Ухвала

від 04.12.2024 по справі 450/307/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 450/307/24

провадження № 61-16000ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 370 384,02 грн інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по грудень 2023 року включно та 41 072,22 грн - 3 % річних за період жовтня 2012 року по 15 січня 2024 року.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 приймала участь в прилюдних торгах, як претендент на купівлю лота № 1, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 114,7 кв. м. Протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 25 жовтня 2012 року її визнано переможцем аукціону та 29 жовтня 2012 року складено Акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, який затверджено начальником Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції, у якому вказано, що позивачем на рахунок Сихівського відділу ДВС Львівського МУЮ внесено повну оплату за придбане на Торгах майно, а саме 122 000 грн.

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними на підставі того, що вона є дружиною ОСОБА_3 і майно, продане на торгах, належало їй на праві спільної сумісної власності. Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі 450/4083/13-ц прилюдні торги визнано недійсними, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1368 від 05 листопада 2012 року визнано недійсним.

Позивач звернулась до Пустомитівського районного суду з позовом про стягнення збитків, розмір яких був визначений відповідно до ринковій вартості втраченого майна на підставі проведених експертиз. Справа розглядалась неодноразово, внаслідок чого Верховний Суд ухвалив остаточне рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 122 000 грн, сплачених останньою за вищезгаданий будинок на прилюдних торгах. Посилаючись на те, що відповідач зволікає з виконанням постанови Верховного Суду, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з листопада 2012 року по грудень 2023 року включно у розмірі 370 384,02 грн та 3 % річних за період 29 жовтня 2012 року по 15 січня 2024 року у розмірі 41 072,22 грн.

Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 28 березня 2024 року відмовив в задоволенні позову.

Львівський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат за період з 29 липня 2020 року по 31 грудня 2023 року в сумі 62 889,50 грн та три відсотки річних за період з 29 липня 2020 року по 15 січня 2024 року в розмірі 12 690,00 грн, всього стягнув 75 579,50 грн. В решті позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

03 грудня 2024 року Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 рокув указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українине підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українитаким, що відповідає Конституції України(є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України(абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК Українималозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 411 456,24 грн.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко