Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/7198/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа№ 910/7198/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: не з"явився;

від відповідача: Височан Л.П., Сумський Ю.А.;

від третьої особи: Мартинюк К.Е.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління регіональної статистики

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023

у справі № 910/7198/23 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київеско"

до Головного управління регіональної статистики

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України

про зобов`язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київеско" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління регіональної статистики (далі - відповідач) про зобов`язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, всупереч приписам Цивільного кодексу України, не включено кредиторські вимоги позивача, які останнім були заявлені своєчасно.

У підготовчому засіданні 26.06.2023 протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України (далі-КМУ).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/7198/23 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління регіональної статистики в особі ліквідаційної комісії (комісії з припинення) включити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київеско" в сумі 3 438 261,43 грн до проміжного ліквідаційного балансу.

Стягнуто з Головного управління регіональної статистики на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Киїеско" витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, позивач, як виконавець енергосервісу, має право на отримання несплаченої частини ціни енергосервісного договору у зв`язку з ліквідацією відповідача (без можливості правонаступництва), а останній в особі ліквідаційної комісії має включити кредиторські вимоги позивача в сумі 3 438 261,43 грн до проміжного ліквідаційного балансу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління регіональної статистики звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, судом не враховано, що на адресу відповідача 01.03.2024 від позивача надійшов саме лист № 57 від 22.02.2023, а не заява чи повідомлення, як того вимагає ст. 255 ЦК України. Крім того вказує, що лист позивача надійшов на адресу відповідача після 28.02.2023 (закінчення строку для заявлення кредиторських вимог), тому позивачем пропущено строк звернення з кредиторськими вимогами до комісії з ліквідації Головного управління регіональної статистики.

Крім того, апелянт вказує, що не приймав рішення про розірвання енергосервісного договору. Враховуючи рішення КМУ про ліквідацію юридичної особи відповідача та початок ліквідаційної процедури, останній не ініціював розірвання енергосервісного договору, оскільки строк його дії до 12.09.2026.

Апелянт також наголошує, що місцевий суд не взяв до уваги положення пункту 8.6 розділу 8 договору на невірно застосував положення 188 ГК України; прийняте Кабінетом Міністрів України рішення про ліквідацію відповідача не є підставою для виплати позивачу несплаченої частини ціни договору у зв`язку з такою ліквідацією; у рішенні КМУ про ліквідацію відповідача не зазначено про те, яким чином буде забезпечено виплату позивачу несплаченої частини ціни договору.

Апелянт звертає увагу, що чинним законодавством та умовами договору не передбачено, що у разі ліквідації замовника енерносервісу (відповідача), останній повинен вживати заходів щодо розірвання договору та виплати позивачеві несплаченої частини ціни договору.

Узагальнені доводи відзиву ТОВ «Київеско» на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що законодавець нормою ч.2 ст.255 ЦК України прирівняв факт передачі письмових документів відправником до установи зв`язку для доставки одержувачу до факту безпосередньої передачі особою документів одержувачу. Тому, на його думку, посилання відповідача на порушення позивачем строку та порядку звернення з кредиторськими вимогами до комісії з припинення відоповідача, яке було здійснене позивачем до спливу встановленого строку шляхом подання письмової заяви з кредиторськими вимогами до відповідача через установу зв`язку є необгрутованими, суперечать нормам ч.2 ст. 255 ЦК України та спростовуються наявними в матерілах справи доказами.

Позивач також зазначає, що згідно з п.211 ст.2 та ч.2 ст.55 Бюджетного кодексу України у поєднанні з нормами ст. 5 Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» гарантують виконавцеві енергосервісу отримання ціни енергосервісного договору у повній сумі, у тому числі достроково у випадку ліквідації замовника енергосервісу. Позивач, який є виконавцем енергосервісу у повному обсязі здійснив всі енергосервісні заходи, передбачені енергоосервісним договором. Отримавши рішення Кабінету Міністрів України про ліквідацію відповідача та лист з кредиторськими вимогами від позивача, відповідач в особі голови ліквідаційної комісії повинен був вжити заходів направлених на розірвання енергосервісного договору та виплати позивачеві несплаченої частини ціни договору, ініціювати внесення змін до кошторису відповідача для забезпечення здійснення виплати.

02.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київеско» надійшли додаткові поясненя, які є тотожними відзиву на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву Кабінету Міністрів України на апеляційну скаргу

В свою чергу, третя особа, Кабінет Міністрів України у своєму відзиві зазначає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Крім того, Кабінет Міністрів України зазначає, що ТОВ «Київеско» та Головне управління регіональної статистики здійснюють самостійно ведення господарської діяльності та несуть відповідальність за її наслідки. Відтак, Кабінет Міністрів України не може нести відповідповідальність за зобов`язаннями відповідача.

Також вказує, що Закон України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації не може бути застосований до Кабінету Міністрів, оскільки останній не несе жодних зобов`язань за вказаною нормою. Водночас, абз. 2 п.2 Постанови від 09.12.2022 №1371 «Про ліквідацію Головного управління регіональної статистики» здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління регіональної статистики, покладається на Державну службу статистики.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.11.2023 справу № 910/7198/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7198/23.

14.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7198/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління регіональної статистики на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 910/7198/23 та призначено до судового розгляду на 12.02.2024.

У судовому засіданні 12.02.2024 оголошено перерву у розгляді справи №910/7198/23 до 18.03.2024.

Судове засідання призначене на 18.03.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 перепризначено розгляд апеляційної скарги Головного управління регіональної статистики на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 910/7198/23 на 03.04.2024.

Позиції учасників справи

Представники відповідача у судовому засіданні 03.04.2024 підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. У судове засіданні 03.04.2024 представник позивача не з`явився, просив слухати справу у його відсутність.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Представник третьої особи у судовому засіданні 03.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.04.2019 між Головним управлінням регіональної статистики, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київеско», як виконавцем, укладено енергосервісний договір № 23 (далі - договір).

Відповідно до п.1 предметом договору є здійснення позивачем енергосервісу будівлі відповідача за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6 (ДК 021:2015:99999999-9 - "Не відображене в інших розділах") (далі - енергосервіс), оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення відповідачем споживання теплової енергії порівняно із споживанням (витратами) за відсутності енергосервісу. Енергосервісом є комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів енергосервісу, перелік, строки та умови впровадження яких наведено у додатку 1. Енергосервісний договір розроблено відповідно до вимог Примірного енергосервісного договору, що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 № 845.

Пунктом 7.7 договору визначено, що оплата за договором здійснюється відповідачем протягом п`яти робочих днів з дати підписання акту про виконання зобов`язань відповідно до пункту 8.6 договору за рахунок коштів державного бюджету за КПКВК 1207010, КЕКВ 2276, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, за умови надходження коштів з державного бюджету на зазначені цілі.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 04.05.2023 несплачена відповідачем на користь позивача частина ціни договору становить 3 487 759,23 грн.

Господарський суд міста Києва встановив, що Головне регіональне управління статистики з 28.12.2022 перебуває в процесі припинення, про що свідчать дані Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до оприлюдненого повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи Головного управління регіональної статистики, встановлений строк заявлення кредиторами вимог до 28.02.2023.

22.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою № 57, у якій посилаючись на наявність заборгованості відповідача, просив останнього розглянути та визнати кредиторські вимоги на суму 385 663,60 грн та письмово повідомити про результати розгляду вимог.

Зазнчений лист отриманий відповідачем 01.03.2023, що підтверджується роздруківкою сервісу відстеження поштових відправлень Укрпошти, розміщеного в мережі інтернет, яка міститься в матеріалах справи.

У свою чергу відповідач 30.03.2023 листом №12.1-07/67-23 повідомив позивача, що відповідно до затвердженого кошторису ГУ Регіональної статистики на 2023 рік та календарного плану до договору (додаток 7 до договору) на 2023 рік взято бюджетних зобов`язань у сумі 526 400,00 грн, які у ГУ Регіональної статистики гарантує оплатити за умови отримання послуг з енергосервісу, належного їх документального оформлення та фінансування з державного бюджету. Також зазначив, що наразі за отримані послуги з енергосервісу згідно з актами про виконання зобов`язань позивачу сплачено 999 453, 71 грн, у тому числі протягом січня-березня 2023 у сумі 281 493, 14 грн. Залишок зобов`язань Головного управління регіональної статистики станом на 31.03.2023 перед позивачем за договором складає 3 572 170, 46 грн.

Звертаючись з позовною заявою позивач зазначив, що визнавши суму залишку несплаченої позивачеві частини ціни енергосервісного договору, відповідач проте відмовився включати до проміжного ліквідаційного балансу зобов`язання щодо її виплати, мотивуючи вимоги позивача як зміну ним енергосервісного договору у односторонньому порядку. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача включити кредиторські вимоги позивача станом на 04.05.2023 в сумі 3 487 759,23 грн до проміжного ліквідаційного балансу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/7198/23 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом розгляду даної справи є вимога скаржника про включення його кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, у зв`язку з припинення діяльності останнього за рішенням засновників.

Згідно зі ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частинами 5, 6 ст. 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що при ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія здійснює заходи щодо встановлення всіх кредиторів і дебіторів, майна, прав і обов`язків юридичної особ, яка ліквідується за результатами чого складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості щодо складу майна юридичної особи, що ліквідується, переліку кредиторів, розмірів вимог кожного із кредиторів, відомості про визнання або відхилення кожного із кредиторів.

Згідно з ч.1 ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилось після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичною особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Як свідчать матеріали справи, 22.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою № 57, у якій посилаючись на наявність заборгованості відповідача, просив останнього розглянути та визнати кредиторські вимоги на суму 3 853 663,60 грн та письмово повідомити про результати розгляду вимог.

Зазначений лист отриманий відповідачем 01.03.2023, що підтверджується роздруківкою сервісу відстеження поштових відправлень Укрпошти розміщеного в мережі інтернет, яка міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що Головне регіональне управління статистики з 28.12.2022 перебуває в процесі припинення, що підтверджується інформацією про юридичну особу в Єдиний державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції чинній на момент внесення відомостей про припинення відповідача) державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

Згідно з ч. 1 ст. 10 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що інформацію про знаходження відповідача у стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно витягу з ЄДР головою ліквідкомісії з припинення відповідача вказаний його керівник - Драчов Руслан Височан Лілія Павлівна. Так, звернувшись до відповідача з вимогою про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу, позивач намагався захистити свій майновий інтерес на задоволення своїх вимог. Водночас, не включення кредитора до ліквідаційного балансу буде мати наслідком порушення майнового інтересу заявника - скаржника.

За приписами ст. 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод гаранту, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність засобу захисту «на практиці» означає реальну можливість одержання особою відшкодування за порушення відповідної норми конвенції (справа Костелло Робертс проти Сполученого Королівства, 1993 рік).

Більше того, право на звернення до суду за захистом права кредитора, зокрема, у випадку відмови включення кредиторської вимоги до ліквідаційного балансу, у разі ліквідації боржника передбачена і нормою національного законодавства, а саме ст. 112 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи дотримання позивачем вимог ст. 112 Цивільного кодексу України щодо строку та порядку звернення до боржника з вимогами про включення його вимог до проміжного ліквідаційного балансу, із первинними документами, розрахунком заборгованості та відсутністю заперечень з боку боржника (відповідача), суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «Київеско» про зобов`язання Головного управління регіональної статистики в особі голови ліквідаційної комісії (комісії з припинення) включити до проміжного балансу кредиторську вимогу ТОВ «Київеско» у загальному розмірі 3 438 261, 43 грн, з урахуванням часткового погашення відповідачем зобов`язань у сумі 49 497,80 грн.

Стосовно інших доводів відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішення про ліквідацію відповідача було прийнято Кабінетом Міністрів України від 09.12.2022 №1371.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" №327-VIII від 09.04.2015 (далі - Закон №327), однією з істотних умов енергосервісного договору є ціна енергосервісного договору.

Згідно із ч.3 ст.5 Закону №327 енергосервісний договір укладається за ціною, що дорівнює сумі скорочення витрат замовника енергосервісу на оплату паливно-енергетичних ресурсів, житлово-комунальних послуг порівняно з витратами, що були б здійснені за відсутності енергосервісу, яка має бути забезпечена виконавцем енергосервісу за весь строк дії енергосервісного договору, з урахуванням фіксованого відсотка суми скорочення витрат замовника енергосервісу на оплату відповідних паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг, що підлягає до сплати виконавцю енергосервісу.

У разі якщо енергосервісним договором передбачено скорочення рівня споживання паливно-енергетичних ресурсів, житлово-комунальних послуг, енергосервісний договір укладається за ціною, що дорівнює добутку обсягу скорочення споживання замовником енергосервісу відповідних паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг, який має бути забезпечений виконавцем енергосервісу за весь строк дії енергосервісного договору, і відповідних цін (тарифів), що діяли на дату оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі енергосервісу, з урахуванням фіксованого відсотка суми скорочення витрат замовника енергосервісу на оплату відповідних паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг, що підлягає до сплати виконавцю енергосервісу.

Ціна енергосервісного договору може бути змінена у випадках, передбачених пунктами 5, 6, 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

11.04.2019 позивач і відповідач уклали енергосервісний договір №23. Пунктом 2 енергосервісного договору сторони встановили його ціну, яка становить 4 571 624,17, у тому числі ПДВ 761 937,36 грн.

Згідно з пунктом 211 статті 2 Бюджетного кодексу України довгострокове зобов`язання за енергосервісом - зобов`язання за енергосервісним договором розпорядника бюджетних коштів, в оперативному управлінні або господарському віданні якого знаходиться об`єкт, щодо якого здійснюється закупівля енергосервісу, відповідно до якого необхідно здійснити платежі протягом майбутніх та/або поточного бюджетних періодів у межах суми скорочення видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (порівняно з видатками, які були б здійснені за відсутності енергосервісу).

Частиною другою ст.55 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки загального фонду бюджету на оплату енергосервісу є захищеними видатками бюджету.

Вказані вище норми Бюджетного кодексу України у поєднанні з нормами ст.5 Закону №327 гарантують виконавцеві енергосервісу отримання ціни енергосервісного договору в повній сумі, в тому числі достроково у випадку ліквідації замовника енергосервісу.

Відповідно до норм п.47 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно- приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

З урахуванням наведених вище норм законодавства відповідач в особі голови ліквідаційної комісії є розпорядником бюджетних коштів, який взяв на себе довгострокові зобов`язання за енергосервісом. Розмір довгострокових зобов`язань відповідача за енергосервісом відповідає ціні енергосервісного договору.

Як встановлено ст.526 Цивільного кодексу України та ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Посилання відповідача на те, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та те, що строк виконання зобов`язань зі сплати за енергосервіс за укладеним договором ще не настав є безпідставним. Так, уклавши енергосервісний договір з позивачем відповідач взяв на себе довгострокове зобов`язання перед позивачем з оплати за енергосервіс у розмірі суми, яка відповідає ціні укладеного енергосервісного договору.

Також припинення юридичної особи відповідача є підставою для дострокового припинення енергосервісного договору.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.107 ЦК України кредитор має право вимагати від юридичної особи, яка припиняється виконання не тільки тих зобов`язань строк виконання яких настав, а також і тих зобов`язань, строк виконання яких ще не настав (дострокового виконання). Закон не поділяє зобов`язання, які підлягають виплаті кредиторові на поточні чи довгострокові.

З огляду на наведене вище, відповідач зобов`язаний був включити кредиторські вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу. Відомості якого є єдиною підставою для проведення розрахунків юридичної особи відповідача, яка ліквідується, з кредитором - позивачем.

Включення кредиторських вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу відповідача забезпечує гарантування отримання виконавцем енергосервісу, який належним чином виконує свої зобов`язання за енергосервісним договором, всієї ціни енергосервісного договору, у тому числі у випадку ліквідації замовника енергосервісу, як це передбачено ч.12 ст. 5 Закону №327. Оскільки держава (якщо об`єкт енергосервісу знаходиться у державній власності) або відповідна територіальна громада (якщо об`єкт енергосервісу знаходиться у комунальній власності) набуває права власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача та третьої особи, що пропущено строк звернення з кредиторськими вимогами до комісії з ліквідації Головного управління регіональної статистики, оскільки суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що строк звернення до відповідача з кредиторськими вимогами позивачем не пропущено враховуючи приписи частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України, оскільки заява від 22.02.2023 № 57 з кредиторськими вимогами надіслана (23.02.2023) до закінчення строку пред`явлення кредиторських вимог (28.02.2023). Твердження відповідача про те, що останньому надіслано не письмову заяву або повідомлення, а вимогу, колегією суддів відхиляються, оскільки направлена відповідачу вимога кредитора і є письмовою заявою в розумінні приписів частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України. Пред`явлення кредиторських вимог позивача не є односторонньою зміною умов укладеного між сторонами спору договору, а пов`язана виключно з прийняттям КМУ рішення про ліквідацію відповідача. Право позивача на отримання несплаченої частини ціни енергосервісного договору прямо передбачене положеннями частини 12 статті 5 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації".

Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління регіональної статистики на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/7198/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/7198/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління регіональної статистикина рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/7198/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/7198/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7198/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.04.2024 у зв`язку з відрядженням судді Суліма В.В. з 06.04.2024-12.04.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім