Постанова

від 15.04.2024 по справі 916/938/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/938/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

Прокурор відділу - Уліцька А.В.

ТОВ «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» - адвокат Петрова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову)

по справі №916/938/24

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1. Управління капітального будівництва Одеської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ»

про визнання недійсним договору та стягнення 8152000,00 грн.

суддя суду першої інстанції Лічман Л.В.

місце винесення ухвали: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить:

-визнати недійсним договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 06.12.2017 № 166-17/П ,,Капітальний ремонт стадіону ОСШ № 40 за адресою: м. Одеса, вул. Давида Ойстраха, 15а, укладений між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ»;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради 8152000,00 грн., а з Управління капітального будівництва Одеської міської ради одержані ним за рішенням суду 8152000,00 грн. стягнути в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладання сторонами оспорюваного договору відбулось всупереч інтересам держави та суспільства, оскільки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» мали місце антиконкурентні узгоджені дії, направлені на спотворення результатів публічної закупівлі, за результатами якої укладено оспорюваний договір.

Одночасно з позовом прокурор подав до суду заяву, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» та знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 8152000,00 грн.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову судом залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач грошові кошти, необхідні для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 у задоволенні заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (зареєстрована 06.03.2024 за вх. № 2-362/24) про забезпечення позову відмовлено.

Обгрунтування оскаржуваної ухвали.

В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що наведені прокурором посилання на те, що виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач грошові кошти, господарський суд відхиляє та зазначає, що такі доводи не можуть бути достатніми для обґрунтування необхідності забезпечення позову, адже у всіх спорах майнового характеру виконання рішення суду залежить від наявності майна, з приводу якого виник спір, однак не у кожній справі слід вживати передбачені ст.ст.136,137 ГПК України заходи, оскільки для цього мають існувати підтверджені доказово передумови, про існування яких прокурором не повідомлено.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову слід відмовити.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 у справі №916/938/24 скасувати та ухвалити нове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 8152000,00 грн.

Узагальненні доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на правові позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 22.07.2021 у справі №916/585/18*916/1051/20), відповідно до яких умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Скаржник зазначає, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з ТОВ «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» коштів у сумі 8 152 000, 00 гривень за наслідком визнання недійсним договору будівельного підряду, укладеного між відповідачами за результатами відкритих торгів, які відбулись з порушенням, передбаченим п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляд анти конкурентних узгоджених дій.

Отже, на думку скаржника, накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розраховуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливість не вимагається.

Як стверджує заявник, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.210.2022 у справі №905/446/22).

Зазначене судом першої інстанції до уваги прийнято не було, у зв`язку з чим скаржник вважає, що зазначена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

18.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову) по справі №916/938/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову) по справі №916/938/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 доручено Господарського суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову) по справі №916/938/24.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову) по справі №916/938/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.

27.03.2024 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову) по справі №916/938/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову) по справі №916/938/24.

Призначено справу № 916/938/24до розгляду на 15.04.2024 о 14:30 год.

15.04.2024 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Під час судового засіданні 15.04.2024 представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Так, колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є, зокрема, майнова вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради 8152000,00 грн, а з Управління капітального будівництва Одеської міської ради одержані ним за рішенням суду 8152000,00 грн стягнення в дохід держави, за спірним договором, укладеним між відповідачами.

Колегія суддів вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 8 152 000,00 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів на відміну від суду першої інстанції вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заявлені прокурором цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що прокурором не повідомлено доказової передумови для вживати передбачені ст.ст.136,137 ГПК України заходів, відповідно до наступного.

Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» викладених у відзиві на апеляційну скаргу про те, що заявник не надав суду жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Судова колегія також зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.

Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Виходячи з викладеного вище, заява Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (зареєстрована 06.03.2024 р. за вх. № 2-362/24) про забезпечення позову у справі №916/938/24 підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку ухвалу було прийнято з невірним застосуванням приписів статті 137 ГПК України, а тому апеляційна скарга Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 у справі №916/938/24 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (зареєстрована 06.03.2024 р. за вх. № 2-362/24) про забезпечення позову.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 у справі №916/938/24 скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (зареєстрована 06.03.2024 р. за вх. № 2-362/24) про забезпечення позову - задовольнити.

На період розгляду справи накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 34995861) у розмірі 8 152 000 грн 00 коп., які знаходяться в банківський установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання постанови суду про забезпечення позову.

За даною постановою стягувачем є: Суворовська окружна прокуратура м.Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89); Південний офіс Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 , код ЄДРПОУ 40477150); Одеська міська рада ( 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691 )

За даною постановою боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 34995861)

Постанова підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2024.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяК.В. Богатир