Рішення

від 08.04.2024 по справі 570/1826/22

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/557/7/2024

Справа 570/1826/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретарі судового засідання Слюсарчук І.В., Гуменюк Н.П.,

номер справи 570/1826/22,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» про визнання права іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У червні 2022 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» (далі ТОВ «ГОЩА-БУД»), у якому просить визнати за ОСОБА_1 право іпотекодержателя на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , та витребувати такі на користь останнього у ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що 23 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір позики. В цей же день для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором позики, між позивачем та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір №499, предметом якого є (незавершене будівництво) гуртожиток, розташований у АДРЕСА_7 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

31 серпня 2021 року позивач, як зазначено у позові, набув права власності на іпотечне майно, водночас з інформаційної довідки №301779161 від 31 травня 2022 року ним установлено, що власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , що знаходиться в іпотеці, є ОСОБА_2 та підставою для державної реєстрації права власності на квартири був акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 18 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «ГОЩА-БУД»/ ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Державного реєстру іпотек, відомості про перебування спірних квартир, як складової частини предмета іпотеки, в реєстрі відсутні, тому, на переконання позивача, в порушення умов іпотечного договору за відсутності згоди іпотекодержателя частину предмета іпотеки було відчужено, змінився власник частини іпотечного майна, а також змінилися і характеристики показників (загальна та житлова площа) предмета іпотеки в сторону зменшення, тобто існує невизначеність у належному позивачеві праві іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2017 року, укладеним між ним та ОСОБА_7 щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення права іпотеки позивача за іпотечним договором від 23 травня 2017 року, яке підлягає захисту.

Позивач зазначає, що оскільки право власності на спірні квартири перейшло до відповідача, відповідно він набув статусу іпотекодержателя з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки. Тому, на переконання сторони позивача, позовна вимога про визнання за позивачем права іпотеки на спірні квартири, що належать відповідачеві на праві власності, відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством та узгоджується з висновком, відображеним у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №916/2828/16.

Окрім цього, представник зауважує на тому, що відповідачем набуто право власності на спірне майно, коли таке перебувало в іпотеці та згода на його відчуження позивачем, як іпотекодержателем не надавалась. При цьому, в наслідок невиконання зобов`язань за договором позики 31 серпня 2021 року позивачем, як іпотекодержателем, набуто право власності на іпотечне майно, тобто включаючи і складові його частини, якими є квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 , що перейшли відповідачу без згоди позивача.

Представник, вказуючи на те, що спірне майно вибуло із власності позивача поза його волею, оскільки будь-яких правочинів щодо відчуження власного майна ним не укладалось та повноважень на відчуження такого майна нікому не надавалось, вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача про витребування майна з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією, висловленою 28 серпня 2019 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/17971/15-ц.

07 жовтня 2022 року представником відповідача ОСОБА_8 до суду скеровано відзив на позовну заяву, у якому останнім викладені заперечення проти позову.

Представник відповідача, вказуючи на те, що до матеріалів позовної заяви не додано жодного документа, який би підтверджував права позивача як кредитора, а також не надано жодного доказу на підтвердження існування основного зобов`язання, позовну вимогу про визнання права іпотекодержателя на підставі наявних у матеріалах справи доказів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, то представник відповідача зауважує на наступне. Предметом іпотеки за договором іпотеки є гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , при цьому право власності у позивача зареєстроване на незавершене будівництво, літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_7 , а витребовуються квартири АДРЕСА_9 . Як зауважує представник у відзиві, позивач помилково стверджує, що оскільки до відповідача перейшло право власності на предмет іпотеки, то відповідно він набув статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки. До відповідача ніколи не переходило право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2017 року, а тому статусу іпотекодавця за цим договором відповідач ніколи не набував. Право власності на спірні квартири набуто відповідачем на підставі Акту приймання-передачі майна №2 від 18 лютого 2021 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 березня 2021 року, при цьому права власника та відповідно й саме право власності у позивача на предмет іпотеки виникло лише 31 серпня 2021 року, що підтверджує відсутність будь-яких підстав для задоволення позовних вимог щодо витребування майна, оскільки позивач ніколи не мав прав власника на майно, яке просить витребувати.

На підставі викладеного, представник вважає, що наведені у позовній заяві вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

10 жовтня 2022 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, де викладено аргументи щодо наведених стороною відповідача у відзиві заперечень. На спростування доводів представника відповідача, якими останній заперечує наявність основного зобов`язання, представник позивача просив долучити до матеріалів справи копію договору позики реєстр. №497 від 23 травня 2017 року.

Щодо безпідставності вимоги про витребування майна представник зазначив, що ст. 12 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі у наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Оскільки спірні квартири є складовою частиною іпотечного майна, відчуженого без згоди іпотекодержателя, то таке майно, як зауважує представник позивача, може бути витребуване від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Обґрунтовуючи ефективність такого способу захисту, представник позивача посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначені у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16.

23 червня 2023 року представник відповідача адвокат Рудик В.Р. надав до суду свої письмові заперечення, де вказав на те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушених прав. Обґрунтовуючи таку свою позицію представник зазначив, що посилання позивача на судову практику щодо визнання прав іпотекодержателя та витребування майна є передчасними, так як на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа №759/5454/19, у якій в ухвалі від 17 серпня 2022 року колегією висловлена позиція про те, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, який вважає, що його право порушено тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем, є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права іпотекодержателя на це майно.

Окремо представник відповідача звертає увагу на те, що позов ОСОБА_1 зачіпає інтереси всіх власників квартир, які розташовані у спірному будинку, однак як зацікавлені особи, вони по справі не фігурують, позивач не визначає їх статусу, що у свою чергу не надає можливості визначитись з об`ємом необхідних та належних доказів, які мають відношення до справи та осіб, яких слід залучити. Як зазначає представник, позивач зобов`язаний доказати в суді те, що він не причетний до зміни статусу нерухомого майна та до послідуючої реалізації/відчуження квартир, право власності на які було зареєстровано за першими власниками квартир, які в послідуючому, з їх точки зору, мали право на відчуження таких іншим особам, однак відповідних доказів до матеріалів позовної заяви не додано. Згідно витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно, першим власником квартир, право на які набув ОСОБА_2 , був ОСОБА_9 , який набув права власності на ці квартири 24 листопада 2018 року. Водночас, яким чином останній набув право власності на квартири невідомо. Згідно чинного законодавства, як зауважив представник, відчуження квартир дозволено або забудовнику або власнику, їх реєстрація без цих вимог є неможливою.

За вказаних обставин представник, вказуючи на те, що право власності на предмет іпотеки не порушено незалежно від його статусу, вважає, що при такому об`ємі наданих позивачем доказів та обраному способі захисту у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

16жовтня 2023року представник третьої особи ОСОБА_5 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що ТОВ «ГОЩА-БУД» заперечує проти задоволення заявленого позову. Мотивуючи такі заперечення останній вказує, що з моменту державної реєстрації за позивачем 31 серпня 2021 року відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» права власності на незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_7 , іпотека, так як і права ОСОБА_1 , як іпотекодержателя, - припинені.

Оскільки застосування такого способу захисту цивільного права, як визнання права іпотекодержателя на нерухоме майно, передбачає обов`язкову наявність чинної іпотеки, припинення іпотеки та відповідно прав іпотекодержателя внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки виключає можливість застосування захисту прав обраного позивачем.

Що стосується позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, то представник вказав на відсутність підстав для витребування на користь позивача спірних квартир від відповідача, так як позивач ніколи не був власником спірних квартир, як індивідуально визначеного майна, тим більше до моменту державної реєстрації права власності на них за відповідачем. Окремо представник звернув увагу на спірність обставин переходу права власності на об`єкт незавершеного будівництва до позивача, вказавши на те, що останній не має та у нього не могло бути належних та допустимих доказів отримання іпотекодавцем його письмової вимоги від 15 червня 2021 року та дотримання зазначеного у ній строку, що є обов`язковими умовами при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно, оскільки як стало відомо під час розгляду справи іпотекодавець ОСОБА_7 померла у серпні 2020 року.

Також представник у письмових поясненнях звернув увагу на неспівмірності заявлених вимог позивача змісту правовідносин, так як ринкова вартість шести квартир, яка становить 3714750 грн, що є предметом спору у даній справі, є більшою, аніж сума коштів 3160800 грн, яка надавалася позивачем у позику ОСОБА_6 . Окрім того, на сьогодні ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про витребування на свою користь усіх 36 квартир, що знаходяться у будинку АДРЕСА_7 , вартість яких є кратно вищою, аніж розмір вимоги, яку забезпечено іпотекою. Як зауважив представник, за таких обставин задоволення позовних вимог про витребування квартир на користь ОСОБА_1 суперечитиме принципам розумності та справедливості цивільного судочинства та призведе до необґрунтованого збагачення позивача, більше того, за рахунок осіб, які не є боржниками за основним зобов`язанням.

Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачау вступномуслові заявленідо відповідачавимоги підтримавв повномуобсязі та,аргументуючи такусвою позиціюзазначив,що починаючиз 23травня 2017року земельнаділянка ірозташоване наній незавершене будівництво приміщення гуртожитку перебувало в іпотеці на підставі іпотечного договору №499 та іпотекодержателем за таким договором є ОСОБА_1 . З інформаційної довідки №301779161 від 31 травня 2022 року вбачається, що власником спірних квартир, розташованих в іпотечному майні є ОСОБА_2 , який отримав їх від ТОВ «ГОЩА-БУД» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № 2 від 18 лютого 2021 року. Як слідує із відомостей з Державного реєстру іпотек, відомості про перебування виділених в натурі квартир, як складової частини предмета іпотеки в реєстрі відсутні. З огляду на відсутність відомостей про перебування виділених квартир в Державному реєстрі іпотек, а також на те, що їх виділ відбувся без згоди іпотекодержателя, спірне майно, на переконання представника, підлягає внесенню до Державного реєстру іпотек із визначенням його іпотекодержателя, так як невнесенням відомостей до Державного реєстру іпотек порушується право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки. Оскільки право іпотекодержателя є порушеним і не визнається відповідачем, представник вважає, що право позивача підлягає поновленню шляхом визнання за ним права іпотекодержателя щодо спірних квартир, що відповідає способу захисту права, передбаченого ч. 2 ст. 16 ЦК України. Окремо представник зауважив на тому, що у п. 1.6 іпотечного договору сторони погодили те, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмета іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому, отже сторони іпотечного договору закріпили право іпотекодержателя на всі складові іпотечного майна, що можуть виникнути у майбутньому, в тому числі і на виведені з іпотечного майна квартири.

Обґрунтовуючи вимоги в частині витребування майна представник зазначив, що виділ спірних квартир та передача їх ТОВ «ГОЩА-БУД», з огляду на відсутність згоди іпотекодержателя на вчинення таких дій, відбулось з порушенням вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку», а тому набуття набувачем речових прав на майно не породжує у нього правомочностей щодо розпорядження цим майном. Оскільки відповідач набув права власності на спірні квартири на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, а не в порядку встановленому для виконання судових рішень, окрім того було відсутнє волевиявлення власника іпотечного майна на його відчуження, представник вважає, що таке майно може бути витребуване у відповідача шляхом пред`явлення віндикаційного позову в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Представник відповідачау вступномуслові позов не визнав та, аргументуючи свою позицію по справі, вказав на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх інтересів: по-перше, останній не ставить питання про повернення статусу гуртожитку спірному майну, яке перебувало в іпотеці, по-друге, не залучений по справі належний відповідач, який є стороною договору іпотеки, по-третє, законодавство не передбачає права іпотекодержателя на іпотечне майно частинами, якщо предметом іпотеки є цілісний майновий комплекс, по-четверте, законом заборонено витребування майна у добросовісного набувача.

Окремо представником звертається увага на те, що договір іпотеки та реєстр із записом про іпотеку, містять різне написання імені іпотекодавця « ОСОБА_10 » та відповідно « ОСОБА_10 », що, на переконання останнього, потребує встановлення відповідного факту; майно, на яке накладено обтяження, не індивідуалізується (гуртожиток чи незавершене будівництво); відсутні дані про те, ким і коли було внесено зміни до типу нерухомого майна. На переконання представника, відповідно до положень договору іпотеки та законодавства, що регулює вказані питання, всі спори щодо нерухомого майна, яке передане в іпотеку, іпотекодержатель ОСОБА_1 має вирішувати із іпотекодавцем, тобто ОСОБА_7 , або особами, які набули прав на це майно, однак сторона позивача вказаних осіб відповідачами (співвідповідачами) не ставить, що є окремою підставою для відмови у позові.

Також представник звертає увагу на те, що 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 набув права власності на нерухове майно (на цілий майновий об`єкт), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , тобто реалізував своє право на предмет іпотеки, а тому договір іпотеки з моменту реєстрації права власності за ОСОБА_1 припинив свою силу, тому останній не має підстав вимагати визнання права іпотекодержателя на окрему частину приміщення (квартири), так як це суперечить договору іпотеки і чинному законодавству.

Крім того, представник зазначив, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть отримав її чоловік ОСОБА_11 , який в силу положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після дружини, так як проживав разом з нею і заяви про відмову від спадщини не писав, спадкоємцем першої черги є також її сини ОСОБА_6 , тому, на переконання представника, ОСОБА_1 мав діяти в межах положень ст. 1281 ЦК України та пред`явити вимоги до спадкоємців, які автомати чно набувають прав та обов`язків іпотекодавця, чого не зробив та відповідних вимог до спадкоємців не пред`явив.

Окремо представник звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази неправомірності набуття права власності на спірні квартири або їх відчуження вказаним в реєстрі особам, та не надано доказів того, що у позивача наявне право вимагати майно у добросовісного набувача відповідно до положень ст. 388 ЦК України.

Представник ТОВ«ГОЩА-БУД» у вступномуслові заперечивпроти задоволеннязаявленого позову,аргументувавши такупозицію доводами,які єаналогічними,зазначеним уписьмових поясненнях.

Процесуальні дії у справі

18 липня 2022 року ухвалою судді Рівненського районного суду Рівненської області дана цивільна справа передана до Гощанського районного суду Рівненської області та 19 серпня 2022 року згідно протоколу автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Оленич Ю.В.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2022 року позовна заява ОСОБА_3 була залишена без руху та представнику позивача надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 09 вересня 2022 року у справі відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

27 жовтня 2022 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області за клопотанням представника позивача у справі замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩАБУД» (ЄДРПОУ 38059422, місцезнаходження: смт Гоща, вул. Медведєва, буд. 1) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» (ЄДРПОУ 42779382,місцезнаходження: Рівненська область, Гощанський район, с. Горбаків, вул. Шкільна, буд. 13 кв. 1), підготовче засідання відкладено.

11 листопада 2022 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області за заявою представника позивача вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на спірне майно.

Ухвалами Гощанського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2022 року відмовлено у задоволення клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті; 11 травня 2023 року задоволено клопотання представника відповідачаадвоката Рудика В.Р. про повернення до стадії підготовчого провадження і відкладення розгляду справи та клопотання представника третьої особиадвоката Чепелюка О.О. про відкладення розгляду справи, у справі призначено підготовче засідання.

05 липня 2023 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2023 року вирішені клопотання представників відповідача та третьої особи про витребування доказів, а також клопотання представника відповідача про залученні третіх осіб, у задоволенні якого було відмовлено.

05 грудня 2023 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 22 січня 2024 року.

17 та 24 січня, 21 лютого, 05 та 22 березня 2024 року ухвалами судді Гощанського районного суду Рівненської області було задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

27лютого 2024року Гощанським районнимсудом Рівненськоїобласті безвиходу донарадчої кімнатизадоволено клопотанняпредставника відповідачапро приєднаннядо матеріалівсправи доказів.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Заслухавши доводи представників учасників справи, дослідивши та оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом установлено, що 23 травня 2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_6 (позичальник) було укладено договір позики, за умовами якого останній отримав у позику кошти в сумі 3160 800 грн, що станом на 23 травня 2017 року становило еквівалентну суму 120000 доларів США, із строком повернення до 23 грудня 2017 року.

Сторонами не оспорюється обставини неповернення позичальником коштів за договором позики.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним договором позики 23 травня 2017 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності від імені та інтересах ОСОБА_7 (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстровано в реєстрі за №499, дію якого визначено з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань, що забезпечені іпотекою за цим договором.

Відповідно до умов іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 2035,8 кв.м, житловою площею 1406,4 кв.м, на земельній ділянці площею 0,4612 га з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

Згідно п. 1.4.3. предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мечкало О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 26 липня 2016 року за реєстром №1389. Чоловік іпотекодавця ОСОБА_6 згоден з укладенням даного договору, про що свідчить заява, справжність підпису на якій засвідчена ОСОБА_12 , приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 23 травня 2017 року за реєстром №498. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване ОСОБА_13 , приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 26 липня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта: 903008556212, номер запису про право власності: 15590035.

За умовами п. 1.6. іпотечного договору сторони передбачили, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому.

Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця (п. 1.7. договору іпотеки).

23 травня 2017 року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про вищевказану іпотеку та відповідний реєстраційний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про що свідчать дані інформаційної довідки №301449290 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 23 травня 2022 року про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 903008556212:

-номер запису про іпотеку: 20540472; дата, час державної реєстрації: 23 травня 2017 року 12:43:53; державний реєстратор: приватний нотаріус Бештинарський О.В., Рівненський міський нотаріальний округ, Рівненська обл.; підстави для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 499, виданий 23 травня 2017 року, видавник приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський О.В.; відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 23 грудня 2017 рік, розмір основного зобов`язання: 3160 800,00 грн; відомості про суб`єктів: іпотекодавець: ОСОБА_7 , іпотекодержатель: ОСОБА_1 ;

-номер запису про обтяження: 20540078; дата, час державної реєстрації: 23 травня 2017 року 12:35:44; державний реєстратор: приватний нотаріус Бештинарський О.В., Рівненський міський нотаріальний округ, Рівненська обл.; підстави для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 499, виданий 23 травня 2017 року, видавник приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський О.В.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єктів обтяження: обтяжував: ОСОБА_1 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_7 .

Як убачається з даних означеної вище інформаційної довідки №301449290 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 23 травня 2022 року про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 903008556212, у розділі об`єкт нерухомого майна зазначено: незавершене будівництво, літ. «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: АДРЕСА_7 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5621282000:05:001:0373; додаткові відомості: відсоток готовності нерухомого майна складає 88%; 31 серпня 2021 рокудо реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності щодо вказаного об`єкта за ОСОБА_1 .

Реєстрація права власності проведена 31 серпня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А.В., підстава для державної реєстрації: поштове відправлення (цінний лист), серія та номер: 3302809120527, виданий 15 червня 2021 року, видавник: АТ «УКРПОШТА»; Вимога, серія та номер: бн, виданий 15 червня 2021 року, виданик: ОСОБА_1 ; висновок про вартість майна, серія та номер: бн, виданий 26 червня 2021 року, видавник: ТОВ «Консалт-Експерт І».

Відповідно до повідомлення Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 листопада 2023 року за №2020/02-12/23, матеріали реєстраційної справи у паперовій формі, яка була сформована у зв`язку з реєстрацією права власності ОСОБА_14 на об`єкт незавершеного будівництва, літ. «А-4», адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 903008556212, в Корнинській сільській раді відсутні.

Водночас, як установлено з даних інформаційної довідки №301779161 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 31 травня 2022 року за параметрами пошуку: тип особи - фізична особа, РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , реєстраційні номера об`єктів нерухомого майна відповідно 1706138256212, 170657256212, 1706183856212, 1706196856212, 1706219056212, 1706240656212.

Реєстрація права власності на вказані квартири проведена 11 березня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчуком Ю.С., підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 18 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «ГОЩА-БУД»/ ОСОБА_2 , тобто під час дії іпотечного договору від 23 травня 2017 року.

Також судом установлено, що на час дії іпотечного договору 24 листопада 2018 року право власності на вказані вище квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , реєстраційні номера об`єктів нерухомого майна відповідно 1706138256212, 170657256212, 1706183856212, 1706196856212, 1706219056212, 1706240656212, на підставі технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 11 травня 2016 року ФОП ОСОБА_15 , вперше було зареєстровано за ОСОБА_9 , а у подальшому 29 січня 2019 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданого 29 січня 2019 року ТОВ «ГОЩА-БУД» та ОСОБА_9 , протоколу серія та номер: 1, виданого 28 січня 2019 року установчими зборами засновників ТОВ «ГОЩА-БУД», - було зареєстроване за ТОВ «ГОЩА-БУД», код ЄДРПОУ 42779382.

Вказані обставини стверджуються даними інформаційних довідок №№33159633, 336160390, 336161076, 336161897 , 336162416, 367367726 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 19 червня 2023 року та 26 лютого 2024 року за параметрами пошуку: адреса/місцезнаходження.

Відповідно до висновку про ринкову вартість квартир, наданого ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ» 04 червня 2022 року, ринкова вартість об`єкта оцінки - квартир АДРЕСА_10 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 , загальною площею 413,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , становить 3 714 750 грн.

Позивач, вказуючи на незаконність набуття відповідачем права власності на спірні квартири, що призвело до порушення його прав як іпотекодержателя та власника майна, звернувся до суду з даним позовом за захистом таких порушених прав.

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Щодо вимоги позивача про визнання права іпотекодержателя

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст. 15 та 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорення.

Отже підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до визначення термінів, які містяться у ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як визначено положеннями ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Слід зазначити, що право іпотеки, на захист якого подано позов, є похідним речовим правом від права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно зіст. 396 ЦК Україниособа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29цього Кодексу.

За змістом ч. 2ст. 16 ЦК Українивизнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Як установлено судом, право іпотеки виникло у позивача на підставі, укладеного між ним, як іпотекодержателем, та ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_7 , як іпотекодавцем, іпотечного договору від 23 травня 2017 року, предметом іпотеки за яким було нерухоме майно: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 2035,8 кв.м, житловою площею 1406,4 кв.м, на земельній ділянці площею 0,4612 га з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373, що належало на праві приватної власності іпотекодавцю ( ОСОБА_7 ), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності 903008556212, номер запису про право власності 15590035.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про іпотеку» (вредакції чиннійна часукладення іпотечного договору)предметом іпотекиможуть бутиодин абодекілька об`єктівнерухомого майназа такихумов:нерухоме майноналежить іпотекодавцюна правівласності абона правігосподарського відання,якщо іпотекодавцемє державнеабо комунальнепідприємство,установа чиорганізація;нерухоме майноможе бутивідчужене іпотекодавцемі нанього відповіднодо законодавстваможе бутизвернене стягнення;нерухоме майнозареєстроване увстановленому закономпорядку якокремий виділенийу натуріоб`єкт прававласності,якщо іншене встановленоцим Законом. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором, що визначено приписами ч. 2 ст. 10 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час укладення іпотечного договору).

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час укладення іпотечного договору) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Водночас, як установлено судом, до реєстру щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 903008556212, який є предметом іпотеки, було внесено зміни (проведено державну реєстрацію змін щодо нерухомого майна), а саме: видалено дані щодо об`єкта нерухомого майна - «гуртожиток, загальною площею 2035,8 кв.м, житловою площею 1406,4 кв. м», та додано дані щодо об`єкта нерухомого майна - «незавершене будівництво, літера «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: Ні», а також додаткові відомості «відсоток готовності об`єкту нерухомого майна складає 88%».

Також судом установлено, що на час розгляду справи за адресою місцезнаходження предмета іпотеки - у будинку АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 903008556212, зареєстровано об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 , відповідно з реєстраційними номерами об`єкта нерухомого майна - 1706138256212, 170657256212, 1706183856212, 1706196856212, 1706219056212, 1706240656212, при цьому в описі кожного об`єкта нерухомого майна квартири (об`єкт житлової нерухомості) зазначено її загальну та житлову площу, розташування на поверсі у будинку та склад кімнат, відомості про перебування спірних квартир, як складової частини предмета іпотеки в реєстрі відсутні.

При цьому,вперше правовласності навказані об`єктинерухомого майна(квартири)24листопада 2018року напідставі технічнихпаспортів,виданих 11травня 2016року ФОП ОСОБА_15 ,було зареєстрованоза ОСОБА_9 ,29січня 2019року правовласності наці жоб`єкти напідставі актуприймання-передачінерухомого майна,серія таномер:1,виданого 29січня 2019року ТОВ«ГОЩА-БУД»та ОСОБА_9 ,і протоколу,серія таномер:1,виданого 28січня 2019року установчимизборами засновниківТОВ «ГОЩА-БУД»,було зареєстрованоза ТОВ«ГОЩА-БУД»,а з11березня 2021року право власності на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданого 18 лютого 2021 року ТОВ «ГОЩА-БУД»/ ОСОБА_2 зареєстровано за відповідачем у даній справі - ОСОБА_2 .

Верховний Суд України у постанові від 06 липня 2016 року у справі №6-1213цс16 та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 19 квітня 2018 року у справі №161/3376/17 та від 04 липня 2018 року у справі №335/640/15-ц зазначив, що новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Матеріали справи не містять та відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження того, що приміщення квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , створенобез прив`язок до іншого вже існуючого нерухомого майна, що стало предметом іпотеки з місцезнаходженням також у будинку АДРЕСА_7 ,без використання його складових структурних елементів.

Окремо суд звертає увагу на те, що аналіз положень ст.ст. 5, 6 Закону України «Про іпотеку» та пункту 1.6. іпотечного договору, дає підстави для висновку про те, що сторони іпотечного договору ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 (іпотекодавець), передбачили в іпотечному договорі від 23 травня 2017 року, що іпотека поширюватиметься на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судуу постанові від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц (провадження №61-28728сво18) проаналізував положення статей 5 та 6 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та вказав, зокрема, що учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки.У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що означені вище квартири, які розташовані у будинку АДРЕСА_7 , що є предметом іпотеки, не є новоствореними об`єктами нерухомого майна, оскільки створені з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, тому є іпотечним майном.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», в якій визначені наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Питання про конституційність цієї норми було предметом конституційного контролю і визнаючи її конституційною Конституційний Суд України в своєму рішенні №8-р/2020 від 14 липня 2020 року вказав, що положення частини першоїстатті 23 Закону України «Про іпотеку»не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Крім того, як зазначає Конституційний Суд України, положення частини першоїстатті 23 Закону України «Про іпотеку», які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Отже статусу іпотекодавця набуває особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки.

Згідно приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом установлено, що на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 18 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «ГОЩА-БУД»/ ОСОБА_2 , 11 березня 2021 року право власності на означені вище квартири, які є складовою предмета іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2017 року, на час розгляду справи зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених обставин суд приходить висновку, що відповідач у справі з моменту державної реєстрації за ним права власності на квартири, які є частиною предмета іпотека, є власником спірного майна (предмета іпотеки) та відповідно набув статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, відповідно до зазначених вище норм Закону України «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №916/2828/18 вказано, що «за змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. В порушення умов іпотечного договору за відсутності згоди іпотекодержателя предмет іпотеки був відчужений, змінився власник іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмету іпотеки внаслідок його реконструкції та зміни його призначення (з житлового на нежитлове). Тобто існує невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за іпотечним договором від 22 травня 2007 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення права іпотеки позивача за іпотечним договором від 22 травня 2007 року, яке підлягає захисту. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право позивача є порушеним. Отже позовна вимога про визнання за позивачем права іпотеки на нежитлові приміщення офісу, відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством».

Отже, оскільки в порушення умов іпотечного договору від 23 травня 2017 року, за відсутності згоди іпотекодержателя частина предмета іпотеки була відчужена та неодноразово змінювався власник такої частини іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмету іпотеки, тому в даній справі також існує невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2017 року щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення його права іпотеки за вказаним іпотечним договором, яке підлягає захисту.

Окремо суд звертає увагу на те, що вказані встановлені обставини внесення змін до реєстру щодо об`єкта нерухомого майна (предмета іпотеки) без згоди на те іпотекодержателя, після яких замість «гуртожитку» (предмет іпотеки) значиться «незавершене будівництво, літ «А-4», відсоток готовності об`єкту нерухомого майна складає 88 %», а також реєстрації у подальшому за адресою місцярозташування об`єкта іпотеки квартир, право власності на які неодноразово перереєстровувалось, свідчать про свідомі дії, спрямовані на зміну предмета іпотеки та його відчуження без згоди іпотекодержателя, наслідком яких стала фактична неможливість звернення стягнення останнім на об`єкт нерухомості та призвела до необхідності захисту порушених прав іпотекодержателя у даному судовому спорі.

Суд зауважує, що позовна вимога про визнання за позивачем права іпотекодержателя на означені вище квартири, які розташовані у будинку АДРЕСА_7 та право власності на які зареєстроване за ОСОБА_2 , відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

З огляду на означене, суд відхиляє аргументи представника відповідача щодо невірно обраного позивачем способу захисту та зауважує, що посилання останнього на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 17 серпня 2022 року по справі №759/5454/19, не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у цій справі є відмінними від обставин у справі, яка розглядається.

Що стосується аргументів представника відповідача ОСОБА_4 про необхідність пред`явлення вимог до спадкоємців ОСОБА_7 , які, на його переконання, автоматично набули прав та обов`язків іпотекодавця, то такі судом також відхиляються, з огляду на встановлені обставини зміни 24 листопада 2018 року власника іпотечного майна (власність на спірні квартири, які є предметом іпотеки, вперше була зареєстрована за ОСОБА_9 24 листопада 2018 року), а відповідно і набуття таким власником статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Окремо суд звертає увагу на те, що неперевіреними залишаються наведені представником відповідача обставини про те, що ОСОБА_7 померла. Дослідити дане питання суд позбавлений можливості через відсутність відповідних доказів, обов`язок подати які положеннями ст.ст.43, 81 ЦПК України покладений на сторони. З огляду на наявні розбіжності у написанні імені іпотекодавця ОСОБА_7 витребувана судом за клопотанням представників інформація суду не надана.

Щодо вимоги позивача про витребування майна

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власностіє правоособи наріч (майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача,з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України(правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду Українивід 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України,якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майноу володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі№6-54цс17).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Судувід 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження№12-104гс19) власник, з дотриманням вимогст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У постанові Верховного Суду Українивід 23 грудня 2015 року у справі № 6- 327цс15, сформульовано висновок про те, що виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

Звертаючись до суду з вимогою про витребування майна з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України, позивач вказав на те, що вибуття належного йому на праві власності майна сталося без його згоди, тобто таке вибуло з володіння власника поза його волею, а тому воно підлягає витребуванню від добросовісного набувача.

Як установлено з досліджених доказів, ОСОБА_1 проведена процедура позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору щодо об`єкта: незавершене будівництво, літ. «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: АДРЕСА_7 . Позасудове врегулювання було здійснено згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі від 23 травня 2017 року, яке було надіслано 15 червня 2021 року іпотекодавцю ОСОБА_7 , застосовано передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання та 31 серпня 2021 року проведено державну реєстрацію права власності позивача на предмет іпотеки щодо означеного вище об`єкта.

Право власностіна спірніквартири за ОСОБА_1 в порядкуч.3ст.37Закону України«Про іпотеку»не зареєстроване,таке начас розглядусправи якзазначено вищезареєстроване за ОСОБА_2 .При цьомудержавна реєстраціяправа власностівідповідача навказані квартирипроведена 29 березня 2021 року, тобто до реєстрації права власності ОСОБА_1 31 серпня 2021 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки щодо об`єкта незавершеного будівництва, а тому, на переконання суду, з 29 березня 2021 року відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для відповідача, як для набувача відповідного нерухомого майна, він набув статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, окрім того такий відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» наділений правом оскаржити рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, набуте в позасудовому порядку, та що для іпотекодавця є гарантією дотримання іпотекодержателем вимогзаконущодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

За змістом підпунктів 2.1.1., 2.1.2. пункту 2.1. іпотечного договору від 23 травня 2017 року сторони обумовили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором позики іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами; у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання позичальником зобов`язань за договором позики, а у разі невиконання позичальником цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.1. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в п.п. 2.1.1.-2.1.2. цього договору іпотеки; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Як було обумовлено сторонами в іпотечному договорі, у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1. цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 5.1.).

Згідно пункту 5.3. іпотечного договору, у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя право власності переходить до іпотекодежателя.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Виходячи з аналізу наведених норм права, умов іпотечного договору та встановлених вище обставин, суд приходить висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування в порядку ст. 388 ЦК України майна, правом на пред`явлення якої наділений лише власник цього майна, є передчасною, оскільки набуття позивачем права іпотекодержателя на спірні квартири не породжує одночасне виникнення у останнього права власності на такі, яке законодавець відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» пов`язує з моментом державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Розподіл судових витрат

Відповідно доч.1ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що при звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 13397,40 грн, з яких: 992,40 грн - за позовну вимогу немайнового характеру (визнання права іпотекодержателя), 12405 грн за позовну вимогу майнового характеру (витребування майна), та судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 520 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено лише в частині визнання права іпотекодержателя, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн, який був сплачений при зверненні до суду з вказаною вимогою, та 260 грн судового збору, який становить половину від сплаченої суми за подання до суду заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» про визнання права іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право іпотекодержателя на квартири: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706138256212), №8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706157256212), №9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706183856212), №10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706196856212), №11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706219056212), №12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706240656212), які розташовані в будинку АДРЕСА_7 .

У задоволенні позову ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» в частині витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1252 (одну тисячу двісті п`ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року по справі №570/1826/22, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД», місцезнаходження: Рівненська область, Гощанський район, с. Горбаків, вул. Шкільна, буд. 13 кв. 1, ЄДРПОУ 42779382.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2024 року.

Суддя Ю.В. Оленич