Рішення

від 30.09.2024 по справі 916/1214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1214/23

Суддя Господарського суду Одеської області Пінтеліна Т.Г., розглянувши при секретарі судового засідання Боднарук І.В. справу № 9161214/23 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури(65026,м.Одеса,вул.Пушкінська,3) в інтересах держави в особі

- Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (67602, Одеська обл., Одеський р-н, м. Біляївка, пр.Незалежності, буд. 9),

- Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н, смт Лиманське, вул. Центральна, буд. 79)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Перкарина ІГС (67640, Одеська обл., Одеський р-н, с. Градениці, вул.Рибацька, буд.34)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном

Представники:

від прокуратури: Лянна О.А., за посвідченням;

від позивачів: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (далі Біляївська рада), Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі Лиманська рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Перкарина ІГС (далі ТОВ ,,Перкарина ІГС), згідно якої просить зобов`язати ТОВ ,,Перкарина ІГС повернути у комунальну власність Біляївської міської та Лиманської селищної територіальних громад в особі Біляївської ради та Лиманської ради земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом частиною Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, які знаходяться на території Біляївської ради та Лиманської ради.

В обґрунтування позову Прокурор посилається на те, що ТОВ ,,Перкарина ІГС використовується водосховище для рибогосподарських потреб за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об`єкт.

Ухвалою Господарського суду у складі судді Лічмана Л.В. від 05.10.2023 року позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області по справі № 916/1214/23 залишено без розгляду.

Постановою від ВС від 10.04.2024 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.23 (суддя Лічман Л.В.) та Постанову Південно-західного апеляційного Господарського суду від 30.01.24 у справі № 916/1214/23 скасовано та направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024 року суддею Лічман Л.В. заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/1214/23 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Перкарина ІГС про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024р., справу № 916/1214/23 передано на розгляд судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2024р. суд прийняв справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 червня 2024р.

Ухвалою суду від 25.06.2024 року було відкладено підготовче засідання на 15.07.2024 року. До канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи представника відповідача.

Проте 15.07.2024р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 15.07.2024р. було призначено підготовче засідання на 29.07.2024р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2024 року.

В судовому засіданні за участі представників сторін оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 30.09.2024 року.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. В судовому засіданні 30.09.2024р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Перкарина ІГС" здійснює використання Кучурганського водосховища на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації частини Кучурганського водосховища, погодженого 20.12.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 04.03.2019 Держрибагентством У країни (далі - Режим СТРГ).

Режим розроблений державним підприємством "Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії" (п. 1 Режиму СТРГ).

Місце розташування водного об?єкта: Кучурганське водосховище розташоване в Біляївському та Роздільнянському районах Одеської області (п. 2.1. Режиму СТРГ).

Розміри: а) довжина - 19,4 км; б) ширина - 0,55 км; в) площа водного дзеркала - 1437 га; г) об?єм - 0,07185 км*; т) максимальна глибина - 9 м; д) середня глибина - 5 м (п. 2.2. Режиму СТРГ).

Режим СТРГ поширеться на частину Кучурганського водосховища (в межах території України), яке розташоване в межах Роздільянснького та Біляївського районів Одеської області (карта-схема додається) (п. 2.3. Режиму СТРГ).

Відповідно до карти-схеми Режиму СТРГ між СТРГ визначено координатами: північна - №46°68'0189; Е29°96'2091 та №46°68'4296; Е29°97'4684.

Відповідно до Розділу 3 Режиму СТРГ Кучурганське водосховище с заплавною водоймою річки Дністер та має статус трансграничної водойми між Молдовою та Україною. З 1965 року водойма є охолоджувачем Молдавської ГРЕС. Це визначає гідролого-гідрохімічний режими водойми. Водний баланс водойми формується, в основному, за рахунок води, яка закачується з річки Турунчук та високомінералізованих вод річки Кучурган.

Одноосібне право на вилучення водних біоресурсів на частині Кучурганського водосховища має ТОВ «Перкарина ІГС» - Користувач (п. 15.7. Режиму СТРГ).

Термін дії Режиму: з 04.03.2019 по 31.12.2028 (п. 17. Режиму СТРГ).

Обставини здійснення ТОВ «Перкарина ІГС» рибогосподарської діяльності підтверджується інформацією Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (лист від 12.12.2022 №1-3-9/1862/22), відповідно до якої ТОВ "Перкарина ІГС" здійснює свою діяльність згідно Режиму рибогосподарської експлуатації частини Кучурганського водосховища, погодженого Держрибагентством 04.03.2019 року.

Відповідно до листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області від 15.02.2023 №1-3-9/300-23 станом на 09.02.2023 ТОВ "Перкарина ІГС" надано шість звітів про обсяги вилову водних біоресурсів. Згідно наданого останнього звіту ТОВ "Перкарина ІГС" з початку року станом на 03.02.2023 здійснено вилов наступних водних біоресурсів: лящ - 125 кг; окунь прісноводний - 109 кг; карась - 463 кг; сазан (короп) - 714 кг; товстолоб - 4733 кг, а всього: 6144 кг водних біоресурсів. На підставі Режиму СТРГ ТОВ "Перкарина ІГ С" з 2019 року здійснюється промисел водних біоресурсів на території Кучурганського водосховища.

Прокурор зазначає, що ТОВ "Перкарина ІГС" у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній Кучурганським водосховищем.

Відтак, земельна ділянка в комплексі з розташованим на ній водним об?єктом підлягає поверненню до земель комунальної власності Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманській селищній раді Роздільнянського району Одеської області.

Відповідно до ст.6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (ч. 3 ст. 51 Водного кодексу України).

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України).

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 20 ст. 51 Водного кодексу України надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" визначено, що аквакультура (рибництво) сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про аквакультуру" до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належить, зокрема надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом. Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб?єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об?єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об?єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб?єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об?єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Режим рибогосподарської експлуатації водного об?єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об?єкта (його частини) (ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальніх товарних рибних господарствах регламентовано Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.01.2008 №4 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.1. Інструкції для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України:

2.1.1. Заяву, погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об?єкт (його ділянка).

2.1.2. Режим, погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища у країни, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об?єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обгрунтування.

2.1.3. Науково-біологічне обґрунтування щодо рибогосподарського водного об?єкта (його ділянки), на якому створюється СТРГ.

2.1.4. Карту-схему розташування СТРГ.

2.1.5. Документи (засвідчені у встановленому законодавством порядку копії): свідоцтво про державну реєстрацію суб?єкта підприємницької діяльності (для фізичної особи); статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб?єкта підприємницької діяльності (для юридичної особи); при розробці Режиму на водні об?єкти об?ємом більше 1 млн. м? (водосховища) - ліцензію на право господарської діяльності, пов?язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.

Режим погоджується територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватимуть діяльність, та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протягом місяця з дня його отримання (п. 2.3. Інструкції).

Частинами 1 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону.

Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону (ч. 3 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Згідно з абз. 5 ст. 53 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства передбачають пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами) , де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2019 р. у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20, від 19.07.2022 у справі №906/170/20.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор, зокрема посилається на те, що Як установлено з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ТОВ "Перкарина ІГС2 з моменту погодження Режиму СТРГ у 2019 році відсутні будь-які речові права на земельну ділянку з розташованим на ній водним об?єктом - Кучурганським водосховищем.

При цьому, Режим СТРГ та науково-біологічне обгрунтування рибогосподарської експлуатації не е та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об?єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об?єктом.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (ч. 1 ст. 85 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, Режим СТРГ та науково-біологічне обгрунтування рибогосподарської експлуатації не е та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об?єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об?єктом.

Таким чином, ТОВ "Перкарина ІГС" з 2019 року під виглядом Режиму СТРГ безпідставно здійснює використання Кучурганського водосховища за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об?єкт.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 ВК України надання водних об?єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об?єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Механізм розроблення паспорта водного об?єкта визначається Порядком розроблення паспорта водного об?єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99 (далі - Порядок).

Замовником робіт із розроблення паспорта водного об?єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (п. 3 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку паспорт водного об?єкта розробляється за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, і складається із: короткої пояснювальної записки; характеристик річки (водотоку); характеристик водного об?єкта; характеристик греблі; характеристик водоскидної споруди; характеристик відвідного каналу; характеристик прибережної захисної смуги; графічних матеріалів.

Паспорт водного об?єкта погоджується з Держводагентством у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня його надходження (п. 5 Порядку). Паспорт водного об?єкта розробляється в чотирьох примірниках, які зберігаються по одному: в басейновому управлінні водних ресурсів, Держводагентстві, у розпорядника земельної ділянки під водою, а також надається користувачу (п. 6 Порядку).

Відповідно до листа Басейнового управління водних ресурсів від 08.12.2022 №08-24/02-1414 в Управлінні водогосподарський паспорт Кучурганського водосховиша відсутній.

Враховуючи вищевикладене, Кучурганське водосховище за відсутності паспорта водного об?єкта за будь-яких умов не може знаходиться у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Прокурором з урахуванням заяви про зміну предмета позову заявлено позовні вимоги про усунуення перешкоди власникам - Біляївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном, шляхом припинення використання відповідачем частиною Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га та повернення Біляївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної Роздільнянського району Одеської ради області частини Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, яке знаходиться на території Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, цивільне законодавство визначає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном як спосіб захисту речових прав, який може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

У даному випадку належним способом захисту порушеного права держави в особі Обухівської міської ради є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку ст. 391 Цивільного кодексу України до відповідача з метою усунення перешкод, які останній створює у користуванні та розпорядженні землями водного фонду та водним об`єктом.

Таким чином, враховуючи, що водосховище та зайнята ним земельна ділянка використовуються ТОВ "Перкарина ІГС" без правовстановлюючих документів, то частини Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, яке знаходиться на території Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним підлягає поверненню Біляївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної Роздільнянського району Одеської ради області.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

****

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Наведена норма кореспондується зі ст.46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Приписи ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Таким чином, позивач довів перед судом відповідними засобами доказування наявності підстав для задоволення позову.

Суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що у відповідача відсутні всі правостановлюючі документи на використання частину Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, яке знаходиться на території Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним., а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора.

За таких обставин суд дійшов висновку про повну обгрунтованість позовних вимог, заявлених прокурором.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241,331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власникам - Бідяївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання товариством з обмеженою відповідальністю "Перкарина IГC" (67640, Одеська обл., Одеський р-н, с. Градениці, вул. Рибацька, буд. 34) частиною Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, яке знаходиться на території Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (67602, Одеська обл., Одеський р-н, м. Біляївка, пр.Незалежності, буд. 9) та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н, смт Лиманське, вул. Центральна, буд. 79), разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

2. Усунути перешкоди власникам - Біляївській міській Лиманській селищній територіальним громадам в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном, шляхом зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перкарина ІГС" (67640, Одеська обл., Одеський р-н, с. Градениці, вул. Рибацька, буд. 34) повернути Біляївській міській та Лиманській селищній територіальним громадам в особі Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (67602, Одеська обл., Одеський р-н, м. Біляївка, пр.Незалежності, буд. 9) та Лиманської селищної Роздільнянського району Одеської ради області (67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н, смт Лиманське, вул. Центральна, буд. 79) частину Кучурганського водосховища (в межах території України) площею 1437 га, яке знаходиться на території Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перкарина ІГС" (67640, Одеська обл., Одеський р-н, с. Градениці, вул. Рибацька, буд. 34) на користь на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 5368 грн за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури за реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3); код ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача:UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 жовтня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна