Ухвала

від 16.04.2024 по справі 916/5631/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"16" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5631/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Компанії TINKA SHIPPING S.A. (Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960 (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Island, Majuro, Republic of the Marshall Islands MH 96960) про забезпечення позову (вх. № 2-612/24 від 15.04.2024)

у справі 916/5631/23

за позовом: Компанії TINKA SHIPPING S.A. (Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960 (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Island, Majuro, Republic of the Marshall Islands MH 96960)

до відповідача 1 - Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ (68800, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Шевченка, буд 29/3, код ЄДРПОУ 35067708),

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-РЕНІ (68800, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 37565261),

відповідача 3 - Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (68803, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. 28-го Червня, 125, код ЄДРПОУ 34322111),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - GEMINI HOLDING LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати, поштова скринька 1961 Офіс в Дубаї L23/05-12, 23-й поверх, офісна вежа Бурджуман, Манкхул, Шейх Халіфа бін Зайєд Роуд (United Arab Emirates P.O. Box 1961 Dubai Office L23/05-12, 23rd Floor, Burjuman Office Tower, Mankhool, Sheikh Khalifa Bin Zayed Road);

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, буд. 19, оф. 310); приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 19, оф. 1)

про визнання права власності на судно, зняття арешту та витребування судна,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 р. Компанія "TINKA SHIPPING S.A." звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою б/н від 13.12.2023 (вх.№4-79/23 від 14.12.2023) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила:

- зупинити реалізацію на електронних торгах Державного підприємства "СЕТАМ" судна суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998, реєстраційний номер лота: 520147 до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії "TINKA SHIPPING S.A." про визнання права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту;

- заборонити продавцю приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечку Дмитру Миколайовичу (виконавчий округ Одеська область, номер посвідчення НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації, оформлення, переоформлення права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998, до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії "TINKA SHIPPING S.A." про визнання права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно або рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме або рухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме або рухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо судна суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії "TINKA SHIPPING S.A." про визнання права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 у справі №916/5383/23 задоволено заяву Компанії "TINKA SHIPPING S.A." б/н від 13.12.2023 (вх.№4-79/23 від 14.12.2023) про забезпечення позову до подання позовної заяви; зупинено реалізацію на електронних торгах Державного підприємства "СЕТАМ" судна суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998, реєстраційний номер лота: 537791 (уцінено лот 521540) до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії "TINKA SHIPPING S.A." про визнання права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту; заборонено продавцю приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитру Миколайовичу, номер посвідчення 0131, вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації, оформлення, переоформлення права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998, до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії "TINKA SHIPPING S.A." про визнання права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту; заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно або рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме або рухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме або рухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо судна суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії "TINKA SHIPPING S.A." про визнання права власності на судно суховантажний теплохід "Mamba B", ІМО №9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту.

В подальшому 25.12.2023 року Компанія "TINKA SHIPPING S.A." звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ЛАРУС ШИППІНГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕНІ" та Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича і за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Компанії "GEMINI HOLDINGS LIMITED", в якому просила:

- визнати за позивачем право власності на судно суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19,50 м;

- зняти арешт рухомого майна №30066870, а саме: судна суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, постанова про арешт боржника, серія та номер: ВП 64500729, виданий 03.10.2022, видавник: Ренійський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- зняти арешт рухомого майна №28581544, а саме: судна суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, постанова про арешт боржника, серія та номер: ВП 64598543, виданий 22.02.2021, видавник: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександр Євгенович;

- зняти арешт рухомого майна №28390756, а саме: судна суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, постанова про арешт боржника, серія та номер: ВП 63777325, виданий 16.12.2020, видавник: Ренійський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- зняти арешт рухомого майна №26944409, а саме: судна суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, постанова про арешт боржника, серія та номер: ВП 59366883, виданий 28.08.2019, видавник: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович;

- витребувати у зберігача Насирова Дмитра Рауфовича майно, а саме судно суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19,50 м та повернути законному власнику Компанії "TINKA SHIPPING S.A.".

Ухвалою Господарського суду Одеської області №916/5631/23 від 28.12.2023 зазначену позовну заяву Компанії "TINKA SHIPPING S.A." залишено без руху та встановлено останній десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, оскільки Компанією "TINKA SHIPPING S.A." до поданого нею позову не додано доказів реєстрації судна суховантажного теплоходу "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), право власності на яке просить визнати позивач, у Державному судновому реєстрі України..

04.01.2024 до місцевого господарського суду від Компанії "TINKA SHIPPING S.A." на виконання вищезазначеної ухвали про залишення позову без руху надійшли заява б/н від 04.01.2024 (вх.№523/24 від 04.01.2024) про виправлення недоліків позовної заяви, в якій повідомлено, що спірне судно суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B") ніколи не було зареєстроване під прапором України. Крім того, позивач зазначив про те, що після придбання останнім спірного судна його прапор був змінений з Панами (порт приписки Панама) на Молдову (порт приписки Джурджулешті), проте в подальшому після спливу 3-місячного строку тимчасової реєстрації під прапором Молдови дія відповідного свідоцтва, яке було чинним з 13.09.2017 до 13.12.2017, закінчилась, у зв`язку з чим після 13.12.2017 вказане судно набуло статус судна, яке не має національності, тобто не має права плавання під прапором будь-якої з держав світу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області №916/5631/23 від 08.01.2024 (суддя Литвинова В.В.) позовну заяву з додатками повернуто Компанії "TINKA SHIPPING S.A." на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 у справі №916/5383/23(916/5631/23) (суддя Литвинова В.В.) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 14.12.2023 у справі №916/5383/23.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області №916/5631/23 від 08.01.2024 про повернення позовної заяви скасовано, позовну заяву Компанії "TINKA SHIPPING S.A." та додані до неї документи направлено до Господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі.

Також постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 було частково задоволено апеляційну скаргу Компанії "TINKA SHIPPING S.A."; скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області № 916/5383/23(916/5631/23) від 08.01.2024 про скасування заходів забезпечення позову. При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що вказана ухвала Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 у справі № 916/5383/23(916/5631/23) в силу п. 2 ч. 13 ст. 145 ГПК України має похідний характер від ухвали про повернення позову, у зв`язку з чим результат оскарження ухвали про повернення позову беззаперечно впливає на результат оскарження ухвали про скасування забезпечення позову, яка обґрунтована виключно поверненням позовної заяви, тому ухвала Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 у справі №916/5383/23(916/5631/23) підлягає скасуванню, як така, що винесена передчасно.

07.03.2024 до суду від ПП ЛАРУС ШИППІНГ надійшли письмові заперечення (вх.№9690/24) проти відкриття провадження за позовною заявою іноземної компанії TINKA SHIPPING S.A про визнання права власності та зняття арештів.

Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 суддею Литвиновою В.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/5631/23 за позовом TINKA SHIPPING S.A. до Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ, Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-РЕНІ, Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ( Одеської області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович, приватний виконавець Парфьонов Георгій Володимирович (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - GEMINI HOLDING LIMITED, про визнання права власності на судно, зняття арешту та витребування судна.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 до розгляду справи №916/5631/23 визначено суддю Невінгловську Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 суддею Невінгловською Ю.М. відкрито провадження у справі №916/5631/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2024.

12.03.2024 до суду від ТОВ АГРО-РЕНІ надійшли письмові заперечення (вх.№10487/24) проти відкриття провадження за позовною заявою іноземної компанії TINKA SHIPPING S.A про визнання права власності та зняття арештів.

18.03.2024 до суду від ПП ЛАРУС ШИППІНГ надійшла заява (вх.№2-445/24) про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/5631/23.

25.03.2024 до суду від ТОВ АГРО-РЕНІ надійшло клопотання (вх.№12501/24) про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 визнано заяву ПП ЛАРУС ШИППІНГ (вх. ГСОО №2-445/24 від 18.03.2024) про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/5631/23 необґрунтованою та передано заяву ПП ЛАРУС ШИППІНГ (вх. ГСОО №2-445/24 від 18.03.2024) про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/5631/23 для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.03.2024 № 128 призначено повторний автоматичний розподіл заяви про відвід судді (вх. № 2-445/24 від 18.03.2024) від розгляду справи № 916/5631/23, за результатами проведення якого заяву розподілено судді Господарського суду Одеської області Літвінову С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2024 (суддя Літвінов С.В.) відмовлено у задоволенні заяви ПП ЛАРУС ШИППІНГ про відвід судді Невінгловської Ю.М. (вх. ГСОО №2-445/24 від 18.03.2024) у справі №916/5631/23.

27.03.2024 до суду від ТОВ АГРО-РЕНІ надійшло клопотання (вх.№12743/24) про закриття провадження у справі.

27.03.2024 до суду від ПП ЛАРУС ШИППІНГ надійшло клопотання (вх.№12758/24) про закриття провадження у справі.

28.03.2024 до суду від ПП ЛАРУС ШИППІНГ надійшов відзив на позов (вх.№12987/24).

28.03.2024 до суду від ТОВ АГРО-РЕНІ надійшов відзив на позов (вх.№13042/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 суддею Невінгловською Ю.М. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/5631/23 за позовною заявою TINKA SHIPPING S.A до Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ, Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-РЕНІ, Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

05.04.2024 до суду від ПП ЛАРУС ШИППІНГ надійшло клопотання (вх.№14121/24) про долучення до матеріалів справи доказів щодо судових витрат.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Одеської області №133 від 05.04.2024, відповідно до ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 32, 40 ГПК України та на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 по справі №916/5631/23 призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/5631/23.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями Господарського суду Одеської області від 05.04.2024, справу №916/5631/23 передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 справу №916/5631/23 прийнято до провадження судді Мостепаненко Ю.І. із призначенням підготовчого засідання на 24.04.2024 о 15 год. 00 хв.

15.04.2024 Компанія TINKA SHIPPING S.A звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову у справі № 916/5631/23 (вх. № 2-612/24), згідно якої просить суд:

1) накласти арешт на суховантажний теплохід ІМО № 9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19,50 м,

2) заборонити капітану морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна суховантажний теплохід ІМО № 9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19,50 м з акваторії морського порту Рені.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що приватний виконавець Колечко Д.М., не зважаючи на заборону вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації, оформлення, переоформлення права власності на судно суховантажний теплохід «MАМВА B», ІМО № 9189706, рік побудови 1998, до набуття чинності рішенням по справі за позовом компанії TINKA SHIPPING S.A. про визнання права власності на судно суховантажний теплохід «MАМВА B», ІМО № 9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту, відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 року у справі № 916/5383/23, передав майно одному зі стягувачів ПП ЛАРУС ШИППІНГ. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що з метою охорони його матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, є необхідність вжиття заходів забезпечення позову в порядку п. 9 ч. 1 ст. 137 ГПК України шляхом накладення арешту на вказане судно та заборони капітану морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна суховантажний теплохід ІМО № 9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19,50 м з акваторії морського порту Рені. При цьому заявник зазначає, що відповідно до публічних відомостей щодо місцезнаходження спірного судна за номером ІМО 9189706, рік побудови 1998, відомо, що дане судно знаходиться в Одеській області, м. Рені, вул. Дунайська, 188, ДП «Порт Рені», причал № 21.

16.04.2024 до суду від ПП ЛАРУС ШИППІНГ надійшла заява (вх.№15476/24), в якій відповідач заперечує проти вищевказаної заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позов вже було забезпечено судом за ухвалою суду від 14.12.2023 року у справі №916/5383/23, нормами ГПК України, а саме главою 10, не передбачено в рамках однієї справи вжиття нових заходів забезпечення позову при наявності вже вжитих судом заходів, які є чинними і не скасованими, а тому на думку відповідача подібні заяви позивача про забезпечення позову розцінюються не інакше як способом затягування розгляду справи та зловживанням процесуальними правами. Крім того, відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими посилання позивача в заяві про забезпечення позову на п. 9 ч. 1 ст. 137 ГПК України, що стосуються морської вимоги, тоді як предметом спору у справі є ніяк не морська вимога, адже між відповідачами і позивачем взагалі не існує спору про право на власність, про що неодноразово наголошувалося відповідачами.

Розглянувши вказану заяву Компанії TINKA SHIPPING S.A. про забезпечення позову (вх. № 2-612/24 від 15.04.2024), дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Відповідно до 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За положеннями п. 9 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Між тим, як випливає зі змісту поданої Компанією TINKA SHIPPING S.A. заяви, остання обґрунтована саме існуванням морської вимоги.

Положеннями ч. 2 ст. 138 ГПК України встановлено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

За положеннями ч. 3 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

Положеннями ч. 2 ст.140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Так, порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011 та яка набула чинності для України 16.05.2012 (далі - Конвенція 1952 року), а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України Арешт суден (даті - КТМ).

Згідно зі статтею 2 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

У частині 3 статті 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна передбачено, що судно не заарештовують, і застава або інший вид забезпечення не надаються більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача та, якщо судно було заарештовано в межах однієї з юрисдикцій чи були надані в межах такої юрисдикції застава або інший вид забезпечення для зняття арешту або з метою уникнення можливого арешту, то будь-який наступний арешт цього судна чи будь-якого судна, що належить тому самому власникові, за тією самою морською вимогою того самого позивача буде відмінений, а судно буде звільнене судом чи будь-яким іншим відповідним судовим органом цієї держави, якщо тільки позивач не переконає суд чи інший відповідний судовий орган, що гарантія чи інше забезпечення були остаточно зняті до накладення наступного арешту або що є інша достатня підстава для залишення арешту чинним.

Відповідно до статті 4 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

За умовами статті 5 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна суд чи будь-який інший відповідний судовий орган, у межах компетенції якого судно було заарештовано, дозволяє зняття арешту під заставу в сумі, яка забезпечить явку відповідача, або за умови надання іншого виду забезпечення, крім випадків, коли судно було заарештоване у зв`язку з морськими вимогами, що перераховані в підпунктах "o" та "p" пункту 1 статті 1. У таких випадках суд або інший відповідний судовий орган може дозволити продовження експлуатації судна власником, якщо останній надасть заставу в сумі, достатній для явки відповідача або інший вид забезпечення, або зможе визначити порядок ведення справ судна під час арешту. Якщо між сторонами не досягнуто згоди про розміри застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір. Прохання про зняття арешту під таке забезпечення не може тлумачитися ані як визнання відповідальності, ані як відмова від використання законного обмеження відповідальності власника судна.

Згідно зі статтею 6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна усі питання щодо відповідальності позивача за збитки, заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

В розумінні статті 1 Конвенції морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов`язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.

З урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "o", "p" або "q" пункту 1 статті 1. Судно не заарештовують, і застава або інший вид забезпечення не надаються більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача та, якщо судно було заарештовано в межах однієї з юрисдикцій чи були надані в межах такої юрисдикції застава або інший вид забезпечення для зняття арешту або з метою уникнення можливого арешту, то будь-який наступний арешт цього судна чи будь-якого судна, що належить тому самому власникові, за тією самою морською вимогою того самого позивача буде відмінений, а судно буде звільнене судом чи будь-яким іншим відповідним судовим органом цієї держави, якщо тільки позивач не переконає суд чи інший відповідний судовий орган, що гарантія чи інше забезпечення були остаточно зняті до накладення наступного арешту або що є інша достатня підстава для залишення арешту чинним. Якщо у випадку договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику фрахтувальник, а не зареєстрований власник несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, позивач може накласти арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв`язку з такими морськими вимогами. Положення цього пункту застосовуються до будь-якого випадку, коли особа, яка не є зареєстрованим власником судна, є відповідальною щодо морської вимоги, яка стосується цього судна (ч. ч. 1, 3, 4 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952року).

Статтею 4 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року вказано, що судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України (ч. ч. 1, 2 ст. 41 КТМ України).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 42 КТМ України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога, зокрема, у зв`язку з постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його.

Виходячи з наведеного, судно може бути арештоване тільки за морськими вимогами, вичерпний перелік яких наведено в ст. 1 Конвенції, але не за будь-якою іншою вимогою.

Разом з тим з матеріалів заяви вбачається, що предметом спору у даній справі № 916/5631/23 є вимога про визнання за позивачем права власності на судно суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва "Mamba B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19,50 м, а також вимоги про зняття з вказаного судна арешту, накладеного органом виконання. При цьому позовні вимоги обґрунтовані проведенням електронних торгів з метою задоволення вимог стягувачів у виконавчих провадженнях проти компанії BYO LTD, попереднього власника вказаного судна. Наразі, виходячи з наведеного, між позивачем і відповідачами у даній справі не існує спору про право на власність cудна як між співвласниками в розумінні ст. 1 Конвенції задля визначення такого спору, що випливає з морської вимоги. Більш того, у поданій заяві позивачем не вказано ані суть морської вимоги, ані її розмір.

Відтак, враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку позивачем не доведено виникнення у нього відповідної морської вимоги, з наявністю якої чинне законодавство визначає можливість арешту судна в якості забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав, які свідчать про виникнення у заявника - Компанії TINKA SHIPPING S.A. права морської вимоги до відповідачів у справі, що в свою чергу виключає можливість вжиття судом заходів забезпечення позову за поданою заявою згідно з положеннями п. 9 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Щодо доводів відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (частина друга статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

При цьому, Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.

В даному випадку суд також звертає увагу на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №50з-20, згідно яких судом касаційної інстанції визнано необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що ГПК України не передбачено право повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих же підстав, оскільки не містить посилання на відповідну норму процесуального права, якою б це питання регулювалося. При цьому Верховним Судом враховано, що лише у пункті 1 частини другої статті 43 ГПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Наведена норма чи будь-яка інша норма ГПК України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної даної ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом.

При цьому, право учасників справи на подання клопотань та заяв встановлене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, обмеження щодо повторного подання заяв/клопотань відсутні.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Так, на думку суду, подання заявником до господарського суду заяви про забезпечення позову до подання позову та відсутність заборони щодо повторного звернення до суду зі заявою про забезпечення позову не свідчить про неналежне користування позивачем правами, наданими йому чинним законодавством України. За таких обставин, доводи відповідача про зловживання заявником процесуальними правами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодним чином не базуються на приписах Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 136, п. 9 ч.1 ст. 137, ст.ст.140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Компанії TINKA SHIPPING S.A. про забезпечення позову (вх. № 2-612/24 від 15.04.2024) відмовити.

Ухвала набрала законної сили 16.04.2024 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Ю.І. Мостепаненко