Повістка

від 16.04.2024 по справі 907/62/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 м. УжгородСправа № 907/62/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши заяву представника позивача від 26.03.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні cистеми», код ЄДРПОУ 36495890, 49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр.Слобожанський, буд. 29, офіс 416

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія», код ЄДРПОУ 41609414, 89676, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Барбово, вул. Зелена, буд. 16

про стягнення 136 382,02 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликалися

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/62/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні cистеми» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія».

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 провадження у справі №907/62/24 позовні вимоги задоволені частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія» (код ЄДРПОУ 41609414, 89676, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Барбово, вул. Зелена, буд. 16) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» (код ЄДРПОУ 36495890, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 29, офіс 416) 44 032,02 грн (сорок чотири тисячі тридцять дві гривні 02 коп.), в т.ч. 19 208,40 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті вісім гривень 40 коп.) пені; 19 235,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять п`ять гривень 00 коп.) штрафу; 3 872,25 грн (три тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 25 коп.) інфляційних втрат; 1 716,37 грн (тисяча сімсот шістнадцять гривень 37 коп.) 3 % річних, а також 977,74 грн (дев`ятсот сімдесят сім гривень 74 копійок) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні вимоги позивача про стягнення 92 350,00 грн основного боргу відмовлено.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява представника позивача від 27.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2307/24) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник одночасно просить поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою суду від 28.03.2024 клопотання позивача про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення задоволено, прийнято до розгляду заяву представника позивача від 27.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2307/24) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.ч.3-5 ст.126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду в суді першої інстанції господарської справи № 907/62/24 позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 10 000 грн, що підтверджується наступними документами: договором про надання правових (юридичних) послуг від 11.12.2023, замовленням №1 на надання правничих (юридичних) послуг від 11.12.2023, актом здачі-приймання наданих послуг №22032024/1/Акт від 22.03.2024 та рахунком на оплату №1112/2023 від 11.12.2023.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.ст.1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однак слід зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись зазначеною статтею ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі ст.74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду провадження у справі №907/62/24 позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнуто на користь позивача 44 032,02 грн, в т.ч. 19 208,40 грн пені; 19 235,00 грн штрафу; 3 872,25 грн інфляційних втрат; 1 716,37 грн 3 % річних, а також 977,74 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні вимоги позивача про стягнення 92 350,00 грн основного боргу відмовлено.

Заявником заявлено до стягнення 10 000,00 грн за надання правової допомоги.

Надавши оцінку наданим доказам в обґрунтування понесених витрат на надання правничої допомоги, дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача по наданню правової допомоги у даній справі, здійснивши порівняльний аналіз заявлених до стягнення суми витрат на послуги професійної правничої допомоги, понесених стороною під час розгляду справи із кількістю та вартістю послуг, які надані позивачу його представником, а також з урахуванням доводів та тверджень представника позивача, викладених у заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, а відтак, часткове задоволення заяви представника позивача від 27.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2307/24) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 229,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача від 27.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2307/24) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Софія» (код ЄДРПОУ 41609414, 89676, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Барбово, вул. Зелена, буд. 16) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» (код ЄДРПОУ 36495890, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 29, офіс 416) 3 229,00 грн (три тисячі двісті двадцять дев`ять гривень 00 коп.) витрат за надання правничої допомоги.

3. В іншій частині заявлених до стягнення витрат відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 16.04.2024

Суддя Андрейчук Л.В.