Постанова

від 29.08.2024 по справі 570/1826/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 570/1826/22

Провадження № 22-ц/4815/705/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційні скарги представника ОСОБА_4 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича та ОСОБА_2 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» про визнання права іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» (далі ТОВ «ГОЩА-БУД»), у якому просить визнати за ОСОБА_4 право іпотекодержателя на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , та витребувати їх на його користь у ОСОБА_2 ..

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право іпотекодержателя на квартири: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706138256212), №8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706157256212), №9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706183856212), №10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706196856212), №11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706219056212), №12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706240656212), які розташовані в будинку АДРЕСА_7 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» в частині витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 адвокат Мартинов О.Ю. не погоджується з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що спірні квартири є невід`ємною частиною предмета іпотеки, а оскільки позивач згоди на їх відчуження не надавав, то право власності у відповідача не виникло.

Вказує, що суд першої інстанції не встановив правові підстави набуття відповідачем у власність спірних квартир, а спирався лише на факт державної реєстрації права власності.

Вважає, що висновок суду про передчасність витребування майна, оскільки законодавець пов`язує виникнення права власності на іпотечне майно моментом державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, суперечить встановленим судом обставинам щодо приналежності спірних квартир до іпотеки, як її невід`ємної частини.

Стверджує, що спірні квартири, які є невід`ємними складовими частини гуртожитку, без відома власника та іпотекодержателя виділені в окремі об`єкти нерухомого майна та зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Доказів відчуження та оплатності вартості спірного майна матеріали справи не містять. Відтак витребування майна з чужого незаконного володіння є належним способом захисту порушеного права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 не погоджується з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог про визнання за позивачем прав іпотекодержателя, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивач, зареєструвавши право власності на предмет іпотеки (за інформаційною довідкою №301449290 з ДРРПНМ незавершене будівництво з готовністю 88%, літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_7 ), реалізував своє право на задоволення вимог іпотекодержателя, тому на момент звернення з позовом іпотека була припинена як і основне зобов`язання.

Посилаючись на правову позицію викладену у постанові ВП ВС від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц вказує, що спірні житлові приміщення не є самостійним об`єктом іпотеки.

Стверджує, що наявність зареєстрованого обтяження унеможливлює реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а в матеріалах справи відсутні відомості, що майно набуте відповідачем не перебувало в іпотеці, тому він є добросовісним набувачем.

Вважає, що посилання позивача на висновки ВС у справі № 916/2828/18 є помилковими, оскільки фактичні обставини справи є різними.

Також не погоджується з висновком суду щодо фактичної неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки та порушення прав іпотекодержателя, оскільки позивач звернув стягнення на предмет іпотеки набув право власності на нього на підставі ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" і таке набуття ним права власності ніким не оспорюється.

Відзиви від учасників справи не надходили.

Представник ТОВ «ГОЩА-БУД» в судове засідання не з`явився.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.2ЦПК України,завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст.263ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За результатами апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення місцевого суду не відповідає вимогам закону, а апеляційні скарги обох сторін в справі, як позивача так і відповідача, підлягають до часткового задоволення.

По справі встановлено, що 23 травня 2017 року між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав у позику кошти в сумі 3160800грн., що станом на ту дату становило суму еквівалентну 120 000 доларів США, із строком повернення до 23 грудня 2017 року (т.1 а.с. 69).

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором позики 23 травня 2017 року між ОСОБА_4 (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від імені та інтересах ОСОБА_6 (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстровано в реєстрі за №499, дію якого визначено з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань, що забезпечені іпотекою за цим договором.

За умовами іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 2035,8 кв.м, житловою площею 1406,4 кв.м, на земельній ділянці площею 0,4612 га з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

Згідно п. 1.4.3. предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 липня 2016 року за реєстром №1389, реєстр. № об`єкта: 903008556212, номер запису про право власності: 15590035.

За умовами п. 1.6., 1.7 іпотечного договору сторони передбачили, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому. Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця (т.1 а.с.11-12).

Того ждня,23травня 2017року до Державногореєстру іпотеквнесено реєстраційний запис 20540472 про вищевказануіпотеку та відповідний реєстраційний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: 20540078 заборона на нерухоме майно, про що свідчать дані інформаційної довідки №301449290 з відповідних державних реєстрів сформованої 23 травня 2022 року про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 903008556212: відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 23 грудня 2017 рік, розмір основного зобов`язання: 3160800,00грн.; відомості про суб`єктів: іпотекодавець: ОСОБА_6 , іпотекодержатель: ОСОБА_4 ; (т.1 а.с.13).

Як убачається з даних означеної вище інформаційної довідки №301449290 сформованої 23 травня 2022 року про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 903008556212, у розділі об`єкт нерухомого майна зазначено: незавершене будівництво, літ. «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: АДРЕСА_7 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5621282000:05:001:0373; додаткові відомості: відсоток готовності нерухомого майна складає 88%; 31 серпня 2021 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності щодо вказаного об`єкта за ОСОБА_4 .

Реєстрація прававласності проведена31серпня 2021року державнимреєстратором виконавчогокомітету Корнинськоїсільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А.В., підстава для державної реєстрації: поштове відправлення (цінний лист), серія та номер: 3302809120527, виданий 15 червня 2021 року, видавник: АТ «УКРПОШТА»; Вимога, серія та номер: б/н, виданий 15 червня 2021 року, видавник: ОСОБА_4 ; висновок про вартість майна, серія та номер: б/н, виданий 26 червня 2021 року, видавник: ТОВ «Консалт-Експерт І».

Слід зазначити, що в 2019 році, вважаючи порушеним своє майнове право на предмет іпотеки, а саме гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_4 вже звертався досуду з позовом до КП «Рівненського МБТІ» та реєстратора про визнання його рішення (індексний № 42999213, реєстр. № 903008556212) незаконним, щодо внесення змін до реєстру від 14 вересня 2018 року, яке на думку позивача фактично призвело до втрати предмету іпотеки, оскільки гуртожиток було замінено на незавершене будівництвожитлового будинку (за тою ж адресою) відсоток готовності 88%.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року було скасовано рішення Гощанського районного суду від 03 лютого 2020 року в справі 557/94/19 та в задоволенні вимог ОСОБА_4 було відмовлено і зазначено про неправильність обраного ним способу захисту прав та незалучення до справи належних відповідачів, які порушили його право, зокрема ОСОБА_6 ..

З матеріалів даної справи не вбачається існування іншого судового спору заявленого ОСОБА_4 до іпотекодавця ОСОБА_6 чи до її спадкоємців, щодо скасування запису внесеного до реєстру від 14 вересня 2018 року, або їх вирішення в інший спосіб.

Незважаючи на попередню позицію позивача, що зміни до реєстру від 14 вересня 2018 року, де він стверджував, що такі зміни фактично призвели до втрати предмету іпотеки, ОСОБА_4 задовольнив свої вимоги іпотекодержателя та провів державну реєстрацію свого права власності щодо вказаного об`єкта як незавершеного будівництважитлового будинку відсоток готовності 88%, а не як гуртожитку, який давався йому в іпотеку (т.1 а.с.11-13).

Інформація про оскарження спадкоємцями ОСОБА_6 проведення ОСОБА_4 державної реєстрації права власності на іпотечне майно в матеріалах справи відсутня, як і докази їх поінформованість про такі обставини взагалі.

Згідно повідомленняКорнинської сільськоїради Рівненськогорайону від20листопада 2023року за№2020/02-12/23,матеріали реєстраційноїсправи упаперовій формі,яка буласформована узв`язкуз реєстрацієюправа власності ОСОБА_7 на об`єктнезавершеного будівництва,літ.«А-4»,адреса: АДРЕСА_7 ,реєстраційний номероб`єктанерухомого майна903008556212,в Корнинськійсільській раді відсутні (т.1 а.с. 242).

Загальновідомим є факт, який не оспорюється сторонами, що внаслідок адміністративно-територіальної реформи в України, Гощанський район увійшов до складу Рівненського району.

З даних інформаційної довідки №301779161 з держреєстрів, сформованої 31 травня 2022 року, вбачається, що: фізична особа, РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , реєстраційні номера об`єктів нерухомого майна відповідно 1706138256212, 170657256212, 1706183856212, 1706196856212, 1706219056212, 1706240656212 (т.1 а.с.38-39).

В матеріалах справи відсутні докази, що вказані квартири були окремим об`єктом іпотеки.

Реєстрація права власності на вказані квартири проведена 11 березня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчуком Ю.С., підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 18 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «ГОЩА-БУД»/ ОСОБА_2 ..

ОСОБА_2 пояснив, що він був засновником та учасником ТОВ «ГОЩА-БУД» і при його виході з товариства вказані квартири йому були передані як його частка в товаристві.

З матеріалів справи вбачається що спірні квартири вперше були зареєстровані 24 листопада 2018 року за ОСОБА_8 на підставі технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 11 травня 2016 року ФОП ОСОБА_9 , а у подальшому 29 січня 2019 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданого 29 січня 2019 року ТОВ «ГОЩА-БУД» та ОСОБА_8 , протоколу серія та номер: 1, виданого 28 січня 2019 року установчими зборами засновників ТОВ «ГОЩА-БУД», - було зареєстроване за ТОВ «ГОЩА-БУД», код ЄДРПОУ 42779382.

Позивач, вказуючи на незаконність набуття відповідачем права власності на спірні квартири, що призвело до порушення його прав як іпотекодержателя та власника майна, звернувся досуду з даним позовом за захистом таких порушених прав.

Що стосуєтьсявимог ОСОБА_4 про визнання правіпотекодержателя на спірні квартири, то слід зазначити, що таке його право в даному випадку ніким не обмежувалось і він його реалізував, на відміну від прикладів з судової практики на яку посилались сторони в даній справі.

Згідно до ст.1,3,12 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, за яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду, вона має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до застереження наявного в іпотечному договорі від 23 травня 2017 року абзац 3 п.4.2, про право на задоволення вимог іпотекодержателя, ОСОБА_4 в повній мірі ним скористався, діючи на власний розсуд, обравши саме такий спосіб захисту порушеного права, оформивши право власності на предмет іпотеки на своє ім`я. Оформляючи право власності на будівлю, йому достовірно було відомо про зміни, перебудови та наявність створених квартир, як окремих об`єктів нерухомості і не тільки відповідачем в даній справі, але й іншими особами, що випливає з наявних в справі інформаційних довідок.

Тобто, з 31 серпня 2021 року, згідно з ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», в зв`язку з набуттям іпотекодержателемправа власностіна предметіпотеки; припинив свою дію договір іпотеки.

Не вбачається підстав для відновлення прав іпотекодержателя у спосіб запропонований ОСОБА_4 , визнаючи за ним право на частину будівлі, де розташовані спірні квартири відповідача ОСОБА_2 , оскільки позивач і так є власником всієї будівлі, а зазначені квартири в позові не були окремим предметом іпотеки. Виходячи з тверджень позивача про несамостійність квартир, як предмету іпотеки, то немає такої необхідності для захисту порушеного права саме позикодавця на відшкодування неповернутих коштів в сумі 3 160 800 грн.,, на забезпечення повернення яких і укладався іпотечний договір..

Відповідно до висновку про ринкову вартість квартир, наданого ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ» 04 червня 2022 року, ринкова вартість об`єкта оцінки - квартир АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 , загальною площею 413,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , становить 3714750грн. (т.1 а.с.41), при тому що ОСОБА_5 отримав у позику від позивача кошти в сумі 3 160 800 грн..

Роздільно по кожній з названих квартир їх вартість не визначалась, а включена у загальну вартість кв. АДРЕСА_8 не належить та не зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 ..

Оцінка предмету іпотеки незавершеного будинку в АДРЕСА_7 , на час реєстрація права власності за ОСОБА_4 проведена 31 серпня 2021 року держреєстратором виконкому Корнинської сільради в справі відсутня, а представник позивача в судовому засіданні пояснив, що сума оцінки йому не відома.

Як повідомила в засіданні сторона відповідача, в спірному іпотечному будинку було створено загалом 40 таких квартир під час дії іпотеки, чого не заперечив представник позивача та підтвердив, що до всіх нових власників позивачем пред`явлено аналогічні вимоги про витребування цих квартир.

Будівельно-технічна експертиза по справі не призначалась та не проводилась з метою визначення вартості предмета іпотеки (незавершеного будівництва жилого будинку) на час його набуття позивачем, для висновку про задоволення чи не задоволення вимог позикодавця отриманим у власність незавершеним будівництвом жилого будинку, а також для визначення кількості та ідентифікації створених квартир, їх розташування, площі, вартості кожної з них, як окремого об`єкта нерухомості, та відсоткового їх відношення у загальній вартості будівлі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що позивачу пропонували пропорційно до зайнятої площі компенсувати його витрати по іпотечному майну (неповернуту позику), однак ОСОБА_4 відмовився та настоює на витребуванні всіх квартир на свою користь.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщовоно здійснюєтьсязгідно іззаконом із легітимноюметою,буде розглядатисяяк порушеннястатті 1Першого протоколудо Конвенції,якщо небуде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine»,заява № 43768/07).

Згідно ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено інше.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи первинно власником предмета іпотеки гуртожитку була ОСОБА_6 , яка померла. Правонаступники у справу не залучались.

Предмет іпотеки набув статусу незавершеного будівництва, що безрезультатно оскаржувалося позивачем, а за його адресою були утворені квартири, які вперше набуті у власність ОСОБА_8 (зокрема за цим позовом). Спірні квартири не були самостійним об`єктом іпотеки.

Обставини виділу квартир, введення їх в експлуатацію сторони не досліджували та не доводили.

Вказані квартири неодноразово відчужувались, при цьому відомості про наявність на момент відчуження іпотечного обтяження щодо кожної зних як об`єкта нерухомого майна у державних реєстрах відсутні, зокрема, при набутті права власності ОСОБА_2 . Будь-які докази, які б спростовували презумпцію добросовісності відповідача не надавались.

На переконання колегії суддів, наведені вище обставини дають можливість стверджувати про відсутність підстав для визнання за позивачем права іпотекодержателя на спірне нерухоме майно, оскільки це призведе до необґрунтованого втручання у право мирного володіння майном.

Крім того, слід зазначити, що оформлення ОСОБА_4 права власності на предмет іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов`язання -заборгованості задоговором позикив сумі 3 160 800 грн., помилково ним ототожнюється з виникненням у нього абсолютного права розпорядження майном, яке знаходиться в будівлі гуртожитку/незавершеному будівництві жилого будинку та яке явно та значно за своєю вартістю виходить за межі основного зобов`язання.

Що стосуєтьсявимог ОСОБА_4 про витребуванняквартир у відповідача ОСОБА_2 то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Колегія суддів зазначає, що дані положення можуть бути застосовані при розгляді спорів за позовом власників майна про його витребування. Однак, у даному випадку позов заявлено особою, яка не є власником (володільцем), а тому відсутні підстави для їх застосування. Крім того заявлення сформованих позовних вимог є взаємовиключним, оскільки іпотекодержатель може захищати своє право шляхом визнання права іпотекодержателя та/або звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб,завдати шкодидовкіллю абокультурній спадщині. Недопускаються діїособи,що вчиняютьсяз наміромзавдати шкодиіншій особі,а такожзловживання правомв іншихформах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст.16ЦК України,кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; зокрема в даному випадку ОСОБА_4 просив визнати за ним право іпотекодержателя на створені квартири в іпотечному будинку та як наслідок витребовує у відповідача ці квартири, що за його твердженням є частиною іпотечного майна.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятоїстатті 13 цього Кодексу.

Отже,вимога ОСОБА_4 про витребуванняу ОСОБА_2 зазначених квартирвказує нена захистпорушеного правапозичальника,а наспробу незаконногоним збагаченняза рахунокстворених відповідачемквартир. ОСОБА_2 не може,при наявностіінших власниківквартир створенихв іпотечнійбудівлі,самостійно нестиматеріальну відповідальністьв розмірі основного зобов`язання -заборгованості задоговором позикив сумі 3 160 800 грн.,тому ця вимога не може бути задоволена, оскільки суперечить завданням цивільного судочинства та є безпідставною за своєю суттю.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права та не залучив до участі в справі всіх осіб чиїх інтересів це може стосуватись.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2024 року скасувати і в задоволенні заявлених позовних вимог по справі - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст виготовлено 03 вересня 2024 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.