Постанова

від 05.04.2024 по справі 910/9688/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2024 р. Справа№ 910/9688/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023, повний текст якого складений 27.11.2023,

у справі № 910/9688/23 (суддя Чинчин О.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Е.Р.І.»

про стягнення заборгованості у розмірі 121 234 грн. 73 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Е.Р.І.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС»

про стягнення заборгованості у розмірі 83 822 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Е.Р.І.» (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача основний борг в сумі 81 638,00 грн. за виконані за договором на виконання робіт зі створення веб-сайту «Emery» №ВС/310821/1 від 31.08.2021, але неоплачені роботи, пені в сумі 12 704,21 грн., інфляційних втрат в сумі 23 691,86 грн. та 3 % річних в сумі 3 200,66 грн. Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 11 061,73 грн.

Відповідач проти задоволення первісного позову заперечив, пославшись на невиконання позивачем робіт за спірним договором, з огляду на що відповідач в односторонньому порядку розірвав спірний договір.

За таких обставин відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив стягнути з позивача перерахований на виконання умов договору на виконання робіт зі створення веб-сайту «Emery» №ВС/310821/1 від 31.08.2021 аванс в сумі 62 544,00 грн., а також 3 % річних в сумі 2 754,52 грн. та інфляційні втрати в сумі 18 554,14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9688/23:

- у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено у повному обсязі,

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Е.Р.І.» присуджено заборгованість у розмірі 62 544,00 грн., 3% річних у розмірі 2 601,14 грн., інфляційні у розмірі 17 915,57 грн. та судовий збір у розмірі 2 659,60 грн., в в іншій частині позову відмовив.

При розгляд спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що:

- за умовами спірного договору: термін виконання робіт складається з 4 (чотирьох) основних етапів, передбачених Календарним планом (Додаток №2, що є невід`ємною частиною договору), а етап 1. Концепт складається з етапів: етап 1.1. Технічне завдання (ТЗ): складання/уточнення, редагування та узгодження ТЗ, основні результати робіт - Доопрацьоване Т3, у якому будуть зазначені всі істотні вимоги до функціонала на основі алгоритму кроків користувацького сценарію;

- виконання кожного наступного підетапу робіт за етапом 1 є можливим лише після затвердження попереднього підетапу робіт й якщо сторони не погодили результат першого проміжного етапу, неможливо перейти до другого проміжного етапу та не погодивши другий, неможливо перейти до третього проміжного етапу, оскільки роботи зі створення сайту є послідовно пов`язаними, й виконуються одна за одною, що закріплено в пункті 2.14 спірного договору;

- позивач був зобов`язаний виконати роботи за етапом 1.1. у строк 27.09.2021 - 29.09.2021 (з моменту здійснення попередньої оплати 10.09.2021 + 3 робочі дні), роботи за етапом 1.2. у строк 10 - 18 роб. днів після закінчення (затвердження) результатів робіт підетапу 1.1 (Т3), роботи за етапом 1.3 у строк 4 - 5 роб. днів після закінчення (затвердження) прототипу головної на підетапі 1.2, а взагалі роботи за 1 етапом виконання робіт у строк по 15.10.2021 - 01.11.2021;

- матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, ГПК України на підтвердження виконання робіт за Етапом 1.1. Технічне завдання (ТЗ): складання/уточнення, редагування та узгодження ТЗ, надіслання на адресу відповідача результатів виконаних робіт й їх прийняття шляхом затвердження сторонами доопрацьованого Т3 у строки, визначені умовами спірного договору;

- представниками сторін у поданих заявах по суті спору не заперечувалося, що на виконання умов спірного договору позивач розпочав виконання робіт за етапом 1 з виконання підетапу 1.2. Прототипування, що є недопустимим.

При цьому судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження позивача про те, що він виконав роботи за першим етапом, визначеним у Календарному плані (Додаток №2 до Договору), які відповідають технічному завданню, погодженому сторонами в Додатку №1 до спірного договору та про те, що сторонами було змінено порядок виконання робіт (проміжних етапів) по етапу 1, зауваживши на тому, що за умовами спірного договору зміни до останнього вносяться шляхом укладення додаткових угод, викладених письмово та скріплених підписами і печатками сторін, проте матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження укладення сторонами додаткових угод до спірного договору в частині зміни порядку виконання робіт (проміжних етапів) по етапу 1.

Суд першої інстанції встановив, що всупереч умов спірного договору позивачем не були виконані роботи згідно з Календарним планом на виконання робіт з розробки веб-сайту «Emery», зокрема, за етапом 1.1. Технічне завдання (ТЗ) у повному обсязі у строк по 29.09.2021, тобто порушено умови вказаного договору в частині граничного строку виконання робіт за першим підетапом Етапу 1 та зазначив, що, з огляду на вказане, судом не досліджується питання належного виконання умов спірного договору за етапом 1.2. Прототипування й за етапом 1.3. Дизайн Головної сторінки сайту, оскільки приступати до виконання вказаних етапів робіт позивач міг лише після завершення етапу 1.1. Технічне завдання (ТЗ), чого останнім зроблено не було.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання спірного договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак такий договір вважається розірваним в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України без згоди на те іншої сторони з моменту отримання позивачем від відповідача листа №01/2022 від 13.01.2022.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивачем порушено умови Договору в частині строку виконання робіт за етапом 1, спірний договір припинив свою дію 02.02.2022, а відповідач, в свою чергу, не прийняв виконані позивачем роботи за підетапами 1.2, 1.3, у зв`язку з порушенням порядку їх виконання, суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову.

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 2 ст. 849 ЦК України у сукупності з приписами ст. 1212 ЦК України, оскільки припинення договору за односторонньою відмовою замовника від договору у даному випадку надає йому право на повернення сплаченого за таким правочином авансового платежу в заявленій сумі;

- позивачем не доведено виконання робіт по спірному договору на сплачену відповідачем суму попередньої оплати у розмірі 62 544,00 грн., а відтак, враховуючи розірвання такого договору, позивач зберігає вказані грошові кошти без достатніх правових підстав, що свідчить про наявність підстав для повернення позивачем відповідачу вказаних коштів;

- враховуючи порушення строку повернення передоплати, відповідач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, проте при їх розрахунку відповідачем невірно визначено початок періоду прострочення, з огляду на що вказані вимоги підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за загальний період прострочки з 17.02.2022 по 07.07.2023 у розмірі 2 601,14 грн. та 17 915,57 грн., відповідно.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9688/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС» про стягнення грошових коштів, а в задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Е.Р.І.» відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й суді першої інстанції, а саме на те, що сторонами було погоджено зміну порядку виконання робіт та додатково зауважив на тому, що:

- результат роботи за проміжним етапом 1.1 (уточнене технічне завдання) було передано на приймання 10.01.2022 в електронному вигляді разом зі звітом за етапом І в он-лайн мессенджені «Телеграм»;

- за умовами спірного договору результат робіт по етапу 1.2 має пріоритет над технічним завданням;

- роботу було розпочато своєчасно з 15.09.2021, повідомлення про це міститься у матеріалах справи; змінений порядок виконання та надання результатів за проміжними етапами етапу І, застосовано внаслідок порушення відповідачем умов п.3.4.1, 3.4.4 та 2.18 спірного договору, з урахуванням ст. 615 та ст. 526 ЦК України, як те передбачено порядком виконання робіт згідно п.2.2 спірного договору, для дотримання загальних термінів етапу І зазначених у п.2.4 спірного договору для виконання ст.530 ЦК України. Отже, роботи за першим етапом закінчено у строк зазначений у п.2.4 спірного договору - 33 робочих дні. При цьому внаслідок порушення кількості ітерацій правок, зазначених у п.2.18 спірного договору (3 замість 2, тобто +1) та ініціації відповідачем доробок до прототипів (проміжний етап 1.2), згідно п.5.2 спірного договору, апелянт звільняється від відповідальності за порушення строків виконання проміжних етапів зазначених в Календарному плані, тому апелянт частково звільняється від зобов`язань, зокрема, щодо порядку робіт, через численні порушення з боку відповідача, який допустив порушення умов та своїх зобов`язань за спірним договором (п.3.4.1, п.3.4.4, п.2.18 та п.3.3.3), що унеможливлювали його дотримання, згідно календарного плану, тому було застосовано порядок надання уточненого ТЗ або Додаток №1.1 (результат проміжного етапу 1.1), згідно п.2.2. Всі правки надані відповідачем згідно п.2.14-2.18 спірного договору впроваджено, тому згідно п.2.19 спірного договору робота вважається виконаною належним чином та підлягає оплаті. Тому, згідно наведеного вище та враховуючи положення ч.4 ст.849 ЦК України, відповідач може відмовитись від договору при цьому має сплатити виконані роботи на момент розірвання, що також зазначено у п.3.3.2 спірного договору.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази, а саме засвідчені переклади: додатку № 2 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Прототипи (UX) проміжний етап 1.2; додатку № 3 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 UI - дизайн Головної сторінки проміжний етап 1.3; додатку № 4 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Уточнене технічне завдання проміжний етап 1.1; додатку № 6 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Звіт за результатами робіт та фактичними трудовитратами (годин) на виконання робіт.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023, справу № 910/9688/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9688/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9688/23.

04.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9688/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

26.01.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому останній просить розгляд апеляційної скарги здійснювати у судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

08.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що апелянтом не надано жодних доказів необґрунтованості судового рішення, не вказано на порушення процесуальних норм та не доведено неправильне застосування норм матеріального права, в той час як судом першої інстанції вірно встановлені всі обставини справи та надано їм належну оцінку, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

20.02.2024 до суду від апелянта надійшли письмові пояснення, в яких він додатково зауважив на тому, що:

- у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач не оскаржував та не спростував порушення ними умов спірного договору (3.4.1, 3.4.4) внаслідок відсутності його уповноваженого представника, протягом більшої частини термінів проміжного етапу 1.1 (з 16.09.2021 по 04.10.2021) та частково термінів проміжного етапу 1.2, що унеможливлювали виконання етапу 1.1 згідно порядку та термінів передбачених Календарним планом (Додаток №2 до спірного договору) та згідно статей 615, 529 ЦК України це звільняє апелянта частково від обов`язків, зокрема дотримання порядку виконання робіт за проміжними етапами етапу І передбачених Календарним планом;

- замість додатка №1.1 роботи з проміжних етапів 1.2, 1.3 виконувались згідно з ТЗ (додатком №1), що передбачено п.2.2 спірного договору та керуючись також зазначеними в апеляційній скарзі пунктами спірного договору (п.3.1.2, 3.1.10, 3.2.4, 3.3.3, 3.4.5, 4.1, 5.2, 7.1), які встановлюють, що додаток 1.1. є лише уточненням до додатку №1 та не може виходити за його рамки, а якість повинна відповідати додатку 1;

- обставини, що виникли та не заперечні відповідачем, внаслідок унеможливлення дотримання порядку виконання проміжних етапів за Календарним планом, стали підставою для застосування порядку надання та затвердження ТЗ Додатку №1.1 (що є результатом відповідного проміжного етапу 1.1), передбаченого згідно п.2.2 спірного договору, тому не вимагали підписання додаткових угод.

04.03.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач додатково зауважив на тому, що:

- апелянт посилається на те, що ним було запропоновано змінений порядок дій щодо виконання спірного договору, проте жодних доказів такого пропонування та акцептування такої пропозиції відповідачем не було надано на жодному з етапів судового розгляду;

- на даний час відповідачем так і не було отримано технічного завдання.

25.03.2024 до суду від апелянта надійшли письмові пояснення, в яких він додатково зауважив на тому, що:

- він проінформував відповідача про змінений порядок виконання робіт 16.09.2021 року у відповідь на повідомлення відповідача про його подальшу відсутність та неможливість працювати за проектом з 23.09.2021 по невизначений термін (відповіді відповідача на уточнення термінів відсутності не було отримано), підтвердження чого міститься у матеріалах справи;

- відповідачем не було надано суду в якості доказів, жодної ітерації письмових зауважень до робіт (п.2.17. та 2.18 спірного договору), які б не були виконані апелянтом, згідно умов спірного договору, що додатково підтверджує виконання робіт апелянтом належним чином і ухилення відповідача від їх оплати.

Щодо доданих апелянтом до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме засвідчених перекладів додатку № 2 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Прототипи (UX) проміжний етап 1.2; додатку № 3 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 UI - дизайн Головної сторінки проміжний етап 1.3; додатку № 4 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Уточнене технічне завдання проміжний етап 1.1; додатку № 6 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Звіт за результатами робіт та фактичними трудовитратами (годин) на виконання робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що апелянт додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Апелянт не наводять жодних причин неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує апелянту на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду засвідчені переклади додатку № 2 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Прототипи (UX) проміжний етап 1.2; додатку № 3 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 UI - дизайн Головної сторінки проміжний етап 1.3; додатку № 4 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Уточнене технічне завдання проміжний етап 1.1; додатку № 6 до листа № 1/вих. від 02.02.2022 Звіт за результатами робіт та фактичними трудовитратами (годин) на виконання робіт, як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

У періоди із 10.03.2024 по 13.03.2024 та з 28.03.2024 по 31.03.2024 суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні, а у періоди з 14.03.2024 по 27.03.2024 та з 01.04.2024 по 04.04.2024 - у відпустці.

Станом на 05.04.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

31.08.2021 позивач (виконавець) та відповідач (замовник) уклали договір на виконання робіт зі створення веб-сайту «Emery» №ВС/310821/1 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором, виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника роботи по створенню веб-сайту (Веб-сайт) на підставі технічного завдання (далі - Т3), узгодженого сторонами, та розміщення його в мережі «Інтернет» (далі - роботи), а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх в розмірі та порядку, передбаченому договором.

Результатом виконуваних за договором робіт є створення веб-сайту, що відповідає вимогам Т3, і розміщення його в мережі «Інтернет». (п. 1.2. Договору).

У п. 2.1 Договору сторони погодили, що виконавець приступає до виконання робіт за договором після його підписання сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання передоплати відповідно до п.4.2. даної угоди.

Згідно з п.2.2 Договору перелік виконуваних робіт і вимог до них затверджується сторонами в Т3, підписаному виконавцем і замовником, після завершення етапу. 1. (Концепт) робіт, яке є невід`ємною частиною цього договору (в подальшому Додаток №1.1), на підставі попереднього Т3, що додається до Договору (Додаток № 1).

Т3 до Договору (Додаток №1.1) вважається затвердженим після викладу його письмово в двох примірниках та підписання сторонами в тому ж порядку, що і даний договір, і передачі по одному примірнику виконавцю та замовнику. (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору термін виконання робіт складається з 4 (чотирьох) основних етапів, передбачених Календарним планом (Додаток №2, що є невід`ємною частиною договору), який виконуються в наступному порядку:

- перший етап робіт виконується виконавцем протягом 22 (двадцяти двох) - 33 (тридцяти трьох) робочих днів, без урахування прийняття, у т.ч. проміжних етапів, з дня підписання договору, за умови отримання передоплати першого етапу виконання робіт, згідно п. 4. 2. договору;

- другий етап робіт виконується виконавцем протягом 22 (двадцяти двох) - 33 (тридцяти трьох) робочих днів з дня підписання договору, за умови отримання оплати всіх виконаних робіт першого етапу та передоплати другого етапу виконання робіт, згідно п. 4.2 Договору;

- третій етап робіт виконується виконавцем протягом 22 (двадцяти. двох) - 33 (тридцяти трьох) робочих днів з дня підписання договору, за умови отримання оплати другого етапу та передоплати третього етапу виконання робіт, згідно п. 4.2 Договору;

- четвертий етап робіт виконується Виконавцем протягом 33 (тридцяти трьох) - 55 (п`ятдесяти п`яти) робочих днів з дня підписання договору, за умови отримання оплати другого етапу та передоплати третього етапу виконання робіт, згідно п. 4.2 Договору.

Згідно з п. 2.9 Договору загальний термін виконання робіт по створенню веб-сайту та розміщення його в мережі «Інтернет» орієнтовно складає від 99 робочих днів до 154 робочих днів, без урахування приймання. Виконавець має право виконати роботи і надати їх результат достроково. При достроковому виконанні робіт за етапом невикористані робочі дні зараховуються на користь наступного етапу (-iв), a виконавець має право використати їх за необхідності.

Відповідно до п. 2.10 Договору замовник підтверджує, що всі істотні аспекти щодо реалізації вказано ним у Т3. Всі аспекти не зазначені в Т3 виконуються на розсуд виконавця. У разі якщо реалізація Виконавця щодо аспектів не зазначених у Т3 не влаштовує замовника та в нього з`явились додаткові уточнення до реалізації пунктів не зазначені в Т3, а також всі суб`єктивні правки замовника по моментам не описаним конкретно в ТЗ виконуються за доплату, згідно п.3.3.3 Договору.

У п. 2.13 Договору визначено, що після виконання останнього етапу робіт за договором виконавець відправляє на вказаний у реквізитах сторін e-mail замовника дані доступу до адміністративної панелі веб-сайту, розміщеного на сервері виконавця.

Згідно з п. 2.13 Договору протягом 3 робочих днів замовник здійснює приймання результатів за кожним проміжним етапом в межах одного з основних етапів створення сайту. За наявності зауважень замовник надсилає виконавцю їх список у письмовій формі, оформлену належним чином в табличному форматі (далі - ітерацію), наданому виконавцю. При цьому час на приймання замовником результатів проміжних етапів не враховуються у строки виконання етапу.

Протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання результатів робіт за кожним етапом, замовник перевіряє їх згідно Т3. При наявності обґрунтованих зауважень, замовник надсилає на адресу виконавця в зазначений строк ітерацію письмових зауважень до робіт. При цьому час на приймання замовником результатів етапів та прийняття рішень за кожним етапом не враховуються у строки виконання етапу. (п.2.15 Договору)

Після отримання в порядку і в терміни, передбачені п. 2.12.-2.13. Договору, зауважень до виконаних робіт, виконавець протягом 3 (трьох робочих днів після їх отримання розглядає зауваження і в разі їх підтвердження усуває недоліки роботи протягом 5 (п`яти) робочих днів, якщо виконавцем не обумовлено іншого терміну необхідного йому для їх усунення, виходячи з їх трудоємності. Виконавець надсилає письмове повідомлення про усунення зауважень або їх обґрунтоване відхилення будь-яким зручним способом. При цьому в рамках вказаного у п.4.2 бюджету виконуються лише об`єктивні правки по моментам реалізація яких не відповідає вказаній у ТЗ. (п. 2.16 Договору).

Пунктом 2.17 Договору передбачено, що у разі усунення виконавцем недоліків роботи в порядку, передбаченому п.2.14 Договору, і відсутності зауважень замовника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту повідомлення останнього про усунення недоліків, робота вважається виконаною належним чином і підлягає оплаті.

Пунктом 2.18 Договору передбачено, що у разі повторної заяви замовником зауважень до роботи, сторони застосовують процедуру, передбачену п. 2.12- 2.15 Договору, але не більше 2 (двох) разів. У разі повторної заяви замовником зауважень (зміна реалізації) до виконаних згідно першої постановки правок, такі зауваження виконуються за погодження виконавцем за доплату, згідно п. 3.3.3 Договору. При цьому, виконання будь-яких моментів не передбачених Т3 (доробок) здійснюється за окрему плату згідно п.3.3.3 на розсуд виконавця під час правок етапу робіт (та вказується у його рахунок) або після виконання робіт за даним договором (згідно додаткової угоди), та не може впливати на прийняття замовником результатів робіт за Договором. У разі наявності у результатах прийнятих замовником робіт за етапом відхилень від Т3, внаслідок доробок ініційованих замовником, затверджені результати робіт мають вищий пріоритет за Т3, але не звільняють Замовника від оплати доробок, що виникли у зв`язку з цим.

Після виконання робіт за Договором і усунення можливих зауважень за Т3 в порядку, передбаченому п. 2.14-2.16 Договору, робота вважається виконаною належним чином підлягає оплаті, а виконавець направляє на адресу, зазначену в реквізитах замовника (далі - адреса замовника) цінним листом з описом вкладення та повідомленням про доставку або іншим способом, що гарантує підтвердження відправки Акта виконавцем та / або його отримання замовником два примірника акта здачі-приймання виконаних робіт (далі - Акт) та рахунок на оплату етапу, згідно переліку наданих виконавцем фактично отриманих на кінець етапу: трудовитрат на виконаних робіт по Т3, а також (за наявності) трудовитрат на додаткові роботи понад Т3, неустойки та штрафи, згідно п. 5.3-5.5 (п.2.19 Договору).

Згідно з п.2.20 Договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Актів замовник зобов`язується підписати їх і надати виконавцю один екземпляр Акту способом, що гарантує його отримання виконавцем.

У разі відсутності замовника за адресою, вказаною в реквізитах, і відсутності відомостей про зміну місця знаходження замовника, або неотримання / не підписання актів наданих згідно п.2.17, чи не відправки виконавцю його примірника акту згідно п.2.18, спрямовані на адресу замовника рахунки, Акти та інші документи, що стосуються договору і порядку його виконання сторонами, вважаються отриманими та підписаними замовником, а обов`язки замовника, що виникли в зв`язку з цим - підлягають виконанню. У разі оплати замовником рахунку та відсутності підписаного ним Акту, Акти вважаються отриманими та підписаними замовником, а роботи виконаними належним чином і прийнятими. (п. 2.21 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата робіт за договором здійснюється в наступному порядку:

- оплата першого етапу робіт здійснюється замовником шляхом внесення передоплати розмірі 62 541,00 грн. протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору, і оплати різниці трудовитрат в розмірі до 87 765,00 грн. за Т3, а також доробок (за наявності) згідно фактичних трудовитрат та п.3.3.3, протягом 5 робочих днів після прийняття замовником робіт першого етапу в порядку, передбаченому п. 2.12 - 2.17 Договору;

- оплата другого етапу робіт здійснюється замовником шляхом внесення передоплати у розмірі 44 118,00 грн. протягом з робочих днів з моменту закінчення першого етапу робіт і оплати в розмірі до 62 248,00 грн. (шістдесят дві тисячі двісті сорок вісім гривень 00 коп.) за Т3, а також доробок (за наявності) згідно фактичних трудовитрат та п.3.3.3, протягом 5 робочих днів після прийняття замовником робіт другого етапу в порядку, передбаченому п. 2.12. - 2.17. Договору.

- оплата третього етапу робіт здійснюється замовником шляхом внесення передоплати в розмірі 78 143,00 грн. протягом 5 робочих днів з моменту закінчення другого етапу робіт і оплати в розмірі до 104 506,00 грн. (сто чотири тисячі п`ятсот шість гривні 00 коп.) за Т3, а також доробок (за наявності) згідно фактичних трудовитрат та тарифу за п. 3.3.3, протягом 5 робочих днів після прийняття замовником робіт третього етапу в порядку, передбаченому п.2. 12 - 2.17 Договору;

- оплата четвертого етапу робіт здійснюється замовником шляхом внесення передоплати в розмірі 224 141,00 грн. протягом 5 робочих днів з моменту закінчення третього етапу робіт і оплати в розмірі до 302 425,00 грн. (триста дві тисячі чотириста двадцять п`ять гривні 00 коп.) за Т3, а також доробок (за наявності) згідно фактичних трудовитрат та тарифу за п.3.3.3, протягом 5 робочих днів після прийняття замовником робіт третього етапу в порядку, передбаченому п.2.12. - 2.17. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору виконавець виставив замовнику рахунок №ВС/310821/1-1 від 31.08.2021 на суму 62 544,00 грн., який був сплачений останнім 10.09.2021, що сторонами не заперечується та підтверджується платіжною інструкцією №54 від 10.09.2021.

Замовник зазначає про те, що:

- на виконання умов Договору він виконав роботи за першим етапом, визначеним у Календарному плані (Додаток №2 до Договору), які відповідають технічному завданню, погодженому сторонами в Додатку №1 до Договору, а саме проміжний етап 1.1 було погоджено та затверджено підписами сторін 31.08.2021, що є Додатком №1 до Договору;

- 27.10.2021 згідно з календарним планом замовнику було надіслано в он-лайн месенджері «Telegram» проміжний етап 1.2. Прототипування, який був погоджений замовником 15.12.2021 після його правок, після чого було внесено уточнення до затвердженого Технічного завдання (проміжний етап 1.1.);

- 10.01.2022 виконавець приступив до 3 проміжного етапу 1.3 Дизайн Головної сторінки сайту, який було надіслано замовнику для приймання в онлайн месенджері 16.12.2021 та після виконання першої ітерації правок - 30.12.2021, а після впровадження другої ітерації правок - 18.01.2022 та продубльовано електронною поштою 19.01.2022;

З матеріалів справи слідує, що:

- замовник у листі №01/2022 від 13.01.2022 повідомив виконавця про порушення строку виконання робіт, неприйняття Акту виконаних робіт від 11.01.2022, про недоцільність подальшої співпраці на підставі п.3.3.2 Договору та надіслав проект договору про розірвання Договору, у відповідь на який останній листом №1/вих від 02.02.2022 повідомив замовника про виконання робіт за договором за першим етапом й вимагав здійснення оплати за виконані роботи, додавши до листа Акт прийому - передачі виконаних робіт №1 від 02.02.2022 на суму 144 182,00 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 04.02.2022, фіскального чеку, накладної;

- претензією №0402-22 від 04.02.2022 замовник вимагав від виконавця повернути сплачені грошові кошти у розмірі 62 544,00 грн.;

- запереченнями №1002-22 від 10.02.2022 замовник повідомив виконався про те, що Договір є розірваним 19.01.2022, а тому Акт прийому - передачі виконаних робіт №1 від 02.02.2022 не приймається до розгляду;

- у відповідь на вказані заперечення замовник листом №3/вих від 06.05.2022 повідомив виконавця про виконання умов Договору та необхідність здійснення оплати за фактично виконані роботи, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 01.06.2022, фіскального чеку, накладної.

Виконавець зазначає про те, що ним у повному обсязі виконані роботи по першому етапу, а відтак він має право на отримання плати за такі роботи та, з огляду на вказане він звернувся до суду з первісний позовом у якому просив стягнути з замовника основний борг в сумі 81 638,00 грн., пеню в сумі 12 704,21 грн., інфляційні втрати в сумі 23 691,86 грн. та 3 % річних в сумі 3 200,66 грн.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, замовник зазначав, що виконавець не мав права приступати до наступних проміжних етапів до моменту розробки ТЗ Додатку №1.1 - технічного завдання, а тому останній всупереч умов Договору не здійснив виконання робіт у передбачені договором строки.

За таких обставин замовник звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив стягнути з позивача перерахований на виконання умов Договору аванс в сумі 62 544,00 грн., а також 3 % річних в сумі 2 754,52 грн. та інфляційні втрати в сумі 18 554,14 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовив, а зустрічний задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, положення як ГК України, так і ЦК України допускають односторонню відмову від договору у випадку якщо це передбачено договором, або законом.

Відповідно ст. 849 ЦК України:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).

У статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Згідно з п.3.3.2 Договору у разі недоцільності подальшої співпраці замовник має право достроково розірвати договір до закінчення повного виконання робіт, письмово попередивши про це виконавця не пізніше ніж за 10 робочих днів, при цьому підлягають оплаті всі виконані виконавцем на момент розірвання договору роботи, за умови їх відповідності Т3. Дострокове розірвання договору оформлюється додатковою угодою сторін до договору.

Отже, як у ЦК України, так і у Договорі сторонами погоджено можливість дострокового припинення/розірвання Договору у односторонньому порядку на вимогу замовника, проте у такому випадку замовник має виплатити виконавцю вартість фактично виконаних останнім на момент розірвання Договору робіт.

Як встановлено вище, замовник у листі №01/2022 від 13.01.2022 повідомив виконавця про порушення строку виконання робіт, неприйняття Акту виконаних робіт від 11.01.2022, про недоцільність подальшої співпраці на підставі п.3.3.2 Договору та надіслав проект договору про розірвання Договору.

При цьому, хоча відповідна додаткова угода сторонами підписана не була, виконавець не заперечив проти того, що Договір є розірваним, що свідчить про те, що щодо вказаного сторонами досягнуто згоду, а відтак суд першої інстанції цілком вірно встановив, що Договір вважається розірваним в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України без згоди на те іншої сторони з моменту отримання виконавцем листа №01/2022 від 13.01.2022 (факт отримання вказаного листа виконавець визнав у листі №1/вих від 02.02.2022 - примітка суду).

Водночас для вирішення по суті як первісного, так і зустрічного позовів слід встановити обсяг виконаних виконавцем за Договором робіт станом на дату розірвання Договору.

Вказане відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, згідно з якою договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець приступає до виконання робіт за договором після його підписання сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання передоплати відповідно до п.4.2. даної угоди.

Як встановлено вище, на виконання умов Договору виконавець виставив замовнику рахунок №ВС/310821/1-1 від 31.08.2021 на суму 62 544,00 грн., який був сплачений останнім 10.09.2021, що сторонами не заперечується та підтверджується платіжною інструкцією №54 від 10.09.2021.

Згідно з ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Таким чином, враховуючи п. 2.1 Договору виконавець був зобов`язаний приступити до виконання робіт за Договором у строк по 15.09.2021.

Згідно з п.2.2 Договору перелік виконуваних робіт і вимог до них затверджується сторонами в Т3, підписаному виконавцем і замовником, після завершення етапу. 1. (Концепт) робіт, яке є невід`ємною частиною цього договору (в подальшому Додаток №1.1), на підставі попереднього Т3, що додається до Договору (Додаток № 1).

Т3 до Договору (Додаток №1.1) вважається затвердженим після викладу його письмово в двох примірниках та підписання сторонами в тому ж порядку, що і даний договір, і передачі по одному примірнику виконавцю та замовнику. (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору термін виконання робіт складається з 4 (чотирьох) основних етапів, передбачених Календарним планом (Додаток №2, що є невід`ємною частиною договору), який виконуються в наступному порядку:

- перший етап робіт виконується виконавцем протягом 22 (двадцяти двох) - 33 (тридцяти трьох) робочих днів, без урахування прийняття, у т.ч. проміжних етапів, з дня підписання договору, за умови отримання передоплати першого етапу виконання робіт, згідно п. 4. 2. договору;

- другий етап робіт виконується виконавцем протягом 22 (двадцяти двох) - 33 (тридцяти трьох) робочих днів з дня підписання договору, за умови отримання оплати всіх виконаних робіт першого етапу та передоплати другого етапу виконання робіт, згідно п. 4.2 Договору;

- третій етап робіт виконується виконавцем протягом 22 (двадцяти. двох) - 33 (тридцяти трьох) робочих днів з дня підписання договору, за умови отримання оплати другого етапу та передоплати третього етапу виконання робіт, згідно п. 4.2 Договору;

- четвертий етап робіт виконується Виконавцем протягом 33 (тридцяти трьох) - 55 (п`ятдесяти п`яти) робочих днів з дня підписання договору, за умови отримання оплати другого етапу та передоплати третього етапу виконання робіт, згідно п. 4.2 Договору.

Згідно з п. 2.9 Договору загальний термін виконання робіт по створенню веб-сайту та розміщення його в мережі «Інтернет» орієнтовно складає від 99 робочих днів до 154 робочих днів, без урахування приймання. Виконавець має право виконати роботи і надати їх результат достроково. При достроковому виконанні робіт за етапом невикористані робочі дні зараховуються на користь наступного етапу (-iв), a виконавець має право використати їх за необхідності.

Календарним планом на виконання робіт з розробки веб-сайту «Emery», що є Додатком №2 до Договору, сторони узгодили, що Етап 1. Концепт складається з етапів:

- Етап 1.1. Технічне завдання (ТЗ): складання/уточнення, редагування та узгодження ТЗ, основні результати робіт - Доопрацьоване Т3, у якому будуть зазначені всі істотні вимоги до функціонала на основі алгоритму кроків користувацького сценарію. Більш точне відбиття в Т3 із технічної сторони алгоритму кроків для кожної з ролей користувачів; строки виконання - 8 (сім) - 10 (десять) роб. днів після підписання договору, з початком протягом 3 роб.днів з моменту надходження передоплати на першому етапі.

- Етап 1.2. Прототипування: проектування користувацьких інтерфейсів основних сторінок сайту (UX), основні результати робіт - Інтерактивні прототипи основних сторінок сайту (де здійснюються основні дії користувачів) з нестандартним складним інтерфейсом: 16 сторінок (тільки Користувацька частина або основних 16 сторінок відібраних з користувацької і адмінської частини); 7 основних поп-апів; строки виконання - 10 (десять) - 18 (чотирнадцять) роб. днів після закінчення (затвердження) результатів робіт підетапу 1.1 (Т3).

- Етап. 1.3. Дизайн Головної сторінки сайту; основні результати робіт - затверджена Головна сторінка сайту, у т.ч. затверджена (на Головній сторінці) загальна стилістика сайту та основних елементів (відображених на Головній); строки виконання - 4 (чотири) - 5 (п`ять) роб. днів після закінчення (затвердження) прототипу Головної на підетапі 1.2.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи вищенаведений Календарний план, виконавець мав виконати роботи:

- за Етапом 1.1. у строк 27.09.2021 - 29.09.2021 (з моменту здійснення попередньої оплати 10.09.2021 + 3 робочі дні);

- за Етапом 1.2. у строк 10 - 18 роб. днів після закінчення (затвердження) результатів робіт підетапу 1.1 (Т3);

- за Етапом 1.3 у строк 4 - 5 роб. днів після закінчення (затвердження) прототипу Головної на підетапі 1.2,;

- за 1 етапом в цілому у строк по 15.10.2021 - 01.11.2021.

Замовник зазначає про те, що:

- на виконання умов Договору він виконав роботи за першим етапом, визначеним у Календарному плані (Додаток №2 до Договору), які відповідають технічному завданню, погодженому сторонами в Додатку №1 до Договору, а саме проміжний етап 1.1 було погоджено та затверджено підписами сторін 31.08.2021, що є Додатком №1 до Договору;

- 27.10.2021 згідно з календарним планом замовнику було надіслано в онлайн месенджері «Telegram» проміжний етап 1.2. Прототипування, який був погоджений замовником 15.12.2021 після його правок, після чого було внесено уточнення до затвердженого Технічного завдання (проміжний етап 1.1.);

- 10.01.2022 виконавець приступив до 3 проміжного етапу 1.3 Дизайн Головної сторінки сайту, який було надіслано замовнику для приймання в онлайн месенджері 16.12.2021 та після виконання першої ітерації правок - 30.12.2021, а після впровадження другої ітерації правок - 18.01.2022 та продубльовано електронною поштою 19.01.2022;

Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20 та 14.12.2021 у справі №910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції цілком вірно прийняв до уваги електронне листування між сторонами щодо надіслання виконавцем на адресу замовника результатів виконання робіт за Договором, про що не заперечував замовник у поданих заявах по суті спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, зі змісту Календарного плану та умов Договору слідує, що виконання кожного наступного підетапу робіт за етапом 1 є можливим лише після затвердження попереднього підетапу робіт, а відтак, якщо сторони не погодили результат першого проміжного етапу, неможливо перейти до другого проміжного етапу та не погодивши другий, неможливо перейти до третього проміжного етапу, оскільки роботи зі створення сайту є послідовно пов`язаними, й виконуються одна за одною, що закріплено в пункті 2.14 Договору.

При цьому посилання виконавця на те, що проміжний етап 1.1 було погоджено та затверджено підписами сторін 31.08.2021, що є Додатком №1 до Договору, колегією суддів до уваги не приймаються так як:

- згідно з п.2.2 Договору перелік виконуваних робіт і вимог до них затверджується сторонами в Т3, підписаному виконавцем і замовником, після завершення етапу 1. (Концепт) робіт, яке є невід`ємною частиною цього договору (в подальшому Додаток №1.1), на підставі попереднього Т3, що додається до Договору (Додаток № 1);

- отже Технічне завдання на розробку web-сайту навчання англійській мові «Emery», що є Додатком №1 до Договору, є лише попереднім технічним завданням, а результатом робіт за Етапом 1.1 є саме доопрацьоване Т3, у якому будуть зазначені всі істотні вимоги до функціонала на основі алгоритму кроків користувацького сценарію, більш точне відбиття в Т3 із технічної сторони алгоритму кроків для кожної з ролей користувачів;

- згідно з п.8.3 Договору зміни до договору вносяться шляхом укладення додаткових угод, викладених письмово та скріплених підписами і печатками сторін. Зазначені додаткові угоди є невід`ємною частиною договору з моменту їх укладення;

- матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження укладення сторонами додаткових угод до Договору у в частині зміни порядку виконання робіт (проміжних етапів) по етапу 1.

З огляду на вказане, суд першої інстанції цілком вірно відхилив доводи виконавця щодо доцільності уточнення технічного завдання після затвердження остаточної структури сторінок, оскільки умовами Договору сторони визначили чіткий календарний графік виконання робіт, який є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України, а жодних додаткових угод до договору в цій частині сторонами укладено не було.

Вказаним спростовуються і твердження виконавця про те, що сторонами був змінений порядок дій щодо виконання Договору, так як зміна вказаного порядку мала бути вчинена шляхом зміни Календарного плану та умов Договору, що, в свою чергу, відбувається виключно укладенням відповідної додаткової угоди, доказів укладення якої матеріали справи не містять.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, виконавцем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, ГПК України на підтвердження виконання робіт за Етапом 1.1. Технічне завдання (ТЗ) (складання/уточнення, редагування та узгодження ТЗ, надіслання на адресу замовника результатів виконаних робіт й їх прийняття шляхом затвердження сторонами доопрацьованого Т3 у строки, визначені умовами Договору).

При цьому, як вказує сам виконавець, він розпочав виконання робіт за Етапом 1 з виконання підетапу 1.2. Прототипування, що є недопустимим з огляду на викладене вище.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання виконавця на те, що зміна порядку виконання робіт та надання результатів за проміжними етапами Етапу 1, застосовано саме внаслідок порушення замовником умов п.3.4.1, 3.4.4 та 2.18 Договору, та зауважує йому на тому, що як положеннями чинного законодавства, так і умовами Договору не встановлено права виконавця в односторонньому порядку змінити порядок виконання робіт у випадку порушення замовником своїх зобов`язань.

Викладені вище обставини свідчать про те, що всупереч умов Договору виконавцем не були виконані роботи згідно з Календарним планом на виконання робіт з розробки веб-сайту «Emery», зокрема, за Етапом 1.1. Технічне завдання (ТЗ) у повному обсязі у строк по 29.09.2021 року, тобто порушено умови вказаного договору в частині граничного строку виконання робіт за першим підетапом Етапу 1.

Слід окремо зауважити і на тому, що, так як приступити до виконання робіт за етапом 1.2. Прототипування та за етапом 1.3. Дизайн Головної сторінки сайту, виконавець мав лише після завершення етапу 1.1. Технічне завдання (ТЗ), виконання робіт за етапами 1.2. та 1.3 до завершення етапу 1.1, що фактично і було зроблено виконавцем, в будь-якому випадку свідчить про неналежне виконання виконавцем і робіт за етапами 1.2. та 1.3.

За таких обставин підстави для стягнення з замовника вартості виконаних виконавцем за Етапом 1 робіт відсутні, а відтак суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 81 638,00 грн., пені в сумі 12 704,21 грн., інфляційних втрат в сумі 23 691,86 грн. та 3 % річних в сумі 3 200,66 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог за зустрічним позовом, слід зазначити таке.

Як встановлено вище, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується виконання виконавцем станом на дату розірвання Договору будь-яких робіт за Договором.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Отже, з розірванням Договору, останній, як правова підстава для перебування у відповідача грошей, припинився.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно, з посиланням на положення ч. 2 ст. 849 та ст. 1212 ЦК України, задовольнив вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення з виконавця попередньої оплати в сумі 62 544,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог за зустрічним позовом в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 23 691,86 грн. та 3 % річних в сумі 3 200,66 грн., слід зазначити таке.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.

Щодо періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи слідує, що виконавець нараховує 3 % річних за період з 24.01.2022 по 07.07.2023, а інфляційні втрати - з лютого 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що строк повернення передоплати сторонами не погоджений при його визначені слід виходити з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Замовник просив виконавця повернути попередню оплату у претензії №0402-22 від 04.02.2022. При цьому виконавцем не заперечувався факт отримання вказаної претензії, оскільки її примірник був поданий останнім до матеріалів первісної позовної заяви, проте матеріали справи не містять доказів направлення й отримання вказаної претензії виконавцем.

При визначені дати отримання вказаної претензії виконавцем слід виходити зі строків пересилання кореспонденції, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950.

Так, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єктів поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, граничний строк пересилання цінного листа між обласними центрами України з описом вкладення, без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку складає 5 днів (Д+3+1), а відтак вказана претензія мала бути виконавцем отримана не пізніше 09.02.2022, а кошти мали бути повернуті протягом 7 днів з моменту отримання вимоги здійснити повернення сплачених грошових коштів, тобто у строк по 16.02.2022, а тому з 17.02.2022 розпочалась прострочка виконавця, проте вказаного замовником враховано не було.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за уточненим розрахунком суду за загальний період прострочки з 17.02.2022 по 07.07.2023 у розмірі 2 601,14 грн. та 17 915,57 грн., відповідно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9688/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВЕБ ОПТИМІЗЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9688/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9688/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9688/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко