Постанова

від 09.04.2024 по справі 160/20819/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20819/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 р. (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі №160/20819/22 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.07.2021 по 06.02.2022 у сумі 80160,45 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 по справі №160/8392/21 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з 13.04.2021, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2021 по день винесення рішення суду у розмірі 36671,40 грн та заподіяну моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Проте відповідачем вказане рішення суду в частині поновлення на посаді виконане лише 06.02.2022. Позивачка вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.07.2021 по 06.02.202022 на підставі статті 236 КЗпП України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено частково. Суд зобов`язав Інспекцію з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 31.07.2021 до 06.02.2022 . В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради не допускала умисного невиконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 по справі №160/8392/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з 13.04.2021, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2021 по день винесення рішення суду у розмірі 36671,40 грн. (сума вказана без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язових платежів). Рішення суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. Згідно довідки №8633/22-Вих від 09.06.2022, виданої Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 зараховано до штату Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з 07.02.2022 відповідно до Наказу №23-К від 04.02.2022.

Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався положеннями статті 236 Кодексу законів про працю України.

За приписами цієї правової норми у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.

Так, у постанові від 21 жовтня 2021 р. у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

У постанові від 09 листопада 2022 р. у справі № 460/600/22 Верховний Суд, урахувавши раніше висловлену правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Колегія суддів, у свою чергу, звертає увагу, що стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Кодекс адміністративного судочинства України (в його чинній редакції) не наділяє суди першої та апеляційної інстанції правом відступу від правових висновків Верховного Суду, навіть за умови наведення змістовного обґрунтування.

Суд першої інстанції правильно визначив спірний період, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, а саме - з 31 липня 2021 р. (наступний день після ухвалення рішення суду про поновлення на посаді) і до 06 лютого 2022 р. (за день до працевлаштування позивачки на іншу роботу).

Суд першої інстанції не здійснив розрахунок конкретної суми до стягнення, зобов`язавши відповідача самостійно її нарахувати. Оскільки позивачка рішення суду в апеляційному порядку не оскаржила, його перевірка колегією суддів в цій частині не здійснюється.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 р. в адміністративній справі №160/20819/22- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 квітня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно пункту 1 частини 6 статті 12 та пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяН.П. Баранник

суддяО.О. Круговий