Постанова

від 16.04.2024 по справі 173/1470/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2468/24 Справа № 173/1470/23 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільногірського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від16листопада 2023року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Орган опіки та піклування при виконкомі Верхньодніпровської міської ради, про визнання батьківства,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим 03 жовтня 2023 року позовом ОСОБА_1 , треті особи - Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Орган опіки та піклування при виконкомі Верхньодніпровської міської ради, про визнання батьківства.

Ухвалою Вільногірського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Вільногірськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 16листопада 2023року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Вільногірського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2023 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що правові підстави для повернення як неподаної його позовної заяви відсутні. Наголошує, що ухвалу отримав 03 листопада 2023 року та сплатив 06 листопада 2023 року судовий збір, надіславши відповідні докази цьому до суду першої інстанції, тобто виконав вимоги ухвали у встановлений термін.

18 березня 20224 року відповідачка ОСОБА_3 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що позивач не усунув недоліки та не виконав ухвалу суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу скасувати з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем вимоги ухвали про залишення позову без руху не виконані, судовий збір не сплачено.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вониє передчаснимита зробленіз порушеннямнорм процесуальногоправа.

За положеннями ст.ст.55,124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У статті 175 ЦПК України викладено загальні вимоги до позовної заяви, зокрема, у частині 1 та 2 встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За положеннями частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вільногірського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для доплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн.

Копію ухвали позивач отримав особисто 03 листопада 2023 року.

Ухвалою Вільногірськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 16листопада 2023року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.

В ухвалі вказано про те, що станом на 15 листопада 2023 року жодної інформації про оплату судового збору до суду не надходило, ухвала залишена без виконання.

Позивачем до апеляційної скарги додано докази подання до Вільногірського міськрайонного суду Дніпропетровської області на виконання ухвали квитанції про оплату судового збору.

Колегія суддів наголошує на тому, що здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, апеляційний суд приймає до увагу, що за висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що позов у даній справі було подано до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року було відкрито провадження у даній справі. Після чого, ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року клопотання відповідачки ОСОБА_1 про відвід судді задоволено, у зв`язку з відсутністю складу суду для розгляду справи направлено її до Вільногірського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Враховуючи те, що вищезазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України, а порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яку відповідно до ст.379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене із порушенням норм процесуального права, у зв`язку із чим колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вільногірського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від16листопада 2023року скасувати, справу направитидля продовженнярозгляду досуду першоїінстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров