Постанова

від 15.04.2024 по справі 580/10614/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10614/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фішинг Компані МЖХ" до Державного агентство меліорації та рибного господарства України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Фішинг Компані МЖХ" з позовною заявою до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати відмову Державного агентства меліорації та рибного господарства України щодо затвердження ПП "Фішинг Компані МЖХ" Режиму рибогосподарської експлуатації водойми площею 96,4 га (розташована в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області), що викладено листах від 04.08.2023 за № 3-6.2.3-16/4530-23 та від 02.10.2023 за № 3-6.2.3-16/5730-23;

- зобов`язати Державного агентства меліорації та рибного господарства України з дотриманням процедур і принципів належного врядування повторно розглянути матеріали про затвердження ПП «Фішинг Компані МЖХ» Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га (розташована в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2023 Інститутом рибного господарства НААН України розроблено для ПП «Фішинг Компані МЖХ» Режим рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області та розроблено відповідне Науково біологічне обґрунтування.

03.07.2023 ПП «Фішинг Компані МЖХ» звернулось до Державного агентства меліорації та рибного господарства України із заявою про затвердження Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області.

За результатами розгляду проекту Режиму та Науково-біологічного обґрунтування Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в межах Леськівської територіальної громади (Черкаський район, Черкаська область), Держрибагентством встановлено недоліки, які суперечили вимогам нормативно-правових актів, що є підставою для відмови у затверджені проекту Режиму, а саме:

1) у пункті 2.2 проекту Режиму нумерація підпунктів не відповідала вимогам додатку 2 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2008 за № 64/14755 (далі - Інструкція);

2) у пункті 4 проекту Режиму не вказано інформацію стосовно трубопроводів, каналів, рибозахисних пристроїв, стоків;

3) пункт 12 проекту Режиму не приведений у відповідність до Правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.04.2023 № 785, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.04.2023 за № 665/39721.

Враховуючи недоліки проекту Режиму, Держрибагентство листом від 04.08.2023 № 3-6.2.3-16/4530-23 відмовило у затвердженні проекту Режиму та повернуло його на доопрацювання.

10.08.2023 позивач повторно звернувся до Державного агентства меліорації та рибного господарства України із про проектом Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, розробленого Інститутом рибного господарства НААН.

За результатами опрацювання отриманих матеріалів встановлено, що зауваження викладені у листі Держрибагентства від 04.08.2023 № 3-6.2.3-16/4530-23 враховані частково, а тому листом Держрибагентства від 02.10.2023 № 3-6.2.2-16/5730-23 повторно відмовлено у затвердженні проекту Режиму та повернуто на доопрацювання ПП «Фішинг Компані МЖХ».

Не погоджуючись з такими відмовами відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що з метою захисту прав та інтересів позивача належить зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України повторно розглянути матеріали про затвердження ПП «Фішинг Компані МЖХ» Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га (розташована в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області) із врахуванням висновків суду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 № 3677-VI (далі - Закон № 3677-VI) цей Закон визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі.

Абзацом 29 ст. 1 Закону № 3677-VI визначено, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Відповідно до п. 30 ст. 9 Закону № 3677-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, відповідно до покладених на нього завдань належать погодження режимів рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та контроль за діяльністю спеціальних товарних рибних господарств;

Пунктом 20 ст. 10 Закону 3677-VI визначено, що посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають повноваження погоджувати режими рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та забезпечувати державний контроль (нагляд) за їх дотриманням.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону 3677-VI з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

Суд зазначає, що з 01.01.2020 щодо штучного розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання у спеціальних товарних рибних господарствах діють: «Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах», затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2008 за №64/14755(далі - Інструкція), «Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту із запровадження здійснення штучного розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання у спеціальних товарних рибних господарствах», затвердждений постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 № 1138(далі - Порядок).

Підпунктами 2.1.1, 2.1.2, п. 2.1 розділу 2 Інструкції для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України:

Заяву (додаток 1), погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об`єкт (його ділянка).

Режим (додаток 2), погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об`єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування.

- Науково-біологічне обґрунтування (далі - НБО) щодо рибогосподарського водного об`єкта (його ділянки), на якому створюється спеціальне товарне рибне господарство (СТРГ).

- Карту-схему розташування СТРГ.

- Документи (засвідчені у встановленому законодавством порядку копії): свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (для фізичної особи); статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (для юридичної особи); при розробці Режиму на водні об`єкти об`ємом більше 1 млн куб.м (водосховища) - ліцензію на право господарської діяльності, пов`язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.

Пунктом 2.3 Інструкції № 4 передбачено, що режим погоджується територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватимуть діяльність, та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протягом місяця з дня його отримання.

Повноваження Держрибагентства у спірних правовідносинах визначені, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Водним кодексом України (далі - ВК України), законами України «Про тваринний світ», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування, зокрема, державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо.

Статтею 1 ВК України передбачено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 6 ВК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому вимоги такого користування можуть визначатися режимом рибогосподарської експлуатації водного об`єкта.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 806/449/15, від 16 травня 2019 року у справі № 806/3184/18, від 19 листопада 2019 року у справі № 806/1350/15.

Статтею 6 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» передбачено, що державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства є Державне агентство рибного господарства України.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» до повноваження Державного агентства рибного господарства України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, серед іншого, належить затвердження правил та режимів рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів.

Державне агентство рибного господарства України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та здійснюється згідно з Положенням про Державне агентство рибного господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895(далі - Положення № 895).

Згідно з підпунктом 44 пункту 3 Положення № 895 основними завданнями Держрибагентства є, зокрема, погодження режиму рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та контроль діяльності спеціальних товарних рибних господарств.

Відповідно до вимог пункту 2.14 Інструкції № 4 контроль за виконанням режиму, спеціальним використанням риби та інших водних живих ресурсів (далі - ВЖР) під час проведення рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та охороною користувачем водних живих ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України, територіальними органами рибоохорони та іншими органами відповідно до законодавства України.

Отже, державним органом, уповноваженим затверджувати правила та режими рибогосподарської діяльності, є Держрибагентство, а повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням такого режиму наділені також територіальні органи Держрибагентства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2023 Інститутом рибного господарства НААН України розроблено для ПП «Фішинг Компані МЖХ» Режим рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області та розроблено відповідне Науково біологічне обґрунтування, який 11.07.2023 погоджено заступником начальника Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області.

03.07.2023 та 04.08.2023 ПП «Фішинг Компані МЖХ» зверталось до Державного агентства меліорації та рибного господарства України із заявою про затвердження Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області.

За результатами розгляду проекту Режиму та Науково-біологічного обґрунтування Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в межах Леськівської територіальної громади (Черкаський район, Черкаська область), Держрибагентством встановлено недоліки та листом від 04.08.2023 № 3-6.2.3-16/4530-23 та від 02.10.2023 № 3-6.2.2-16/5730-23 повторно відмовлено у затвердженні проекту Режиму та повернуто на доопрацювання ПП «Фішинг Компані МЖХ».

Щодо виконання позивачем вимог Інструкції №4, колегія суддів зазначає таке.

Режим рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га, який розташований в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 4 позивачем поданий весь перелік документів.

Таким чином, позивачем розроблено проект Режиму та направлено його на затвердження відповідно до вимог Інструкції № 4, проте Державне агентство меліорації та рибного господарства протиправно відмовляє у його погодженні.

Щодо не надання згоди всіх учасників водогосподарського комплексу на обмеження господарської діяльності в інтересах рибного господарства, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Відповідно до інструкції № 4 зазначено, що рибогосподарські водні об`єкти - це озера, річки, моря з лиманами та естуаріями, водосховища, ставки, а також окремі технологічні водойми, які використовуються або можуть використовуватись для розведення, вирощування, відтворення та (або) вилову риби та інших водних живих ресурсів, де господарська діяльність усіх учасників водогосподарського комплексу обмежується в інтересах рибного господарства.

Таким чином, в рибогосподарських водних об`єктах, які вже використовуються або можуть бути використані для розведення риби, господарська діяльність усіх учасників водогосподарського комплексу обмежується в інтересах рибного господарства незалежновід того є від них згода чи немає. Суд зазначає, що інструкція № 4 не вимагає від осіб, які розробляють Режими рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, надання згоди усіх учасників водогосподарського комплексу.

Щодо п. 12 Режиму рибогосподарської експлуатації ставу площею 96,4 га (розташована в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області) зазначає таке.

Колегією суддів встановлено, що в пункті 12 Режиму науковою установою наведено повна характеристика знарядь і засобів лову та їх кількість.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 4 штучне розведення, вирощування, вселення ВЖР, проведення меліоративних робіт тощо виконуються користувачем згідно з Режимом та Інструкцією про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 08.06.2004 N 215, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.09.2004 № 1142/9741.

Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що використання ВЖР здійснюється згідно з Режимом та відповідно до вимог Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, затвердженої спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005 № 623/404 , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06.12.2005 за N 1458/11738.

Колегія суддів звертає увагу, що Інструкція про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, затверджена спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005 № 623/404, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.12.2005 за № 1458/11738 втратила чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 208/179 від 03.06.2015.

Таким чином, використання, штучне розведення, вирощування, вселення ВЖР (водних біоресурсів) здійснюється на підставі Режиму.

Прописані в пункті 12 проекту Режиму характеристика знарядь лову та їх кількість зазначені науково-дослідною установою під час дослідження конкретної водойми площею 96,4 га (розташована в адміністративних межах Леськівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області) та використовується тільки для цієї водойми.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах розповсюджуються на водойми, на які розроблено та затверджено Режими рибогосподарської експлуатації.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб`єктами владних повноважень не доведено правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма