Постанова

від 04.07.2024 по справі 911/459/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/459/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л. М.,

за участю представників:

приватного підприємства «Інтер Овочі»: не з`явилися

товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»</a>: Козачок М. В.

товариства з обмеженою відповідальністю «Артея»: не з`явилися

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Інтер Овочі»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024

у складі колегії суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, Гаврилюк О. М., Сулім В. В.

та на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2023

суддя: Смірнов О. Г.

у справі № 911/459/23

за позовом приватного підприємства «Інтер Овочі»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Артея»,

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

про визнання недійсним договору суборенди частини нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Приватне підприємство «Інтер Овочі» (далі - ПП «Інтер Овочі», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»</a> (далі - ТОВ «Броварський оптовий ринок», відповідач) про визнання недійсним договору суборенди частини нерухомого майна № 05/04-20/1 від 05.04.2020, укладеного між позивачем і відповідачем.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір суборенди частини нерухомого майна № 05/04-20/1 від 05.04.2020 є недійсним, з огляду на його похідний характер від договору оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок», який позивач вважає нікчемним, оскільки він не був нотаріально посвідчений та відсутня державна реєстрація права на користування нерухомим майном.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2023 у справі № 911/459/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, в задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позов спрямований на встановлення у рішенні суду факту нікчемності договору оренди № 9-ЦМК від 08.10.2007, що можливо виключно під час розгляду спору, ініційованого позивачем на захист порушеного права та у розрізі застосування наслідків недійсності саме нікчемного правочину.

Задоволення позову у даній справі з встановлення судом факту нікчемності договору оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007 вплине на права та обов`язки сторін цього договору, тобто відбудеться втручання у права та обов`язки юридичних осіб, що може мати місце виключно з метою захисту законних прав та інтересів позивача.

5. У даній справі позивач ставить питання про недійсність договору суборенди частини нерухомого майна № 05/04-20/1 від 05.04.2020. Проте, під час розгляду справи позивачем не конкретизовано, а судами не встановлено, у який спосіб порушуються, обмежуються, чи не визнаються права позивача оскаржуваним ним договором суборенди, з огляду на встановлені судом обставини фактичного використання ПП «Інтер Овочі» майна, що є предметом договору суборенди, а також сплати ним частини орендних платежів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Приватне підприємство «Інтер Овочі» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 та на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі № 911/459/23, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

7. Касаційна скарга подана на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

8. Позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування ч. 5 ст. 216 , ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 761, ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, а саме:

- можливості укладання суборендарем договору суборенди з особою (суборендодавцем), яка не мала права передавати нерухоме майно в суборенду через те, що прямий договір оренди, який був підставою для укладення договору суборенди, є нікчемним;

- настання будь-яких наслідків правового характеру за укладеним договором суборенди, який укладався суборендодавцем із суборендарем на підставі договору оренди, який є нікчемним;

- можливості застосування судами попередніх інстанцій з власної ініціативи наслідків недійсності нікчемного договору.

9. Позивач наголошує на тому, що договір оренди № 9-ЦМК від 08.10.2007 не був нотаріально посвідченим та право користування нерухомим майном за цим договором не було зареєстровано, тому зазначений договір є нікчемним.

10. Позивач зазначає, що він визнає недійсним не договір оренди від 08.10.2007, який є нікчемним, а укладений на підставі нікчемного договору договір суборенди від 05.04.2020, стороною якого є позивач.

11. Щодо порушеного права позивача, останній вказує на безпідставне стягнення з нього орендної плати рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/2683/22.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Броварський оптовий ринок» просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення - залишити без змін.

13. ТОВ «Броварський оптовий ринок» зазначає, що сторони договору від 08.10.2007 № 9-ЦМК (який закінчив свою дію 08.10.2022) реалізували свої права та виконували свої обов`язки в повному обсязі, жодних претензій один до одного не мали за час дії даного договору.

14. У письмових поясненнях Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях просить Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

15. Регіональне відділення зазначає, що об`єкт оренди передано відповідно до акта приймання-передачі, підписаного між Регіональним відділенням, ТОВ «Броварський оптовий ринок» та ДП «Броварський оптовий ринок» від 08.10.2007.

Протягом дії договору оренди, орендарем вчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата. Жодна із сторін не ставила під сумнів чинність договору та вчиняла дії щодо його виконання, а тому договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання.

Ураховуючи, що об`єктом оренди є цілісний майновий комплекс, до складу якого входять відповідно до акта прийому-передачі та акта оцінки цілісного майнового комплексу, основні засоби без капітальних інвестицій та нематеріальні активи, тому цілісний майновий комплекс не підпадає під дію категорії об`єктів, договір оренди якого підлягає нотаріальному посвідченню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. 08 жовтня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Броварський оптовий ринок».

17. Відповідно до п. 10.1 цей договір укладено строком на 15 років, що діє з 08.10.2007 до 08.10.2022.

18. 18 грудня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Атрея» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності № 11/19, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності - єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Броварський оптовий ринок», місцезнаходження якого: Київська область, місто Бровари, вулиця Сергія Москаленка, 26-А, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в цьому договорі зобов`язання.

19. 22 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, товариством з обмеженою відповідальністю «Атрея» та товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» укладено додатковий договір № 4 до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» від 08.10.2007 № 9-ЦМК, згідно з яким у зв`язку з приватизацією цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» та укладанням між Регіональним відділенням і ТОВ «Атрея» договору купівлі-продажу об`єкта державної власності № 11/19 від 18.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3623, а також акта прийому-передачі державного майна від 17.01.2020, діючи у відповідності до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2263-VIII, сторони домовились замінити орендодавця за договором на нового власника приватизованого майна. Відповідно до п. 2 вказаного додаткового договору підписанням цього додаткового договору Регіональне відділення засвідчує передачу, а ТОВ «Атрея» прийняття всіх прав та обов`язків орендодавця за договором.

20. 05 квітня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» (суборендодавець) та приватним підприємством «Інтер Овочі» (суборендар) укладено договір суборенди частини нерухомого майна № 05/04-20/1 (далі- договір).

21. Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором, суборендодавець зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г), площею 290,00 кв.м. (далі - об`єкт), єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Броварський оптовий ринок», яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А.

22. Згідно з п. 1.2, 1.3 договору об`єкт передається з метою розміщення суборендарем складських приміщень з метою зберігання овочів та фруктів. Об`єкт перебуває у суборендодавця на підставі договору оренди № 9-ЦМК від 08.10.2007, укладеного з ТОВ «Атрея» (орендодавець»), з урахуванням додаткових угод укладених до нього.

23. Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що суборендар вступає у строкове платне користування об`єктом з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, що є невід`ємною частиною договору. Суборендодавець зобов`язується передати об`єкт у суборенду суборендарю протягом З (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору.

24. Відповідно до п. 2.4, 2.5, 2.6 договору сторони при передачі об`єкта зобов`язані перевірити придатність його до використання за цільовим призначенням. Суборендар повертає об`єкт суборендодавцю згідно з актом приймання-передачі (повернення) об`єкта. Об`єкт вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) об`єкта.

25. Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 12 місяців, а саме з 05 квітня 2020 року по 05 квітня 2021 року включно, що відповідає строку суборенди. Договір починає діяти з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов`язань суборендаря з перерахування плати за суборенду - до виконання зобов`язань.

26. Відповідно до умов договору суборендар зобов`язаний сплачувати суборендодавцю плату за користування об`єктом у розмірах і строки, що встановлені цим договором (п. 4.1. договору).

27. Підписанням цього договору сторони підтверджують, що до договору включені всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, і вони не мають і не матимуть в подальшому з цього приводу одна до одної жодних претензій (п. 9.4 договору).

28. Зазначений договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

29. Між ТОВ «Броварський оптовий ринок» та ПП «Інтер Овочі» 05.04.2020 підписано акт приймання-передачі об`єкта, згідно з яким суборендодавець передав, а суборендар прийняв у користування визначене договором нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

30. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів, суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права.

31. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

32. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

33. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

34. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (стаття 761 ЦК України).

35. Згідно зі ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

36. Статтею 793 ЦК України (в редакції на момент укладення договору оренди) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

37. Згідно зі ст. 794 ЦК України (в редакції на момент укладення договору оренди) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент укладення договору оренди) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

39. Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

40. Як встановили суди попередніх інстанцій між ТОВ «Броварський оптовий ринок» (суборендодавець) та ПП «Інтер Овочі» (суборендар) укладено договір суборенди частини нерухомого майна № 05/04-20/1 від 05.04.2020, відповідно до якого суборендодавець зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г), площею 290,00 кв.м., єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Броварський оптовий ринок».

41. За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

42. Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

43. Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

44. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

45. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

46. Гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист вимагає, водночас твердження позивача про порушення має бути обґрунтованим, а суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

47. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність і (або) необґрунтованість заявлених вимог.

48. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

49. Предметом позову в цій справі є визнання недійсним договору суборенди частини нерухомого майна від № 05/04-20/1 від 05.04.2020.

50. Позов мотивовано тим, що договір оренди № 9-ЦМК від 08.10.2007 є нікчемним, тому ТОВ «Броварський оптовий ринок» не мало права передавати в суборенду частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г) площею 290.90 кв. м., оскільки відповідач не має жодного відношення до нежитлової будівлі.

51. Суди попередніх інстанцій встановили, що договір суборенди частини нерухомого майна № 05/04-20/1 від 05.04.2020 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств. Між ТОВ «Броварський оптовий ринок» та ПП «Інтер Овочі» 05.04.2020 підписано акт приймання-передачі об`єкта, згідно з яким суборендодавець передав, а суборендар прийняв у користування визначене договором нерухоме майно.

52. Суди попередніх інстанцій встановили фактичне використання приватним підприємством «Інтер Овочі» майна, що є предметом договору суборенди, а також сплати ним частини орендних платежів.

53. Позивач у позові не вказує, яким чином порушені його права або законний інтерес, які можуть бути захищені у судовому порядку.

54. Оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено у який спосіб порушуються, обмежуються, чи не визнаються права позивача оскаржуваним ним договором суборенди від 05.04.2020, та враховуючи, що відсутність порушеного права або оспорюваного права позивача є самостійною, достатньою підставою для ухвалення рішення про відмову в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову в позові.

55. Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій 08.10.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області) (продавець) та ТОВ «Атрея» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності № 11/19 від 18.12.2019, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності - єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Броварський оптовий ринок».

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, ТОВ «Атрея» та ТОВ «Броварський оптовий ринок» укладено додатковий договір № 4 від 22.01.2020 до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» від 08.10.2007 № 9-ЦМК, згідно з яким у зв`язку з приватизацією цілісного майнового комплексу державного підприємства «Броварський оптовий ринок» та укладанням між Регіональним відділенням і ТОВ «Атрея» договору купівлі-продажу об`єкта державної власності № 11/19 від 18.12.2019, а також акта прийому-передачі державного майна від 17.01.2020, діючи у відповідності до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2263-VIII, сторони домовились замінити орендодавця за договором на нового власника приватизованого майна.

56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

57. Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

58. Позивач у позові не вказує, у який спосіб порушуються, обмежуються, чи не визнаються права позивача договором оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007. Позивач не просить застосувати судом наслідки недійсності, на його думку, нікчемного договору оренди (зобов`язання сторін цього договору оренди повернути все, що вони одержали на виконання цього договору).

59. Підтвердження чи спростування обставини нікчемності такого правочину судом встановлюються за результатами перевірки відповідних доводів у спорі, щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним.

60. Судами встановлено недоведеність позивачем порушення його цивільного права чи інтересу укладеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок» договору оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007.

61. З огляду на встановлену судами попередніх інстанцій відсутність порушеного права позивача, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у Верховного Суду відсутні підстави для надання висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах про застосування ч. 5 ст. 216 , ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 761, ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

64. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

65. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень суддів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

66. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства «Інтер Овочі» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 та рішення господарського суду Київської області від 06.10.2023 у справі № 911/459/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді С. В. Бакуліна

О. М. Баранець