Рішення

від 02.04.2024 по справі 759/26865/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/26865/21

пр. № 2/759/190/24

02 квітня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Житлово-Будівельний Кооператив «Індикатор-12» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-12», в особі голови правління ЖБК «Індикатор-12» Долгий С.С. звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обґрунтування зазначивши наступне.

Рішенням державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Набока В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39173150 від 12.01.2018 року зареєстровано право власності ЖБК «Індикатор-12» на квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що відповідачі з метою незаконного збагачення і без жодних правовитх підстав неправомірно проживають в квартирі, яка належить на праві власності позивачу, навіть незважаючи на те, що у власності відповідачів є квартира №3 в цьому ж будинку, в якій зареєстроване їх місце проживання.

Відповідачі будь-яких правочинів щодо проживання у квартирі із позивачем чи попереднім власником не укладали, що унеможливлює їх правомірне перебування в квартирі.

Таким чином, вважає, що дії відповідачів порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження належним йому майном, не відповідають вимогам законодавства і принципам добросовісності та розумності, а тому права позивача в якості правомірного власника квартири підлягають захисту, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2021 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.07.2022 року у справі зупинено провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2022 року у справі відновлено провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.11.2022 року у справі зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням №759/8609/20.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.03.2023 року у справі відновлено провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 вимогу позову підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини зазначенні у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

02.04.2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності учасника справи, проте підготовче судове засіданняу справі закрито 20.09.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, вислухавши пояснення з`явившихся учасників, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2018 року №110408990, право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить Житлово-будівельному кооперативу «Індикатор-12», дата , час державної реєстрації - 09.01.2018 року о 17:31 год., державний реєстратор КП «бюро державної реєстрації» - Набок В.М., підстава виникнення права власності - технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 14.11.2017 року, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 39173150 від 12.01.2018 року (а.с. 21).

Згідно відповіді начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб від 12.03.2018 року №1209/26, за даними картотеки реєстрації особи (форма-А та форма-Б) за адресою: АДРЕСА_4 зареєстрована ОСОБА_5 , з 16.07.1992 року по теперішній час (а.с. 20).

Згідно акта обстеження від 01.01.2019 року, складених ЖБК «Індикатор-12» на теперішній час в квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_1 (а.с. 19).

Згідно ордера на житлове приміщення в будинку ЖБК «09228 серії Ж, ОСОБА_2 надано право зайняття житлового примищенні за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 23).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 22.10.2008 року, виданого Виконавчим органом Київської міської ради Головного Управління житлового забезпечення, квартира АДРЕСА_6 , дійсно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦПК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 47 Конституцією України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Також, правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р., у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р., у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Як зазначено у ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує та не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Зі змісту статті 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 317 та 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник житлового будинку, квартири, згідно зі ст. 383 ЦК України, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Власник майна, згідно зі ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-709цс16).

У відповідності до ч. 5 ст. 9 ЖК України житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Згідно ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Згідно ч.3 ст.116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2019 року у справі № 591/7007/16-ц, зазначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. При цьому визначальним для захисту права на підставі ст. 391 ЦК України є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Так, судом встановлено, що позивач ТОВ ЖБК «індикатор-12» є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є власниками, на підставі ордеру на житлове приміщення іншої квартири, у цьому ж будинку, яка їй виділена на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 14.10.2008 року №1789-С і у якій вони зареєстровані.

В ході розгляду справи, відповідачами не надано доказів наявності у них права користування спірною квартирою, тоді як позивач довів наявність права власності на спірне майно та наявність перешкод у користуванні своєю власністю, а отже, позов є обґрунтований.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає доведеним, що відповідачі самовільно займають квартиру АДРЕСА_2 , чим створюють перешкоди позивачу в користуванні належною йому власністю, а тому позовні вимоги ЖБК «Індикатор-12» щодо виселення відповідачів з квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ЖБК «Індикатор-12» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі і позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270, 00 грн., що підтверджується квитанцією від 23.11.2021 року, вказані кошти мають бути стягнуті з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Житлово-Будівельний Кооператив «Індикатор-12» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення- задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні належним Житлово-Будівельному Кооперативу «Індикатор-12» майном, шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із квартири АДРЕСА_7 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_8 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_8 ) на користь Житлово-Будівельного Кооперативу «Індикатор-12» ( код ЄДРПОУ 23379893, місцезнаходження: м. Київ, вул. Василя Стуса 28-а) судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.04.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда