Постанова

від 15.04.2024 по справі 911/459/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№ 911/459/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: Щагіна С.Ю.,

від відповідача: Фацул М.В.,

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтер Овочі"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023

у справі №911/459/23 (Суддя Смірнов О.Г.)

за позовом: Приватного підприємства "Інтер Овочі"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Артея"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про визнання недійсним договору суборенди частини нерухомого майна

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Приватне підприємство "Інтер Овочі" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №06/02-1 від 06.02.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" про визнання недійсним договору суборенди частини нерухомого майна №05/04-20/1 від 05.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір суборенди частини нерухомого майна №05/04-20/1 від 05.04.2020 є недійсним з огляду на його похідний характер від договору оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК від 08.10.2007, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок», який позивач вважає нікчемним, оскільки він не був нотаріально посвідчений.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 у позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд встановив, що позов спрямований на встановлення у рішенні суду факту нікчемності договору оренди №9-ЦМК від 08.10.2007, що можливо виключно під час розгляду спору, ініційованого позивачем на захист порушеного права та у розрізі застосування наслідків недійсності саме нікчемного правочину. Натомість, у даній справі позивач ставить питання про недійсність договору суборенди частини нерухомого майна №05/04-20/1 від 05.04.2020. Проте, під час розгляду справи позивачем не конкретизовано, а судом не встановлено у який спосіб порушуються, обмежуються, чи не визнаються права позивача оскаржуваним ним договором суборенди, з огляду на встановлені судом обставини фактичного використання Приватним підприємством "Інтер Овочі" майна, що є предметом договору суборенди, а також сплати ним частини орендних платежів.

При цьому, задоволення позову у даній справі з встановлення судом факту нікчемності договору оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК від 08.10.2007 вплине на права та обов`язки сторін цього договору, тобто відбудеться втручання у права та обов`язки юридичних осіб, що може мати місце виключно з метою захисту законних прав та інтересів позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Інтер Овочі" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт посилається на те, що договір оренди цілісного майнового комплексу №9ЦМК від 08.10.2007 та додатковий договір №4 від 22.01.2020 до даного договору не було нотаріально посвідчено, право оренди не було зареєстровано та відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України договір оренди є нікчемним.

Також скаржник зазначає, що ТОВ "Броварський оптовий ринок" не мало права передавати в суборенду частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г) площею 290.00 кв. м. за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А, оскільки у нього не виникло права оренди на підставі нікчемного договору №9-ЦМК від 08.10.2007, а відповідно він є не належним суборендарем.

Апелянт наголошує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №321061996 від 25.01.2023, всупереч ст.794 ЦК України, право оренди на нерухоме майно розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, буд. 26-А за ТОВ «Броварський оптовий ринок» не зареєстровано, тому Товариство жодного відношення до за зазначеної вище житлової будівлі немає.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Броварський оптовий ринок» на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 залишити без змін.

У відзиві відповідач зазначає, що сторони договору від 08.10.2007 №9-ЦМК (який закінчив свою дію 08.10.2022) реалізовували свої права та виконували свої обов`язки у повному обсязі, жодних претензій один до одного не мали за час дії даного договору. Відповідачем, при укладенні договору суборенди з позивачем дотримані всі умови визначені законодавством України для укладення даного виду правочину. Жодних посилань, які саме права та інтереси позивача порушені при укладенні даного договору позивач не зазначив.

Відповідач зауважує, що відповідно до умов договору суборенди, позивач, належним чином передав об`єкт у користування позивачу, підтвердженням чого є підписаний сторонами акт приймання передачі. Позивач користувався об`єктом, також частково сплачував плату за даним договором, а саме було сплачено рахунок № 157 від 31.05.2020, фактична сплата була здійснена 18.06.2020 у розмірі 42 650 грн. Отже , жодних обставин, які б перешкоджали позивачу використовувати об`єкт суборенди, як і фактів порушення прав та свобод позивача - відсутні. Також, як факт на підтвердження надання послуг за вказаним договором є підписаний сторонами Акту про надання послуг № 101 від 04.04.2020.

Узагальнені пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київський, Черкаській та Чернігівській областях (далі-Регіональне відділення) на апеляційну скаргу

20.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Регіонального відділення на апеляційну скаргу, в яких останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 залишити без змін.

Також Регіональне відділення вказує, що між ним та ТОВ «Броварський оптовий ринок» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» №9-ЦМК від 08.10.2007. Об`єкт оренди передано актом приймання-передачі, підписаним між Регіональним відділенням, ТОВ «Броварський оптовий ринок» та ДП «Броварський оптовий ринок» від 08.10.2007.

Крім того, протягом дії договору оренди, орендарем вчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата. Жодна із сторін не ставила під сумнів чинність договору та вчиняла дії щодо його виконання, а тому договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання.

Враховуючи той факт, що об`єктом оренди є цілісний майновий комплекс, до складу якого входять відповідно до акту прийому-передачі та акту оцінки ЦМК основні засоби без капітальних інвестицій та нематеріальні активи, тому ЦМК не підпадає під категорії об`єктів, договір оренди якого підлягає нотаріальному посвідченню, а відтак Регіональне відділення діяло в межах чинного законодавства.

За результатами проведеного аукціону з приватизації цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Броварський оптовий ринок» між Регіональним відділенням і ТОВ «Атрея» було укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності №11/19 від 18.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., зареєстрованого в реєстрі за №3623, а також Акт прийому-передачі державного майна від 17.01.2020.

Відповідно між Регіональним відділенням, ТОВ «Атрея» та ТОВ «Броварський оптовий ринок» було укладено додатковий договір №4 від 22.01.2020 до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» №9-ЦМК від 08.10.2007 про заміну сторони орендодавця.

Приписами ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» закріплено, що договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна.

Підписанням цього додаткового договору Регіональне відділення засвідчувало передачу, а ТОВ «Атрея» прийняття всіх прав та обов`язків орендодавця за договором, оскільки відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Крім того, згідно з додатковим договором орендна плата за січень 2020 року сплачується орендарем в строк до 12.02.2020. При цьому, до 17.01.2020 включно, тобто, до моменту підписання між Регіональним відділенням та ТОВ «Атрея» Акту прийому-передачі державного майна, орендна плата перераховується до Державного бюджету України, а з 18.01.2020 - до ТОВ «Атрея».

Вищевказане положення додаткового договору стосовно орендної плати застосовується також до договорів суборенди об`єкта оренди. Усі інші умови договору оренди залишалися без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.10.2023 справу № 911/459/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 911/459/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 повторно витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 911/459/23.

31.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/459/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 та призначено до судового розгляду на 18.03.2024.

Судове засідання призначене на 18.03.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 перепризначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 на 15.04.2024.

Явка представників сторін

Представник третьої особи 2, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київський, Черкаській та Чернігівській областях у судове засідання 15.04.2024 не з`явився, проте надав письмові пояснення, в яких вважав апеляційну скаргу ПП «Інтер Овочі» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Також просив розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника третьої особи 2.

У судове засідання 03.04.2024 представники третьої особи 1, ТОВ «Атрея» не з`явився, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належний чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600248373137) та шляхом доставлення електронного документу до електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою про доставку документу.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників третьої особи -1 та третьої особи - 2.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2024 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.04.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

08.10.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Броварський оптовий ринок».

18.12.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрея» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності №11/19, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності - єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Броварський оптовий ринок» місцезнаходження якого: Київська область, місто Бровари, вулиця Сергія Москаленка, 26-А (далі - об`єкт приватизації), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в цьому договорі зобов`язання.

22.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрея» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» було укладено додатковий договір №4 до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» від 08.10.2007 №9-ЦМК, згідно якого у зв`язку з приватизацією цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» та укладанням між Регіональним відділенням і ТОВ «Атрея» договору купівлі-продажу об`єкта державної власності №11/19 від 18.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., зареєстрованого в реєстрі за №3623, а також Акту прийому-передачі державного майна від 17.01.2020, діючи у відповідності до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2263-VIII, сторони домовились замінити орендодавця за договором на нового власника приватизованого майна. Відповідно до п. 2 вказаного додаткового договору підписанням цього додаткового договору Регіональне відділення засвідчує передачу, а ТОВ «Атрея» прийняття всіх прав та обов`язків орендодавця за договором.

У подальшому, 05.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» (суборендодавець) та Приватним підприємством «Інтер Овочі» (суборендар), разом спільно іменовані «Сторони», було укладено договір суборенди частини нерухомого майна №05/04-20/1 (далі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах визначених цим договором, суборендодавець зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г), площею 290,00 кв.м. (далі - об`єкт), єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Броварський оптовий ринок», яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору об`єкт передається з метою розміщення суборендарем складських приміщень з метою зберігання овочів та фруктів. Об`єкт перебуває у суборендодавця на підставі договору оренди №9-ЦМК від 08 жовтня 2007 року, укладеного з ТОВ «Атрея» (орендодавець»), з урахуванням додаткових угод укладених до нього.

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що суборендар вступає у строкове платне користування об`єктом з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкту, що є невід`ємною частиною договору. суборендодавець зобов`язується передати об`єкт в суборенду суборендарю протягом З (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5., 2.6. договору сторони при передачі об`єкта зобов`язані перевірити придатність його до використання за цільовим призначенням. Суборендар повертає об`єкт суборендодавцю згідно з Актом приймания-передачі (повернення) об`єкта. Об`єкт вважається поверненим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення) об`єкта.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 12 місяців, а саме з 05 квітня 2020 року по 05 квітня 2021 року включно, що відповідає строку суборенди. Договір починає діяти з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов`язань суборендаря з перерахування плати за суборенду - до виконання зобов`язань.

Відповідно до умов договору суборендар зобов`язаний сплачувати суборендодавцю плату за користування об`єктом (далі - орендна плата) у розмірах і строки, що встановлені цим договором (п. 4.1. договору).

Підписанням цього договору сторони підтверджують, що до договору включені всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, і вони не мають і не матимуть в подальшому з цього приводу одна до одної жодних претензій (п. 9.4. договору).

Вказаний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Однак, позивач наголошує в позові на тому, що останнім було підписано договір та направлено поштою відповідачу, після чого позивач дізнався, що відповідачем було підписано договір лише у вересні 2022 року.

З матеріалів справи також вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» та Приватним підприємством «Інтер Овочі» 05.04.2020 було підписано Акт приймання-передачі об`єкту, згідно якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв в користування визначене договором нерухоме майно.

Звертаючись до суду з позовом, позивач послався на те, що договір оренди №9-ЦМК від 08.10.2007 всупереч ч. 2 ст. 793 ЦК України не був нотаріально посвідчений. Вказує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2023 за №321061996, всупереч ст. 794 ЦК України, право оренди на нерухоме майно, що розташоване за адресою Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А за відповідачем не зареєстровано.

Також наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» не мало права передавати в суборенду частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г) площею 290.90 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А та вважає, що відповідач не має жодного відношення до нежитлової будівлі овочесховища.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України)

Пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Тлумачення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 та від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 та від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір суборенди частини нерухомого майна №05/04-20/1 від 05.04.2020 є недійсним з огляду на його похідний характер від нікчемного договору оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК від 08.10.2007, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок», який не створює жодних правових наслідків, оскільки не був нотаріально посвідчений всупереч ч. 2 ст. 793 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України (в редакції станом на дату укладання договору оренди №9-ЦМК від 08.10.2007) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 794 ЦК України (в редакції станом на дату укладання договору оренди №9-ЦМК від 08.10.2007) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

З огляду на вищенаведені вимоги чинного законодавства, заявляти вимогу про встановлення факту нікчемності правочину може лише одна зі сторін цього правочину, чи інша заінтересована особа.

Так, звертаючись з даним позовом ПП «Інтер Овочі» стверджує про нікчемність договору оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК від 08.10.2007, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок», стороною якого він не є.

Разом з цим, позивач під час звернення з позовом до суду не просить застосувати наслідки недійсності договору №05/04-20/1 від 05.04.2020 суборенди частини нерухомого майна.

Договір №05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020 підписаний позивачем та скрпілений його печаткою, що свідчить, що позивач погодився з умовами цього договору.

Також, відповідач зазначає, що Приватне підприємство "Інтер Овочі" повинно сплатити орендну плату на користь ТОВ "Атрея".

Проте, у запереченнях на позовну заяву, поданих відповідачем до суду 23.03.2023, останній зазначає, що позивачем вносилась орендна плата за договором 18.06.2020 у розмірі 42650, 00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок».

В свою чергу, позивач не заперечив, що Приватним підприємством "Інтер Овочі" було здійснено платіж за договором за один місяць користування частиною нерухомого майна.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Представник позивач зазначав, що права Приватного підприємства "Інтер Овочі" порушені тим, що позивач позбавлений можливості сплатити орендну плату належному орендодавцю.

Проте, колегія суддів зауважує, що позивачем самостійно було частково сплачено орендну плату за користування визначеним договором №05/04-20/1 від 05.04.2020 нерухомим майном на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок», а в матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати з боку Приватного підприємства "Інтер Овочі" на користь інших осіб, в тому числі на користь ТОВ "Атрея".

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/108/17 та постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №456/2946/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є самостійною, достатньою підставою для ухвалення рішення про відмову в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

Надавши оцінку вимогам позовної заяви та нормам матеріального права, якими позивач обґрунтовує ці вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов спрямований на встановлення у рішенні суду факту нікчемності договору оренди №9-ЦМК від 08.10.2007, що можливо виключно під час розгляду спору, ініційованого позивачем на захист порушеного права та у розрізі застосування наслідків недійсності саме нікчемного правочину.

Натомість, у даній справі позивач ставить питання про недійсність договору суборенди частини нерухомого майна №05/04-20/1 від 05.04.2020.

Проте, під час розгляду справи позивачем не конкретизовано, а судом не встановлено у який спосіб порушуються, обмежуються, чи не визнаються права позивача оскаржуваним ним договором суборенди, з огляду на встановлені судом обставини фактичного використання Приватним підприємством "Інтер Овочі" майна, що є предметом договору суборенди, а також сплати ним частини орендних платежів.

Однак, всупереч ст. 74 ГПК України позивачем не доведено порушення його цивільного права чи інтересу укладенням Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» договору оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК від 08.10.2007.

При цьому, задоволення позову у даній справі з встановлення судом факту нікчемності договору оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК від 08.10.2007 вплине на права та обов`язки сторін цього договору, тобто відбудеться втручання у права та обов`язки юридичних осіб, що може мати місце виключно з метою захисту законних прав та інтересів позивача.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень позивача, що ТОВ «Броварський оптовий ринок» є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №321061996 від 25.01.2023, вбачається, що всупереч ст. 794 ЦК України, право оренди на нерухоме майно розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, буд. 26-А за ТОВ «Броварський оптовий ринок» не зареєстровано, з огляду на таке.

За результатами дослідження договору оренди цілісного майнового комплексу №9-ЦМК від 08.10.2007, судом встановлено, що дія даного договору закінчилась 08.10.2022, водночас інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №321061996 сформована станом на 25.01.2023.

Таким чином, доводи позивача про те, що ТОВ «Броварський оптовий ринок» не мало права передавати в суборенду визначене договором суборенди частини нерухомого майна №05/04-20/1 від 05.04.2020 нерухоме майно є безпідставними.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а не відповідач повинен доводити правомірність договору. Тобто обов`язок доказування обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору, покладається на позивача. При цьому, враховувати необхідно саме підстави заявленого позивачем позову.

Однак, позивач не наддав належних та допустимих доказів неправомірності дій відповідача та невідповідності умов оспорюваного договору приписам законодавства.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

Натомість, при розгляді цієї справи суд першої інстанції вірно встановив як відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, так і відсутність порушення суб`єктивних прав та законних інтересів позивача в момент укладення сторонами договору.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі №911/459/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/459/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 17.04.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім