Постанова

від 09.04.2024 по справі 163/1125/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/1125/23 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О. С. Провадження № 22-ц/802/370/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Любомльської міської ради, про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що Виконавчий комітет Любомльської міської ради при прийнятті 25 квітня 2023 року рішення про визначення способу участі батька, відповідача по справі ОСОБА_3 , у вихованні малолітньої дитини сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не врахував обставини, які мають суттєве значення. Так, з січня 2022 року через неприязні відносини з відповідачем вони проживають окремо. Під приводом побачень з дитиною відповідач приїздить до неї додому і влаштовує конфліктні ситуації. З приводу його неправомірної поведінки вона та її мати неодноразово звертались до правоохоронних органів. За результатами розгляду цих звернень з відповідачем неодноразово проводились профілактичні бесіди та він притягувався до адміністративної відповідальності. Через дії відповідача вона зверталася в лікарню у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. Також її сім`я перебуває на обліку сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах з причин потерпання від домашнього насильства. Начальник відділу у справах дітей, сім`ї та молоді проводив з відповідачем профілактичну бесіду, а рішенням суду щодо нього був виданий обмежувальний припис.

Вважає, що спілкування малолітньої дитини з батьком, який здійснює домашнє насильство щодо неї як матері дитини, в режимі визначеному органом опіки і піклування, вкрай негативно вплине на моральний, духовний розвиток дитини та зашкодить її гармонійному розвитку і вихованню.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити участь відповідача ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із сином Платоном у такий спосіб:

- встановити систематичні побачення дитини з батьком у вихідні дні: кожну першу, третю суботу та кожну другу і четверту неділю місяця з 11:00 год. до 14:00 год. за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи стан здоров`я дитини, її думку та бажання;

- зобов`язати батька інформувати матір про місце перебування дитини в період їх спілкування;

- у встановлений час батько має право забирати і віддавати дитину, в будь-кого/будь-кому з членів родини, з ким дитина проживає разом з матір`ю.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_3 такий порядок його участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- систематичні побачення та спілкування із сином у будні дні: щосереди з 17:00 год. по 20:00 год. У встановлений час батько має право забирати дитину із дитячого садка (дошкільного навчального закладу) і віддавати дитину будь-кому з членів родини, з ким дитина проживає разом з матір`ю;

- систематичні побачення та спілкування з сином у вихідні дні: кожну першу, третю суботу та кожну другу і четверту неділю місяця з 11:00 год. до 19:00 год. за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи стан здоров`я дитини. У встановлений час батько має право забирати і віддавати дитину, в будь-кого/будь-кому з членів родини, з ким дитина проживає разом з матір`ю;

- у дні народження дитини, батька та близьких членів його родини дозволити зустрічі із сином з 14:00 год. по 20:00 год. або в інший час попередньо погоджений між батьками.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні із сином ОСОБА_6 та завчасно попереджати його про можливість та причини змін у визначеному порядку побачень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити йому інший спосіб участі у вихованні та спілкуванні із сином Платоном, а саме:

- систематичні побачення та спілкування із сином у будні дні: щовівторка з 17:00 год. по 20:00 год. та по четвергам з 17:00 год. по 20:00 год. У встановлений час батько має право забирати дитину із дитячого садка (дошкільного навчального закладу) і віддавати дитину будь-кому з членів родини, з ким дитина проживає разом з матір`ю;

- систематичні побачення та спілкування з сином у вихідні дні: кожну першу, третю суботу з 11:00 год. до 19:00 год. за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи стан здоров`я дитини. У встановлений час батько має право забирати і віддавати дитину, в будь-кого/будь-кому з членів родини, з ким дитина проживає разом з матір`ю;

- систематичні побачення та спілкування з сином у вихідні дні: кожну другу і четверту суботу місяця з 11:00 год. до 19:00 год. наступного дня за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи стан здоров`я дитини. У встановлений час батько має право забирати і віддавати дитину, в будь-кого/будь-кому з членів родини, з ким дитина проживає разом з матір`ю;

- при виїзді батька з дитиною за межі міста проживання для забезпечення розвитку дитини шляхом відвідування розважальних закладів, закладів культури, місць оздоровлення, розташованих в інших регіонах та містах під час встановленого часу для його спілкування, такі виїзди здійснювати за повідомленням батьком матері дитини, а при її бажання за її участі за кошти відповідача;

- у дні народження дитини, батька та близьких членів його родини дозволити зустрічі із сином з 14:00 год. по 20:00 год. або в інший час попередньо погоджений між батьками;

- після досягнення дитиною 3-річного віку дозволити спільний відпочинок батька та дитини терміном до 10 днів за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи стан здоров`я дитини;

- дозволити батьку брати участь у вихованні дитини шляхом відвідування закладів дошкільного виховання, які відвідує син.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні із сином Платоном та завчасно попереджати його про можливість та причини змін у визначеному порядку побачень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просила вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того зазначала, що позивач ОСОБА_1 для отримання професійної правничої допомоги щодо підготовки відзиву та подальшого представництва в суді зверталась до неї та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн. Докази надання такої допомоги адвокатом та понесення таких витрат позивачем будуть подані в судовому засіданні під час розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчого комітету Любомльської міської ради, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. 09 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку від Виконавчого комітету Любомльської міської ради на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Підтримує прийняте органом опіки і піклування рішення щодо розв`язання даного пору.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчого комітету Любомльської міської ради відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

З пояснень сторін судом встановлено, що вони проживали спільно без реєстрації шлюбу, проте у них склалися неприязні відносини, у тому числі між відповідачем ОСОБА_3 та матір`ю позивача ОСОБА_7 , через що вони почали проживати окремо.

З інформації ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 14 жовтня 2022 року та від 06 вересня 2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_7 неодноразово зверталися в поліцію з приводу неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_3 , а саме за змістом цих звернень відповідач забрав дитину і повіз у невідомому напрямку, чинить психологічний тиск на позивача та шантажує її дитиною, чинить домашнє насильство, погрожує розправою, псує майно та такі дії чинить під час приїзду з метою побачень із дитиною.

У зв`язку із такими зверненнями працівниками поліції та представником відділу у справах дітей, сім`ї та молоді з відповідачем ОСОБА_3 проводились бесіди профілактичного характеру, про що свідчать вищевказані інформаційні листи відділу поліції та лист бесіди від 18 квітня 2022 року.

Згідно з довідкою відділу у справах дітей, сім`ї та молоді Любомльської міської ради від 19 квітня 2022 року № 77/10-12 сім`я позивача ОСОБА_1 взята на облік сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах з причин потерпання від домашнього насильства.

Відповідач ОСОБА_3 з метою визначення своєї участі у вихованні та спілкуванні з дитиною звернувся до органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Любомльської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Любомльської міської ради від 25 квітня 2023 року № 86 з метою розв`язання спору між батьками та забезпечення участі обох батьків у вихованні дитини батькові дитини відповідачу ОСОБА_3 визначено участь у вихованні та побачень з дитиною у такий спосіб:

- у будні дні щовівторка з 11:00 год. по 14:00 год. та щочетверга з 17:00 год. по 20:00 год.;

- у вихідні дні: до досягнення дитиною трирічного віку кожну першу та третю суботу місяця та кожну другу та четверту неділю місяця з 11:00 год. по 19:00 год.; після досягнення дитиною трирічного віку двічі на місяць з 11:00 год. суботи по 19:00 год. неділі.

Із врахуванням віку дитини у перші місяці зустрічі батька з сином мають відбуватися виключно у присутності матері дитини до часу налагодження люблячих та приязних стосунків між батьком та дитиною.

Після досягнення дитиною відповідного віку дозволити спілкування батька та дитини засобами телефонного чи іншого зв`язку.

Після досягнення дитиною відповідного віку дозволити спільний відпочинок батька та дитини на період шкільних канікул терміном до 10 днів з попереднім узгодженням такого періоду між батьками дитини.

У дні народження дитини, батька та близьких членів його родини дозволити зустрічі із сином з 14:00 год. по 20:00 год. або в інший час попередньо погоджений між батьками.

Наказом начальника відділу у справах дітей, сім`ї та молоді Виконавчого комітету Любомльської міської ради від 18 липня 2023 року № 12 малолітнього ОСОБА_6 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, як такого, який постраждав від жорстокого поводження, а саме зазнав психологічного насильства.

З інформації, яка слугувала підставою для прийняття такого рішення, серед іншого, вбачається, що дитина зазнала гострої реакції на стрес, психологічного насильства, у зв`язку із його присутністю під час вчинення домашнього насильства його батьком над бабусею та матір`ю.

Також на час розгляду судом першої інстанції з обох сторін мали місце звернення в поліцію щодо неправомірних дій один одного, зокрема, відповідач ОСОБА_3 скаржився на невиконання позивачем рішення Виконавчого комітету Любомльської міської ради, а позивач ОСОБА_1 скаржилась на здійснення відповідачем погроз розправою.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 свої вимоги мотивувала тим, що не погоджується із встановленим органом опіки та піклування способом участі відповідача у вихованні та спілкуванні з дитиною з огляду на поведінку відповідача, який вчиняє щодо неї як матері дитини домашнє насильство, що негативно впливає на здоров`я та розвиток дитини, а тому просила суд визначити участь відповідача у вихованні та спілкуванні із малолітньою дитиною у спосіб, зазначений у прохальній частині позовної заяви.

Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частин 4 і 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 березня 2024 року у справі № 755/13068/21.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що конфліктні ситуації, які виникають між відповідачем та позивачем, у тому числі членами її сім`ї, є досить частими та також мають місце у присутності дитини.

Після прийняття 25 квітня 2023 року органом опіки та піклування рішення щодо участі відповідача у вихованні та спілкуванні із дитиною відносини сторін не змінились, конфлікти не припинились.

При цьому негативний вплив таких стосунків сторін на дитину є очевидний і це підтверджується медичною документацією та підставами взяття малолітнього Платона на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, як такого, який постраждав від жорстокого поводження, а саме зазнав психологічного насильства.

Позивач у суді першої інстанції вказувала і цього не заперечував відповідач, що при нормальному спілкуванні та поведінці останнього неодноразово віддавала йому дитину навіть поза графіком побачень, встановленим органом опіки та піклування.

Судом також встановлено, що від часу прийняття органом опіки та піклування рішення від 25 квітня 2023 року № 86 відбулися певні зміни, зокрема, позивач працевлаштувалась, дитина відвідує дитячий садок.

Встановивши, що між сторонами справи батьками малолітнього ОСОБА_8 існує спір щодо участі батька у вихованні сина, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, з урахуванням раніше прийнятого рішення Виконавчого комітету Любомльської міської ради від 25 квітня 2023 року про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, наявність неприязних відносин, які склалися між сторонами по справі, що є основною причиною неможливості досягнення між ними спільного рішення щодо виховання дитини, як це передбачено ч. 1 ст. 157 СК України, суд першої інстанції визначив інший графік побачень відповідача зі своїм сином, ніж той який визначений у згаданому рішенні органу опіки та піклування.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що визначені у рішенні органу опіки та піклування інші способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини поставлені під умову, а саме «після досягнення дитиною відповідного віку».

Таке визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини є неприйнятним через його неконкретну визначеність, оскільки поняття «після досягнення дитиною відповідного віку» є оціночним.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що права відповідача як батька на спілкування та виховання сина будуть захищені та реалізовані у визначений судом спосіб.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним на даний час у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.

Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дитиною буде суперечити інтересам дитини не встановлено.

При цьому, при визначенні порядку участі батька у вихованні сина судом першої інстанції враховані такі обставини як: вік дитини (на час розгляду справи неповних три роки), ступінь її прив`язаності до кожного з батьків, принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, режим розпорядку дня та стан здоров`я дитини, у тому числі психоемоційний, який спровокований діями відповідача.

Ураховуючи вищенаведене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 , що визначаючи спосіб його участі у вихованні малолітнього сина, суд не врахував його вимоги у відзиві на позовну заяву щодо спільного відпочинку з сином за межами м. Любомль, у якому відсутні належні розважальні, оздоровчі та спортивні заклади, які доступні дітям трирічного віку.

Разом з тим, виходячи із існуючих на даний час відносин між батьками дитини, спільний відпочинок дитини з батьком за межами місця її проживання, зокрема, спілкування з однолітками в ігрових кімнатах чи інших розважальних закладах за межами населеного пункту, де проживає дитина, про що зазначає відповідач в апеляційній скарзі, з врахуванням також і віку дитини, на даний час є недоцільним. У разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, станом його здоров`я, зокрема психоемоційного стану, її розвитку та потреб, жодна із сторін не позбавлена в майбутньому можливості вирішити це питання в добровільному порядку або звернутися до суду з позовом про зміну визначеного способу участі у вихованні дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про невідповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами, не впливають на законність рішення суду та не містять підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначала, що позивач ОСОБА_1 для отримання професійної правничої допомоги щодо підготовки відзиву та подальшого представництва в суді зверталась до неї та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала докази надання нею позивачу та понесення останньою витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн, а саме: договір про надання правничої допомоги від 17 травня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 17 травня 2023 року; акт прийому-передачі виконаних робіт до вказаного договору № 029/24 від 11 березня 2024 року; квитанцію від 08 квітня 2024 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Климович Т. Д. грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. Згідно із зазначеним актом прийому-передачі виконаних робіт адвокатом Климович Т. Д. позивачу ОСОБА_1 була надана професійна правнича допомога у вигляді: підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 3 000 грн за 1 год. роботи; участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції вартістю 2 000 грн за 1 год. роботи, а всього 5 000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Під час апеляційного розгляду справи відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 заперечували щодо розміру витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу, мотивуючи це їх неспівмірністю із складністю справи та необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.

Колегія суддів вважає такі заперечення обґрунтованими з огляду на те, що відзив на апеляційну скаргу є невеликим за змістом та фактично містить доводи щодо необґрунтованості апеляційної скарги на одній сторінці, решта нормативно-правове обґрунтування.

Ураховуючи заперечення сторони відповідача щодо зменшення вказаних витрат та їх неспівмірності, колегія суддів доходить висновку, що реально понесені витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн є співмірними з предметом позову та складністю справи, відповідають обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: