Рішення

від 28.03.2024 по справі 450/307/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/307/24 Провадження № 2/450/833/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикій О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 370384, 02 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по грудень 2023 року включно, 41072, 22 грн. 3% річних за період жовтня 2012 року по 15 січня 2024 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтуваннязазначає,що вонаприймала участьв прилюднихторгах,як претендентна купівлюлота №1,а самежитлового будинкуза адресою АДРЕСА_1 ,площею 114,7кв.м.Прилюдні торгивідбувались вм.Пустомити Львівськоїобласті уприміщенні ПустомитівськогоВДВС заадресою Львівськаобл.,м.Пустомити,вул.Кандиби,буд.3.Протоколом проведенняприлюдних торгівз реалізаціїарештованого нерухомогомайна від25.10.2012року їївизнано переможцемаукціону.29жовтня 2012року складеноАкт державноговиконавця пропроведення публічнихторгів зреалізації арештованогонерухомого майна,який затвердженоначальником Сихівськоговідділу ДВСЛьвівського міськогоуправління юстиції,у якомувказано,що позивачемна рахунокСихівського відділуДВС ЛьвівськогоМУЮ внесеноповну оплатуза придбанена Торгахмайно,а саме122000грн.В жовтні2013року ОСОБА_2 звернулась досуду зпозовом провизнання прилюднихторгів недійснимина підставітого,що вонає дружиною ОСОБА_3 і майно,продане наторгах,належало їйна правіспільної сумісноївласності.Постановою ВерховногоСуду від29.07.2020року усправі 450/4083/13-цприлюдні торгивизнано недійсними,свідоцтво пропридбання нерухомогомайна зприлюдних торгів№ 1368від 05.11.2012року визнанонедійсним.У згаданійпостанові ВерховногоСуду буловказано,що позивачповинна звертатисьдо продавцямайна зпозовом відповіднодо ст.661ЦК України,у якійвказано,що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Позивач звернулась до Пустомитівського районного суду з позовом про стягнення збитків, розмір яких був визначений відповідно до ринковій вартості втраченого майна на підставі проведених експертиз. Справа розглядалась неодноразово, внаслідок чого Верховний Суд ухвалив остаточне рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 122 000 грн., сплачених останньою за вищезгаданий будинок на прилюдних торгах. У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 464/6630/20 міститься посилання на постанову Верховного Суду від 02 червня 2021 року по справі № 552/5052/20, згідно якої в разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (акцесорне зобов`язання). Таким чином, враховуючи те, що відповідач зволікає з виконанням постанови Верховного Суду, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з листопада 2012 року по грудень 2023 року включно у розмірі 370 384 грн 02 коп. та 3 % річних за період 29 жовтня 2012 року по 15 січня 2024 року у розмірі 41 072 грн 22 коп. Просить позов задоволити.

25.01.2024 року провадження у справі відкрито.

15.03.2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено,що відповідачвважає позовнівимоги необґрунтованими.Вказане мотивуєтим,що постановоюВерховного Судувід 21червня 2023року посправі №464/6630/20Постанову Львівськогоапеляційного судувід 17жовтня 2022року вчастині визначеннярозміру завданихзбитків змінено,зменшено розмірзбитків,який підлягаєстягненню ізСихівського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Львові Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів)на користьПозивача,з 1229300,00грн до122000,00грн.Постанова ВерховногоСуду набралазаконної силиз моментуїї прийняття,тобто з21червня 2023року. Такимчином,саме з22червня 2023року увідповідача виникобов`язокщодо сплативизначеної судомсуми позивачу.Водночас,як вбачаєтьсяіз позовноїзаяви,позивач визначаєперіод длянарахування істягнення інфляційнихвтрат злистопада 2012року погрудень 2023року та3%річних з29жовтня 2012року по15січня 2024року.Дане єневірним. З врахування зазначеного, нарахування інфляційних втрат та відсотків річних можуть становити: сума боргу (грн)122000, період прострочення 22.06.2023 - 15.01.2024, кількість днів прострочення 208, розмір процентів річних 3 %, загальна сума процентів 2085, 29, розрахунок суми інфляційних втрат: період заборгованості 22.06.2023 - 15.01.2024, сума боргу (грн.) 122000, сукупний індекс інфляції за період 1.005, інфляційне збільшення суми боргу 587, 24 . Таким чином, загальна сума до задоволення може становити 2 672,53 грн. Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних за період з 29 жовтня 2012 року по 15 січня 2024 року, зазначає, що щодо вимог позовної заяви в цій частині позивачем пропущено строки позовної давності, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.03.2024 року на адресу суду від відповідача було подано доповнення до відзиву. Зазначено, що виконання рішеньсуду деборжником єдержавний органвиконується в порядку визначеному Законами України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на підставівиконавчих документіввиключно органамиКазначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. ОСОБА_1 , як стягувач (кредитор) не вчинила дій в період з дня набрання законної сили Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 464/6630/20 до моменту подання позовної заяви. Лише 07.02.2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області видав виконавчий лист по справі № 464/6630/20, який ОСОБА_1 пред`явила до виконання в органи Казначейства де 21 березня 2024 року було здійснено безспірне списання грошових коштів в сумі 122 000,00 грн. Тобто, до моменту пред`явлення виконавчого документу до виконання, Позивачка не вчинила дій, що встановлені актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. На підставі наведеного, просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦКдає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - І за її межами.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г. А. 05.11.2012 року на підставі акта державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Начальником Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Т. Ю. Бассараб 29 жовтня 20212 року. видано свідоцтво про придбання об`єкту нерухомого майна, що складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 114, 7 кв. м., вартістю 122000, 00 грн., який придбаний ОСОБА_1 за 122000, 00 грн, що раніше належав ОСОБА_4 .

Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі 450/4083/13-ц, провадження № 61-41755св18 прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що оформлені протоколом № 03/620/12/а-1 від 25 жовтня 2012 року, та за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 визнано недійсними, свідоцтво про придбання об`єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за № 1368 про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок визнано недійсним.

Постановою Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 464/6630/20, провадження №61-11651св22 постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року в частині визначення розміру завданих збитків змінено та зменшено розмір завданих збитків, який підлягає стягненню із Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 з 1229300, 00 грн. до 122000, 00 грн. та поновлено виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року.

Із платіжної інструкції № 1 від 21.03.2024 року вбачається, що 21 березня 2024 року було здійснено безспірне списання грошових коштів в сумі 122 000,00 грн. завданих збитків на користь ОСОБА_1 .

У призначенні платежу вказано «безспірне списання завданих збитків за виконавчим листом Пустомитівського районного суду Львівської області № 464/6630/20 від 07 лютого 2024 року на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ».

Тобто, вбачається, що виконавчий лист було видано Пустомитівським районним судом Львівської області 07 лютого 2024 року, тобто, після пред`явлення позову, а саме 25.01.2024 року.

При цьому, постанова Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 464/6630/20, провадження №61-11651св22 набрала законної сили 21 червня 2023 року у відповідності до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановленихчастиною четвертою статті 545цього Кодексу. Якщокредитор невчинив дії,до вчиненняяких боржникне мігвиконати свійобов`язок,виконання зобов`язанняможе бутивідстрочене начас простроченнякредитора.

Боржник немає правана відшкодуваннязбитків,завданих простроченнямкредитора,якщо кредитордоведе,що простроченняне єнаслідком йоговини абоосіб,на якихза закономчи дорученнямкредитора булопокладено прийняттявиконання. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Виконання рішеньсуду деборжником єдержавний орган, державні підприємство, установа, організація виконується в порядку визначеному Законами України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на підставівиконавчих документіввиключно органамиКазначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відмовляючи у задоволенні позову суд враховує не лише право стягувача, а й права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно не виконував рішення суду про стягнення завданих збитків у зв`язку із відсутністю виданого виконавчого листа про стягнення зазначених збитків у сумі 122000, 00 грн.

Таким чином, встановивши відсутність обов`язку Сихівського відділу державної виконавчої служби виконати рішення суду протягом часу з дня набрання законної сили рішенням суду до дня пред`явлення позову, оскільки таке здійснюється виключно органами Казначейства на підставі виконавчих документів, очевидним для суду є відсутність правової підстави для стягнення з відповідача на користь позивача можливого похідного зобов`язання, передбаченого ст. 625 ЦК України.

Таким чином, вимоги позивача за період з 29.10.2012 року по 15.01.2024 року, на переконання суду не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у представлених суду доказах, оскільки позивачем без об`єктивних на те причин не було вчинено дії спрямованих на виконання постанови Верховного суду від 21.06.2023 року до дня пред`явлення позову 25.01.2024 року, зокрема, не було одержано виконавчого документу про стягнення завданих збитків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, враховуючи визначений позивачем об`єкт та предмет спору, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 11, 13, 79-82, ч. 2 ст. 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 315 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.03.2024 року.

СуддяІ. І. Мельничук