Постанова

від 10.04.2024 по справі 916/1214/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1214/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Случа О. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 (колегія суддів: Ярош А. І. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 (суддя Лічман Л. В.)

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перкарина ІГС»

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном

за участю прокурора: Сімаченко А. О. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (далі - позивач-1) та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перкарина ІГС» (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяв про зміну предмета позову, просив:

- усунути перешкоди власникам - Біляївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі позивачів у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання відповідачем частини Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, яке знаходиться на території позивачів, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації;

- усунути перешкоди власникам - Біляївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі позивачів у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання відповідача повернути Біляївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі позивачів частину Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, яке знаходиться на території позивачів, разом із земельною ділянкою під ним.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує водосховище для рибогосподарських потреб за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об`єкт.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024, позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що земельні ділянки під Кучурганським водосховищем не сформовані, їм не присвоєно кадастровий номер, вони не зареєстровані в Державному земельному кадастрі, право власності або інші речові права на землі під названим водосховищем не зареєстровано, тому ні позивач-1, ні позивач-2 не наділені на теперішній час правом на передачу в оренду зазначених земельних ділянок. Тобто прокурор не довів наявність підстав для представництва інтересів держави в особі визначених ним позивачів.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги прокурор посилався на те, що суди неправильно застосували статті 791, 83, 122, пункт 24 Розділу X Земельного кодексу України (далі - ЗК України), якими регулюються питання здійснення права комунальної власності органів місцевого самоврядування на несформовані земельні ділянки в межах відповідних територіальних громад. Унаслідок цього суди, залишаючи позов без розгляду, порушили пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України, а відтак оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (щодо можливості захисту права власності чи інших майнових прав на несформовані у кадастрові номери земельні ділянки), від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17. При цьому прокурор вказує, що несформовані земельні ділянки під Кучурганським водосховищем не позбавляють позивачів комунальної власності, яке гарантоване статтею 13 Конституції України.

3.3. 09.04.2024 засобами електронного зв`язку «Електронний суд» до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке не може бути прийнято судом касаційної інстанції до розгляду з наступних підстав.

3.4. Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

3.5. Частиною першою статті 169 ГПК України унормовано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

3.6. Частиною четвертою статті 170 ГПК країни визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

3.7. Відповідно до відповіді № 689256 від 09.04.2024 відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

3.8. Зважаючи на вказані вимоги процесуального законодавства та беручи до уваги, що відповідач зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не виконав вимоги вказаного процесуального законодавства щодо реєстрації свого електронного кабінету, клопотання підлягає поверненню судом без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що прокурор при зверненні з позовом до суду в якості позивачів визначив Біляївську міську раду Одеського району Одеської області та Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області, як органи місцевого самоврядування Біляївської міської та Лиманської селищної територіальних громад та на підтвердження відомостей про розташування земельних ділянок під Кучурганським водосховищем в межах зазначених громад спирався на листи Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 10.02.2023 № 11-18/169 та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 21.02.2023 № 281, а також графічні матеріали, які долучив до позовної заяви.

4.2. Також встановлено, що земельні ділянки під Кучурганським водосховищем не сформовані, їм не присвоєно кадастрові номери, вони не зареєстровані в Державному земельному кадастрі, право власності або інші речові права на ці ділянки під вказаним водосховищем не зареєстровано та земельні ділянки під Кучурганським водосховищем не є землями спільної власності.

4.3. Прокурор стверджує, що вказані органи місцевого самоврядування є розпорядниками земельних ділянок під Кучурганським водосховищем з урахуванням частини другої статті 122 ЗК України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ, яким розділ X ЗК України доповнено пунктом 24.

4.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.6. Згідно цієї норми суд виносить ухвалу у разі, якщо господарський спір не вирішується по суті.

4.7. Натомість суд першої інстанції залишаючи без розгляду позов прокурора свою ухвалу мотивував тим, що із наявних матеріалів справи неможливо встановити хто є власником спірної частини Кучурганського водосховища, яка підлягає поверненню згідно позовних вимог.

4.8. Із такими висновками погодився суд апеляційної інстанції.

4.9. Згідно із положеннями частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.10. Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

4.11. У даному випадку суди виходили із того, що визначені прокурором позивачі не мали повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, тобто не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах. Однак встановлення судом обставини звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України, як помилково вважають суди. (пункт 27 постанови Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17).

4.12. Отже, дійшовши до висновку, що ні позивач-1, ні позивач-2 не наділені правом на передачу в оренду зазначених земельних ділянок, які підлягають поверненню згідно позовних вимог прокурора, суд повинен відмовити у позові, а не залишати позов прокурора без розгляду.

4.13. При цьому, колегія суддів зазначає, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палата Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

4.14. Так, відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1). У комунальній власності перебувають, зокрема, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (ч. 2).

4.15. Оскільки спірні земельні ділянки з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" перейшли у комунальну власність, тому згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради мають право передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

4.16. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 791, 83, 122 та пункту 24 Розділу X ЗК України.

4.17. Отже, доводи, викладені прокурором у касаційній скарзі, знайшли підтвердження, висновки судів про залишення позову прокурора без розгляду є помилковими.

4.18. Згідно із положеннями частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

4.19. За вказаних вище обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4.20. Відповідно до приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним, тому доводи прокурора у цій частині, що викладені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Керуючись статтями 240, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у справі № 916/1214/23 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

О. В. Случ