Постанова

від 03.04.2024 по справі 922/2145/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Харків Справа №922/2145/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників:

позивача Оріщенко Н.С., ордер серії АХ№1166588 від 11.01.2024 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача (в режимі відеоконференції) Бойко К.В., ордер серії АІ№1549268 від 26.01.2024 року;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача Стець М.Л., ордер серії АХ№1166195 від 08.01.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_1 , м.Харків (вх.№136Х/2 від 09.01.2024 року) та апеляційну скаргу другого відповідача ОСОБА_2 , м.Київ (вх.№171Х/2 від 12.01.2024 року) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21 (повний текст складено 19.12.2023 року, суддя Шарко Л.В.)

за позовом Фізичної особи ОСОБА_3 , м. Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», с. Старовірівка,

2. Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_1 , м. Харків,

про визначення розміру капіталу та розмірів часток учасників товариства,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» та ОСОБА_2 , в якій просив суд визначити розмір часток учасників у статутному капіталі ТОВ «Агроінвест Холдинг» наступним чином:

- номінальна вартість частки учасника товариства ТОВ «Агроінвест Холдинг» ОСОБА_3 становить 2550500,00 грн, що складає 98,0584391 відсотків статутного капіталу;

- номінальна вартість частки учасника товариства ТОВ «Агроінвест Холдинг» ОСОБА_2 становить 50500,00 грн, що складає 1,9415609 відсотків статутного капіталу;

- визначити розмір статутного капіталу ТОВ «Агроінвест Холдинг» номінальною вартістю часток його учасників, виражених у національній валюті України, у сумі 2601000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2021 року ОСОБА_3 вніс додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ «Агроінвест Холдинг» у розмірі 2500000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №207957558 від 21.04.2021 року та довідкою товариства.

Позивач зазначив, що для участі у загальних зборах учасників ТОВ «Агроінвест Холдинг» прибув лише ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 на загальні збори учасників не прибув, свого уповноваженого представника для участі у таких зборах не направив, про причини своєї неявки та наміри взяти участь у таких загальних зборах виконавчий орган Товариства не повідомляв, про що було складено відповідну довідку.

Відтак, результати внесення додаткового вкладу учасником товариства на підставі рішення загальних зборів від 21.07.2020 року, розміри часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного додаткового вкладу, збільшення розміру статутного капіталу товариства не були затверджені.

У своїй позовній заяві позивач стверджував, що провести загальні збори учасників без участі ОСОБА_2 чи участі його уповноваженого представника, прийняти будь-які рішення з питань діяльності ТОВ «Агроінвест Холдинг», щодо яких потрібна згода учасників товариства неможливо.

З огляду на вищезазначене, незважаючи на внесення ОСОБА_3 додаткового грошового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Агроінвест Холдинг» на підставі рішення загальних зборів учасників від 21.07.2020 року, затвердити результати внесення такого додаткового вкладу учасником товариства неможливо та відповідно неможливо здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу щодо розміру статутного капіталу та розмірів і співвідношення часток учасників товариства без відповідного рішення загальних зборів.

Без здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо розміру статутного капіталу та розмірів і співвідношення часток учасників товариства, факт внесення учасником ОСОБА_3 додаткового внеску до статутного капіталу товариства залишається невизнаним, що, в свою чергу, безпосередньо унеможливлює реалізацію ОСОБА_3 усього обсягу його прав як учасника ТОВ «Агроінвест Холдинг».

Отже, на переконання позивача, права ОСОБА_3 на частку у статутному капіталі товариства підлягають захисту в судовому порядку шляхом визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

У подальшому ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ( ОСОБА_2 ).

Підставою залучення ОСОБА_1 є те, що від моменту входження ОСОБА_2 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», а саме з 25.04.2019 року, від його імені в загальних зборах учасників завжди і виключно приймав участь та приймав рішення (голосував) ОСОБА_1 , як уповноважений представник ОСОБА_2 за довіреністю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/2145/21 позовні вимоги задоволено повністю. Визначено розмір часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», наступним чином:

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) становить 2550500,00 грн (два мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), що складає 98,0584391 відсотків статутного капіталу;

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) становить 50500,00 грн (п`ятдесят тисяч п`ятсот гривень), що складає 1,9415609 відсотків статутного капіталу.

Визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», номінальною вартістю часток його учасників, виражених у національній валюті України, у сумі 2601000,00 грн (два мільйони шістсот одна тисяча гривень 00 копійок).

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 42040,00 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_1 із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, 08.01.2024 року через підсисистему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що

- матеріалах справи є заява свідка, яка без правових підстав виключена судом;

- є висновок експертного дослідження від 28.08.2021 року №ЕД-19/121-21/18501-ПЧ Харківського НДЕКЦ при MBC України, який правильно визнаний судом неналежним та недопустимим доказом по справі;

- висновок судової експертизи, проведеної судовим експертом ХНДІСЕ, №25161 від 30.11.2021 року, який містить категоричний висновок експерта щодо підроблення підпису ОСОБА_4 на спірному протоколі;

- висновок експертів Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України №23-2043 від 20.07.2023 року (проведення експертизи призначене за ініціативою суду через суперечливість двох вищевказаних висновків, один з яких в подальшому визнаний судом недопустимим та неналежним доказом), оцінка якого не проведена;

- матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження повідомлення ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 про проведення 21.07.2020 року загальних зборів учасників ТОВ «Агроінвест холдинг»;

- матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження участі ОСОБА_1 21.07.2020 року на загальних зборах учасників ТОВ «Агроінвест холдинг».

Апелянт вважає, що суд першої інстанції самоусунувся від свого обов`язку щодо оцінки доказів, передбаченого ст.86 та ст.236 Господарського процесуального кодексу України.

На думку скаржника, оскаржуване рішення постановлене з порушенням вірогідності доказів, з урахуванням виключної позиції позивача по справі та контрольованої ним юридичної особи першого відповідача. При цьому суд дійшов помилкового висновку про доведеність факту присутності ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 21.07.2020 року на загальних зборах учасників ТОВ «Агроінвест холдинг», оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження такої обставини, а підписання ОСОБА_1 рішення загальних зорів учасників товариства, яке оформлене протоколом від 21.07.2020 року спростовується доказами, які безпідставно відхилені судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку (через електронний суд).

Також до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся другий відповідач ОСОБА_2 , який, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 у справі №922/2145/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» та ОСОБА_2 про визнання розміру капіталу та розмірів часток учасників товариства;

- прийняти до уваги заперечення ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 року у справі №922/2145/21 в частині відмови у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 (вх.№29271 від 26.10.2023 року) про повернення на стадію підготовчого провадження у справі №922/2145/21 та в частині відмови у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 (вх.№29271 від 26.10.2023 року) про призначення у справі повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи;

- визнати поважними причини пропуску процесуальних строків на приєднання доказу до матеріалів справи №922/2145/21 та приєднати до матеріалів справи №922/2145/21 доказ, а саме, завірену копію листа ОСОБА_5 від 08.01.2024 року (з додатком - табелем обліку використання робочого часу);

- судові витрати за результатом розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у своїй сукупності матеріали даної справи свідчать про те, що протокол від 21.07.2020 року містить підроблений підпис, і на підставі підробленого документу ОСОБА_3 звернувся до суду в межах даної справи для визначення нових пропорцій часток у статутному капіталі товариства, що по своїй суті є незаконним відчуженням частки у статутному капіталі ТОВ «Агроінвест холдинг» ОСОБА_2 у розмірі 48,06 відсотків на користь ОСОБА_3 , та встановленням одноосібного контролю над товариством цією особою.

Скаржник вказує, що місцевий господарський суд не оцінив та не врахував докази, що містяться в матеріалах цієї справи та безпосередньо стосуються її вирішення через їх взаємовиключність (зокрема, висновок експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №25161 від 30.11.2021 року та висновок експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25.07.2023 року №23-2043) та прямо перешкодив учаснику у справі ( ОСОБА_1 ) здійснити збір нових доказів, стверджуючи, що наявних доказів (цих же висновків експертів) буде достатньо для вирішення даної справи.

Крім того, в порушення норм процесуального законодавства, Господарським судом Харківської області не було задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної комісійної почеркознавчої експертизи, тобто, фактично суд необґрунтовано завадив учаснику справи у реалізації ним свого права (на збір доказів, зокрема, шляхом призначення експертизи), що прямо суперечить ст. 13 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в межах справи другий відповідач та третя особа неодноразово зазначали, що засідання загальних зборів учасників товариства від 21.07.2020 року не скликалось та не проводилось. Однак, суд встановив факт проведення засідання загальних зборів учасників товариства від 21.07.2020 року, що є необґрунтованим та неправомірним, тобто, суд встановив доведеними обставини справи №922/2145/21, які не є доведеними, та не підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах даної справи. Помилковим та безпідставним вважає апелянт не прийняття судом до уваги свідчень ОСОБА_1 як свідка.

Скаржник також вважає, що відповідний позов є неналежним способом захисту порушеного права, а розгляд таких позовних вимог і їх задоволення свідчить про втручання у господарську діяльність товариства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою другого відповідача ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку (через електронний суд). Крім того вказаною ухвалою об`єднано в одне провадження для спільного розгляду апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21.

19.02.2024 року до Східного апеляційного господарського суду від позивача - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач не погоджується з доводами апелянта та вважає відсутніми підстави для задоволення скарги.

Окрім цього, 19.02.2024 року до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому позивач просить у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про визнання поважними причин пропуску процесуальних строків на приєднання до матеріалів справи доказу - відповіді ОСОБА_1 від 08.01.2024 року (з додатком табелем використання робочого часу), відмовити. У задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 просить відмовити в повному обсязі, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21 залишити без змін.

Від другого відповідача ОСОБА_2 21.02.2024 року надійшли пояснення, щодо відзиву на апеляційну скаргу позивача, в яких відповідач повністю підтримує доводи викладені ним в апеляційній скарзі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» надійшли пояснення щодо апеляційних скарг. В поясненнях просить суд апеляційної інстанції врахувати позицію першого відповідача щодо повного визнання заявленого позивачем ОСОБА_3 позову з підстав, викладених підприємством у заявах по суті та інших поясненнях, що скеровувались ТОВ «Агроінвест холдинг» під час розгляду справи в Господарському суді Харківської області. Разом із цим ТОВ «Агроінвест холдинг», вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21 є законним, а відповідно подані апеляційні скарги, є такими, що не підлягають задоволенню; просить розглядати справу (апеляційну скаргу) без його участі.

Ухвалою суду від 21.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної комісійної експертизи у судовій справі №922/2145/21 та оголошено перерву у судовому засіданні до 03.04.2024 року.

03.04.2024 року судове засідання продовжено та представник третьої особи оголосив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягає на її задоволенні. Представник другого відповідача також оголосив, що підтримує вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти позиції апелянтів заперечував з підстав викладених у відзиві.

Щодо клопотання апелянта, викладеного у скарзі про визнання поважними причин пропуску процесуальних строків на приєднання доказу до матеріалів справи №922/2145/21 а саме, завірену копію листа ОСОБА_5 від 08.01.2024 року (з додатком - табелем обліку використання робочого часу), колегія суддів відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Так другий відповідач не подавав відповідний документ до суду першої інстанції. Однак, у поданому до апеляційного суду клопотанні про долучення доказів, заявник не мотивує підстав неможливості його подання до суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження, на якому мало бути вирішено відповідне питання. Суд зазначає, що з огляду на приписи ст. ст. 13, 14, 42, 74, 80, 164 Господарського процесуального кодексу України законодавство покладає обов`язок з подання доказів на сторону у справі, зокрема разом із першою заявою по суті справи, сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30.03.2018 у справі №910/24486/16, згідно якого неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі на другого відповідача.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 01.07.2021 року у справі №46/603.

Наразі другим відповідачем не обґрунтовано неможливість подання відповідного доказу до суду першої інстанції та в чому полягає поважність пропущеного строку, у зв`язку із чим, клопотання ОСОБА_2 про визнання поважними причин пропуску процесуальних строків та приєднання доказу до матеріалів справи слід залишити без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

ОСОБА_3 (позивач у справі) є засновником (учасником) ТОВ «Агроінвест холдинг» (код юридичної особи 39365736, перший відповідач). Іншим учасником ТОВ «Агроінвест холдинг» є ОСОБА_2 (другий відповідач).

Як вказує позивач, 21.07.2020 року загальними зборами учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» прийняті рішення щодо можливості учасників товариства вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі та права лише певних учасників вносити додаткові вклади та рішення щодо залучення додаткових вкладів учасників до статутного капіталу товариства з метою збільшення статутного капіталу.

Так, загальними зборами учасників 21.07.2020 року, зокрема, вирішено:

1. Встановити можливість учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі. Встановити право лише певних учасників ТОВ «Агроінвест холдинг», що будуть визначені у рішення загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити такі додаткові вклади.

2. Збільшити статутний капітал ТОВ «Агроінвест Холдинг», шляхом залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - ОСОБА_3 в розмірі 2500000,00 грн (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок). Визначити запланований розмір статутного капіталу товариства після залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - 2601000,00 грн (два мільйони шістсот одна тисяча гривень 00копійок). Визначити строк внесення додаткового вкладу учасника товариства протягом дев`яти місяців з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів учасників товариства.

За твердженням позивача, на вищевказаних загальних зборах учасників були присутні учасники товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 через уповноваженого представника за довіреністю ОСОБА_1 , які в сукупності володіють 100% статутного капіталу товариства.

Сторонами у справі не заперечується, що 21.04.2021 року ОСОБА_3 вніс додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ «Агроінвест холдинг» у розмірі 2500000,00грн. Внесення додаткового вкладу підтверджується платіжним дорученням №207957558 від 21.04.2021 року та довідкою товариства.

Позивач стверджує, що 22.04.2021 року ОСОБА_3 ініціював проведення загальник зборів учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» з метою прийняття встановлених ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішень (затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасників), а також з метою затвердження нової редакції статуту товариства для приведення у відповідність його положень щодо визначення розмірів та співвідношення часток учасників товариства.

Виконавчим органом ТОВ «Агроінвест холдинг» було скликано загальні збори учасників та призначено такі збори на 24.05.2021 року, повідомлення про що були надіслані учасникам.

24.05.2021 року загальні збори учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» не відбулися у зв`язку із відсутністю кворуму (необхідної кількості голосів) для прийняття будь-яких рішень.

Для участі у загальних зборах учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» прибув лише ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 на загальні збори учасників не прибув, свого уповноваженого представника для участі у таких зборах не направив, про причини своєї неявки та наміри взяти участь у таких загальних зборах виконавчий орган товариства не повідомляв, про що було складено відповідну довідку.

Відтак, результати внесення додаткового вкладу учасником товариства на підставі рішення загальних зборів від 21.07.2020 року, розміри часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного додаткового вкладу, збільшення розміру статутного капіталу товариства, - не були затверджені.

Позивач наполягає на тому, що у зв`язку з тим, що 29.10.2020 року було припинено дію довіреності від 25.04.2019 року, яка видана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 на участь в управлінні ТОВ «Агроінвест холдинг», враховуючи відсутність сповіщення ТОВ «Агроінвест холдинг» про припинення такої довіреності, а також відсутність іншої особи що має право брати участь в управлінні ТОВ «Агроінвест Холдинг», а також, зважаючи на те, що ОСОБА_2 особисто не приймав ніколи участь на зборах ТОВ «Агроінвест холдинг», а тільки через свого представника, крім того, у ТОВ «Агроінвест холдинг» не було жодних відомостей про наявність або відсутність намірів ОСОБА_2 приймати участь у діяльності товариства, оскільки на запити, що направлялися ТОВ «Агроінвест холдинг» до ОСОБА_2 відповіді не надходило, тому прийняти рішення загальними зборами учасників, - не вдається за можливе.

Незважаючи на внесення ОСОБА_3 додаткового грошового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Агроінвест холдинг» на підставі рішення загальних зборів учасників від 21.07.2020 року, затвердити результати внесення такого додаткового вкладу учасником товариства, - неможливо, та відповідно неможливо здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу щодо розміру статутного капіталу та розмірів і співвідношення часток учасників товариства без відповідного рішення загальних зборів.

Без здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо розміру статутного капіталу та розмірів і співвідношення часток учасників товариства факт внесення учасником ОСОБА_3 додаткового внеску до статутного капіталу товариства залишається невизнаним, що в свою чергу безпосередньо унеможливлює реалізацію ОСОБА_3 усього обсягу його прав як учасника ТОВ «Агроінвест холдинг». Отже, на переконання позивача, права ОСОБА_3 на частку у статутному капіталі товариства підлягають захисту в судовому порядку шляхом визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол від 26.04.2019 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» створено відповідно до положень Цивільного, Господарського кодексів України, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та інших законодавчих актів України.

ОСОБА_3 (позивач у справі) є учасником ТОВ «Агроінвест Холдинг» із часткою у розмірі 50500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства.

Іншим учасником товариства із часткою у розмірі 50500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства, є ОСОБА_2 (другий відповідач у справі).

За приписами п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Статтею 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Отже, позивач, як учасник якому належить частка в статутному капіталі ТОВ «Агроінвест холдинг» у розмірі 50%, міг реалізувати своє право на управління цим товариством не інакше, як через участь у загальних зборах учасників зазначеного товариства.

Статтею 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; зміна розміру статутного капіталу товариства; затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;

Зазначені питання та інші питання віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів Товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Статтями 31, 32, 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено імперативні норми, відповідно до яких, учасники товариства приймають свої рішення на загальних зборах учасників товариства, які оформлюється відповідним протоколом.

Вказаними нормами встановлено особливий порядок скликання таких загальних зборів, що складається з відповідних стадій (зокрема, направлення повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства, визначення порядку денного загальних зборів учасників товариства, ознайомлення учасників товариства з документами, що мають значення для прийняття рішення по питаннях порядку денного, тощо).

При цьому, щодо питання, яке стосуються збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, в Законі встановлений особливий порядок прийняття таких рішень.

Згідно ч.ч. 1-3, 6-8, 10 ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів.

У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.

Треті особи та учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом шести місяців після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право, якщо рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів не встановлено менший строк.

Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників чи лише третіх осіб вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:

1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2020 року загальними зборами учасників ТОВ «Агроінвест холдинг», на яких були присутні учасники товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , через уповноваженого представника за довіреністю ОСОБА_1 , які в сукупності володіють 100% статутного капіталу товариства, було, зокрема, вирішено:

1. Встановити можливість учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі. Встановити право лише певних учасників ТОВ «Агроінвест холдинг», що будуть визначені у рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити такі додаткові вклади.

2. Збільшити статутний капітал ТОВ «Агроінвест холдинг», шляхом залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - ОСОБА_3 в розмірі 2500000,00 грн (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок). Визначити запланований розмір статутного капіталу товариства після залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - 2601000,00 грн (два мільйони шістсот одна тисяча гривень 00 копійок). Визначити строк внесення додаткового вкладу учасника товариства протягом дев`яти місяців з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів учасників товариства.

21.04.2021 року, тобто, в межах строку, встановленого в рішенні загальних зборів товариства від 21.07.2020 року, ОСОБА_3 вніс додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ «Агроінвест Холдинг» у розмірі 2500000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №207957558 від 21.04.2021 року та довідкою товариства.

У подальшому, 22.04.2021 року ОСОБА_3 ініціював проведення загальник зборів учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» з метою прийняття встановлених ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішень (затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасників ч.10 ст.18 Закону), а також з метою затвердження нової редакції статуту товариства для приведення у відповідність його положень щодо визначення розмірів та співвідношення часток учасників товариства.

На наступний день після внесення додаткового вкладу, виконавчим органом ТОВ «Агроінвест холдинг» було сформовано та надіслано повідомлення від 22.04.2021 року про скликання загальних зборів на 24.05.2021 року, тобто не пізніше ніж за 30 днів до запланованої дати.

У відповідності до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Стаття 253 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З викладеного вбачається, що останнім днем для внесення додаткового вкладу до статутного капіталу є 21.04.2021 року, тому, відповідно, першим днем місячного строку, встановленого ч.10 ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є 22.04.2021 року, та відповідно останнім днем є 22.05.2021 року.

Відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки, останній день строку для прийняття рішень, передбачених положеннями ч.10 ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», припадає на неробочий день (22.05.2021 року - субота), то, відповідно, першим за ним робочим днем є - 24.05.2021 року.

Відтак, збори для затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасників скликані в межах строку передбаченому ч.10 ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Повідомлення учаснику ОСОБА_2 здійснювалося за адресою місця реєстрації особи: АДРЕСА_1 , про що свідчить опис вкладення поштового відправлення (т.1 а.с. 76), що спростовує твердження представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 належним чином не було повідомлено про скликання загальних зборів учасників товариства.

Вказана адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_2 підтверджена відповіддю відповідного органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу на запит суду щодо доступу до персональних даних до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області стосовно ОСОБА_2 (т.1 а.с.59).

Втім, 24.05.2021 року загальні збори учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» не відбулися у зв`язку із відсутністю кворуму (необхідної кількості голосів) для прийняття будь-яких рішень.

Для участі у загальних зборах учасників ТОВ «Агроінвест холдинг» прибув лише ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 на такі загальні збори учасників не прибув, свого уповноваженого представника для участі у таких зборах не направив, про причини своєї неявки та наміри взяти участь у таких загальних зборах виконавчий орган товариства не повідомляв. Вказане підтверджується довідкою ТОВ «Агроінвест холдинг» від 24.05.2021 року.

Таким чином, результати внесення додаткового вкладу учасником товариства на підставі рішення загальних зборів від 21.07.2020 року, розміри часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, збільшення розміру статутного капіталу - не затверджені.

Слід відзначити, що станом на момент розгляду справи, як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом від 21.07.2020 року недійсними не визнавались та не оскаржувались у судовому порядку. При цьому правомірність скликання та проведення загальних зборів від 21.07.2020 року не є предметом оцінки та дослідження у даному спорі.

Як вбачається із матеріалів справи №922/2145/21, в рамках даної справи було проведено дві експертизи:

1. в Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса», за результатами якої складено висновок №25161 від 30.11.2021 року про те, що підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі від 21.07.2020 року на четвертому аркуші документа, у рядку «Учасник ТОВ «Агроінвест холдинг», - виконано не ним, а іншою особою;

2. в Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за результатами якої складено висновок від 25.07.2023 року №23-2043, про те, що підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі від 21.07.2020 року на четвертому аркуші документа, у рядку «Учасник ТОВ «Агроінвест Холдинг», - виконано ним.

Крім того, першим відповідачем - ТОВ «Агроінвест холдинг» надано до суду Висновок експертного дослідження від 28.08.2021 року №ЕД-19/121-21/18501-ПЧ.

Як вірно відзначив суд першої інстанції, експертне дослідження здійснювалось на замовлення першого відповідача та висновок не містить повідомлення судового експерта про попередження про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим даний висновок не може бути прийнятий судом, як такий, що відповідає положенням ч.5 ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18.12.2019 року №522/1029/18.

Таким чином, висновок експертного дослідження від 28.08.2021 року №ЕД-19/121-21/18501-ПЧ Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України є неналежним та недопустимим доказом по справі.

Судом першої інстанції не прийнято висновки експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи складено висновок №25161 від 30.11.2021 року та Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за результатами проведення судової почеркознавчої комісійної експертизи складено висновок від 25.07.2023 року №23-2043, - як докази по справі, оскільки висновки експертів містять протилежні висновки з аналогічного питання, що було поставлено судом на вирішення експертів, тобто вони як докази є взаємовиключними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.

Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ч.1-2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз`яснено, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Натомість, з тексту оскаржуваного рішення не вбачається, що судом першої інстанції було надано оцінку висновкам експертів, обмежившись лише посиланням про їх суперечність і взаємовиключність.

Слід відмітити, що відповідні висновки експертів не є взаємовиключними та експертизи призначались судом з метою встановлення необхідних фактів.

Так, Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» проведено почеркознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок №25161 від 30.11.2021 року. Експертом вказано, що підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі від 21.07.2020 року на четвертому аркуші документа, у рядку «Учасник ТОВ «Агроінвест холдинг» виконано не ним, а іншою особою.

У подальшому, судом призначено комплексну експертизі, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за результатами якої складено висновок від 25.07.2023 року №23-2043. Експертами визначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі від 21.07.2020 року на четвертому аркуші документа, у рядку «Учасник ТОВ «Агроінвест Холдинг» - виконано ним.

Комплексна експертиза є більш широкою, а її проведення здійснюється на більш глибшому рівні і направлена вона на усунення недоліків експертизи, яка була проведена до неї.

Експертиза, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України є більш змістовною; проведена не одним експертом, а групою; щодо усього обсягу документів; містить відповідну оцінку та заключення.

У той час, експертиза, яка проведена Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведена одним експертом, що має менший обсяг кваліфікації та містить тільки висновок.

Таким чином, висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25.07.2023 року №23-2043 є належним доказом у справі та підтверджує обставину підписання протоколу загальних зборів товариства від 21.07.2020 року ОСОБА_1 .

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_6 на підтвердження своєї позиції, а саме про не підписання ним, як представником ОСОБА_2 протоколу загальних зборів від 21.07.2020 року надано заяву свідка (т.1 а.с.170-171).

Так, у відповідності до положень ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Разом з цим, суд зауважує, що свідком є особа, яка може правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, та давати про ці обставини правильні (достовірні) показання.

За стаття 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України закріплюється принцип змагальності сторін, згідно якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі таких засобів як письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Суд зазначає, що важливим аспектом при дослідження процесуального статусу та ролі свідка в господарському процесі є те, що на підставі його показань судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Дане положення закріплене у ст. 87 Господарського процесуального кодексу України та досить конкретно визначає правову природу фактів, які можуть бути встановлені за допомогою такого засобу доказування, як показання свідків.

Так, показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (принцип допустимості).

Цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.

У той час, надання третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача заяви не може бути прийнята як доказ, оскільки існує наявність між свідком і другим відповідачем прямих взаємозв`язків, адже ОСОБА_1 був довіреною особою ОСОБА_2 , тобто є прямо зацікавленою особою. З огляду на обставини справи та предмет доказування, заява ОСОБА_1 як свідка не може бути як належний та допустимий доказ по справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Тлумачення п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Враховуючи це та вимоги ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, засади добросовісності, розумності та справедливості мають реалізовуватись і при виконанні особою своїх зобов`язань, в тому числі щодо володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість

При цьому, згідно з ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Набувши статус учасника ТОВ «Агроінвест холдинг» ОСОБА_2 фактично був наділений як корпоративними правами щодо такого товариства, так і відповідними обов`язками.

Як зауважив позивач та не було спростовано другим відповідачем, через тривалу неучасть ОСОБА_2 в управлінні діяльністю ТОВ «Агроінвест холдинг», прийняти рішення загальними зборами учасників не вдається за можливе.

Крім того, ОСОБА_2 24.11.2020 року здійснювалися дії щодо відчуження належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «Агроінвест холдинг» на користь сторонньої особи - підприємства ТОВ «Агрохолдінг Стандарт», без повідомлення та отримання згоди товариства та ОСОБА_3 . Факт такого відчуження корпоративних прав та його незаконність підтверджено рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/186/21 від 06.05.2021 року, яке набрало законної сили.

Позивачем доведено, що з боку другого відповідача відсутня проявлена зацікавленість у діяльності та управлінні товариства, підтверджено наявність ухилення ОСОБА_2 від участі в управлінні діяльністю товариства і, перешкоджання здійсненню діяльності товариства, оскільки у товариства відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо підтвердження даних про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи, за порушення яких після товариство може бути притягнуто до відповідальності; фактично блокування діяльності товариства.

Наразі мала місце недобросовісна поведінка другого відповідача, яка полягала в ухиленні від виконання ним своїх обов`язків, які випливають із факту набуття права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Агроінвест Холдинг», що мало вплив як на функціонування самого товариства, так і на реалізацію іншими учасниками належних їм прав.

Із наведеного вбачається, що у разі відмови в задоволенні позову фактично матиме місце порушення принципу справедливого балансу інтересів учасників товариства, зокрема, позивача та самого ТОВ «Агроінвест Холдинг».

Аналогічні висновки, щодо добросовісної поведінки учасників товариства викладені в Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 року по справі №924/700/21.

Щодо посилань другого відповідача про обрання позивачем невірного способу захисту, слід зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 року у справі №48/340.

Так, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі товариства, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а, тому, ефективність обраного позивачами способу захисту їх порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі ТОВ «Агроінвест холдинг».

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; є) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Так, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для товариств.

Належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 року у справі №927/97/19, від 18.03.2020 року справі №466/6221/16-а.

Аналіз ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому, за змістом згаданої норми Закону, зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2020 року у справі №904/1409/19).

За змістом Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (п.8 ч.1 ст.1) заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Відтак, в ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Ч. 2 ст. 25 зазначеного Закону передбачено перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей, які не стосуються розміру статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства.

З викладеного вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом позивачем обрано вірний спосіб захисту, а саме - визначення розміру капіталу та розмірів часток учасників товариства, що, в свою чергу, спростовує твердження другого відповідача про обрання відповідачем невірного способу захисту.

Крім того Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 11.12.2023 року у справі №907/922/21 зробила висновок, що ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства. Відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У даному випадку Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо застосування положень статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначила, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, за умов неможливості проведення загальних зборів учасників про затвердження результатів внесення додаткових вкладів внаслідок недобросовісної поведінки одного з учасників товариства, суд вважає належним способом захисту позовні вимоги про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (відповідно до підпункту "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Без здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо розміру статутного капіталу та розмірів і співвідношення часток учасників товариства факт внесення учасником ОСОБА_3 додаткового внеску до статутного капіталу товариства залишається невизнаним, що унеможливлює реалізацію ОСОБА_3 усього обсягу його прав як учасника товариства.

У зв`язку з викладеним, права ОСОБА_3 на частку у статутному капіталі товариства підлягають захисту в судовому порядку шляхом визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства. Так, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині оцінки висновків експертних установ Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» та Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. У той час помилковість висновків суду першої інстанції у відповідній частині не призвела до прийняття невірного рішення у даній справі.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позову. До того ж рішення у даній справі прийнято із застосуванням релевантної судової практики.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позиції у справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв`язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

Слід відмітити, що апелянт - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_1 не є учасником ТОВ «Агроінвест холдинг», а з матеріалів справи як і з апеляційної скарги не вбачається, яким чином зачіпаються його права оскаржуваним рішенням та в чому полягає порушення його прав та інтересів. Так, за принципом диспозитивності, сторона звертається до суду за захистом свого порушеного права, однак ОСОБА_1 не вказав та не обґрунтував порушення саме його прав за даною справою. Вказане є свідченням про безпідставність його апеляційної скарги і також є підставою для залишення її без задоволення.

Доводи апеляційних скарг не спростовують наведені висновки колегії суддів, та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносинами, у зв`язку з чим апеляційні скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та другого відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21 має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявниками апеляційних скарг, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 року у справі №922/2145/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко