Постанова

від 06.03.2024 по справі 758/5326/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року м. Київ

Справа № 758/5326/20

Провадження: № 22-ц/824/2961/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Звонарьова Валентина Вадимовича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ларіонової Н. М.,

у справі за поданням в. о. начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою,

у с т а н о в и в:

У березні 2023 року в. о. начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцова О. С. звернулася до суду із вказаним поданням, мотивуючи його тим, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження № ЗВП за АСВП НОМЕР_4 від 25.01.2023 року. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_1 є засновником у 25 юридичних особах, у зв`язку із чим, 31.01.2023 року винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на частки боржника у статутних капіталах товариств, однак, майже всі юридичні особи, в яких боржникові належить частка у статутному капіталі, зареєстровані на тимчасово окупованій частині Донецької області, у зв`язку з чим звернути стягнення на них не вбачається за можливе. З переліку юридичних осіб, що знаходяться на підконтрольній Україні території, є ТОВ «7 зірок» та ТОВ «Переяслав-СВ», при цьому, загальний розмір внесків у зазначених статутних фондах товариств складає 803 000 грн, що значно менше ніж сума боргу по виконавчим провадженням. Окрім того, в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що боржникові на праві власності належить земельна ділянка площею 0.1112 га, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с/рада Нижчедубчанська, проте її приблизна вартість також значно менша ніж сума заборгованості по виконавчим документам. Одночасно, просила звернути увагу суду на той факт, що боржник умисно ухиляється від погашення заборгованості, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутися до суду із даним поданням.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року подання задоволено частково.

Визначено розмір частки у праві спільної сумісної власності за боржником ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1/2 (однієї другої) частки на таке рухоме та нерухоме майно:

- двокімнатна квартира, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В;

- машиномісце в паркінгу № НОМЕР_2 , загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В.;

- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ФІДЖІ 22», ЄДРПОУ 42392618, яке зареєстровано за адресою: 04047, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 22. Частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 32,5 %, розмір внеску до статутного фонду - 1 690 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 13.08.2018 року;

- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ», ЄДРПОУ 35778534, яке зареєстровано за адресою: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Мазепи, будинок 28, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 10 %, розмір внеску до статутного фонду - 128 000 грн, зазначене товариство зареєстровано 11.07.2008 року.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Звонарьов В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову про залишення подання без розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що звернення виконавця з поданням про визначення частки боржника у майні можливе лише у випадку відсутності іншого майна, що належить боржнику на праві особистої власності, проте, в даному випадку існує спір щодо частки боржника у спільному майні, а отже виконавець мав звертатися до суду в порядку позовного провадження. Зазначив, що є помилковими доводи державного виконавця про те, що вся територія Донецької області, де знаходяться юридичні особи, в яких боржникові належить частка статутних капіталів, є тимчасово окупованою, оскільки, з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань убачається, що частина із зазначених підприємств знаходяться на підконтрольній території, проте, суд на дану обставину уваги не звернув та не надав такій інформації належної правової оцінки. Також просив звернути увагу на те, що з 30.08.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, 17.10.2022 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб був розірваним, проте, ОСОБА_1 заперечує проти того, що частки у праві спільної власності на майно, придбане у шлюбі, є рівними, окрім того, зазначає, що колишнє подружжя бажає вирішити спір, але на вказане майно накладений арешт. Посилається також на те, що 21 квітня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, предметом вказаного договору є квартира АДРЕСА_3 . У той же день, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, предметом вказаного договору є машиномісце № НОМЕР_3 , яке знаходиться в паркінгу АДРЕСА_4 , а отже, на час прийняття ухвали 22.08.2023 року власником спірної квартири та машиномісця вже був ОСОБА_4 , а отже, ОСОБА_1 не мав права власності на частку у спірних об`єктах нерухомого майна.

Крім того, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції адвокат Звонарьов В. В. посилався на розгляд подання приватного виконавця з порушеннями правил виклику до суду, а саме на те, що суддею вирішено проводити розгляд справи без участі боржника, хоча було подане клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Стягувач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ОСОБА_1 порушив приписи п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вчинив фраудаторний правочин, ввів в оману приватного нотаріуса щодо того, що він є чоловіком ОСОБА_3 , зважаючи на те, що шлюб розірваний 17.10.2022 року. Під час оформлення заяви і довіреності, колишнє подружжя ОСОБА_5 знаходилось разом у приватного нотаріуса. Отже, ОСОБА_3 , знаючи про виконавче провадження, не зупинила боржника, а, напроти, отримавши заяву, використала її та надала своїй матері ОСОБА_6 довіреність на відчуження нерухомого майна. Жодного спору між колишнім подружжям щодо спільної сумісної власності не існувало, а, напроти, боржник в заяві вказав, що дії його дружини відповідають їх спільному волевиявленню.

Заінтересована особа ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що заперечує проти визначення за ОСОБА_1 частки у праві власності на спірне майно, оскільки воно не належить до спільної сумісної власності через те, що обсяг докладення зусиль та внесених грошових коштів кожним з подружжя є різним. Зазначає, що сторони мають намір вирішити це питання шляхом укладення договорів, проте арешти, накладені на майно боржника в рамках виконавчого провадження № ЗВП за АСВП № НОМЕР_4, є перешкодою для вчинення такої дії. Посилається на те, що ОСОБА_1 є співзасновником 28 юридичних осіб та власником земельної ділянки, а, отже, арешт міг бути накладений на інше належне боржнику майно. З огляду на викладене, просила апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Стягувач ОСОБА_2 подав до суду пояснення, у яких зазначив, що судовим рішенням у справі № 185/3265/22 встановлено відсутність спору щодо спільного сумісного майна. Також, у договорах № 182 та 607, посвідчених приватним нотаріусом Стороженко Я. В. не зазначено, що нерухомість придбана за кошти або дружини, або чоловіка, отже, частки у спільній сумісній власності є рівними. Посилається на те, що ОСОБА_3 була обізнана про виконання судового рішення у справі та реальність звернення стягнення на спільне сумісне майно, але з метою виведення частки колишнього чоловіка у спільній сумісній власності з під арешту та стягнення, свідомо і навмисно прийняла права на розпорядження власністю та надала довіреність своїй матері на відчуження нерухомого майна, яка в свою чергу, відразу подарувала нерухомість своєму чоловіку ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції, без урахування договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішив наділити правом власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на спірні об`єкти нерухомого майна, чим порушив право його приватної власності. Визначаючи розмір часток за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на майно ОСОБА_4 , суд трансформував об`єкти права власності із особистої власності у спільну часткову. Таке рішення суду може розцінюватись як втручання держави у право власності. З огляду на вищенаведені обставини, ухвала Подільского районного суду м. Києва підлягає скасуванню.

27 лютого 2024 року від заступника начальника відділу Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Кравцової О. С. надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до винесення рішення у справі № 758/8934/23, предметом позову якої є визнання недійсним договору дарування спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , оскільки відповідачами вчинено фраудаторний правочин, який має підстави для визнання його недійсним.

В судовому засіданні адвокат Звонарьов В. В. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцова О.С., стягувач ОСОБА_2 апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Колегією суддів, з урахуванням думки учасників судового провадження, протокольною ухвалою суду відхилено клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року у справі № 758/5326/20 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 4 825 847,69 грн, а також вирішено питання по стягнення судового збору в розмірі 11 350 грн.

На підставі вищевказаного рішення районним судом 23.12.2022 року ОСОБА_2 , як стягувачу, були видані два виконавчих листа на стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, зазначених сум.

Постановою від 25.01.2023 року заступника начальника Подільського ВДВС у м. Києві Кравцової О. С. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 758/5326/20, виданого 23.12.2022 року Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів в розмірі 4 825 847,69 грн.

В межах даного виконавчого провадження постановою від 25.01.2023 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в розмірі 482 584,77 грн.

Окрім того, заступником начальника Подільського ВДВС у м. Києві Кравцовою О. С. постановою від 25.01.2023 року відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 758/5326/20, виданого 23.12.2022 року Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 11 350 грн.

В межах даного виконавчого провадження постановою від 25.01.2023 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в розмірі 1 135 грн.

Постановою від 25.01.2023 року дані виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження ВП № НОМЕР_4.

Копії вищевказаних постанов направлено боржнику рекомендованими листами на дійсну адресу, між тим всі були повернуті поштовим відділенням без вручення адресату з відповідною відміткою про закінчення строку зберігання.

Боржник під час тривання виконавчого провадження двічи звертався до ДВС з заявами щодо обмеження стягнення з пенсії 20%. Перший раз, 21.03.2023 року (вхідний №7771) через свого представника адвоката адвокатського об`єднення «ЛІДЕР» Ляшенко І.І., а другий раз, 11.04.2023 року, особисто. Кожен раз на адреси, вказані у заявах, виконавець спрямовував відповіді. Отже, боржнику достеменно було відомо про існування виконавчих проваджень.

З наявних в матеріалах справи відповідей та довідок, отриманих державним виконавцем на запити щодо наявності у боржника доходів та майна, убачається, що майно, на яке можливо було б звернуто стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє, як і відкриті клієнтські рахунки у банках з достатньою сумою коштів для погашення заборгованості.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_1 є засновником у 25 юридичних особах, у зв`язку із чим, 31.01.2023 року винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на частки боржника у статутних капіталах товариств, однак, майже всі юридичні особи, в яких боржникові належить частка у статутному капіталі, зареєстровані на тимчасово окупованій території Донецької області.

З переліку юридичних осіб, що знаходяться на підконтрольній Україні території, є ТОВ «7 зірок» та ТОВ «Переяслав-СВ», при цьому, загальний розмір внесків у зазначених статутних фондах товариств складає 803 000 грн.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що боржникові на праві власності належить земельна ділянка площею 0.1112 га, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с/рада Нижчедубчанська.

Боржник ОСОБА_1 у період з 30.08.2006 року по 17.10.2022 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно інформації № 326662420 від 22.03.2023 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності наступне майно:1) двокімнатна квартира, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_7 ; 2) машиномісце в паркінгу № НОМЕР_2 , загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я. В.

Відповідно договорам, заява про згоду другого з подружжя ОСОБА_1 на придбання нерухомого майна отримана в установленому законом порядку.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності також належать частки у статутних капіталах наступних товариств:

1) товариства з обмеженою відповідальністю «ФІДЖІ 22», ЄДРПОУ 42392618, яке зареєстровано за адресою: 04047, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 22, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 32,5 %, розмір внеску до статутного фонду - 1 690 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 13.08.2018 року;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ», ЄДРПОУ 35778534, яке зареєстровано за адресою: 08400, Київська обл., місто Переяслав-Хмельницький(п), вулиця Мазепи, будинок 28, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 10 %, розмір внеску до статутного фонду - 128 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 11.07.2008 року.

Загальний залишок заборгованості по зведеному провадженню ВП НОМЕР_4 складає 5 293 539,11 грн.

Задовольняючи частково подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що боржнику, ОСОБА_1 , було достеменно відомо про існування виконавчих проваджень, зокрема, з наявних в матеріалах справи відповідей та довідок, отриманих державним виконавцем на запити щодо наявності у боржника доходів та майна, убачається, що майно на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє, як і відкриті клієнтські рахунки в банку з достатньою сумою коштів для погашення заборгованості. Державним виконавцем для забезпечення реального виконання рішення винесені постанови про арешт майна та арешт коштів боржника. Вжитими державним виконавцем виконавчими діями, рішення не може бути виконано. Разом з тим, жодних дій для виконання рішення суду боржником вчинено не було. Встановивши, що на момент звернення заявника до суду із поданням два об`єкти нерухомого майна та частки у статутному капіталі двох товариств з обмеженою відповідальністю були спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про необхідність визначення частки, яка належить ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності на квартиру, машиномісце та частки в ТОВ, виходячи з того, що дане вказане майно набуто за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, та беручи до уваги рівність часток подружжя, яка встановлена СК України.

Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою звернення виконавця до суду із цим поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та його дружини, набуте ними в шлюбі, частку боржника в цьому майні не визначено.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (стаття 443 ЦПК України).

При вирішенні вказаного питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст.443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. За результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належать частки у статутних капіталах наступних товариств:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІДЖІ 22», ЄДРПОУ 42392618, яке зареєстровано за адресою: 04047, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 22, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 32,5 %, розмір внеску до статутного фонду - 1 690 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 13.08.2018 року;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ», ЄДРПОУ 35778534, яке зареєстровано за адресою: 08400, Київська обл., місто Переяслав-Хмельницький(п), вулиця Мазепи, будинок 28, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 10 %, розмір внеску до статутного фонду - 128 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 11.07.2008 року.

Той факт, що боржник, ОСОБА_1 , був чоловіком ОСОБА_3 на момент підписання даних договорів та реєстрування товариств, є встановленим, підтверджується свідоцтвом про шлюб та рішенням про розірвання шлюбу, а відтак вказане майно є спільним майном подружжя, обставин щодо його належності особисто одному із подружжя встановлено не було, а тому висновки суду першої інстанції про можливість визначення частки майна боржника у вказаному майні є правильними.

В той же час, апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про визначення часток у праві спільної сумісної власності щодо двокімнатної квартири, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , машиномісця в паркінгу № НОМЕР_2 , загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи убачається, що з 21 квітня 2023 року право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру та машиномісце припинено шляхом відчуження власником свого майна за договором дарування ОСОБА_4 , тобто, останнім набуто право власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право власності, у тому числі й основане на законі, не повинне порушувати справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства й захистом основних прав особи.

Практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.

В даному випадку, суд першої інстанції помилково визначив у праві власності на квартиру та машиномісце за адресою: АДРЕСА_5 частку майна за ОСОБА_1 , не звернув уваги на те, що згідно договору дарування, майно належить ОСОБА_4 , чим втрутився в право власності іншої фізичної особи, а саме ОСОБА_4 .

Отже, вказані об`єкти нерухомого майна необхідно виключити з переліку майна, в якому визначено частку майна боржника, оскільки на момент розгляду подання та ухвалення судового рішення таке майно було відчужено третій особі та не належало до спільного майна поружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, слід зазначити, що Подільським районним судом м. Києва розглядається справа № 757/8934/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування вищезазначеного майна, з підстав фраудаторності означених договорів.

Колегія суддів вважає необхідним роз`яснити, що державний виконавець не позбавлений права звернутися до суду повторно із поданням про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, після розгляду зазначеної справи №757/8934/23, у разі задоволення позову.

З приводу твердження скаржника про належність боржникові часток у статутному капіталі підприємств, які знаходяться на підконтрольній Україні території, та на які можна звернути стягнення, апеляційний суд відмічає, що, дослідивши місцезнаходження таких підприємств, убачається, що з усього переліку юридичних осіб, майже всі юридичні особи знаходяться на окупованій території або на території, де ведуться активні бойові дії, у зв`язку з чим, звернути стягнення на частки боржника у майні цих товариств не можливо на теперішній час (т. 1 а. с. 26-28).

Щодо наявності у боржника іншого майна, варто зазначити, що з інформаційної довідки № 32115400 від 25.01.2023 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек встановлено, що боржникові на праві власності також належить земельна ділянка, площею 0.1112, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с/рада Нижедубечанська, цільове призначення: для індивідуального садівництва, однак, її ринкова вартість є значно меншою ніж сума боргу по зведеним виконавчим провадженням (т. 1, а. с. 58), а тому вказана обставина не впливає на необхідність виділення частки боржника в спільному майні.

Доводи скаржника про допущені процесуальні порушення під час розгляду подання державного виконавця, зокрема, посилання на неналежне повідомлення боржника про розгляд подання, а також на те, що відповідне подання виконавця повинно було бути розглянуто в порядку позовного провадження, оскільки з приводу подружнього майна існує спір, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Порядок розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, передбачено статтею 443 ЦПК України, відповідно до частини другої якої суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Отже, процесуальним законом передбачено, що подання державного чи приватного виконавця розглядається за умови своєчасного повідомлення сторін та заінтересованих осіб у окремому судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 443 ЦПК України, суд вправі вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, за відсутності сторін та інших учасників справи, за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду подання державного чи приватного виконавця, з метою надання дійсної можливості взяти участь у такому розгляду та використати свої процесуальні права на таку участь.

Як убачається із матеріалів справи, 22.07.2023 року відбулось судове засідання про визначення частки у спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_5 , на яке ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не з`явилися, їх адвокат Ляшенко І.І. надав клопотання про перенесення засідання на інший час. Суд задовільнив клопотання та призначив наступне засідання на 22.08.2023 року (т. 2, а. с. 107-111).

22.08.2023 року від адвоката Звонарьова В.В. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, проте, в судовому засіданні, стягувач ОСОБА_2 , державний виконавець Кравцова О.С. заперечували проти клопотання, беручи до уваги, що розгляд подання може здійснюватися за відсутності сторін, враховуючи їх належне повідомлення (т. 2, а. с. 126, 146-147 а).

Отже, станом на 22.08.2023 року судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

Окрім того, варто відмітити, що ОСОБА_8 штучно створив умови для надання суду інформації про те, що він не був обізнаний про результати судового розгляду справи, оскільки для цього, він змінив адвокатів АО «ЛІДЕР» Коротенко Є.Є. і ОСОБА_9 , з якими співпрацював у справі по серпень 2023 року (т. 2, а.с. 48-50).

За таких підстав, аргументи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності боржника є безпідставними, оскільки неявка учасника судового засідання у даній категорії справ не перешкоджає його розгляду за умови належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, а на момент вирішення судом першої інстанції подання виконавця були наявні докази повідомлення боржника у виконавчому провадженні про такий розгляд, а відтак судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення боржника про розгляд подання.

З приводу розгляду питання про визначення частки майна боржника в порядку позовного провадження або ж в порядку ст. 443 ЦПК України судова практика є сталою.

Так, відповідно до позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009, виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) уточнено правові висновки про те, що в разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий,то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина першастатті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому, відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Колегія суддів зазначає, що, як на час постановлення ухвали, так і на час розгляду справи апеляційним судом, відсутні дані про наявність спору між подружжям ОСОБА_5 відносно спільного майна, з відповідними позовами про його поділ вони не звертались.

Відсутність спору щодо спільного майна подружжя також встановлена в судовому рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (справа №185/3265/22 ).

Окрім того, відповідно до договорів дарування квартири та машиномісця, які наразі оскаржуються стягувачем з підстав їх фраудаторності, правочини щодо відчуження майна укладались за письмовою згодою ОСОБА_1 .

Так, боржник, достеменно знаючи про виконавче провадження, надав письмову згоду на відчуження спільної сумісної власності колишній дружині ОСОБА_3 у вигляді заяви, посвідченої нотаріусом, що також підтверджує відсутність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу вказаного майна.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що на час постановлення ухвали та на час перегляду справи в апеляційній інстанції, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існував спір про спільну сумісну власність подружжя, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув подання державного виконавця про визначення спільної сумісної власності в порядку ст. 443 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з переліку майна, в якому визначено частку майна боржника ОСОБА_1 : двокімнатної квартири, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В; машиномісце в паркінгу № НОМЕР_2 , загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В.

Пунктом 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновкупро наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги адвоката Звонарьова В. В. в інтересах ОСОБА_1 та зміни судового рішення шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Звонарьова Валентина Вадимовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року змінити.

Виключити з переліку майна, в якому визначено частку майна боржника ОСОБА_1 : двокімнатну квартиру, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В; машиномісце в паркінгу № НОМЕР_2 , загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура