Постанова
від 28.02.2024 по справі 904/7072/20
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/7072/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Базарна І.О., адвокат (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: Короєд С.О., адвокат (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Ріетуму Банка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 (повний текст складено 05.02.2021, суддя Панна С.П.) у справі №904/7072/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Енергія"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина",

2)SWISS S. A.,

3) Акціонерного товариства "Ріетуму Банка" (AS RIETUMU BANKA),

про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" право власності на 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що розміщено Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Енергія" на портовому терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" за адресою: Україна, 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вулиця Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOS SWISS S.A. (Rue Robert-Ceard 6, 1204, Geneve, Switzerland), яке розташоване за адресою: Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 9 (4 поверх).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №19 товару на умовах товарного кредиту від 19.10.2020 в частині оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 у справі № 904/7072/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" право власності на 4 920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що розміщено Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Енергія" на портовому терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" за адресою: Україна, 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вулиця Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOS SWISS S.A. (RueRobert-Ceard 6, 1204, Genеve, Switzerland), яке розташоване за адресою: Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 9 (4 поверх); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Енергія"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" судовий збір у розмірі 735 700 гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Ріетуму Банка" як особа, яка не була залучена до участі у справі, але право якої вважає порушеним як заставодержателя, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 у справі № 904/7072/20 скасувати; позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" про визнання права власності залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

03.12.2020 між ТОВ АПК Енергія (постачальник) та компанією OLEOS SWISS S.A. укладено контракт №SF0031220.01 на поставку олії соняшникової нерафінованої в кількості 3 900,00 метричних тон +/- 5% за вибором продавця вартістю 4 290 000 дол. США +/-10% , виходячи із загального обсягу поставки.

04.12.2020 відповідачем надано лист №04/2020 від 04.12.2020, в якому зазначено, що підприємство не може виконати свої грошові зобов`язання за Договором. Вказаним листом відповідач повідомив позивача, що станом на поточний момент цей Товар розміщений на портовому терміналі ТОВ МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина" за адресою: Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOS SWISS S.A. (Швейцарія, 1204, Женева, вул. Рю Робер Сеар, 6), відповідно до укладеного з ним Контракту №SF0031220.01 від 03.12.2020 (а.с.94 т.2), що судом не досліджувався.

Між Акціонерним товариством Ріетуму Банка (далі - Банк або Заставодержатель) та компанією OLEOS SWISS S.A. (Заставодавець) укладено Договір кредитної лінії №032/2020 від 15.02.2021 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит, тоді як OLEOS SWISS S.A. зобов`язується його повернути. Згідно умов кредитного договору кредитний ліміт складає 5 000 000,00 Євро. Станом на сьогодні, Банк надав OLEOS SWISS S.A. кредит у розмірі 3 000 000,00 Євро (додаток №1).

У забезпечення виконання умов Кредитного договору його сторони уклали договори, що забезпечували основне зобов`язання, серед яких Договір комерційної застави №032/2020 від 15.02.2021 (далі - Договір застави, додаток №2).

Відповідно до умов Договору застави, у забезпечення виконання OLEOS SWISS S.A. (Заставодевець) закладає на користь Банку все рухоме та нерухоме майно, в тому числі права вимоги, сухопутні транспортні засоби, судоплавні засоби малого розміру, нематеріальні вкладення, будь-яке інше майно Заставодавця, що не вказано.

04.02.2021 укладено тристоронній Договір про співпрацю за №032/2020 між ТОВ Миколаївське підприємство Термінал-Укрхарчозбутсировина (Експедитор), OLEOS SWISS S.A. (Компанія) та AT Ріетуму Банка (Банк), відповідно до умов якого Сторони домовились, що після видачі Експедитором FRC (сертифікату) відносно Товару, що надійшов на склад, вивіз товару чи його частини зі складу здійснюється тільки після отримання письмового дозволу Банку (додаток №3).

У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. на підставі Договору комерційної застави №032/2020 від 15.02.2021 зареєстровано обтяження (застава рухомого майна) від 04.06.2021 №28951586 (додаток №4).

Об`єкт обтяження: 3 412 324 кг (три тисячі чотириста дванадцять метричних тонн 324 кг соняшникової олії нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що розміщено на портовому терміналі ТОВ МП Термінал-Укрхарчозбутсировина, що належать боржнику OLEOS SWISS S.A. (Швейцарія/ індекс 1204, місто Женева, вул. Рю Робер Сеар, 6, ідентифікаційний номер підприємства в Швейцарії: СНЕ-343.734.543). Обтяжувач: Акціонерне товариство Ріетуму Банка.

Під час підготовки апеляційної скарги Банку стало відомо про такі обставини справи.

23.03.2021 укладено Договір комісії №230321.20 між ТОВ АПК Енергія (комітент) та ТОВ Агрофірма Україна (комісіонер). Відповідно до умов протягом 23.04.2021 - 02.05.2021 певна олія в загальному розмірі 3 505,68 метричних тон мала бути передана для продажу на експорт (направлено адвокатський запит, додано).

23.04.2021 між ТОВ Агрофірма Україна (Продавець) та OLEOS SWISS S.A. (Покупець) укладено Контракт №SF0230421.01. Згідно умов вказаного Контракту Продавець зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафінованому, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року (Товар). Договором визначено якість Товару та ДСТУ, якому останній має відповідати. Відповідно до умов якого, Товар мав бути доставлений до ТОВ Миколаївське підприємство Термінал-Укрхарчозбутсировина (додатки №8-11).

Відповідно до Специфікації №1 від 23.04.2021 Товар - олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020 року, кількість партії - 1 850 метричних тон +/- 5% за вибором Продавця. Ціна партії Товару - 1 256 Євро за 1 метричну тонну Товару. Загальна вартість партії Товару - 2 323 600 Євро +/- 10%, виходячи із загального обсягу поставки. Термін поставки - з 23.04.2021 до 15.05.2021, обидві дати включно (додаток №12).

Згідно зі Специфікацією №2 від 28.04.2021 Товар - олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020 року, кількість партії - 1 500 метричних тон +/-5% за вибором Продавця. Ціна партії Товару - 1 256 Євро за 1 метричну тонну Товару. Загальна вартість партії Товару - 1 884 000 Євро +/- 5% виходячи із загального обсягу поставки. Термін поставки - з 28.04.2021 до 20.05.2021, обидві дати включно (додаток №13).

На виконання Контракту №SF0230421.01 від 23.04.2021 компанією OLEOS SWISS S.A. та ТОВ Агрофірма Україна підписують акти прийому - передачі Товару від 27.05.2021, 29.05.2021, 30.05.2021, 17.05.2021 та 18.05.2021 (додатки № 14, 29, 72, 104, 138).

У вказаних актах, нібито на виконання контракту №SF0230421.0 від 23.04.2021, містяться посилання на низку товарно-транспортних накладних, датованих з 23.04.2021 по 02.05.2021, які Терміналом було надано представникам Банку. Однак, товарно-транспортні накладні, вказані в актах, стосуються іншого правочину, а саме Контракту №9SF0031220.01 від 03.12.2020, укладеного між ТОВ АПК Енергія та OLEOS SWISS S.A. Замовником та Вантажовідправником за ТТН-ками є ТОВ АПК Енергія (додатки №15-23, 30-60, 73-99, 105-132).

Пунктом навантаження є с. Знаменівка, вул. Польова, 1В, Дніпропетровська обл.

Пункт розвантаження ТОВ Миколаївське підприємство Термінал-Укрхарчозбутсировина, вул. Набережна, 27, с. Галицинове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл.

Тобто, предмет Договору від 19.10.2020 (олія), починаючи з 19.10.2020 по кінець квітня 2021 року, знаходився на складі позивача та не вибував з його власності, в тому числі й на момент звернення з позовом та винесення оскаржуваного рішення від 02.02.2021.

Наразі позивач намагається разом з державним виконавцем здійснити протиправне вилучення з Терміналу олії, що належить компанії OLEOS SWISS S.A. та перебуває у заставі AT Ріетуму Банка.

Апеляційна скарга мотивована порушенням права, інтересів Банку та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що полягає у наступному:

- судом не встановлено перебування Товару у власності позивача. Тоді як при розгляді спору про визнання права власності суд має встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 2-856/12);

- судом не встановлено та не досліджувалось переміщення спірного Товару: яким чином та коли олія перемістилась зі складу позивача до відповідача;

- на момент винесення оскаржуваного рішення від 02.02.2021 Товар не було поставлено у Термінал. Більше того, на момент звернення з позовом та винесення рішення спірна олія перебувала на складі позивача. Однак, позивач своїм позовом протиправно просить визнати право власності на олію, що нібито знаходилась на Терміналі;

- олія перебувала на складі позивача до кінця квітня 2021 року (підтверджується товарно-транспортними накладними, додатки №15-23, 30-60, 73-ф, 105-132), що свідчить про очевидну безпідставність позову та введення суду в оману, з метою виведення майна з-під застави Банку;

- з умов Договору неможливо встановити Предмет Договору, тому що Договором та видатковими накладними не встановлені вимоги якості Олії, що позбавляє будь-якої можливості щодо визнання права власності на Товар, який неможливо встановити. Тоді як товар що визначений родовими ознаками у даному випадку олія може бути встановлений на підставі визначених показників якості та відповідності стандартам;

- судом не досліджено та не встановлено умови Контракту від 03.12.2020 NQSF0031220.01, що має суттєве значення для вирішення спору. Встановлення умов Контракту від 03.12.2020 та його виконання надало б можливість визначити чи перейшло право власності до компанії OLEOS SWISS S.A., що дозволило б суду встановити належний склад відповідачів у справі, з огляду на те, що власник майна має бути залученим відповідачем у справі про визнання права власності;

- встановлення переходу права власності до компанії OLEOS SWISS S.A. виключає можливість задоволення позову про визнання права власності через його неналежність та неефективність;

- судом не повідомлено належним чином нерезидента OLEOS SWISS S.A. (Швейцарія), не встановлено повноваження його представника та не повідомлено юридичну особу-нерезидента у встановленому законом порядку за місцезнаходження Компанії й не направлено жодного процесуального документа, повістки, судового рішення;

- позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав, що не призводить до поновлення порушених прав Позивача та виключає можливість задоволення позову;

- договором встановлено способи захисту порушених прав й інтересів позивача, встановлені оперативно-господарські санкції та порядок дій у випадку невиконання Відповідачем свого обов`язку щодо сплати коштів за договором, серед яких повернення Товару або стягнення коштів, якими Позивач не скористався;

- серед оперативно-господарських санкцій передбачена можливість позивача відмовитися від виконання свого обов`язку в односторонньому порядку із звільненням від відповідальності Продавця;

- на момент звернення з позовом та винесення рішення Товар перебував на складі Позивача. Проте, Завод не скористався своїм правом щодо відмови від передачі товару Відповідачу та звернувся з протиправним позовом про визнання права власності на Олію, що перебуває на Терміналі без будь-яких законних підстав. Відсутнє порушене право;

- оскаржуваним рішенням встановлено право власності на майно, що не є майном заводу та належить третій особі (інша олія), а саме компанії OLEOS SWISS S.A. (добросовісному набувачу), тому що умовами контракту від 23.04.2021 №SF0230421.01 визначено якість олії та підтверджено лабораторними дослідженнями, на відміну від олії, що визначена умовами Договору від 19.10.2020;

- відсутні підстави для звернення з позовом про визнання права власності, відсутні докази оспорювання та невизнання права власності;

- учасники справи зневажливо вводять суд в оману та таким чином намагаються вивести заставне майно з під застави, аби позбавити Банк можливості задовольнити свої вимоги, у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором.

- судом не встановлено переміщення товару від позивача до відповідача, терміналу або третіх осіб.

Сторонами спору здійснено штучну переписку (листи від 23.11.2020, 26.11.2020, 04.12.2020), якою вони намагались створити умови для звернення з позовом у даній справі про визнання права власності, основними з меседжів якої було:

- нібито дійсне отримання відповідачем Товару та невизнання права власності позивача на Товар;

- встановлення місцезнаходження Товару шляхом повідомлення позивача про це у своєму листі;

- суд безпідставно прийняв лист Відповідача, який зазначив, що Олія знаходиться на портовому терміналі ТОВ МП Термінал-Укрхарчозбутсировина, вул. Набережна, 27, с. Галицинове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл., як належний доказ перебування Товару у Терміналі;

- відсутність Товару на Терміналі підтверджується товарно-транспортними накладними, датованими з 23.04.2021 по 02.05.2021, які Терміналом було надано представникам;

- додані товарно-транспортні накладні стосувались контракту №SF0031220.01 від 03.12.2020, укладеного між ТОВ АПК Енергія та OLEOS SWISS S.A. Замовником та Вантажовідправником за ТТН-ками є ТОВ АПК Енергія.

Пунктом навантаження є с. Знаменівка, вул. Польова, Дніпропетровська обл. (склад позивача).

Пункт розвантаження ТОВ Миколаївське підприємство Термінал-Укрхарчозбутсировина, вул. Набережна, 27, с. Галицинове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл.

Тобто, предмет Договору від 19.10.2020 (олія), починаючи з 19.10.2020 по кінець квітня 2021 року, знаходився на складі позивача та не вибував з його власності, в тому числі й на момент звернення з позовом та винесення оскаржуваного рішенні від 02.02.2021.

Вказане свідчить про:

- недоведеність позивачем факту перебування Товару в Терміналі ТОВ МП Термінал-Укрхарчозбутсировина на момент звернення з позовом, введення суду в оману шляхом повідомлення недостовірних відомостей;

- незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення з огляду на те, що суд встановив обставини справи на підставі неналежних, недопустимих й недостовірних доказів;

- обґрунтовану наявність у апеляційного суду підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та залишення позову без задоволення на підставі статей 74, 76-79, 236 ГПК України.;

- не встановлення судом наявності права власності у позивача на товар, свідчить про відсутність підстав для захисту його прав з огляду на невстановлення порушення прав позивача. Позивачем не підтверджено та судом не встановлено, яким чином позивач набув право власності на 4 920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року. Для встановлення перебування Товару у власності продавця (ТОВ Знаменівський олійноекстракційний завод), позивач мав надати суду документи та інформацію, з яких можна було б зробити однозначний висновок, а саме:

1. Інформацію про виробничі потужності позивача, на яких було вироблено 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року;

2. Перелік, а також технічні паспорти обладнання, договори купівлі-продажу та/або оренди обладнання, на якому вироблено Товар;

3. Інформацію про осіб, які були працевлаштовані на ТОВ Знаменівський олійноекстракційний завод, про осіб, які були залучені до виробництва олії;

4. Інформацію про приміщення, які використовувались для розміщення, переробки, виготовлення, зберігання насіння соняшникового для виробництва (документи складського обліку, прихід, вибуття товару);

5. Інформацію про поточні витрати виробництва, у тому числі води, електроенергії та ін., для виготовлення 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої;

6. Інформацію про метод віджиму, що було використано для отримання 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої;

7. Інформацію про якість олії, що була у власності позивача та на яку останній намагається визнати право власності;

8. Інформацію про тару, резервуари чи інші матеріали, які використовувались для пакування 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, а також в яких саме знаходилась олія та коли й яким чином з них вибула.

- неналежно обраний та неефективний спосіб захисту прав позивача.

Перебування Товару на складі позивача до травня 2021 року свідчить про відсутність порушеного права, а відповідно й відсутність підстав для його захисту у відповідності до статей 4, 5 ГПК України;

- позивач зловживаючи своїми процесуальними правами звернувся до суду із завідомо безпідставним позовом, який має очевидно штучний характер за відсутності предмета спору (п.3 ч.2 ст.43 ГПК України);

- неповідомлення компанії OLEOS SWISS S.A. про розгляд справи та не встановлення повноважень його представника. Учасником даної справи є компанія OLEOS SWISS S.A., яка не є резидентом України та зареєстрована у відповідності до положень законодавства Швейцарії (реєстраційний номер код СНЕ-343.734.543) за адресою: Rue Robert-Ceard 6, 1294,Geneve, Switzerland (додаток №175).

Позивачем, відповідачем направлялись заяви по суті з доказами на адресу: просп. Науки, 9 (4 поверх), м. Харків, 61166. Із документів можна пересвідчитись, що сторони направляють документи як на уповноважену особу компанії OLEOS SWISS S.A. Дмитрієва Дениса, що нібито на підставі довіреності виступав підписантом договорів від імені Oleos Swiss S.A.

Проте, наявність у особи довіреності на укладення договорів не свідчить про наявність у пана Дмітрієва Д.О. прав представляти Компанію у судових та правоохоронних органах. Тим більше, що жодний документ, що підтверджував би повноваження Дмітрієва Д.О., жодною зі сторін суду не надавався.

Компанія OLEOS SWISS S.A. жодного разу не була повідомлена за адресою місцезнаходження, поштовими засобами третій особі не направлено жодного процесуального документу, рішення, повістки та суд не звернув увагу на вказані обставини й виніс рішення, що впливає на права третьої особи, що не залучена в якості відповідача, тоді як право власності на олію, що знаходиться у Терміналі, належить компанії OLEOS SWISS S.A., така особа має залучатись у якості відповідача, чого судом зроблено не було, як не встановлено перехід права власності на Товар на підставі Контракту від 03.12.2020 №SF0031220.01.

Представляти інтереси Компанії OLEOS SWISS S.A. може або її керівник або представник, що має необхідні для цього повноваження відповідно до ГПК України. В матеріалах справи відсутній будь-який документ щоб підтверджував повноваження пана ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції протиправно не повідомлено належним чином нерезидента Компанію OLEOS SWISS S.A. та долучено до матеріалів справи й враховано пояснення від представника ОСОБА_1 без встановлення його повноважень (п.3 ч. 3ст.277 ГПК України).;

- АТ "Ріетуму Банка" (AS "RIETEMU BANKA") має право подати апеляційну скаргу, оскільки в рішенні містяться судження про права, інтереси та обов`язки, а також вирішено спір у правовідносинах учасником яких є Банк, виходячи із предмета та підстав позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" вказує, що доводи апеляційної скарги неспроможні, апелянт не є стороною у справі та не може мати майнового інтересу відносно спірного майна. Звертає увагу суду на рішення ВС від 16.02.2021 у справі №916/3897/19. Просить залишити апеляційну скаргу АТ "Ріетуму Банка" (AS "RIETEMU BANKA") без задоволення, рішення суду без змін.

АТ "Ріетуму Банка" (AS "RIETEMU BANKA") надало до суду заперечення на відзив в яких Банк зазначає, що відзив Заводу подано з порушенням строку на подачу, Банк не погоджується з доводами наведеними у відзиві, просить суд відмовити позивачу у поновлені процесуального строку для подачі Відзиву на апеляційну скаргу з постановленням ухвали відповідно до ч.7 ст.119 ГПК України.

АТ "Ріетуму Банка" (AS "RIETEMU BANKA") звернувся до суду із клопотанням про призначення комплексної експертизи по справі №904/7072/20 та про зупинення провадження по справі №904/7072/20 до завершення розгляду справи Київським апеляційним судом провадження № 22-ВК/824/257/2021за заявою АТ "Ріетуму Банка" про визнання дозволу на виконання рішення Балтійського міжнародного третейського суду від 31.08.2021 по справі №С-1107/110621.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 відмовлено Акціонерному товариству "Ріетуму Банка" у задоволенні клопотання про призначення комплексної товарознавчої експертизи по справі №904/7072/20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 відмовлено Акціонерному товариству "Ріетуму Банка" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №904/7072/20 до завершення розгляду справи Київським апеляційним судом (провадження № 22-ВК/824/257/2021) щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення Балтійського міжнародного третейського суду від 31.08.2021 по справі №С-1107/110621.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотань про залучення постанови у справі № 916/2508/21, витребування доказів, долучення договору комісії, актів приймання-передачі, накладних, рішення 11.06.2021, виписки з рахунку OLEOS SWISS S.A., відкладенні розгляду справи, долучення до матеріалів справи інформаційної анкети 07.10.2020, витягів з Державного Реєстру речових прав, накладних, відповіді Головного слідчого Управління.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (колегія суддів: Білецька Л.М. (головуючий, доповідач), Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.) закрито апеляційне провадження на тій підставі, що ці правовідносини стосувалися лише позивача і відповідача за договором купівлі-продажу від 19.10.2020 № 19, тоді як обставини, які розглядалися судом у цій справі, не стосувалися Банку, вони виникли й існували до набуття ним прав заставодержателя за договором комерційної застави від 15.02.2021 і тому судовим рішенням не вирішувалися питання про його права й обов`язки.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі 904/7072/20 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Ріетуму Банка" (AS "RIETEMU BANKA") задоволено, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 про закриття апеляційного провадження у цій справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 колегія суддів Дармін М.О. ( головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В. залучено Банк до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та за його апеляційною скаргою скасував це рішення та ухвалив нове - про відмову у позові, мотивуючи своє рішення порушенням прав та інтересів Банку, однак підставою вказав обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та визначив, що таким способом є стягнення вартості товару.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 904/7072/20 скасовано, справу направлено до цього ж суду на новий розгляд.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що невирішеним залишилося питання, чи стосувалися Банку правовідносини у часі обставин, які розглядалися судом першої інстанції за наявних у справі доказів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 для розгляду справи №904/7072/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у складі: у складі головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є. прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Ріетуму Банка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 у справі №904/7072/20 до свого провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 30.01.2024.

В судовому засіданні 30.01.2024 оголошено перерву до 28.02.2024.

В судовому засіданні 28.02.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

19.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" (далі-Позивач/Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ" (далі-Відповідач/Покупець) укладений Договір купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 (далі-Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець продає олію соняшникову нерафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020 року, на умовах надання Покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу (надалі - "Товар"), а Покупець приймає Товар та зобов`язується його оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає продажу за цим Договором, ціна за одиницю Товару визначається видатковою накладною на кожну окрему партію Товару, яка після підписання Сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.1., 2.3. Договору кількість Товару, що продається за цим Договором, зазначається у видаткових накладних. Загальна кількість Товару за Договором складає 4 920,00 тон за вибором Продавця.

Ціна на Товар вказується у видаткових накладних і являється узгодженою за умови їх підписання обома Сторонами Договору. Ціна за одну тону Товару становить 24 389,60 гривень в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 860 Доларів США згідно офіційного курсу НБУ встановленого на дату підписання Договору. Офіційний курс Долара США, встановлений НБУ на 19.10.2020 року, складає 28,36 гривень за 1 Долар США. Сторони погодились, що загальна вартість Договору складається із суми вартості усіх партій Товару, відповідно до видаткових накладних, проданих Продавцем Покупцю протягом терміну дії цього Договору (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору, загальна вартість Договору становить 119 996 832,00 (сто дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять дві гривень 00 коп.) гривень в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 4 231 200 (чотири мільйони двісті тридцять одна тисяча двісті Доларів США) Доларів США згідно офіційного курсу НБУ встановленого на дату підписання даного Договору.

За змістом пунктів 4.1., 4.2. Договору Продавець зобов`язується передати Покупцю Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання даного Договору. Товар передається Продавцем та приймається Покупцем на складі Продавця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р., с.Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В. Відвантаження та транспортування Товару здійснюється на умовах самовивозу автомобільним транспортом Покупця/або перевізника, залученого Покупцем.

Згідно з пунктом 5.2. вищезазначеного Договору оплата Товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту приймання Товару Покупцем. При цьому згідно пункту 4.3. Договору моментом приймання Товару Покупцем від Продавця вважається дата підписання видаткової накладної на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що оплата проданого Товару здійснюється в національній валюті України гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, реквізити якого вказані в Договорі та/або в рахунку на оплату, який надається Продавцем Покупцю до видаткової накладної на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару).

Моментом оплати Товару вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надходить на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 5.4. Договору).

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до його повного виконання.

Позивач на виконання умов вищевказаного Договору у період з 20.10.2020 по 10.11.2020 здійснило поставку та передачу Товару Відповідачу - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" у загальній кількості 4920,00 тон на загальну суму 119 996 831, 69 (сто дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять одна гривень 69коп.), що підтверджується наступними видатковими накладними: №2010001 від 20.10.2020 року, №2010002 від 20.10.2020 року, №2010003 від 20.10.2020 року, №2010004 від 20.10.2020 року, №2010005 від 20.10.2020 року, №2010006 від 20.10.2020 року, №2010007 від 20.10.2020 року, №2010008 від 20.10.2020 року, №2010009 від 20.10.2020 року, №2010010 від 20.10.2020 року, №2010011 від 20.10.2020 року, №2110001 від 21.10.2020 року, №2110002 від 21.10.2020 року, №2110003 від 21.10.2020 року, №2110004 від 21.10.2020 року, №2110005 від 21.10.2020 року, №2110006 від 21.10.2020 року, №2110007 від 21.10.2020 року, №2110008 від 21.10.2020 року, №2110009 від 21.10.2020 року, №2110010 від 21.10.2020 року, №2110011 від 21.10.2020 року, №2210001 від 22.10.2020 року, №2210002 від 22.10.2020 року, №2210003 від 22.10.2020 року, №2210004 від 22.10.2020 року, №2210005 від 22.10.2020 року, №2210006 від 22.10.2020 року, №2210007 від 22.10.2020 року, №2210008 від 22.10.2020 року, №2210009 від 22.10.2020 року, №2210010 від 22.10.2020 року, №2210011 від 22.10.2020 року, №2310001 від 23.10.2020 року, №2310002 від 23.10.2020 року, №2310003 від 23.10.2020 року, №2310004 від 23.10.2020 року, №2310005 від 23.10.2020 року, №2310006 від 23.10.2020 року, №2310007 від 23.10.2020 року, №2310008 від 23.10.2020 року, №2310009 від 23.10.2020 року, №2310010 від 23.10.2020 року, №2610001 від 26.10.2020 року, №2610002 від 26.10.2020 року, №2610003 від 26.10.2020 року, №2610004 від 26.10.2020 року, №2610005 від 26.10.2020 року, №2610006 від 26.10.2020 року, №2610007 від 26.10.2020 року, №2610008 від 26.10.2020 року, №2610009 від 26.10.2020 року, №2710001 від 27.10.2020 року, №2710002 від 27.10.2020 року, №2710003 від 27.10.2020 року, №2710004 від 27.10.2020 року, №2710005 від 27.10.2020 року, №2710006 від 27.10.2020 року, №2710007 від 27.10.2020 року, №2710008 від 27.10.2020 року, №2710009 від 27.10.2020 року, №2710010 від 27.10.2020 року, №2710011 від 27.10.2020 року, №2810001 від 28.10.2020 року, №2810002 від 28.10.2020 року, №2810003 від 28.10.2020 року, №2810004 від 28.10.2020 року, №2810005 від 28.10.2020 року, №2810006 від 28.10.2020 року, №2810007 від 28.10.2020 року, №2810008 від 28.10.2020 року, №2810009 від 28.10.2020 року, №2910001 від 29.10.2020 року, №2910002 від 29.10.2020 року, №2910003 від 29.10.2020 року, №2910004 від 29.10.2020 року, №2910005 від 29.10.2020 року, №2910006 від 29.10.2020 року, №2910007 від 29.10.2020 року, №3010001 від 30.10.2020 року, №3010002 від 30.10.2020 року, №3010003 від 30.10.2020 року, №3010004 від 30.10.2020 року, №3010005 від 30.10.2020 року, №3010006 від 30.10.2020 року, №0211001 від 02.11.2020 року, №0211002 від 02.11.2020 року, №0211003 від 02.11.2020 року, №0211004 від 02.11.2020 року, №0211005 від 02.11.2020 року, №0211006 від 02.11.2020 року, №0211007 від 02.11.2020 року, №0211008 від 02.11.2020 року, №0211009 від 02.11.2020 року, №0311001 від 03.11.2020 року, №0311002 від 03.11.2020 року, №0311003 від 03.11.2020 року, №0311004 від 03.11.2020 року, №0311005 від 03.11.2020 року, №0311006 від 03.11.2020 року, №0311007 від 03.11.2020 року, №0411001 від 04.11.2020 року, №0411002 від 04.11.2020 року, №0411003 від 04.11.2020 року, №0411004 від 04.11.2020 року, №0411005 від 04.11.2020 року, №0411006 від 04.11.2020 року, №0411007 від 04.11.2020 року, №0411008 від 04.11.2020 року, №0411009 від 04.11.2020 року, №0511001 від 05.11.2020 року, №0511002 від 05.11.2020 року, №0511003 від 05.11.2020 року, №0511004 від 05.11.2020 року, №0511005 від 05.11.2020 року, №0511006 від 05.11.2020 року, №0511007 від 05.11.2020 року, №0511008 від 05.11.2020 року, №0511009 від 05.11.2020 року, №0511010 від 05.11.2020 року, №0511011 від 05.11.2020 року, №0611001 від 06.11.2020 року, №0611002 від 06.11.2020 року, №0611003 від 06.11.2020 року, №0611004 від 06.11.2020 року, №0611005 від 06.11.2020 року, №0611006 від 06.11.2020 року, №0611007 від 06.11.2020 року, №0611008 від 06.11.2020 року, №0611009 від 06.11.2020 року, №0611010 від 06.11.2020 року, №0911001 від 09.11.2020 року, №0911002 від 09.11.2020 року, №0911003 від 09.11.2020 року, №0911004 від 09.11.2020 року, №0911005 від 09.11.2020 року, №0911006 від 09.11.2020 року, №0911007 від 09.11.2020 року, №0911008 від 09.11.2020 року, №0911009 від 09.11.2020 року, №0911010 від 09.11.2020 року, №0911011 від 09.11.2020 року, №1011001 від 10.11.2020 року, №1011002 від 10.11.2020 року, №1011003 від 10.11.2020 року, №1011004 від 10.11.2020 року, №1011005 від 10.11.2020 року, №1011006 від 10.11.2020 року, №1011007 від 10.11.2020 року, №1011008 від 10.11.2020 року, №1011009 від 10.11.2020 року, №1011010 від 10.11.2020 року.

Вищевказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою підприємства Покупця (Відповідач по справі) без будь-яких зауважень та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що до видаткових накладних Продавець надав Покупцю для оплати Товару рахунки №РФ2010-1 від 20.10.2020, №РФ2010-2 від 20.10.2020, №РФ2010-3 від 20.10.2020, №РФ2010-4 від 20.10.2020, №РФ2010-5 від 20.10.2020, №РФ2010-6 від 20.10.2020, №РФ2010-7 від 20.10.2020, №РФ2010-8 від 20.10.2020, №РФ2010-9 від 20.10.2020, №РФ2010-10 від 20.10.2020, №РФ2010-11 від 20.10.2020, №РФ2110-1 від 21.10.2020, №РФ2110-2 від 21.10.2020, №РФ2110-3 від 21.10.2020, №РФ2110-4 від 21.10.2020, №РФ2110-5 від 21.10.2020, №РФ2110-6 від 21.10.2020, №РФ2110-7 від 21.10.2020, №РФ2110-8 від 21.10.2020, №РФ2110-9 від 21.10.2020, №РФ2110-10 від 21.10.2020, №РФ2110-11 від 21.10.2020, №РФ2210-1 від 22.10.2020, №РФ2210-2 від 22.10.2020, №РФ2210-3 від 22.10.2020, №РФ2210-4 від 22.10.2020, №РФ2210-5 від 22.10.2020 року, №РФ2210-6 від 22.10.2020 року, №РФ2210-7 від 22.10.2020 року, №РФ2210-8 від 22.10.2020 року, №РФ2210-9 від 22.10.2020 року, №РФ2210-10 від 22.10.2020 року, №РФ2210-11 від 22.10.2020 року, №РФ2310-1 від 23.10.2020 року, №РФ2310-2 від 23.10.2020 року, №РФ2310-3 від 23.10.2020 року, №РФ2310-4 від 23.10.2020 року, №РФ2310-5 від 23.10.2020 року, №РФ2310-6 від 23.10.2020 року, №РФ2310-7 від 23.10.2020 року, №РФ2310-8 від 23.10.2020 року, №РФ2310-9 від 23.10.2020 року, №РФ2310-10 від 23.10.2020 року, №РФ2610-1 від 26.10.2020 року, №РФ2610-2 від 26.10.2020 року, №РФ2610-3 від 26.10.2020 року, №РФ2610-4 від 26.10.2020 року, №РФ2610-5 від 26.10.2020 року, №РФ2610-6 від 26.10.2020 року, №РФ2610-7 від 26.10.2020 року, №РФ2610-8 від 26.10.2020 року, №РФ2610-9 від 26.10.2020 року, №РФ2710-1 від 27.10.2020 року, №РФ2710-2 від 27.10.2020 року, №РФ2710-3 від 27.10.2020 року, №РФ2710-4 від 27.10.2020 року, №РФ2710-5 від 27.10.2020 року, №РФ2710-6 від 27.10.2020 року, №РФ2710-7 від 27.10.2020 року, №РФ2710-8 від 27.10.2020 року, №РФ2710-9 від 27.10.2020 року, №РФ2710-10 від 27.10.2020 року, №РФ2710-11 від 27.10.2020 року, №РФ2810-1 від 28.10.2020 року, №РФ2810-2 від 28.10.2020 року, №РФ2810-3 від 28.10.2020 року, №РФ2810-4 від 28.10.2020 року, №РФ2810-5 від 28.10.2020 року, №РФ2810-6 від 28.10.2020 року, №РФ2810-7 від 28.10.2020 року, №РФ2810-8 від 28.10.2020 року, №РФ2810-9 від 28.10.2020 року, №РФ2910-1 від 29.10.2020 року, №РФ2910-2 від 29.10.2020 року, №РФ2910-3 від 29.10.2020 року, №РФ2910-4 від 29.10.2020 року, №РФ2910-5 від 29.10.2020 року, №РФ2910-6 від 29.10.2020 року, №РФ2910-7 від 29.10.2020 року, №РФ3010-1 від 30.10.2020 року, №РФ3010-2 від 30.10.2020 року, №РФ3010-3 від 30.10.2020 року, №РФ3010-4 від 30.10.2020 року, №РФ3010-5 від 30.10.2020 року, №РФ3010-6 від 30.10.2020 року, №РФ0211-1 від 02.11.2020 року, №РФ0211-2 від 02.11.2020 року, №РФ0211-3 від 02.11.2020 року, №РФ0211-4 від 02.11.2020 року, №РФ0211-5 від 02.11.2020 року, №РФ0211-6 від 02.11.2020 року, №РФ0211-7 від 02.11.2020 року, №РФ0211-8 від 02.11.2020 року, №РФ0211-9 від 02.11.2020 року, №РФ0311-1 від 03.11.2020 року, №РФ0311-2 від 03.11.2020 року, №РФ0311-3 від 03.11.2020 року, №РФ0311-4 від 03.11.2020 року, №РФ0311-5 від 03.11.2020 року, №РФ0311-6 від 03.11.2020 року, №РФ0311-7 від 03.11.2020 року, №РФ0411-1 від 04.11.2020 року, №РФ0411-2 від 04.11.2020 року, №РФ0411-3 від 04.11.2020 року, №РФ0411-4 від 04.11.2020 року, №РФ0411-5 від 04.11.2020 року, №РФ0411-6 від 04.11.2020 року, №РФ0411-7 від 04.11.2020 року, №РФ0411-8 від 04.11.2020 року, №РФ0411-9 від 04.11.2020 року, №РФ0511-1 від 05.11.2020 року, №РФ0511-2 від 05.11.2020 року, №РФ0511-3 від 05.11.2020 року, №РФ0511-4 від 05.11.2020 року, №РФ0511-5 від 05.11.2020 року, №РФ0511-6 від 05.11.2020 року, №РФ0511-7 від 05.11.2020 року, №РФ0511-8 від 05.11.2020 року, №РФ0511-9 від 05.11.2020 року, №РФ0511-10 від 05.11.2020 року, №РФ0511-11 від 05.11.2020 року, №РФ0611-1 від 06.11.2020 року, №РФ0611-2 від 06.11.2020 року, №РФ0611-3 від 06.11.2020 року, №РФ0611-4 від 06.11.2020 року, №РФ0611-5 від 06.11.2020 року, №РФ0611-6 від 06.11.2020 року, №РФ0611-7 від 06.11.2020 року, №РФ0611-8 від 06.11.2020 року, №РФ0611-9 від 06.11.2020 року, №РФ0611-10 від 06.11.2020 року, №РФ0911-1 від 09.11.2020 року, №РФ0911-2 від 09.11.2020 року, №РФ0911-3 від 09.11.2020 року, №РФ0911-4 від 09.11.2020 року, №РФ0911-5 від 09.11.2020 року, №РФ0911-6 від 09.11.2020 року, №РФ0911-7 від 09.11.2020 року, №РФ0911-8 від 09.11.2020 року, №РФ0911-9 від 09.11.2020 року, №РФ0911-10 від 09.11.2020 року, №РФ0911-11 від 09.11.2020 року, №РФ1011-1 від 10.11.2020 року, №РФ1011-2 від 10.11.2020 року, №РФ1011-3 від 10.11.2020 року, №РФ1011-4 від 10.11.2020 року, №РФ1011-5 від 10.11.2020 року, №РФ1011-6 від 10.11.2020 року, №РФ1011-7 від 10.11.2020 року, №РФ1011-8 від 10.11.2020 року, №РФ1011-9 від 10.11.2020 року, №РФ1011-10 від 10.11.2020 року на загальну суму 119 996 831,69 гривень (том-1, акр.с. 30-250, том-2, арк.с. 1-83).

23.11.2020 Позивач звернувся до Відповідача - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" з претензією за вих. №2311/1 від 23.11.2020 з вимогою протягом 2 (двох) календарних днів від дня пред`явлення цієї претензії перерахувати кошти за проданий Товар в розмірі 119 996 831, 69 гривень. Дану претензію Відповідач отримав нарочно - 23.11.2020, що підтверджується здійсненою директором підприємства відміткою про отримання (том -2, арк.с. 84-88).

Однак, у термін вказаний у претензії відповідач вимоги позивача не виконав та заборгованість не оплатив.

Відповідно до пункту 6.1. Договору у разі порушення своїх зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання та/або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що в разі прострочення Покупцем оплати Товару, проданого в кредит, у Продавця виникає право вимагати повернення неоплаченого Товару. Повернення Товару Покупцем Продавцю відбувається у строк, кількості та на умовах, вказаних Продавцем. Витрати на транспортування Товару, що підлягає такому поверненню покладаються на Покупця.

Як свідчить матеріали справи, 26.11.2020 Позивач на підставі пункту 6.6. Договору пред`явив Відповідачу - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" лист-вимогу вих. №2611/1 від 26.11.2020 з вимогою у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги повернути проданий Товар у повному обсязі, а також з метою прибуття представника Продавця для здійснення приймання-передачі повернутого Товару попередньо повідомити про місцезнаходження такого Товару (том-2, арк.с. 89-93).

Вищевказаний лист Відповідач отримав нарочно - 26.11.2020, що підтверджується здійсненою директором підприємства відміткою про отримання.

04.12.2020 Відповідач - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" в особі керівника Данильченка С.В. шляхом особистого вручення надано лист №04/2020 від 04.12.2020, в якому зазначено, що підприємство потрапило у скрутне фінансове становище та в даний момент не має достатньо коштів для погашення заборгованості. У вимозі повернути Товар в рахунок погашення заборгованості відмовило, наголосивши, що з моменту його передання та підписання вищевказаних видаткових накладних, 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 років, належить ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ". Крім того, вказало, що станом на поточний момент цей Товар розміщений на портовому терміналі ТОВ МП "Термінал Укрхарчосбутсировина" (місто Миколаїв, вулиця Велика Морська, 63) за адресою: Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOS SWISS S.A.(RueRobert-Ceard 6, 1204, Genеve, Switzerland), яке розташоване за адресою: Харків, просп. Науки, 9 (4 поверх.), відповідно до укладеного з ним Контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020 (том-2, арк.с. 94).

В подальшому, з метою з`ясування інформації наданої ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ", 07.12.2020 Позивач в особі керівника Мічманова Д.В. особисто звернулося до OLEOS SWISS S.A. із листом-запитом №0712/1 від 07.12.2020, шляхом його нарочного вручення, з проханням протягом 2 (двох) календарних днів з моменту пред`явлення цього листа надати наступну інформацію з належним чином завіреними копіями підтверджуючих документів щодо укладення між ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" та OLEOS SWISS S.A. контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020 року; здійснення у період: з 20.10.2020 по поточний момент ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" поставки олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020 року, у загальній кількості 4920,00 тон/або у будь-якій іншій кількості на користь OLEOS SWISS S.A.; здійснення OLEOS SWISS S.A. оплати в адресу ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" за поставку такого Товару; повідомити місцезнаходження Товару на поточний момент та про стан готовності його до експорту (том-2, арк.с. 95-96).

09.12.2020 представником позивача нарочно отримано від OLEOS SWISS S.A. (третя особа-2) лист-відповідь б/н від 08.12.2020 за змістом якого третя особа-2 повідомила, що дійсно співпрацює з ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" на підставі Контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020, але у наданні інформації та її документальному підтвердженні ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" відмовило з підстав того, що запитувач не являється учасником такої господарської операції, запитувана позивачем інформація відноситься до конфіденційної інформації OLEOS SWISS S.A. та не підлягає розголошенню стороннім особам (том-2, арк.с. 97).

Позивач у позовній заяві стверджує, що незаконне та безпідставне привласнення Відповідачем - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" поставленого Позивачем Товару, призводить до того, що Позивач, за відсутності договірних відносин з третіми особами ТОВ МП "Термінал Укрхарчосбутсировина" та OLEOS SWISS S.A., та відмови відповідача повернути Товар, будучи його власником, позбавлений можливості повернути собі Товар, використовувати його у своїй господарській діяльності та передавати у власність іншим суб`єктам господарювання.

Внаслідок порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, останній не має можливості реалізувати своє право власності на майно, що і призвело до необхідності звернення Позивача до суду з позовом про визнання за Позивачем права власності на 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідач заперечує право власності Позивача на майно.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України з моменту передання олії соняшникової нерафінованої та підписання видаткових накладних вказане майно належить відповідачу (ТОВ АПК ЕНЕРГІЯ), тому саме ТОВ АПК ЕНЕРГІЯ є його законним власником.

На думку Відповідача, оскільки право власності Позивача на майно припинилося у зв`язку з його відчуженням ТОВ АПК ЕНЕРГІЯ, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України.

Вищевказані обставини свідчать про те, що між Позивачем та Відповідачем існує спір саме щодо права власності на Товар, а саме 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що між Позивачем та Відповідачем існує спір саме щодо права власності на Товар, а саме 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020.

Судом встановлено факт поставки Позивачем товару за Договором. Відповідач за умовами пункту 4.9. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 не набув права власності на спірне майно, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача права користуватись, розпоряджатись та вчиняти будь-які дії до цього майна.

Відповідно до умов укладеного сторонами Договору олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, у загальній кількості 4920,00 тон, є власністю позивача - ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД".

Обраний Позивачем спосіб захисту не суперечить чинному законодавству, та є ефективним з огляду на те, що, Позивачу буде надана можливість відновлення порушеного права на розпорядження своїм майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи містяться у статті 265 Господарського кодексу України відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачене розстрочення платежу.

Приписами статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Колегією суддів встановлено, що Позивач на виконання умов вищевказаного Договору у період з 20.10.2020 по 10.11.2020 здійснило поставку та передачу Товару Відповідачу - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" у загальній кількості 4 920,00 тон на загальну суму 119 996 831, 69 (сто дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять одна гривень 69коп.), що підтверджується видатковими накладними.

Вищевказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою підприємства Покупця (Відповідач по справі) без будь-яких зауважень та заперечень.

Колегія суддів дослідила надані позивачем видаткові накладні, виписані в період з 20.10.2020 по 10.11.2020, та встановила їх відповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також відсутність у них будь-яких істотних недоліків.

Отже, судом встановлено факт поставки Позивачем товару за Договором вартістю 119 996831,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, виписаними за період з 20.10.2020 по 10.11.2020, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача та відтиски штампу (печатки) відповідача у вказаних видаткових накладних.

Колегія суддів констатує, що Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив факт отримання Товару, а саме олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020 року, у загальній кількості 4 920,00 тон вартістю 119 996 831,69 гривень.

Слід наголосити, що ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» також приймало участь у розгляді справи у суді першої інстанції через свого представника адвоката Коровая А.А., який також висловив позицію відповідача та підтвердив факт отримання товару.

Отже, Позивач свої зобов`язання за умовами Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 виконав у повному обсязі.

Посилання апелянта (AT «РІЕТУМУ БАНКА») в своїй апеляційній скарзі на невибуття вище вказаної олії із власності позивача у зв`язку із наданням останньому в рамках їх взаємовідносин із OLEOS SWISS S.A. товарно-транспортних накладних датованих з 23.04.2021 по 02.05.2021, виписаних в рамках контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020, укладеного між ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» та OLEOS SWISS S.A., в яких пункт навантаження є с. Знаменівка, вул. Польова, 1В, Дніпропетровська обл., а пункт розвантаження ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина», вул. Набережна, 27, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, є неспроможним з огляду на те, що передача товару відповідачу здійснювалась у період з 20.10.2020 по 10.11.2020 на складі ТОВ «ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р., с. Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В, на підтвердження чого позивачем та відповідачем підписані вище вказані видаткові накладні, що підтвердив і сам відповідач у своєму відзиві та в особі представника, який брав участь у справі, що достеменно свідчить про його вибуття із власності позивача. В свою чергу, відповідно до пояснень Позивача, відповідачем ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» спірний товар із складу позивача відвантажувався та транспортувався самовивозом. Тобто, товар у вказаний період був вивезений Відповідачем із території Позивача, що суперечить доводам апелянта в цьому аспекті.

Крім того, про місцезнаходження товару на момент звернення до суду з позовом та на час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідач повідомляв як листом №04/2020 від 04.12.2020, так і у своєму відзиві, так і особисто через свого представника. OLEOS SWISS S.A. у суді першої інстанції у своїх поясненнях також підтверджував такі обставини, що є достатнім в даному випадку для встановлення факту відсутності спірного товару на складах Позивача та, відповідно, його передання Відповідачу.

Колегія суддів зауважує, що AT «РІЕТУМУ БАНКА» в своїй апеляційній скарзі посилається на товарно-транспортні накладні датовані з 23.04.2021 по 02.05.2021, в той же час оскаржуване рішення винесене 02.02.2021, тобто до створення та підписання цих накладних.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного суду, наведеній у постанові від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а: «жодні обставини, які виникли після ухвалення судового рішення, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення навіть за нововиявленими обставинами (бо такі обставини не є нововиявленими, оскільки не існували на час розгляду справи. До того ж, такі обставини не можуть бути підставою для скасування судового рішення в порядку апеляційного чи касаційного перегляду. Під час такого перегляду суд перевіряє правильність рішення суду першої інстанції, і вона, звичайно, не залежить від дій чи подій в майбутньому. Суддя не може передбачати таких майбутніх обставин.»

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про невибуття спірної олії із власності позивача у зв`язку із наданням останньому в рамках їх взаємовідносин із OLEOS SWISS S.A. товарно-транспортних накладних датованих з 23.04.2021 по 02.05.2021, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в порядку апеляційного чи касаційного перегляду, оскільки суд не може передбачати таких майбутніх обставин.

В свою чергу, Відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 в установлені строки оплату за отриманий Товар не здійснив.

Враховуючи умови пункту 5.2 укладеного Сторонами Договору, виходячи з факту підписання Сторонами вищезазначених видаткових накладних (остання підписана - 10.11.2020), остаточні розрахунки з ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" мали бути здійснені Покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту приймання Товару (згідно пункту 5.2. Договору), тобто до 20.11.2020 включно.

Отже, строк настання прострочення виконання зобов`язання ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" щодо оплати Товару є таким що настав 21.11.2020.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором Відповідач вчасно не оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 119 996 831, 69 гривень.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про набуття Відповідачем права власності на спірне майно з моменту передання йому такого майна та підписання видаткових накладних відповідно до частини статті 334 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 4.9. - 4.11. Договору, укладеного між Сторонами (позивачем та відповідачем), право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент повної оплати вартості Товару. При цьому після одержання Товару Покупець самостійно несе повну відповідальність за схоронність Товару. Ризик випадкового знищення, пошкодження, та втрати Товару несе Покупець.

До моменту оплати вартості Товару у повному обсязі Покупець зобов`язаний не передавати Товар в користування, у власність, та/або у заставу третім особам. Покупець не має права будь-яким чином обтяжувати Товар, продавати Товар, та будь-яким іншим способом відчужувати Товар, без письмової згоди Продавця.

Сторони домовились, що протягом 2 (двох) календарних днів з моменту повної оплати вартості Товару, Продавець та Покупець підписують акт приймання-передачі товару у власність. Підписаний обома Сторонами акт приймання-передачі товару у власність є належним підтвердженням права власності Покупця на Товар.

Отже, умовами договору встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до моменту повної оплати вартості Товару.

Приписами статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Приписами статті 697 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі не настання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

В даному випадку, момент переходу права власності врегульований позивачем та відповідачем у Договорі купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020, згідно пункту 4.9. якого право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент повної оплати вартості Товару.

Як було зазначено вище, у період з 20.10.2020 по 10.11.2020 Позивач здійснив Відповідачу поставку товару - олію соняшникову нерафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020, у загальній кількості 4 920,00 тон вартістю 119996831,69 гривень відповідно до підписаних Сторонами видаткових накладних.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата Товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту приймання Товару Покупцем, Разом з цим, відповідно пункту 4.3. Договору моментом приймання Товару Покупцем від Продавця вважається дата підписання видаткової накладної на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару).

Оскільки олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020 року, у загальній кількості 4 920,00 тон, на момент розгляду справи залишається не оплаченою на загальну суму 119 996 831,69 гривень, доказів її оплати відповідач до відзиву не надано, а тому право власності за умовами пункту 4.9. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 до відповідача не перейшло.

Крім того, відповідно до пункту 4.11. Договору Сторони домовились, що протягом 2 (двох) календарних днів з моменту повної оплати вартості Товару, Продавець та Покупець підписують акт приймання-передачі товару у власність. Підписаний обома Сторонами акт приймання-передачі товару у власність є належним підтвердженням права власності Покупця на Товар.

Разом з тим, позивач та відповідач акт приймання-передачі Товару у власність Покупця на виконання вимог п. 4.11. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 не підписували, доказів зворотного відповідач до свого відзиву не надав, доводів позивача не спростував.

Посилання апелянта на не дослідження судом першої інстанції належним чином контракту від 03.12.2020 укладеного відповідачем з OLEOS SWISS SA. та питання переходу права власності до OLEOS SWISS S.A. за його умовами, колегією суддів не беруться до уваги з огляду на те, що дослідженню підлягають саме обставини переходу права власності на товар від Позивача до Відповідача, що в свою чергу було зроблено судом першої інстанції в повному обсязі.

Крім того, Верховний Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №916/3897/19, винесеній у аналогічній справі, зазначив, що поставка товару в квоту експортера, як кінцевого покупця у ланцюгу його постачання, не свідчить про виникнення (перехід) до нього права власності на такий товар, а дослідженню підлягає питання переходу такого права власності від попереднього продавця (початкового власника товару) до постачальника експортера.

Тобто, відповідно до умов укладеного сторонами Договору олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, у загальній кількості 4920,00 тон. є власністю позивача - ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД".

Таким чином, безпідставним є посилання відповідача на частину 1 статті 334 Цивільного кодексу України, як на підставу переходу до нього права власності на спірне майно.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом не встановлено перебування Товару у власності позивача, тоді як при розгляді спору про визнання права власності суд має встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт, є безпідставними, з огляду на наступне.

Колегія суддів констатує, що Позивач надав достатньо належних доказів на підтвердження набуття позивачем права власності на спірне майно.

Як свідчить з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том-1, арк.с.17-18) основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів.

Позивачу на праві приватної власності належить комплекс з екстракції маслинної сировини, зерноочистки та сушки за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В. Також, Позивач має дозвіл на виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво олії та тваринних жирів; шрот соняшниковий, макуха соняшникова. У період квітень-жовтень 2020 року ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" придбало насіння соняшнику в загальній кількості 15800, 994 тони з якої виготовило 6423 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, з якої 4 920,00 тон було передано ТОВ ЕНЕРГІЯ" за умовами Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020.

Вищевказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме видатковими накладними та договорами купівлі - продажу.

Отже, позивач є виробником спірного майна та відповідно частини статті 331 Цивільного кодексу України, якою встановлено набуття права власності на нову річ особою, якою така річ виготовлена (створена) особою, якщо інше не встановлено договором або законом, набув право власності на таке майно.

В своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує, що власником спірного майна (зокрема в його заставній частині) є OLEOS SWISS S.A., з огляду на її придбання останнім у ТОВ «АГРОФІРМА Україна» в рамках виконання контракту №SF0230421.01 від 23.04.2021, при цьому, саму господарську операцію позивача з ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» він не оспорює, подекуди за змістом самої апеляційної скарги зазначає про те, що це є інша олія (мається на увазі заставна) від спірної.

Колегія суддів звертає увагу на суперечливості апелянта в своїй позиції, адже звертаючись із своєю апеляційною скаргою в рамках даної судової справи, AT «РІЕТУМУ БАНКА» само по собі визнає та ідентифікує спірний товар (олію соняшникову нерафіновану з насіння соняшнику) у цій судовій справі, що розташований на портовому терміналі ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ- УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА» в квоті OLEOS SWISS S.A. з тим, який ніби то знаходиться у нього в заставі за договором комерційної застави №032/2020 від 15.02.2020 та на який зареєстроване обтяження в Реєстрі речових прав на рухоме майно №28951586 від 04.06.2021.

Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач позбувся свого права власності на спірний товар, а відповідач, відповідно, його набув за умовами п. 4.9. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 у зв`язку з невиконанням його умов останнім.

Крім того, позивач не надавав відповідачу згоду на передання товару в користування, у власність та/або у заставу третім особам у відповідності до умов п. 4.10. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020. Особисто позивач жодних прямих господарських операцій відносно спірного майна ні з OLEOS SWISS S.A., ні з його постачальником ТОВ «АГРОФІРМА Україна», не здійснював, будь-яким третім особам, в т.ч. відповідачу, не надавав дозволу та не уповноважував на передання спірного товару в користування, у власність та/або у заставу будь-кому іншому, доказів зворотного матеріали справи не містять, а апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно, вищезазначені обставини, на які посилається апелянт, не свідчать про виникнення у OLEOS SWISS S.A. права власності на спірне майно, а у апелянта - права ним розпоряджатися з правом застави.

Оскільки у OLEOS SWISS S.A. права власності на спірне майно не було, то будь-які FSR (сертифікати), видані Експедитором на таке майно в рамках тристоронньої співпраці з OLEOS SWISS S.A. та AT «РІЕТУМУ БАНКА» є неправомірними, та апелянт не набуває за ними права розпорядження таким майном з правом застави.

До того ж, колегія суддів констатує, по Позивач ні за договором кредитної лінії №032/2020 від 15.02.2021, ні за договором комерційної застави №032/2020 від 15.02.2020, ні за договором про співпрацю №032/2020 від 04.02.2021 не є стороною та учасником таких правочинів, не має жодних зобов`язань перед апелянтом чи іншими особами (учасниками цих правочинів). Відповідно, не є боржником та майновим поручителем відповідно до вимог договору та закону, з огляду на що в силу вимог ст. 4 Закону «Про заставу», якою визначено критерії заставного майна та суб`єктний склад осіб, які можуть виступати заставодавцями щодо такого майна, обтяжене майно в Реєстрі речових прав на рухоме майно за №28951586 від 04.06.2021 не є заставним, відповідно, таке обтяження є неправомірним.

Щодо твердження відповідача про право володіти, користуватися та розпоряджатися на правах власника спірним майном відповідно до частин 1-2 статті 319 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Згідно із частинами 1-2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вже було зазначено, відповідач за умовами пункту 4.9. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 не набув права власності на спірне майно, що у свою чергу свідчить про відсутність у відповідача права користуватись, розпоряджатись та вчиняти будь-які дії до цього майна.

Крім того, умовами пункт 4.10. Договору визначено, що до моменту оплати вартості Товару у повному обсязі Покупець зобов`язаний не передавати Товар в користування, у власність, та/або у заставу третім особам. Покупець не має права будь-яким чином обтяжувати Товар, продавати Товар, та будь-яким іншим способом відчужувати Товар, без письмової згоди Продавця.

Доказів того, що Продавець надавав згоду Покупцю на передання Товару в користування, у власність, та/або у заставу третім особам у відповідності до умов пункту 4.10. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 матеріали справи не містять, доказів зворотного відповідачем не подано.

Отже посилання відповідача на частини 1-2 статті 319 Цивільного кодексу України, як на підставу розпорядження ним спірним майном є необґрунтованими.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про безпідставність застосування позивачем частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України в обґрунтування визнання за ним права власності на спірне майно; обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав, що не призводить до поновлення порушених прав Позивача та виключає можливість задоволення позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 8, 13 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Загальні способи захисту права власності визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі-ГК України).

Зокрема, згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є: наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю.

При цьому, позивачем за позовом про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, претензіями на майно цих осіб, необхідністю одержати правовстановлюючі документи. В свою чергу, відповідачем такого позову має бути особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі №920/607/15).

Верховним Судом України у постановах від 07.11.2012 у справі №6-107цс12, від 04.12.2012 у справі №26/133 та від 29.04.2015 у справі №903/134/13-г було висловлено таку ж правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України, згідно якої, у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно. Від такої правової позиції не відступив Верховний Суд та підтримав її у Постанові від 05.07.2018 у справі №910/16594/15 (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного суду від 04.06.2019 у справі №5/112-Б-10).

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосовуванням відповідного способу захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, норма статті 392 ЦК України не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке приймається за результатами розгляду позову, поданого в порядку статті 392 ЦК України, за своєю суттю є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

На думку Позивача у спірних правовідносинах звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно (4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 -2020 року) є найбільш ефективним способом захисту майнових прав позивача, оскільки відповідач заперечує право власності позивача на спірне майно (4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 -2020 року), що підтверджується листом №04/2020 від 04.12.2020 та випливає з його правової позиції наведеної у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь. Всупереч умов пунктів 4.9., 4.11. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020, привласнив майно, а Позивач як його власник не має можливості реалізувати своє право власності.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном.

Відповідно до матеріалів справи 04.12.2020 Відповідачем - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" в особі керівника Данильченка С.В. шляхом особистого вручення надано лист №04/2020 від 04.12.2020, в якому зазначено, що підприємство потрапило у скрутне фінансове становище та в даний момент не має достатньо коштів для погашення заборгованості. У вимозі повернути Товар в рахунок погашення заборгованості відмовило, наголосивши, що з моменту його передання та підписання вищевказаних видаткових накладних, 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 років, належить ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ". Крім того, вказало, що станом на поточний момент цей Товар розміщений на портовому терміналі ТОВ МП "Термінал Укрхарчосбутсировина" (місто Миколаїв, вулиця Велика Морська, 63) за адресою: Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOS SWISS S.A.(RueRobert-Ceard 6, 1204, Genеve, Switzerland), яке розташоване за адресою: Харків, просп. Науки, 9 (4 поверх.), відповідно до укладеного з ним Контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020.

Відповідач підтримував висловлену у своєму листі №04/2020 від 04.12.2020 позицію і під час розгляду справну суді першої інстанції у відзиві, особисто через свого представника. Крім того, OLEOS SWISS S.A. у суді першої інстанції у своїх поясненнях також підтверджував вказані відповідачем обставини, що є достатнім в даному випадку для встановлення факту заперечення Відповідачем та Третіми особами (в т.ч. OLEOSSWISSS.A.) права власності за позивачем на спірний товар, та відповідно порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а також неможливість позивача реалізувати своє право власності на майно в повному обсязі шляхом його повернення у своє володіння та користування з огляду на його вибуття із власності позивача.

Звідси, колегія суддів вважає, що у даному випадку обраний Позивачем спосіб захисту не суперечить чинному законодавству, та є ефективним з огляду на те, що Позивачу буде надана можливість відновлення порушеного права на розпорядження своїм майном.

Враховуючи наведене, здійснивши оцінку зібраних по справі доказів в їх сукупності, господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Скасовуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у цій справі та направляючи справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 20.09.2023 зазначив наступне:

« 50. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів Банку як заставодержателя олії за укладеним з Компанією Oleos Swiss S. A. договором від 15.02.2021. За висновком цього суду Банк є заінтересованою стороною у спорі, в якому позивач звернувся до суду про визнання за ним права власності на неї.

51. Утім колегія суддів вважає передчасним цей висновок суду апеляційної інстанції, оскільки він зроблений без дослідження обставин та належного з`ясування порушених прав та / або інтересів Банку у контексті наявності права власності на неї у Компанії Oleos Swiss S.A. станом на момент ухвалення рішення місцевим господарським судом у цій справі та на момент передачі її у заставу Банку.

52. Як установив суд першої інстанції, предметом позову у цій справі було визнання за позивачем права власності на олію внаслідок несплати відповідачем її вартості за договором від 19.10.2020, про що цей суд 02.02.2021 ухвалив рішення про його задоволення. Банк залучений судом апеляційної інстанції до участі у цій справі як учасник провадження на підставі наявності у нього прав заставодержателя на цю ж олію, що виникли на підставі укладеного 15.02.2021 з Компанією Oleos Swiss S. A. договору.

53. Колегія суддів зазначає про те, що передбачений законом обов`язок суду надати особі (Банку) статус учасника у цій справі, обумовлений тим, що вирішення спору у правовідносинах між позивачем та відповідачем стосується прав та / або інтересів Банку і він як заінтересована особа, в якої виник статус учасника справи, має право на це майно.

54. Однак суд апеляційної інстанції при вирішенні цього питання належним чином не обґрунтував і з достовірністю не з`ясував, чи існує у Банку, який звернувся до суду, оскаржуючи судове рішення від 02.02.2021 про визнання за позивачем права власності на спірну олію, порушеного, невизнаного або оспорюваного матеріального права на неї, на захист якого він звернувся до суду, та чи підлягає захисту таке його право в судовому порядку.

55. Оскільки в силу вимог статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати інші обставини справи та надавати іншу оцінку доказам, то обставини установлення порушення прав та інтересів Банку не входять до повноважень Верховного Суду.

56. Натомість у постановах від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16 та від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, на які послався скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи третьою особою та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення того, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження на тій підставі, що така особа не має права на апеляційне оскарження судового рішення.

57. Отже, невирішеним залишилося питання, чи стосувалися Банку правовідносини у часі обставин, які розглядалися судом першої інстанції за наявних у справі доказів. Тому справу слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.».

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Банк в апеляційній скарзі посилається на те, що учасники провадження по суті використали злочинну, протиправну схему заволодіння чужою власністю, що обмежує правомочності Банку, як заставодержателя, і порушує його безумовне право перешкоджати будь-яким особам розпоряджатись заставним майном без його згоди, що ґрунтується на Договорі комерційної застави №032/2020 від 15.02.2021. Об`єкт обтяження - спірна олія. Обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04.06.2021 за № 28951586.

Наразі ж рішення у справі, що оскаржується, прийнято судом 02.02.2021, а договір між сторонами укладено 19.10.2020, тобто і правовідносини між сторонами спору, і судове рішення у справі постановлено до укладення договору комерційної застави, за яким скаржник набув право заставодержателя.

Отже, у часі обставин, які судом розглядались, встановлені ним події, скаржника не стосувались, питання про права і обов`язки скаржника не вирішувалось.

З огляду на вищенаведене ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 закрито апеляційне провадження на тій підставі, що ці правовідносини стосувалися лише позивача і відповідача за договором купівлі-продажу від 19.10.2020 № 19, тоді як обставини, які розглядалися судом у цій справі, не стосувалися Банку, вони виникли й існували до набуття ним прав заставодержателя за договором комерційної застави від 15.02.2021 і тому судовим рішенням не вирішувалися питання про його права й обов`язки.

Однак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі 904/7072/20 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Ріетуму Банка" (AS "RIETEMU BANKA") задоволено, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 про закриття апеляційного провадження у цій справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на викладене, враховуючи вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 30.06.2022 у цій справі, колегія суддів не вважає за можливе закрити апеляційне провадження на тій підставі, що правовідносини стосувалися лише позивача і відповідача за договором купівлі-продажу від 19.10.2020 № 19.

Однак той факт, що обставини, які розглядалися судом у цій справі, не стосувалися Банку, вони виникли й існували до набуття ним прав заставодержателя за договором комерційної застави від 15.02.2021, є додатковою підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Ріетуму Банка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 у справі № 904/7072/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 у справі №904/7072/20 залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Ріетуму Банка" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.04.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення28.02.2024
Оприлюднено17.04.2024
Номер документу118352223
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання права власності

Судовий реєстр по справі —904/7072/20

Судовий наказ від 10.10.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Постанова від 07.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 19.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 06.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 21.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Постанова від 28.02.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Ухвала від 30.01.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Ухвала від 30.10.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Постанова від 20.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 13.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні