. 74 коп.

Ухвалою від 09 листопада 2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання.

29 листопада 2021 року адвокатом відповідачів подано до суду відзиви на позовну заяву.

25 січня 2022 року позивачем подано уточненену позовну заяву.

26 травня 2022 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

15 червня 2022 року адвокатом відповідачів подано заперечення щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою суду від 12 січня 2023 року у задоволенні клопотання про роз`єднання позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали та просили стягнути на користь ОСОБА_2 з Релігійної Організації"Релігійнагромада Свято-Троїцькийкафедральний соборЧеркаської єпархіїУкраїнської православноїцеркви (православноїцеркви України)м.Черкаси" невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 293 842,55 грн., грошову компенсацію заневикористанідні відпустки в розмірі 94785,01грн., заборгованість по виплаті добових витрат пов`язаних з відрядженням до с. Суботів за період з 18.08.2005 по 13.05.2007 в розмірі 121348,30 грн., 10%від розміруборгу,за ставкоюНБ України,за користуваннякоштами, в розмірі

10 982,96 грн.; середній заробіток за час затримки у розрахунку за період з 30.09.2013 по 25.04.2022 у розмірі 665 648,85 гривень. Стягнути на користь ОСОБА_2 з Релігійної Організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 209 108 грн.; грошовукомпенсацію заневикористанідні відпустки в розмірі 27914,88грн.;10%від розміруборгу,за ставкоюНБ України,за користуваннякоштами, в розмірі 14 332,74 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2018 по 25.04.2022 у розмірі 263 245,95 грн.; а також визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 та поновити його на посаді священослужителя та Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси"; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди..

Адвокат відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 01.10.2003 року працював у Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси на посаді священнослужителя. 30.09.2013 року був звільненим у зв`язку з переходом на виборчу посаду Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, що підтверджено копією трудової книжки позивача (т. 1, а.с.195-196).

В позовній заяві позивач посилається на ту обставину, що за весь період його роботи в соборі в порушення вимог ст. 115 КЗпП України він не отримував заробітну плату та в день звільнення вона не була виплачена.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, позивач вважає, що борг по заробітній платі перед ним у відповідача Релігійної Організації «Релігійна Громада Святотроїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» складає 293 842,55 грн.

Крім того, позивач також вказав, що в період з 18.08.2005 по 13.05.2007 року він перебував у відрядженні та працював настоятелем парафії Святого пророка Іллі в с. Суботів (наказ про призначення від 18.05.2005, № 135 є/у, наказ про зняття від 13.05. 2007 № 284 є/у).

За період перебування у відрядженні йому не виплачувалась заробітна плата, а також не були відшкодовані витрати на відрядження. За період відрядження минуло 634 дні, з розрахунку 634 дні х 30 грн., заборгованість по виплаті добових витрат на відрядження складає 19 020 грн. Для розрахунку компенсаційних виплат, які пов`язані з затримкою виплат позивачу заборгованості, з врахуванням вимог постанови КМ України від 21.02.2001 року № 159, позивач провів розрахунок індексу інфляції, який станом на день розрахунку 25.04.2022 склав 6,380037. Станом на 25.04.2022 заборгованість відповідача щодо виплати ОСОБА_2 добових витрат пов`язаних з відрядженням до с. Суботів складає 121348,30 грн. (19020 х 6,380037= 121 348,30 грн.).

Окрім цього, ОСОБА_2 вказав, що за весь період його праці в РО "Релігійна громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (ПЦУ) м. Черкаси" він не перебував у відпустці. Позивач провів розрахунок, згідно якого вказав, що тривалість щорічної відпустки складає 24 календарні дні, за період з 01.11.2003 по 30.09.2013 роки підлягали компенсації на день звільнення 236 днів не використаної відпустки. Зазначив, що його дохід за останні 12 календарних місяців (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка була нарахована за цей період), що передували даті звільнення складає 15868 грн. Відповідно середньоденна заробітна плата складає 62,96 грн. з розрахунку 15868 /252. Компенсація розраховується на 236 днів невикористаної щорічної та додаткової відпустки, що дорівнює 62,96 х 236 = 14 856,56 грн. Враховуючи, що дані кошти позивачу не були виплачені в день звільнення за вимогами постанови КМ України 21.02.2001р.№ 159дані коштипідлягають індексації.Коефіцієнт споживчихцін станомна датупроведення розрахунку25.04.2022складає 6,380037,а отжепозивач вважає.що стягненнюпідлягає 94 785,01 грн.

Крім того, позивач також в позові вказав, що згідно вимог ст. 117 КЗпП України йому також має бути виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, розрахунок середнього заробітку позивачем проводився 25.04.2022. Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено в розмірі 6 500 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата становить 295,45 гривень, із розрахунку (6500+6500 / (21+23) = 295,45 грн. За період з 30.09.2013 року по 25.04.2022 року (день проведення розрахунку) минуло 2253 робочих дня. Тому вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 665648,85 гривень (із розрахунку 295,45 грн. х 2253 дня), який і підлягає до стягнення з відповідача 1 на його користь.

Окрім цього, позивач посилався на вимоги ст. 536 ЦК України, яка вказує, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплатити відповідні проценти, якщо інше не встановлено договором між особами. Відповідно до рішення Національного банку України від 09 грудня 2022 року № 608-рш "Про розмір облікової ставки" облікова ставка становить 10%. ОСОБА_2 зазначив, що за період його роботи в Релігійній Організації "Релігійна громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" йому не була виплачена заробітна плата в розмірі 75953,0 грн., компенсацію заневикористанідні відпустки в розмірі 14856,56 грн., а також добові витрати по відрядженню у сумі 19020 грн., що в сумі складає 109829,56 грн. Вважає, що дані кошти відповідач 1 використовував весь час заборгованості, а відповідно до ст. 536 ЦК України повинен сплатити відсотки за їх користування в сумі 10 982,96 грн., що складає 10%.

Відповідач 1 Релігійна Організації «Релігійна Громада Святотроїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» з зазначеними позовними вимогами не погодився та у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_2 із 2003 по 2005 та із 2009 по 2013 рік документально рахувався за відповідачем 1. Із 2005 по 2007 роки працював настоятелем у Свято-Іллінській парафії с. Субботів Чигиринського району. Підставою для переведення із Свято-Іллінської парафії с. Суботів Чигиринського району слугувало допущене грубе фінансове та етичне порушення позивачем щодо жителів с. Суботів. В подальшому у 2007 році по причині порушення фінансової дисципліни при настоятельстві Свято-Анатоліївської парафії позивач відсторонений від настоятельства цієї парафії та зарахований в штат Відповідача 1. Про що надано копії відповідних указів Черкаської єпархії Київського патріархату Української Православнї Церкви (т.1 а.с. 92-93, 96-98). Відповідач також вказав, що ОСОБА_2 за час роботи у відповідача 1, справно отримував кошти, перебував у основних щорічних відпустках, а після звільнення з позивачем був підписаний видатковий касовий ордер. Жодних претензій щодо виплати заробітної плати та грошової компенсації на момент звільнення у 2013 році позивач не мав. Жодних скарг чи заяв до відповідача 1 не було подано. Відповідач стверджує, що станом на дату звільнення провів із позивачем виплату всіх сум, що належать йому від організації. 17.11.2021 року за фатом встановлення відсутності фінансових документів щодо видачі ОСОБА_2 грошових коштів за період з 2003 по 2013 роки складено Акт про втрату документів № 1 від 17 листопада 2021 року та направлення звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення документів.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст.25Закону України«Про свободусовісті тарелігійні організації»релігійна організаціямає правоприймати нароботу громадян. Умовипраці встановлюютьсяза угодоюміж релігійноюорганізацією тапрацівником івизначаються трудовимдоговором,який укладаєтьсяу письмовійформі. Релігійнаорганізація зобов`язанав установленомупорядку зареєструватитрудовий договір. Утакому жпорядку реєструютьсядокументи,що визначаютьумови оплатипраці священнослужителів,церковнослужителів іосіб,які працюютьу релігійнійорганізації навиборних посадах. Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами профспілки.

Відповідно до ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст.75 КЗпП України передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідност. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 233КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Конституційний Суд України 15 жовтня 2013 року у справі №1-13/2013 №8-рп/2013 в аспекті конституційного звернення дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В даномувипадку,суд вважає,що позивачемсуду ненадано належнихдоказів,які бпідтверджували йогопозовні вимогидо Відповідача1 Релігійної Організації «Релігійна Громада Святотроїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси».

Так, позивач стверджує, що на протязі десяти років не отримував заробітну плату та не мав відпусток. При цьому, позивач протягом восьми років після звільнення жодним чином не звертався до відповідача із заявами чи скаргами щодо невиплати йому заробітної плати та інших компенсацій. Суд, не може взяти до уваги надані позивачем копію довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, видану Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області та відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, в якості підтвердження заборгованості по заробітній платі, оскільки дані довідки не містить в собі інформації щодо наявної заборгованості по заробітній платі позивача, не визначає її розмір, середньомісячний чи то середньоденний заробіток позивача, тощо. В той час як відповідно до даних ДПС позивачу за всі роки служби була виплачена заробітна плата в розмірі 56334 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не може слугувати належним доказом наявності заборгованості по заробітній платі та інших грошових компенсаціях.

Разом з цим, відповідач 1 стверджує, що на момент звільнення позивач отримав належні йому кошти. Актом від 17.11.2021 року № 1-А зафіксовано втрату документів, а саме видаткових касових ордерів від релігійної громади Свято-Троїцький собор Черкаси щодо видачі ОСОБА_2 грошових коштів за період з 2003 по 2013 роки.

Крім цього, суд також погоджується з доводами відповідача щодо відсутності обов`язку виплачувати відповідачем 1 грошових коштів за період з 2005 по 2007 роки, оскільки в даний період позивач був настоятелем самостійної парафії РА Парафія Святого пророка Іллі Черкаської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Суботів (код ЄДРПОУ 25583020) та РО релігійна громада Свято-Анатоліївської парафії (код ЄДРПОУ 21366248) та відповідно сам повинен був виплачувати собі заробітну плату та подавати звітність до ДПС.

Отже, виходячи із засад диспозитивності цивільного процесу, враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях та те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості Релігійної Організації «Релігійна Громада Святотроїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» перед позивачем по заробітній платі та інших грошових виплатах, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Релігійної Організації "Релігійна громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 293 842,55 грн., грошовукомпенсацію заневикористанідні відпустки в розмірі 94 785,01 грн., заборгованість по виплаті добових витрат пов`язаних з відрядженням до с. Суботів за період з 18.08.2005 по 13.05.2007 в розмірі 121348,30грн.,10%від розміруборгу,за ставкоюНБ України,за користуваннякоштами, в розмірі 10 982,96 грн.; середній заробіток за час затримки у розрахунку за період з 30.09.2013 по 25.04.2022 у розмірі 665 648,85 гривень., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача 2 Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» суд приходить до наступного.

Позивач в позовній заяві вказує, що 30 вересня 2013 року його було звільнено з роботи РО "Релігійна громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (ПЦУ) м. Черкаси" з посади священнослужителя в зв`язку з переведенням на виборну посаду Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України. Наступного дня приступив до роботи на вищевказаній посаді, де пропрацював до 30.09.2018 року. Також, за сумісництвом був прийнятий на роботу на посаду священнослужителя .

Позивач посилається на те, що без відповідних пояснень та законних підстав 30.09.2018 року його було відсторонено від виконання своїх обов`язків ОСОБА_4 (Керуючий Черкаською єпархією), але відповідні записи згідно чинного законодавства до його трудової книги не були внесені, та наказ про звільнення не видавався, парафіяльні збори про переобрання не збирались і рішення ніякого не приймалось. За період його роботи в Свято-Миколаївській парафії він не отримував заробітну плату.

Вказує, що відповідно до проведеного розрахунку, з врахуванням постанови КМУ № 159 від 21.02.2011 борг по заробітній платі перед позивачем у відповідача 2 Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» складає 209108 грн.

ОСОБА_2 також вказує, за весь період його праці в РО "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" він не перебував у відпустці. Виходячи з розрахунку, що тривалість щорічної відпустки складає 24 календарні дні, за період з 01.10.2013 по 30.09.2018 роки, позивач вважає, що підлягали компенсації на день звільнення 120 днів не використаної відпустки. Його дохід за останні 12 календарних місяців (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка була нарахована за цей період), що передували даті звільнення складає 43 107 грн. Відповідно середньоденна заробітна плата складає 173,12 грн. з розрахунку 43107 /249. Компенсація розрахована позивачем на 120 днів невикористаної щорічної та додаткової відпустки, що дорівнює 120 х 173,12 = 20774,40 грн. Вважає, що оскільки дані кошти не були виплачені в день звільнення за вимогами постанови КМ України 21.02.2001 р. № 159 вони підлягають індексації. Коефіцієнт споживчих цін станом на дату проведення розрахунку 25.04.2022 складає 1,343715, а отже вважає, що стягненню підлягає 27914,88 грн.

Крім того, позивач також в позові вказав, що згідно вимог ст. 117 КЗпП України йому також має бути виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, розрахунок середнього заробітку позивачем проводився 25.04.2022. Розрахунок середнього заробітку позивачем проводився 25.04.2022. Згідно Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено в розмірі 6 500 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 295,45 гривень, із розрахунку (6500+6500 / (22+22) = 295,45 грн. За період з 30.09.2013 року по 25.04.2022 року (день проведення розрахунку) минуло 891 робочий день. Отже вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 263245,95 гривень (із розрахунку 295,45 грн. х 891 день), який просить стягнути з відповідача 2 на його користь.

Окрім цього, позивач наголошує на тому, що його було звільнено без законних на те підстав, проте по сьогоднішній день не отримав наказу про звільнення, а також не був ознайомлений з підставами звільнення відповідно до вимог КЗпП України. Крім того, на посаду голови парафіяльної ради його було обрано загальними зборами парафіян і по сьогоднішній день йому не відомо, чи його було переобрано. Заяви про звільнення, ним не подавалося, тобто звільнення з роботи відбулось за ініціативи роботодавця. Вважає, що звільнення його з посади голови парафіяльної ради та священнослужителя Релігійної Організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" є протиправним, а тому просить поновити його на посаді.

Окрім цього, зазначає, що за період його роботи в Релігійній Організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" йому не була виплачена заробітна палата в сумі 122553 грн., а також компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 20774,4 грн., що складає 143327,4 грн. Дані кошти відповідач 2 використовував весь час заборгованості, а відповідно до ст. 536 ЦК України повинен сплатити відсотки за їх користування в сумі 14332,74 грн., що складає 10%.

Відповідач 2 Релігійна Організація "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" з зазначеними позовними вимогами н погодився та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач із 2015 по 2017 документально рахувався за відповідачем 2. Позивач справно отримував кошти, перебував у основних щорічних відпустках, після звільнення з позивачем був підписаний видатковий касовий ордер. Жодних претензій щодо виплати заробітної плати та грошової компенсації на момент звільнення у 2017 році позивач не мав. Жодних скарг та заяв до відповідача 2 не було подано. В той час, як відповідач 2 станом на дату звільнення провів із позивачем виплату всіх сум, що належать останньому від організації. 17.11.2021 за фактом встановлення відсутності фінансових та кадрових документів щодо видачі ОСОБА_2 грошових коштів за період із 2015 по 2017 роки складено Акт про втрату документів №1 та направлення звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення документів.

Частиною другоюстатті 233 КЗпП Українивизначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей21,94,233 КЗпП Українидає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин, з урахуванням положень статей77,81 ЦПК Українисаме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18).

З огляду настаттю 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті77,81 ЦПК України).

Так, позивач стверджує, що за весь час роботи у відповідача 2 не отримував заробітну плату та не мав відпусток. При цьому, позивач протягом тривалого часу після звільнення жодним чином не звертався до відповідача із заявами чи скаргами щодо невиплати йому заробітної плати та інших компенсацій. Суд, не може взяти до уваги надані позивачем копію довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, видану Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області та відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, в якості підтвердження заборгованості по заробітній платі, оскільки дані довідки не містять в собі інформації щодо наявної заборгованості по заробітній платі позивача, не визначає її розмір, середньомісячний чи то середньоденний заробіток позивача, тощо.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не може слугувати належним доказом наявності заборгованості по заробітній платі та інших грошових компенсаціях.

Разом з цим, відповідач 2 стверджує, що на момент звільнення позивач отримав належні йому кошти. Актом від 17.11.2021 №1-А зафіксовано втрату документів, а саме видаткових касових ордерів та кадрових документів від відповідача 2 за період із 2013 по 2017 роки, час коли позивач був настоятелем храму та самостійно вирішував питання фінансового-господарської діяльності, в тому числі із нарахуванням та виплати заробітної плати, що передбачено Статутом релігійної громади.

В даномувипадку,суд вважає,що позивачемсуду ненадано належнихдоказів,які бпідтверджували йогопозовні вимогидо Відповідача2 Релігійної Організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси". Зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог про розмір заробітної плати та розмір по її заборгованості за спірний період, у наслідок чого є не підтвердженим і розрахунок про стягнення заробітної плати з урахуванням індексу інфляції та інших грошових виплат.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Релігійної Організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 209 108 грн.; грошовукомпенсацію заневикористанідні відпустки в розмірі 27914,88грн.;10%від розміруборгу,за ставкоюНБ України,за користуваннякоштами, в розмірі 14 332,74 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2018 по 25.04.2022 у розмірі 263 245,95 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення ОСОБА_2 на посаді священослужителя та Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" суд зазначає наступне.

Згідно Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси", а саме п. 3.2.1 визначено, що Вищим органом управління Парафії є парафіяльні збори, очолювані настоятелем. Парафіяльні збори складаються з усіх членів Парафії, включення в реєстр членів Парафії, крім тих, що перебувають під забороною чи церковним осудженням, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

П. 3.2.4 Статуту, зокрема, визначено, що Парафіяльні збори, з числа членів Парафії обирають та звільняють голову та членів парафіяльної ради. П. 3.3.1 Статуту вказує, що Голова та члени парафіяльної ради обираються парафіяльними зборами строком на три роки. Голова та члени парафіяльної ради можуть бути переобрані. Єпархіальний архієрей має право своїм указом тимчасово призупинити повноваження голови або члена парафіяльної ради у разі, якщо останній не визнає або порушує церковні канони, положення Статуту Православної Церкви України або цього Статуту, з подальшим вирішенням питання про звільнення такого голови або члена парафіяльної ради парафіяльними зборами.

А отже, згідно Статуту повноваження щодо обрання, відсторонення чи звільнення Голови парафіяльної ради надано саме Парафіяльним зборам.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

Так, частина перша статті 233 КЗпП України підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників.

Разом з тим ця стаття встановлює виняток для спорів про звільнення.

Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі.

Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, в тому числі трудового.

В пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що встановлені статтями228,233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін; у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк; передбаченийст. 233 КЗпП Українимісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору; якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав; оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Позивач звільнився від відповідача 2 у 2017 році, що також підтверджено Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, наданими позивачем (т.1а.с.38-39), в той час як позов подано у 2021 році. При цьому, клопотання про поновлення такого строку позивачем не заявлялося.

Після звільнення, позивач відповідно до відомостей ДПС працював в ОСББ "Парковий м. Черкаси» (код ЄДРПОУ 4525166).

Крім того працював настоятелем в парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району, Черкаської області, з якої був звільнений та заборонений у священнослужінні (т.1 а.с.83).

Відтак, позовні вимоги що стосуються поновлення на роботі заявлені з пропуском строку звернення, за відсутності підстав для поновлення.

Щодо відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити наступне.

Статтями23,1167 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995(з наступним змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Як зазначено у п. 9 вказаної Постанови, Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Між тим, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2021 у справі № 766/21131/18 (провадження № 61-18770св19), аналіз положень статей11та23 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

В даному випадку, позивачем не доведено неправомірність дій відповідачів по відношенню до позивача. При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від позовних вимог про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому підстави для її задоволення також відсутні.

Оскільки в задоволені позовних вимог відмовлено повністю, відповідност. 141 ЦПК Українипонесені позивачем судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 74, 75, 116, 233 КзПП України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_5 у задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повнийтекст судовогорішення складено 15 квітня 2024 року.