Ухвала

від 15.04.2024 по справі 910/11340/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11340/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства «АЗС Онлайн»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024

у справі

за позовом Приватного підприємства «АЗС Онлайн»

до 1) Енергетичної митниці, 2) Державної казначейської служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватне підприємство «Транс Петроль»,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АЗС Онлайн» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Енергетичної митниці та Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «АЗС Онлайн» 19 315,23 євро в рахунок відшкодування шкоди, завданої Енергетичною митницею.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ПП «АЗС Онлайн» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 15 266,98 євро.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/11340/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «АЗС Онлайн» в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/11340/23 залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у задоволенні клопотання Приватного підприємства «АЗС Онлайн» про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції відмовлено.

До Верховного Суду від Приватного підприємства «АЗС Онлайн» надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/11340/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП «АЗС Онлайн». Здійснити розподіл судових витрат понесених ПП «АЗС Онлайн» при розгляді справи у всіх інстанціях.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11340/23 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у справі №910/11340/23 був поданий у 2023 році.

Предметом позову у справі № 910/11340/23 є стягнення 15 266,98 євро в рахунок відшкодування шкоди, завданої Енергетичною митницею, а, отже, ціна позову у цій справі (з урахуванням гривневого еквіваленту на момент подання позову) не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду 21.05.2021 ухвалив постанову у справі № 905/1623/20, у якій виклав висновок з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). Як зазначив Верховний Суд, зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України підстав.

Таким чином, положення пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

ПП «АЗС Онлайн», обґрунтовуючи наявність підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, посилається на підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд зауважує, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Скаржник, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики не навів обґрунтованих доводів та не надав жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності/відсутності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї зі сторін у справі є звичайним передбаченим процесом.

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судових рішень, ухвалених місцевим та апеляційним господарськими судами, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку цієї справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «АЗС Онлайн» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/11340/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «АЗС Онлайн», яка подана на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/11340/23.

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Приватному підприємству «АЗС Онлайн».

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік